1. Поняття і класифікація інновацій.
2. Інноваційний процес .
3. Інноваційна діяльність і її види.
1. «Інновація» - синонім нововведення, чи нововведення. У літературі
зустрічається кілька підходів до визначення сутності інновації. Найбільш
розповсюджені: в одному випадку нововведення представляється як результат творчого процесу у виді нової продукції (техніки), технології і т.д.; в іншому – як процес уведення нових виробів, елементів, підходів. При цьому найважливішою ознакою інновації в умовах ринкового господарювання повинна виступати новизна його споживчих властивостей. Таким чином, поняття інновації поширюється на новий чи продукт послугу, спосіб його виробництва, нововведення в організаційної,фінансової, науково-дослідний і будь-яке удосконалення, що забезпечує економію чи витрат створює умова для такої економії.
Методологія системного опису інновацій в умовах ринкової економіки базується на міжнародних стандартах, рекомендації з яких прийняті в Осло в 1992р.
Інновації прийнято класифікувати по ряду ознак.
Так, по ступені радикальності, їхньої значимості в економічному розвитку:
- базисні – реалізують великі винаходи і стають основою формування нових поколінь і напрямків техніки;
- поліпшуючі – реалізуючі дрібні і середні винаходи і переважні у фазах поширення і стабільного розвитку науково-технічного циклу;
- псевдоінновації – спрямовані на часткове поліпшення застарілих поколінь техніки і технологій і звичайно гальмуючий технічний прогрес.
По типі новизни для ринку:
Нові вироби для галузі у світі;
Нові вироби для галузі у країні;
Нові вироби для даного інноваційного підприємства.
Інновації тісно зв'язані з НТП, будучи його результатом. По областях застосування й етапам НТП:
- технічні з'являються звичайно в виробництві продуктів з новими чи поліпшеними властивостями;
- технологічними виникають при застосуванні поліпшених, більш досконалих способів виготовлення продукції;
-організаційно-управлінські пов'язані, насамперед, із процесами оптимальної організації виробництва, транспорту, постачання, збуту;
- інформаційні вирішують задачі організації раціональних інформаційних потоків у сфері науково-технічної й інноваційної діяльності;
- соціальні спрямовані на поліпшення умов праці, рішення проблем охорони здоров'я, утворення, культури.
З погляду технологічних параметрів розрізняють два типи технологічних
інновацій: продуктові і процесні.
Продуктові інновації охоплюють упровадження нових чи удосконалених
продуктів (застосування нових матеріалів, напівфабрикатів, одержання принципово нових функцій).
Процесні – це освоєння нової чи значно удосконаленої продукції, організації
виробництва (нова технологія виробництва).
З причин виникнення інновації:
Реактивні – реакція на нововведення, здійснені конкурентом, тобто фірма змушена зробити інновації слідом за конкурентом, щоб могти вести боротьбу на ринку;
Стратегічна - це інновації, упровадження якої носить характер, що випереджає, з метою одержання конкурентних переваг у перспективі.
По спрямованості впливу на процес виробництва:
Розширювальні, націлені на більш глибоке проникнення в різні галузі і ринки
наявних базисних інновації (комп'ютеризація від обмеженого використання великих ЕОМ до масового застосування ПК);
Що раціоналізують – по суті, близькі до поліпшуючого;
Що заміщають – призначені для заміни одних (старих) чи продуктів технологій іншими, заснованими на виконанні тих же функцій.
Різні види інновації знаходяться в тісному взаємозв'язку. Так, технічні і
технологічні інновації, впливаючи на зміст виробничих процесів, одночасно
створюють умови для управлінських інновацій, оскільки вносять зміни в
організацію виробництва. Приведені класифікації свідчать про те, що процеси нововведень різноманітні і різні за своїм характером, отже, форми організації нововведень, масштаби і способи впливу на економіку, а також методи оцінки їхньої ефективності також повинні відрізнятися різноманіттям.
Перехід світової економіки на нову ступень науково-технічного розвитку зажадав посилення інноваційної активності і нового підходу до нововведень. Саме інновації стають головним «діючим обличчям» теоретичних сценаріїв і практичної реалізації сучасної НТР, трохи відтіснивши інвестиції, що панують багато років як головний фактор економічного росту. Принципове підвищення ролі нововведень викликано в першу чергу зміною ринкової ситуації: характером конкуренції, переходом від звичної статичної до динамічної конкуренції.
Нововведення – це такий товар, що безпосередньо руками не поторкати і фізично не вимірити: їм не можливо скористатися без визначеного мінімуму наукових знань. Інтелектуальний товар (інформація, винахід), захищений у відповідній юридичній формі, може бути проданий його законним власником стільки разів, скільки знайдеться на нього покупців.
Інноваційна продукція – результат упровадження продуктових інновацій, нові чи ті, що підвергаються удосконаленню вироби, виробництво яких засновано на нових чи значно удосконалених методах.
2. Інноваційний процес – це процес перетворення наукового знання в інновацію, якому можна представити як послідовний ланцюг подій, у ході яких інновації визріває від ідеї до конкретного продукту, технології. У відмінності від НТП інноваційний процес не закінчується впровадженням, тобто першою появою на ринку нового продукту. Цей процес не переривається і після впровадження, тому що в міру поширення нововведення удосконалюється, робиться більш ефектним, здобуваються раніше не відомі споживчі властивості.
Таким чином, цей процесс спрямований на створення необхідних ринком продуктів, технологій. Під час інноваційного процесу не тільки створюються очікувані інноваційні продукти, а й можуть виникати супроводжувальні інновації, які є побічним результатом креативної (творчої) інноваційної діяльності на певному її етапі.
Спрощено модель інноваційного процесу можна подати як кілька послідовних етапів: наука — техніка — виробництво.
Наука. На цьому етапі розробляють теоретичні основи певної проблеми.
Охоплює стадії фундаментальних і прикладних досліджень.
І етап. Наука - Фундаментальні і пошукові дослідження – прикладні дослідження
ІІ етап. Техніка - Конструкторські і експериментальні розробки
ІІІ етап. Виробництво - Комерціалізація новинки – Комерційне виробництво -
Ринкове випробування - Конструювання і дослідне виробництво - Ринкове
планування – Дослідження ринку.
процесів чи явищ. Поштовхом до їх проведення є виникнення гіпотези, яка потребує підтвердження. Результатом фундаментальних досліджень можуть
бути відкриття.
Відкриття — науковий результат, що вносить радикальні зміни в існуючі
знання, розкриває досі не відомі закономірності, властивості та явища матеріального світу, істотно впливає на НТП і розвиток цивілізації, слугує джерелом винаходів.
Винахід – результат науково-дослідницьких і дослідно-конструкторських
робіт (НДДКР), що відображає принципово новий механізм, який може стати
основою появи значної частини інновацій та інноваційних процесів і суттєво
вплинути на розвиток НТП.
Фундаментальні відкриття і винаходи характеризуються, як правило, великим проміжком часу від формулювання гіпотези до практичного застосування винаходу.
знань, здобутих у процесі фундаментальних досліджень, їх результатом є нові технології, матеріали, системи. Ці дослідження також потребують значних інвестицій, є ризикованими і виконуються, як правило, на конкурсній основі галузевими науково-дослідними інститутами чи вузами на замовлення держави або за рахунок великих промислових компаній, акціонерних товариств, інноваційних фондів тощо.
Техніка. На цьому етапі втілюють теоретичні конструкції явищ і процесів у
матеріальну оболонку. Охоплює стадії дослідно-конструкторських та проектно-конструкторських робіт, які спрямовані на розроблення, проектування, виготовлення та випробовування дослідних зразків нової техніки, технології чи нового продукту. Визначають технічні характеристики нової продукції, розробляють інженерно-технічну документацію на неї, створюють дослідні зразки, розпочинають експериментальне виробництво.
Виробництво (комерціалізація нововведення). Це етап впровадження у
виробництво нового продукту, розроблення програми маркетингу і просування новинки на ринок. Інвестиції на цьому етапі теж ризиковані, але їх повністю бере на себе суб'єкт господарювання, акумулюючи для цього кошти у спеціальних фондах і використовуючи позичковий капітал (банківські кредити).
Цей етап охоплює кілька стадій:
-дослідження ринку: вивчають готовність ринку до сприйняття
нововведення; оцінюють можливість формування нових споживчих потреб, які він може задовольняти; визначають форму просування новинки на ринок, можливість її модифікації для окремих його сегментів;
-конструювання: формують дизайн новинки з дотриманням естетичних,
ергономічних (пов’язаних з оптимальним пристосуванням умов виробництва для ефективної праці), функціональних вимог і з урахуванням споживачів вибраного сегменту ринку (сучасність, комфортність, вишуканість, лаконічність, цінові характеристики тощо); розробляють маркетингові заходи для просування товару на ринок;
-ринкове планування: визначають обсяги попиту на новий товар, його
асортиментний ряд, можливі ринки збуту; оцінюють витати на виготовлення і прогнозують майбутні доходи від продажу;
-дослідне виробництво: налагоджують і відпрацьовують технологічний
процес; складають кошторис витрат;
-ринкове випробування: здійснюють рекламну кампанію до появи товару на ринку; визначають прогнозну ціну; випускають пробну партію товару, оцінюють попит на неї; за необхідності вносять зміни в тактику маркетингу чи дизайн товару;
-комерційне виробництво: формують портфель замовлень на виготовлення
партій товару; укладають угоди з постачальниками; розробляють логістичні схеми;
-вибирають канали збуту; проектують і створюють систему управління
виробництвом; виготовляють і реалізують продукцію у запланованих обсягах;
-відпрацьовують систему управління якістю; удосконалюють політику
ціноутворення і методи стимулювання збуту.
Етап комерціалізації нововведення є завершальним в інноваційному процесі.
Однак новий продукт не завжди залишається власністю підприємства, яке його створило. Право на виготовлення нового продукту можуть отримати й інші підприємства, придбавши відповідну ліцензію (лат. — право).
Відбувається дифузія нововведення — процес його поширення для використання у нових місцях, сферах чи умовах.
Організації, стаючи учасниками інноваційного процесу на певному його етапі, зіставляють вигоди, які вони можуть отримати, і витрати. При цьому слід бути виваженими щодо джерел і умов фінансування. Результати, які організації можуть отримати на різних етапах інноваційного процесу, і необхідні джерела фінансування інноваційної діяльності.
Отже на рівні організацій (фірм, підприємств) інноваційний процес, попри
націленість на створення нової споживчої вартості, характеризується значно
сильнішим прагненням його учасників до комерційного успіху.
1) генерування ідей щодо способів задоволення нових суспільних потреб;
2) розроблення задуму та попереднє оцінювання його ринкової привабливості;
3) аналіз інституційних умов реалізації задуму і супроводжувальних витрат, їх зіставлення з фінансовими можливостями організації;
4) конструкторське і технологічне розроблення нового товару;
5) пробний маркетинг (прогнозування попиту і оцінювання майбутніх вигод);
6) планування та організація процесу виробництва нового товару;
7) комерційна реалізація новинки.
Модель інноваційного процесу в окремо взятій фірмі дещо відрізняється
загальної. Вона охоплює шість етапів
Зміст
1. Виявлення потреби у нововведенні
Виявлення і аналіз проблеми, усвідомлення потреби у нововведенні, переконання членів організації у необхідності нововведення
2. Збирання інформації про можливі нововведення, які забезпечать вирішення проблеми. Пошук інформації щодо способів розв'язання подібних
проблем, виявлення варіантів інноваційних рішень
3. Оцінювання інноваційних проектів за критеріями здійснимості і економічної доцільності.Розроблення інноваційних проектів; оцінювання
прогнозних результатів упровадження кожного проекту; вибір інноваційного проекту.
4. Прийняття рішення про впровадження інновації.
Рішення про доцільність упровадження відібраного інноваційного проекту; ухвалення рішення вищим керівництвом.
5. Впровадження нововведення. Пробне впровадження; повне впровадження;
Використання.
6. Інституціоналізація нововведення. Рутинізація; модифікація; дифузія.
З інноваційним процесом тісно сполучені такі поняття, як «інноваційний
потенціал» і «інноваційна політика».
Інноваційний потенціал – сукупність різних видів ресурсів (матеріально-виробничі, фінансові, інтелектуальні і т.д.), необхідні для здійснення інноваційної діяльності.
Інноваційна політика – частина соціально-економічної політики, що визначає мету і пріоритети інноваційної стратегії і механізм її реалізації органами державної влади. Вона повинна складатися з пошуку оптимальних шляхів розвитку суспільства, виявлення перспективних галузей і виробництв їхньоїфінансової підтримки; економічного регулювання інноваційних процесів. Т.ч., інноваційна політика – це комплекс організаційних заходів, спрямованих на створення сприятливих умов виникнення і наступного функціонування інноваційної інфраструктури. В інноваційну інфраструктуру включаються організації, фірми, що охоплюють весь цикл здійснення ІД від генерації нових науково-технічних ідей і їхньої обробки до випуску і реалізації наукомісткої продукції.
комерціалізацію результатів наукових досліджень і розробок для розширення і відновлення номенклатури і поліпшення якості продукції, що випускається,
удосконалювання технології їхнього виготовлення з наступним впровадженням і ефективною реалізацією на внутрішньому і закордонному ринках.
Інноваційна діяльність, пов’язана з капітальними вкладеннями в інновації,
називається інноваційно-інвестиційною.
ІД припускає цілий комплекс наукових, технологічних, організаційних,
фінансових і комерційних заходів, що у своїй сукупності приводять до інновацій.
Об'єктами ІД є розробки техніки і технології підприємствами.
Суб'єкти ІД – юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми і
форми власності, фізичні особи, іноземні обличчя.
Різновиди основних видів інноваційної діяльності:
- підготовка й організація виробництва, що охоплюють придбання виробничого устаткування й інструмента, зміни в них, а також у процедурах, методах, необхідних для створення нового технологічного процесу;