Материал: Сучасний стан фінансової безпеки держави

-    визначення національних фінансових інтересів;

-        ратифікація міжнародних договорів і угод щодо забезпечення фінансової безпеки;

-    здійснення контролю за діяльністю органів державної влади із забезпечення фінансової безпеки.

Рада національної безпеки і оборони України займається координацією діяльності органів виконавчої влади по забезпеченню фінансової безпеки, контролює їх діяльність у цій сфері; розробляє стратегію і політику забезпечення фінансової безпеки. Кабінет Міністрів України в межах своїх повноважень координує діяльність центральних органів виконавчої влади; формує у встановленому порядку статті державного бюджету для реалізації конкретних бюджетних програм у цій сфері. Рахункова палата контролює дотримання фінансової безпеки України в ході бюджетного процесу та готує відповідні доповіді Верховній Раді України. Національний банк України відповідно до Основних засад грошово- кредитної політики визначає та проводить монетарну політику в інтересах фінансової безпеки України. Місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування забезпечують вирішення питань у сфері фінансової безпеки, віднесених законодавством до їхньої компетенції. Суди загальної юрисдикції здійснюють судочинство у справах про злочини, що завдають шкоди фінансовій безпеці України.

Говорячи про законодавчу базу України, в рамках даного дослідження цікавою є «Концепція національної безпеки України». Вона розглядає фінансову безпеку у рамках економічної безпеки держави та визначає такі загрози в економічній сфері як істотне скорочення внутрішнього валового продукту, зниження інвестиційної та інноваційної активності і науково-технічного та технологічного потенціалу, нестабільність у правовому регулюванні відносин у сфері економіки, в тому числі фінансової (фіскальної) політики держави; відсутність ефективної програми запобігання фінансовим кризам; зростання кредитних ризиків; критичний стан основних виробничих фондів у провідних галузях промисловості, агропромисловому комплексі, системах життєзабезпечення; недостатні темпи відтворювальних процесів та подолання структурної деформації в економіці; критична залежність національної економіки від кон'юнктури зовнішніх ринків, низькі темпи розширення внутрішнього ринку; нераціональна структура експорту з переважно сировинним характером та низькою питомою вагою продукції з високою часткою доданої вартості тощо [див. 1].

Отже, підбиваючи підсумки (див. таблицю 2.4 у додатку до розділу 2), можемо сказати, що Україна - держава з доволі не розвинутою системою фінансової безпеки. Це підтверджено великими обсягами міжнародних зобов’язань, імпорту, недостатньою інвестиційною привабливістю, неконтрольованим зростанням грошової маси за останні 5 років тощо. Велика залежність країни від іноземних товарів та послуг, а також неконтрольовані запозичення в звітних роках забезпечила у 2008 році кризовий стан вітчизняної економіки і фінансової системи зокрема. Національна економіка наразі перебуває на етапі свого відновлення і потребує рішучих заходів щодо стабілізації та реструктуризації, а також перегляду стратегій подальшого розвитку.

фінансовий безпека кредитний

Розділ 3. Проблеми фінансової безпеки держави та шляхи їх вирішення

.1 Проблеми вирішення фінансової безпеки держави

Зробивши аналіз стану фінансової безпеки держави, необхідно позначити основні проблеми її розвитку (див. таблицю 3.1 у додатку до розділу 3), визначити причини та наслідки даних проблем. Для цього застосуємо послідовність вивчення проблем по кожному дослідженому аспекту фінансової безпеки.

Спочатку визначимо основні проблеми грошово-кредитного механізму фінансової безпеки держави та охарактеризуємо їх причини.

1)Нестабільність національної грошової одиниці викликана перш за все несталістю економічного розвитку [4, с. 143], постійним коливанням рівня ризиків у всіх секторах економіки.

2)Керований плаваючий курс - вимушені інтервенції центрального банку для утримування курсу застосовується для підтримки платоспроможності держави та підприємств за зовнішніми зобов’язаннями - зміна курсу за даних умов може критично позначитись на фінансових потоках держави.

3)Недосконала емісійна політика, а саме відсутність нормативно-правового обмеження обсягу грошової маси в країні, спричинена високими ризиками. Найменші зміни в економіці ведуть до відповідного регулювання грошової маси, яке є часто необгрунтованим та призводить до інфляції.

4)Надмірна інфляція, як результат збільшення грошових коштів в обігу з різних джерел.

5)Завищені ставки резервування, що призводить до стримування внутрішніх грошових потоків та інвестицій, а також зменшення ліквідності держави, встановлюються через наявність великих ризиків у банківському секторі, значну інтегрованість держави до зовнішніх фінансових процесів, де найменші зміни так чи інакше вплинуть на стійкість фінансової системи країни.

6)Пасивний платіжний баланс пояснюється значними відхиленнями курсу гривні щодо іноземних валют впродовж року, залежність від імпорту енергоносіїв, низька диференціація експортних позицій.

8)Недовіра населення до банків спричинена минулими подіями, коли на тлі фінансово-економічної кризи відсутня можливість повернення вкладених коштів, не існує системи страхування депозитних інвестицій, і, нарешті, процентні ставки прибутковості за вкладами не забезпечують їх збереженість від інфляції, що стимулює до пошуку альтернативних джерел інвестування.

Розглянемо основні проблеми забезпечення бюджетної безпеки.

Значний дефіцит державного бюджету (понад 5%) пов'язаний з перевищенням темпів зростання видатків над доходами, невиконанням державного бюджету за деякими статтями, значною зовнішньою заборгованістю та неможливістю її обслуговування.

Низький рівень професіоналізму та несвоєчасність прийняття державного бюджету є в більшій мірі проблемами політичними. Також можна додати відсутність реальної співпраці Верховної Ради України в розробці державного бюджету з громадськими організаціями, урядовими комісіями.

Значне податкове навантаження, що призводить до погіршення фінансового стану підприємств, їх збитковості спричинене шляхом наповнення бюджету в основному за рахунок податків [8, а 220]. Податкова система для країни, що розвивається, створена за європейським зразком є неприйнятною і не може забезпечити ефективного розвитку країни.

Відсутність або вибірковість дотацій місцевим бюджетам спричинене випадковістю та нерівномірністю розподілу грошових коштів до органів місцевого самоврядування, значною концентрацією грошових коштів у столичному бюджеті.

Завищення видатків стосується закладення в бюджеті «політичних» соціальних винагород, що відбувається в періоди до і після виборів, інших соціальних виплат, а також значних витрат на обслуговування сектору державного управління.

Далі визначимо основні проблеми внутрішньої та зовнішньої заборгованості держави, а також інвестиційної безпеки.

Високі темпи зростання зовнішнього державного боргу пояснюється відсутністю концепції та стратегії управління державним боргом, нецільовим використанням запозичених коштів, або їх некваліфікованим, чи одноосібним розподілом, що постійно потребує нових запозичень. Значення має також структура зовнішнього боргу держави: перевищено темпи зростання заборгованості саме державного сектору над приватним.

Недостатній рівень обґрунтування розмірів державного боргу та видатків на його обслуговування, що враховуються при розрахунках державного бюджету, а також проблеми з реструктуризацією та диверсифікацією боргів.

Нерозвинута практика страхування боргових ризиків пов’язана з низьким рівнем розвитку страхового ринку в цілому, а також відсутністю бажання уряду додатково витрачати кошти на страхування ризиків несплати та значна політизованість процесів залучення грошових коштів.

Відсутність механізмів оцінки ефективності залучення державою кредитних ресурсів, значна політизованість, одно осібність вирішення даних питань.

Низька диверсифікація валютної структури закордонних запозичень (80% - долар США) спричинена неспроможністю країни повністю відійти від залежності від доларового стандарту та проблем у грошово-кредитній політиці.

Відсутність ефективної системи внутрішніх державних запозичень говорить про нерозвиненість державного ринку цінних паперів, його низьку ліквідність, стійкість, наявність великих ризиків, а головне - відсутність нормативно-правової бази тощо.

Дефіцит інвестицій спричинений нестабільністю розвитку національної економіки, інфляцією, дефіцитом державного бюджету та наявністю окреслених вище проблем.

Нерозвиненість страхування інвестиційних ризиків пояснюється перш за все їх об’ємом, а також нерозвиненістю ринку страхування в цілому.

Низький рівень повернення вкладених коштів пов’язаний з політичною непередбачуваністю, і як наслідок - нестабільністю розвитку економіки, частих змін у податковому законодавстві, знецінення валюти тощо.

Також до вищезазначених проблем можемо додати:

- проблему відмежованості банківського сектору від держави, відсутність механізмів підтримки банків в період кризи, а також підтримка явно збиткових банків спричинено наявністю ресурсів центрального банку лише для забезпечення загальних заходів підтримки грошової системи країни.

низький рівень розвитку певних секторів ринку страхування пов'язаний з відсутністю законодавчої бази щодо стимулювання ринку страхових послуг, небажанням додатково сплачувати за зниження ризиків;

низькі ліквідність та капіталізацію фондового ринку, спричинені відповідним розвитком економіки, низькою питомою вагою у загальній кількості підприємств із залученим капіталом (переважання кредитів) тощо.

Таким, окресливши проблеми фінансової безпеки України та причини їх виникнення, можемо перейти до визначення шляхів та перспектив їх подолання.

3.2 Шляхи вирішення проблем фінансової безпеки України

Кожна проблема, що була виявлена в ході даного дослідження передбачає запропонування конкретних шляхів її вирішення (див. таблицю 3.2 у додатку до розділу 3).

Нестабільність національної грошової одиниці, недостатній потік інвестицій, нерозвиненість ринку страхування, невисокий рівень рентабельності більшості національних підприємств, пасивний платіжний баланс потребують, перш за все, забезпечення сталого розвитку економіки шляхом:

-     підтримки політичної стабільності в державі:

-        реформування парламенту та прийняття закону про організацію дисципліни в парламенті. Верховна Рада України має функціонувати на засадах демократії, узгодженості та співпраці тому, вважаємо, система двопалатного парламенту буде більш ефективною та дієвою. Закон щодо організації дисципліни у Верховній Раді України є необхідним кроком на тлі минулих і теперішніх подій, коли мають місце неявки та невиконання обов’язків депутатами, штучне формування більшості, відсутність діалогу між опозицією та урядом тощо;

-        створення комісії професійного відбору кадрів для державної служби, прийняття змін у законодавстві для забезпечення реального кримінального переслідування державних службовців у випадках виявлення корупції або інших зловживань. Також, опісля доцільно провести переатестацію державних службовців при забезпеченні прозорості та неупередженості діяльності органів міліції, прокуратури;

-        провести реформу судової системи - підвищити заробітну плату суддям, обтяжити кримінальну відповідальність суддів за зловживання та створити незалежну комісію з контролю над суддями, забезпечити компромісну для позивачів та відповідачів оптимізацію процесуальних термінів;

-        зменшення ролі Служби безпеки України у контролі над підприємництвом шляхом прийняття відповідних указів;

-     підтримка стабільності розвитку економіки:

-        забезпечення сталого розвитку стратегічно важливих галузей промисловості, грамотна приватизація об’єктів даних галузей, дотації з державного бюджету, підтримка вітчизняного експорту шляхом зменшення податкового та митного тиску, спрощення процедур отримання ліцензій, позабюджетний контроль за дотриманням міжнародних стандартів виробництва;

-        припинення практики в парламенті постійного збільшення податків, зборів, створення дієвого механізму стовідсоткового повернення ПДВ;

-        зменшення залежності країни від імпортних енергоносіїв, шляхом диверсифікації їх поставок, розробки вітчизняних джерел, стимулювання використання альтернативних джерел енергії пільгами тощо;

-        зменшення податкового контролю підприємств шляхом співпраці інспекції з аудиторськими, обліковими та іншими фірмами;

-        підтримка центральним банком валютного курсу шляхом його «згладжування», неприпустимість неадекватного економічному розвитку зростання грошової маси в країні, зменшення ставок резервування Національним банком України, розробка та реалізація ефективних механізмів підтримки банківського сектору в період кризи;

-        прийняття законодавства у сфері розвитку національного фондового ринку, стимулювання внутрішніх інвестицій (після подолання інших проблем), реальні (не завищені) процентні ставки за ОВДП уряду;

-     забезпечення розвитку страхового ринку - управління ризиками:

-        провадження державної політики пропаганди страхування як способу управління будь-якими ризиками;

-        забезпечення нормативно-правової бази щодо прозорості функціонування страхових компаній та розробка положень про посередників;

-        примусове страхування у стратегічно важливих галузях економіки;

-        розвиток практики розгляду судами (за попереднього реформування судової системи) конфліктів у страховій сфері.

-     підтримка здорового бізнес-клімату в країні способами:

-        активізації моніторингової діяльності Антимонопольного комітету

України;

поступове зменшення державного регулювання і створення конкурентного середовища у високозатратних галузях - нафто- та газодобувній, оборонній, авіакосмічній промисловості тощо;

диверсифікація податкових ставок для різних за розвитком підприємств - справедлива участь держави у розподілі доходів;

підтримка інноваційної діяльності підприємств шляхами лібералізації

податків.

Необхідність валютного регулювання, керований плаваючий курс, недосконала емісійна політика, надмірна інфляція, завищені ставки резервування вимагають:

-    припинення практики витрачання резервів центральним банком на стримування курсу гривні відносно іноземних валют і провадження урядом політики забезпечення економічних стабільності та розвитку;

-    державного контролю за припливом спекулятивного капіталу до країни та заходи щодо його зменшення;

-    розробки відповідних нормативів діяльності центрального банку, зокрема у сфері регулювання граничних, або цільових значень грошової маси в країні на певну дату, а значить - обмеження постійного регулювання грошей в обігу;

-    стимулювання (в розумних межах) зменшення маси обігових коштів (агрегату М0) і збільшення депозитів, а також корпоративних грошей шляхом стимулювання інвестування та розвитку економіки (див. заходи запропоновані у першому пункті);