Материал: Технологічний процес ручного дугового зварювання закладної конструкції

д - трикутником із затримкою електрода в корені шва (для зварювання товстостінних конструкцій з гарантованим проплавленням кореневої ділянки шва);

е, є - петлеподібні (для більшого прогріву кромок шва і при зварюванні листів із високолегованих сталей, через їх високу текучість і щоб уникнути пропалів у центрі шва).

У рідкому металі при горінні дуги утворюється заглиблення - кратер, який є місцем накопичення неметалевих включень, що може призвести до виникнення тріщин. Тому при обриві дуги і при зміні електрода повторне запалення дуги слід виконувати перед кратером (рис. 6), потім перемістити електрод назад, розваривши метал кратера, і продовжити процес зварювання. При зварюванні уважно слідкують за розплавленням кромок, кінця електрода, проваром кореня шва та не допускають затікання рідкого шлаку наперед дуги.

В кінці шва не можна відразу обривати дугу і залишати кратер. Це може спричинити появу тріщин через вміст у кратері шкідливих домішок, насамперед сірки й фосфору. Не рекомендується також заварювати кратер декількома обривами і запалюваннями дуги через утворення оксидних забруднень металу. Зварювання закінчують заварюванням кратера.

Для цього електрод тримають нерухомо до природного обриву дуги або сильно вкорочують дугу до частих коротких замикань, після чого дугу різко обривають.

При зварюванні низьковуглецевих сталей кратер заповнюють електродним металом або виводять його на основний метал. У середньо і високовуглецевих сталях, схильних до утворення гартованих структур, вивід кратера на основний метал не допустимий, через можливість утворення тріщин.

Інколи кратер виводять на окрему технологічну пластину. В місцях повороту шов виконується без обриву дуги в один захід. Гасити й запалювати дугу на повороті шва не дозволяється.

Вказаним нахилом електрода зварювальних добивається максимального пропалення металу.

Для одержання щільного і рівного шва при зварюванні в нижньому положенні на горизонтальній площині кут нахилу електрода має бути 15° від вертикалі в сторону ведення шва

При цьому покращується формування шва, а також зменшується швидкість охолодження металу зварювальної ванни, що запобігає утворенню гарячих тріщин у шві. При горінні дуги утворюється кратер, заглиблений в рідкому металі. Там накопичується неметалічні включення, що призводить до виникнення тріщин. Тому при обриві дуги і при зміні електрода повторне запаювання треба виконувати перед кратером, а потім перемістити електрод назад, розварити застиглий метал кратера, і тільки тоді продовжити процес зварювання, треба уважно слідкувати за розплавленням кромок основного металу і кінця електрода, проваром кореня шва і не допускати затікання рідкого шпаку на перед дуги.

Процес зварювання закінчують заварюванням кратера. Для цього електрод тримають нерухомо до природного обриву дуги обох сильно вкорочують дугу до коротких замикань, після чого дугу різко обривають. При зварюванні низьковуглецевих сталей допускається виводити кратер на основний метал, де і зварюють. його. Шлак оббивають молотком з поверхні шва.

.6 Контроль якості зварювання

Якість продукції

Якість продукції - це сукупність властивостей продукції, які зумовлюють їх придатність задовільняти визначені потреби відповідно до її призначення.

Показники якості зварних з'єднань характеризуються такими властивостями: міцністю, надійністю, відсутністю дефектів, структурою металу шва і біля шовної зони, корозійною стійкістю, кількістю і характером виправлень (рис.7).

Рис.7.Фактори які впливають на якість з’єднань.

Управління якістю зварювання повинно передбачати контроль усіх факторів, від яких залежить якість продукції. На якість зварних з'єднань, які одержують при зварюванні, впливають багато факторів. Основні з них можна умовно згрупувати як технологічні й конструктивні (рис.1).

Типи і види дефектів

Дефект - це кожна окрема невідповідність продукції вимогам, установленим нормативною документацією. У зварювальному виробництві прийнято розділяти дефекти підготовки та складання виробів під зварювання й зварювальні дефекти.

Останні можуть бути зовнішніми (дефекти форми швів), поверхневими і внутрішніми.

Внутрішні - це дефекти нещільності (макроскопічні дефекти), або дефекти структури.

Дефекти підготовки до складання

Найхарактернішими дефектами при підготовці та складанні зварних виробів є:

неправильний кут зрізу кромок у швах з V-, 11- і Х-подібною розробкою;

дуже велике чи мале притуплення по довжині кромок, що стикуються; - нерівномірний зазор між кромками;

неспівпадання площин кромок, які стикуються;

розшарування і за-бруднення на кромках і т. п.