Материал: Тема VI.Нормування якості НС
6
ГДС — це маса речовин у стічних водах, максимально допустима до відведення з установленим режимом у даному пункті водного об’єкта за одиницю часу з метою забезпечення норм якості води у контрольованому пункті.
ГДС встановлюється з урахуванням ГДК в місцях водоспоживання, асиміляційних властивостей водного об’єкта і оптимального розподілу маси речовин, що скидаються, між водокористувачами, які скидають стічні води.
Гранично допустима концентрація домішок у воді водного об’єкта — це такий нормативний показник, який включає несприятливий вплив на організм людини і можливість обмеження чи порушення нормальних умов господарсько-питного, побутового та інших видів водокористування.
Гранично допустимі концентрації основних забрудників питної води за розробками Всесвітньої Організації Охорони здоров’я (ВООЗ) наведені в
табл. 1.
7
Нормуються: вміст плаваючих домішок, запах, присмак, колір, температура води, значення кислотності рН, склад і концентрація мінеральних домішок, кількість у воді кисню, гранично допустима концентрація отруйних і хвороботворних бактерій.
Нормування кількості шкідливих та отруйних речовин у воді здійснюють за принципом лімітуючого показника шкідливості (ЛПШ), під яким розуміють найбільш ймовірний вплив кожної речовини.
При нормуванні якості води у водоймищах 1-ї категорії використовують три види ЛПШ: санітарно-токсикологічний, загальносанітарний та органолептичний. Для водоймищ 2-ї категорії використовують додатково токсикологічний і рибогосподарський ЛПШ. Відповідно встановлюються гранично допустимі концентрації шкідливих речовин окремо для 1-ї і 2-ї категорій водоймищ.
За умови багатокомпонентного складу шкідливих речовин сумарну дію на санітарний стан водоймища декількох шкідливих речовин визначають за формулою:
і
∑ ГДКСі і ≤ 1
і
де Сі — концентрація і-ї шкідливої речовини у воді водоймища, мг/дм3; ГДКі — граничнодопустима концентрація і-ї шкідливої речовини, мг/дм3.
На території України з 2010 року якість питної води нормується документом – ДСанПіН 2.2.4-171-10 «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеною для споживання людиною».
4. Нормування якості грунту
Нормування здійснюється за такими напрямами:
-вміст шкідливих речовин в ґрунті на сільськогосподарських угіддях;
-накопичення токсичних речовин на території підприємства;
-забруднення ґрунтів у житлових районах.
Встановлено норматив, який визначає допустимий рівень забруднення ґрунту шкідливими хімічними речовинами – ГДКгр для орного шару ґрунту.
ГДКгр – це концентрація шкідливої речовини у верхньому орному шарі ґрунту, яка не повинна чинити прямого або опосередкованого негативного впливу на контактуючі з ґрунтом середовища (атмосфера та гідросфера) і на здоров'я людини, а також на самовідновлювану властивість ґрунту.
Принцип нормування вмісту хімічних сполук в ґрунті заснований на припущенні, що надходження цих сполук в організм біологічних істот, а переважно в організм людини і тварин, відбувається через контакту
Номенклатура ГДК хімічних речовин в ґрунті складає декілька видів найменувань.
За ступенем шкідливості хімічні речовини за умови їх систематичного проникнення у ґрунт розташовуються в такій послідовності:
пестициди та їх метаболіти, важкі метали, мікроелементи, нафтопродукти, сірчисті сполуки, речовини органічного синтезу тощо.
8
В ґрунтах нормується в основному вміст пестицидів, тобто отрутохімікатів, які використовуються для боротьби із шкідниками, хворобами, бур'янами, паразитами, гризунами - інсектицидів, фунгіцидів, гербіцидів, акарицидів тощо.
Пестициди – це хімічні сполуки (речовини), які використовуються як засоби захисту рослин і тварин від шкідливих організмів. Залежно від ступеня небезпечності для людей і тварин пестициди поділяють на: 25 − високотоксичні - 50-200 мг/кг; − середньо токсичні - 200-1000 мг/кг; − малотоксичні - понад
1000 мг/кг.
Цілком придатну оцінку екологічного стану земель можна отримати за допомогою даних, що характеризують рівень пестицидного навантаження, однак для більшої об'єктивності необхідно мати інформацію про залишкову кількість пестицидів у ґрунтах і рослинах.
Рівень забрудненості грунтів та рослинної маси залишками пестицидів визначають шляхом порівняння фактичного вмісту пестицидів у ґрунті або у сільськогосподарській продукції з ГДК. Перевищення фактичного вмісту залишкової кількості пестицидів відносно ГДК є показником небезпечності екологічної ситуації.
Оскільки ґрунти досить часто є забрудненими одночасно декількома елементами, то для них розраховують сумарний показник забрудненості, який відображає комплексний ефект впливу всієї групи елементів:
де Zc - сумарний показник забрудненості ґрунтів; Кс – коефіцієнт концентрації і- того хімічного елементу в пробі ґрунту; п- кількість врахованих хімічних елементів.
Сумарний показник забрудненості може бути визначений як для всіх елементів однієї проби, так і для ділянки території за геохімічною вибіркою
Для контролю за якістю ґрунтів використовують допустимі залишкові кількості (ДЗК) пестицидів, нітратів, фосфатів, а також наявність важких металів поблизу великих міст - у ґрунті, харчових і кормових продуктах, виражаючи ці величини у грамах чи міліграмах на 1 кг маси ґрунту чи продукції.
5. Нормування якості атмосферного повітря
Для кількісної оцінки вмісту домішок в атмосфері використовується поняття концентрації - кількості речовини, що міститься в одиниці об'єму повітря, приведеного до нормальних умов.
Концентрації домішок в повітрі вимірюються здебільшого в мг/м3 або використовують об’ємні долі в %, чи певну кількість часток домішок на кількість часток повітря в об’ємі.
Якість атмосферного повітря - це сукупність його властивостей, яка визначає ступінь впливу фізичних, хімічних і біологічних факторів на людей, рослинний і тваринний світ, а також на матеріали, конструкції і довкілля загалом.
9
Якість атмосферного повітря може вважатися задовільною, якщо вміст домішок в ньому не перевищує гранично допустимих концентрацій (ГДК).
ГДК - це максимальна концентрація домішок в атмосфері, віднесена до певного часу осереднення, яка при періодичному впливі або протягом усього життя людини не чинить на неї і на навколишнє середовище в цілому прямого або непрямого впливу, включаючи віддалені наслідки.
Під прямим впливом розуміється нанесення організму людини тимчасового дратівної дії, що викликає відчуття запаху, кашель, головний біль.
Під непрямим впливом розуміються такі зміни в навколишньому середовищі, які, не надаючи шкідливого впливу на живі організми, погіршують звичайні умови існування.
Для оцінки якості атмосферного повітря встановлено дві категорії ГДК: максимально разова (ГДКм.р.) і середньодобова (ГДКс.д.).
Перелік речовин, вміст яких в атмосферному повітрі нормується, нараховує більше 1000 і постійно поповнюється.
Якщо речовина здійснює на навколишнє природне середовище шкідливий вплив в менших концентраціях, ніж на людину, то при нормуванні виходять з порога дії цієї речовини на навколишнє середовище.
Вплив речовин, для яких не встановлені ГДК, оцінюється за орієнтовно безпечним рівнем впливу забруднюючої атмосферу речовини (ОБРР).
ОБРР - тимчасовий гігієнічний норматив для забруднюючої атмосферу речовини, що встановлюється розрахунковим методом з метою проектування промислових об'єктів.
Нормування викидів забруднювальних речовин у навколишнє середовище виконується шляхом встановлення гранично допустимих викидів цих речовин в атмосферу (ГДВ).
ГДВ — це маса викидів шкідливих речовин за одиницю часу від одного або сукупності джерел забруднення атмосфери міста чи іншого населеного пункту з урахуванням перспективи розвитку промислових підприємств і розсіювання шкідливих речовин в атмосфері, що створює приземну концентрацію, яка не перевищує гранично допустимі їх концентрації для населення, рослинного і тваринного світу, якщо немає більш жорстких екологічних вимог і обмежень.
Одиниця виміру ГДВ грам на секунду (1 г/с) встановлюється для кожного джерела забруднення атмосфери за умови, що викиди шкідливих речовин від цього джерела і від сукупності інших джерел з урахуванням розсіювання їх в атмосфері не створять приземної концентрації шкідливих речовин, яка перевищить ГДК.
Деякі речовини при одночасній присутності в атмосферному повітрі володіють односпрямованою дією, тобто ефектом сумації. В цьому випадку при оцінці якості атмосферного повітря повинна виконуватися така умова:
Ñ1 |
+ |
Ñ2 |
+ + |
Ñn |
1, |
|
|
|
|||
ÃÄÊ1 |
|
ÃÄÊ 2 |
|
ÃÄÊ n |
|
де С1, С2, ..., Сn - концентрація кожної з речовин, що володіють ефектом сумації, мг/м3;
ГДК1, ГДК2, ..., ГДКn - гранично допустимі концентрації цих речовин.
10
Перелік речовин, що володіють ефектом сумації, постійно поповнюється і на сьогодні нараховує 51 групу речовин однонаправленної дії.
Для кожного проектованого і діючого об'єкта, що є стаціонарним джерелом забруднення повітряного басейну, встановлюють нормативи гранично допустимих викидів (ГДВ) забруднюючих речовин в атмосферне повітря.
ГДВ встановлюють з умови, що викиди шкідливих речовин від даного джерела в сукупності з іншими джерелами не створюють приземну концентрацію, яка перевищує ГДК за межами санітарно-захисної зони:
С + Сф≤ ГДК,
де С - концентрація речовини в приземному шарі від розрахункового джерела при збереженні нормативу ГДВ, Сф - фонова концентрація цієї ж речовини.
Якщо на даному підприємстві або групі підприємств, розташованих в одному районі, значення ГДВ з об'єктивних причин не можуть бути негайно досягнуті, встановлюють тимчасово погоджений викид (ВСВ).
Термін дії нормативу ГДВ, як правило, не перевищує 5 років.
При появі нових виробництв, реконструкції діючих, зміні технологічного процесу або виду використовуваної сировини і в інших аналогічних випадках нормативи ГДВ підлягають перегляду.
6. Моніторинг якості повітря в Україні
Україна посідає перше місце у світі за кількістю смертей від забруднення повітря. Звіт Всесвітньої організації охорони здоров’я, на який вони посилаються, наводить цифру у 54 507 смертей від брудного повітря в Україні у 2012 році, що в перерахунку на 100 тисяч населення і справді є найвищим показником серед інших країн.
Основними показниками, за якими у світі визначають забрудненість повітря і на яких базується, у тому числі, згаданий звіт, є концентрації твердих часточок діаметром менше 2,5 та 10 мм. В Україні держава не веде моніторингу концентрації цих часточок у повітрі.
Проблема не лише в тому, що в Україні брудне повітря і від нього помирають люди. Проблема в тому, що інформації про те, на скільки воно насправді брудне і скільки людей насправді помирає, нема.
Спостереження за вмістом забруднюючих речовин у повітрі міст України є повноваженням Українського гідрометцентру, який є підрозділом Державної служби з надзвичайних ситуацій у складі Міністерства внутрішніх справ.
Основним методом визначення концентрацій забрудників є відбір проб повітря на стаціонарних постах спостереження.
Кількість постів визначається розміром міста і особливостями структури промисловості.