План
Вступ
Розділ 1. Сутність та розвиток фінансової безпеки держави
1.1 Сутність фінансової безпеки
1.2 Система забезпечення фінансової безпеки
.3 Рівень фінансової безпеки та оцінка її стану
Розділ 2. Дослідження сучасного стану фінансової безпеки держави
2.1 Загальна оцінка фінансової безпеки Німеччини
2.2 Стан фінансової безпеки України
Розділ 3. Проблеми фінансової безпеки держави та шляхи її забезпечення
3.1 Проблеми вирішення фінансової безпеки держави
3.2 Шляхи вирішення проблем фінансової безпеки України
Висновки
Список використаних джерел
Вступ
Важливою складовою фінансової політики держави є забезпечення її фінансової безпеки. Особливо це актуально для країн із транзитивною економікою, в яких система державних фінансів не є досить стійкою. Передусім це стосується України.
Україна, як держава, характеризується недосвідченістю ринкової економіки, вона вимагає реалізації низки заходів із забезпечення державної фінансової безпеки. Кожен компонент фінансової безпеки окрім виконання відповідних функцій є невід’ємною складовою синергетичної системи, покликаної забезпечити стійкість національної економіки до внутрішніх і зовнішніх негативних впливів та її ефективне функціонування.
Саме від безпеки фінансового сектору напряму залежить рівень розвитку реального сектора економіки, виробнича, воєнна й усі інші елементи й види безпеки. Фінансова безпека виступає своєрідною об’єднуючою основою при створенні інших умов економічної безпеки.
Отже, об’єктом дослідження вважатимемо фінансову безпеку як складову економічної безпеки держави. Предметом даної роботи є система забезпечення фінансової безпеки держави.
Метою написання даної роботи є синтез конкретних заходів щодо створення ефективної системи фінансової безпеки України.
Завдання, що поставлені перед проведенням дослідження:
- вивчити теоретичні засади формування системи фінансової безпеки держави, її структуру та методи оцінки;
- проаналізувати стан фінансової безпеки провідних країн світу (на прикладі Німеччини) та України;
- визначити актуальні загрози фінансовій безпеці України;
- порівняти ефективну систему з українською, визначити вади та переваги вітчизняної системи фінансової безпеки;
- запропонувати конкретні заходи щодо вдосконалення національної системи фінансової безпеки.
При виконанні даного дослідження в роботі застосовані наукові методи зокрема:
- у першому розділі - методи класифікації, систематизації;
- у другому розділі - спостереження, вимірювання, аналізу, метод аналогій;
- у третьому розділі - синтетичний метод.
Зміст та структура роботи відображає послідовність виконання поставлених завдань дослідження:
- в першому розділі роботи описано теоретичні основи фінансової безпеки держави;
- в другому розділі проаналізовано стан фінансової безпеки провідних країн світу (на прикладі Німеччини) та України;
- в
третьому розділі визначено вади та перспективи державної фінансової безпеки,
запропоновані конкретні заходи щодо вдосконалення вітчизняної системи
фінансової безпеки.
Розділ 1. Сутність та розвиток
фінансової безпеки держави
.1 Сутність фінансової безпеки
Фінансова безпека - це такий стан фінансової сфери держави, який характеризується ефективністю та збалансованістю, гарантує стійкість фінансової системи до впливу внутрішніх і зовнішніх негативних чинників, а також уможливлює стабільне економічне зростання та синергетичний розвиток країни.
Фінансова безпека включає в себе монетарний, бюджетний, валютний, інвестиційний, інфляційний, ціновий та борговий аспекти. Вона розглядається як у внутрішньому, так і зовнішньому ракурсах[17, с. 94]. Внутрішня фінансова безпека значною мірою визначається характером формування державного та місцевих бюджетів, станом платіжного балансу країни, співвідношенням грошових мас в офіційній і тіньовій економіках, ступенем ліквідності грошових коштів. У зовнішньому плані показниками стану фінансової безпеки є ступінь фінансової незалежності держави, обсяги іноземних інвестицій, міжнародний борг країни, рівень політичної стабільності.
Основними функціями фінансової безпеки є:
створення умов та можливостей для оперативного управління елементами системи фінансової безпеки як у повсякденних умовах, так і за надзвичайних ситуацій;
здійснення комплексу тактичних та стратегічних заходів, спрямованих на попередження загроз та їх нейтралізацію;
- прогнозування й ідентифікація внутрішніх і зовнішніх загроз інтересам суб’єктів фінансової безпеки;
- реалізація системи заходів з регенерації об’єктів фінансової безпеки, які постраждали внаслідок виникнення надзвичайної ситуації;
- активне міжнародне співробітництво в інтересах підтримки національної системи фінансової безпеки.
Необхідно зауважити, що реалізація функцій не зводиться виключно до захисту, а передбачає стійкий та поступальний взаємопов’язаний та взаємообумовлений розвиток усіх компонентів безпеки безпеки [4, с. 41]. Для цього мають застосовуватись усі наявні засоби: політичні, економічні, організаційні, правові та ін.
Фінансова безпека держави включає: монетарну, бюджетну, податкову, боргову безпеку, фінансову безпеку банківської системи, валютну, інвестиційну безпеку, фінансову безпеку страхового та фондового ринку.
Монетарна безпека - такий стан грошово-кредитної системи, який характеризується стабільністю грошової одиниці, доступністю кредитних ресурсів та таким рівнем інфляції, що забезпечує економічне зростання та підвищення реальних доходів населення.
Бюджетна безпека - це стан забезпечення платоспроможності держави з урахуванням балансу доходів і видатків державного й місцевих бюджетів та ефективності використання бюджетних коштів. У цілому бюджетна безпека держави зумовлюється розміром бюджету, розміром, характером та рівнем дефіциту бюджету, масштабами бюджетного фінансування, процесом бюджетування, своєчасністю прийняття та характером виконання бюджету.
Податкова безпека держави визначається ефективністю податкової політики держави, яка має оптимально поєднувати фіскальні інтереси держави та платників податків. З позицій фіскальної достатності проблема податкової безпеки зводиться до забезпечення держави таким обсягом податкових надходжень, який є оптимально необхідним згідно до вимог проголошеної економічної доктрини.
Валютна безпека держави - це ступінь забезпеченості держави валютними коштами, достатніми для дотримання позитивним сальдо платіжного балансу, виконання міжнародних зобов'язань. Під валютною безпекою також розуміють стан курсоутворення, який максимально захищає від змін на міжнародних валютних ринках і створює сприятливі умови для розвитку вітчизняного експорту, широкомасштабного припливу в країну іноземних інвестицій.
Інвестиційною безпекою вважають досягнення такого рівня інвестицій, який дає змогу оптимально задовольняти поточні потреби економіки у капітальних вкладеннях за обсягом і структурою з урахуванням ефективного використання і можливостей повернення коштів, які інвестуються.
Фінансова безпека фондового ринку -
оптимальний обсяг його капіталізації, здатний забезпечити стійкий фінансовий
стан емітентів, власників, покупців, організаторів торгівлі, торговців,
інститутів спільного інвестування, посередників (брокерів), консультантів,
реєстраторів, депозитаріїв, зберігачів і держави загалом.
1.2 Система
забезпечення фінансової безпеки
Система забезпечення державної фінансової безпеки (див. рисунок 1.1 у додатку до розділу 1) є комплексом організаційних структур, засобів та заходів, координованих для досягнення визначеної мети. Суб'єктами системи фінансової безпеки є: фізичні особи, домашні господарства, населення в цілому, підприємства, організації, установи, регіони, сектори економіки, держава, міждержавні утворення, а також світові співтовариства. Система забезпечення фінансової безпеки держави ґрунтується на таких основних принципах: законності, керованості, адекватності, адаптивності та гнучкості, комплексності, послідовності, інтегрованості, прозорості, обґрунтованості, стабільності та надійності, ефективності [12, с. 542].
Процес формування системи фінансової безпеки держави повинен посилатися на засади відповідної наукової теорії, концепції та політики. Найбільш пріоритетним завданням держави є розробка і реалізація власне концепції фінансової безпеки. Концепція фінансової безпеки повинна винести на осмислення державою зміст таких складних понять як національні цінності та інтереси, визначити методологію ідентифікації загроз фінансовій сфері та шляхи їх усунення. Послідовність створення концепції фінансової безпеки держави та її втілення наведена на рисунку 1.2 у додатку до розділу 1.
Концепція є основою для реалізації політики фінансової безпеки, яка здійснюється в контексті політики національної безпеки. Так, для проведення аналітичної та прогностичної діяльності державні органи визначають національні економічні інтереси, досліджують їх взаємодію, співвідношення пріоритетності тощо, формуючи політику фінансової безпеки. Політика фінансової безпеки передбачає:
- наявність законодавчої бази в сфері фінансової безпеки;
- роботу уряду згідно стратегії забезпечення фінансової безпеки;
- надання урядом плану дій органам виконавчої влади;
- підтримка фінансової безпеки (судовою системою) шляхом здійснення правозастосовуваної практики.
За політику фінансової безпеки в Україні відповідають Президент України, Верховна Рада України, Рада національної безпеки і оборони України та структури, що нею координуються, економічний блок Кабінету Міністрів України з виділенням відповідних підрозділів, Рахункова палата і Національний банк України, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування, а також правоохоронні органи та органи судової влади [4, с. 47]. Першочерговим завданням влади є забезпечення чіткої координації дій цих структур.
Але, варто зауважити, що результати використання можливостей окремих структур системи фінансової безпеки в сумі не є такими значущими, як скажімо ефект від комплексного функціонування системи. Тобто на практиці про ефективність фінансової безпеки держави можна говорити оцінюючи перш за все синергетичний ефект від дії даної системи. Зважаючи на вищевикладене, необхідно визначити, що саме розгалуженість та життєздатність взаємозв’язків усіх компонентів системи фінансової безпеки в результаті відіграють неабияку роль у забезпеченні злагодженого та результативного її функціонування.
Отже, система забезпечення фінансової безпеки є складною та багатоаспектною за своїм устроєм. Одночасно вона є підсистемою загальної економічної безпеки держави (яка, у свою чергу є складовою національної безпеки держави та міжнародної економічної безпеки).
Розглядаючи систему фінансової безпеки держави, доцільно також назвати і грамотно класифікувати (див. таблицю 1.1 у додатку до розділу 1) основні внутрішні та зовнішні їй загрози з огляду на основне покликання згаданої системи «протистояти» різним негативним впливам. Загрози фінансовій безпеці держави - сукупність наявних та потенційно можливих явищ і чинників, що створюють небезпеку для реалізації національних інтересів у фінансовій сфері. Так, внутрішніми загрозами фінансовій безпеці будь-якої країни є:
- недосконалість і незавершеність національного законодавства, зокрема у фінансово-кредитній сфері;
- відсутність достатнього золотовалютного запасу, або штучність курсу національної грошової одиниці;
- низький рівень інвестиційної активності;
- неефективність податкової системи, тіньова економіка;
- недосконалість бюджетної системи, низький рівень бюджетної дисципліни;
- значна заборгованість за видатками бюджету, або дефіцит бюджету;
- дефіцит платіжного балансу;
- неповноцінність фондового ринку;
- нерозвиненість страхового ринку;
- слабкість банківської системи;
- зростання внутрішнього державного боргу [11, с.64, 65].
До зовнішніх загроз відносяться:
- від'ємне зовнішньоторговельне сальдо;
- залежність від отримання іноземних кредитів та іншої зарубіжної допомоги;
- зростання зовнішнього боргу і нецільове використання зарубіжних кредитів;
- нерегульований приплив іноземного капіталу та надання йому переваги порівняно з вітчизняним;
- втручання міжнародних фінансових організацій у національну фінансово- кредитну сферу;
дефіцит платіжного балансу країни.
1.3 Рівень
фінансової безпеки та оцінка її стану
Наявність системи фінансової безпеки має передбачати методологію щодо оцінки ступеня впливу загроз на фінанси країни, тобто ефективності системи. Ступінь впливу загроз визначається на підставі розрахунку і моніторингу ряду індикаторів та порівняння їх із граничними (нормативними) значеннями.
Індикатор - елемент, що відображає процес або стан об'єкта спостережень, його якісні та кількісні характеристики. Говорячи про вибір індикатора, необхідно зазначити, що кожен показник має бути економічною величиною, яка має чіткі межі коливань. Слід розрізняти індикатори міжнародного рівня та національні, індикатори відстеження та впливу[7, с. 87].
Індикатори міжнародного рівня використовуються в основному міжнародними організаціями для зіставлень і аналізів показників країн світу. Національні індикатори застосовують для вивчення тенденцій у розвитку фінансово-кредитної сфери країни, виявлення її сильних та слабких сторін, можливостей і ризиків. Програмні індикатори (відстеження) мають допомагати прослідкувати хід реалізації заходів монетарної, валютної, фіскальної, бюджетної, інвестиційної, боргової політики. Індикатори впливу передбачають кількісну та якісну характеристику змін, що відбуватимуться від виконання політичних намірів.
Обґрунтована система індикаторів дає змогу оперативно здійснювати аналіз фінансової безпеки різних об'єктів, попереджувати розвиток негативних тенденцій, вносити необхідні корективи як у повсякденну діяльність, так і на перспективу, прогнозувати розвиток подій. Залежно від специфіки досліджуваного явища визначаються порогові значення індикаторів, що не можуть визначатися шляхом точних розрахунків, а визначаються експертно на основі досвіду.
Рівень фінансової безпеки оцінюють за наступними індикаторами економічної безпеки:
- індикатори фінансової безпеки громадян (ВВП на особу, доходи, заробітна плата, рівень соціальних виплат, рівень оподаткування);
- індикатори фінансової безпеки домашніх господарств;
- індикатори фінансової безпеки підприємств, організацій, установ;
- індикатори фінансової безпеки кожної окремої галузі (обсяг неплатежів, прострочена заборгованість, збиткові підприємства);
- індикатори фінансової безпеки регіонів (питома вага регіону в ВВП країни, платіжний баланс регіону, дефіцит місцевого бюджету, інвестиційна привабливість);