- індикатори фінансової безпеки банківської системи (сукупний статутний фонд, питома вага проблемних кредитів, обсяг прибутку, рентабельність чистих активів, коефіцієнт покриття, показники ліквідності);
- індикатори фінансової безпеки фондового ринку (обсяг капіталізації, кількість емітентів, дохідність цінних паперів, рейтинги, частка постійних активів);
- індикатори фінансової безпеки держави (розмір ВВП і національного доходу, розмір податків, інвестицій, заощаджень, обсяг валютного ринку, курс національної валюти, ставка по іноземним валютам, розмір державного боргу, дефіцит платіжного балансу і тощо).
Так, наближення індикаторів економічної безпеки до їх гранично допустимої величини свідчить про наростання загроз соціально-економічній стабільності суспільства, а перевищення граничних значень - про входження суспільства в зону нестабільності і соціальних конфліктів, фактично, про реальну загрозу економічній безпеці. Зважаючи на це, фінансову безпеку держави необхідно розглядати як деякий стан, що задовольняє визначений набір граничних значень індикаторів. Окремі індикатори фінансової безпеки свідчать про ті чи інші існуючі негаразди, наявність диспропорцій тощо (див. таблицю 1.2 у додатку до розділу 1). Також необхідно зазначити, що неприпустимим є приведення системи індикаторів у відповідність лише з фактичним станом національної економіки. Необхідно усвідомити існування перспектив і враховувати цей фактор. Також важливо зауважити, що не всі загрози фінансовій безпеці можуть бути формалізовані та мати кількісну характеристику.
Існуючі суперечливості багатьох теоретико-методологічних аспектів потребують розробки цілої низки нових категорій, критеріїв та індикаторів, що нададуть змогу чітко описати і проаналізувати базисні тенденції фінансової безпеки і систему заходів щодо її забезпечення. Лише поєднання теоретичних засад і концепцій з практичними заходами дасть можливість реалізувати надійний механізм забезпечення економічної безпеки [12, с. 554].
За результатами оцінки стану
фінансової безпеки країни мають відбутися системні перетворення у фінансовій
сфері, перегляд концепцій та економічних програм, цілей і пріоритетів політики
у фінансово-кредитній сфері.
Розділ 2. Аналіз сучасного стану
фінансової безпеки України
.1 Загальна оцінка фінансової
безпеки Німеччини
Деякі характерні особливості структури фінансово-економічної системи та політики даної країни дозволяють Німеччині втримувати лідерство в світі за досконалістю та стійкістю економіки.
Перш за все, зробимо аналіз фінансової безпеки країни. Для цього застосуємо систему оцінки індикаторів фінансової безпеки держави, запропоновану у першому розділі.
1. Внутрішній валовий продукт Німеччини у 2012 році склав 3,34 трлн. дол., що на 5,11% більше за ВВП 2011 року. Динаміка ВВП Німеччини показана на рисунку 2.1 у додатку до розділу 2. Аналізуючи динаміку, можемо сказати, що ВВП країни має тенденцію до зростання (за додатково побудованим на графіку експоненціальним вектором тренда). Також необхідно зазначити, що у 2011 році відбувся спад валового внутрішнього продукту, але вже у 2012 році фіксуємо відновлення зростання ВВП. Також за прогнозами Організації економічного співробітництва та розвитку ВВП Німеччини у 2012 має зрости на 3,4% в порівнянні з попереднім роком. Таке помірне зростання ВВП - яскравий приклад «європейської» економічної стабільності країни.
2. Розглядаючи динаміку зовнішньоторговельного сальдо Німеччини (див. рисунок 2.2 у додатку до розділу 2), можемо говорити про застійні явища в зовнішній торгівлі. У 2010 році показник залишається стабільно високим. Але вже в наступному році зростає на 11%. Можна говорити про перспективи зростання даного показника у зв’язку з ефективною фінансовою та економічною політикою уряду, результатом діяльності якого стане жваве відновлення балансу при поновленні закордонного попиту.
3. Розглянемо динаміку короткострокових та довгострокових процентних ставок дохідності за активами (див. рисунок 2.3 у додатку до розділу 2). 2008 року спостерігаються високі процентні ставки за короткостроковими та трохи вищі за довгостроковими активами. У 2009 році - році початку світової фінансової кризи ставки за короткостроковими активами збільшуються, що пояснюється потребою економіки у терміновому капіталі. 2010 рік також показує тенденцію до збільшення попиту на короткострокові гроші і «вимагає» їх переваги над довгостроковими інвестиціями. 2011 рік характеризує різкий спад ставок за короткостроковими активами з огляду на продовження кризи і обмеження можливостей дебіторів сплачувати за високими ставками в результаті скорочення активності. 2012 року відбувається призупинення негативної тенденції за ставками та деяке пожвавлення зростання. Виважена політика ставок за запозиченнями говорить про перспективи стійкості фінансової системи держави в контексті адекватності такої політики економічному становищу.
4. Проблеми із зовнішнім боргом Німеччини були неочевидні до початку світової фінансово-економічної кризи 2008 року. Тут необхідно зазначити, що Німеччина окрім того, що є основним кредитором Європи, забезпечує безпосередню підтримку самої європейської валюти, тим самим двічі збільшуючи ризики власної фінансової безпеки. Різке збільшення боргу на 18,3% за останні 4 роки (див. рисунок 2.4 у додатку до розділу 2) свідчить далеко не на користь поліпшення фінансової стійкості країни. Дана держава - фактично єдина потужна країна, що втримує Єврозону і подібна тенденція зростання заборгованості може критично похитнути економічні здобутки Німеччини. Так, наприклад, за другий квартал 2012 року зростання ВВП Німеччини сповільнилося з 1,3% до 0,3%. Зовнішній борг Німеччини - не єдина проблема даної країни, уряду держави потрібно переглянути політику запозичень і ступінь інтегрованості в європейський простір, більшу увагу звертати на національну фінансову безпеку.
5. Ще одним важливим показником фінансової безпеки є рівень безробіття (див. рисунок 2.5 у додатку до розділу 2). З рисунку бачимо стабільне зменшення рівня безробіття в Німеччині. Дана тенденція показує ефективність політики, що проводить уряд Німеччини стосовно зайнятості населення, а саме - найбільші в Європі витрати на оплату праці та соціальний захист населення, пріоритетність працевлаштування молоді тощо. Рівень безробіття є яскравим показником якості розрахованих середніх доходів населення, так можна говорити про постійне покращення соціально-економічного розвитку країни.
6. Проаналізуємо також два інших важливих показника: індекс споживчих цін та рівень податків (див. таблицю 2.2 у додатку до розділу 2). Індекс споживчих цін в Німеччині протягом всього часу залишався адекватним фінансово-економічній ситуації в країні, так за сповільнення зростання ВВП, тенденція зростання споживчих цін також сповільнювалася. Говорячи про частку податків у ВВП, необхідно зазначити, що їх обсяг знаходиться в межах 40-45% від ВВП і є політикою наповнення державного бюджету країни.
Декілька слів варто сказати про систему забезпечення фінансової безпеки Німеччини. За фінансову безпеку в цілому відповідають Федеральний Канцлер Німеччини, Бундестаг, Федеральна рада безпеки Німеччини, а за функціональні напрямки фінансової безпеки: Міністерство економіки та технології Німеччини, Міністерство фінансів Німеччини, Міністерство економічного співробітництва та розвитку Німеччини, Федеральна рахункова палата Німеччини і Німецький федеральний банк, федеральні уряди, а також органи судової влади. Говорячи про законодавчу базу Німеччини, необхідно зазначити, що такого документу, як концепція національної безпеки в країні не існує, а стратегія фінансової безпеки реалізується виключно в межах інших нормативно-правових актів.
Отже, підсумовуючи результати
аналізу (див. таблицю 2.3 у додатку до розділу 2), можемо сказати що Німеччина
- країна зі стійкою фінансовою системою, яка забезпечує належний рівень
економічного розвитку держави і здатність протистояти внутрішнім та зовнішнім
загрозам. Основною ж проблемою Німеччини є те, що країна є основним кредитором
Єврозони. Політика підтримки євро може стати згубною для даної держави, так як
вона характеризується значними фінансовими та економічними ризиками. Німеччина
змогла протистояти світовій фінансово-економічній кризі, але європейська
боргова криза ще не завершилась і набирає нових обертів, і відтак може
спричинити значні проблемні процеси у ФРН.
2.2 Стан
фінансової безпеки України
Аналізувавши стан фінансової безпеки Німеччини, дамо оцінку основним фінансовим індикаторам України (див. таблицю 2.1 у додатку до розділу 2).
Спершу потрібно розглянути грошові агрегати та індекс споживчих цін. Динаміка зростання грошової маси показана на рисунку 2.6 в додатку до розділу 2. Можемо констатувати стабільне зростання грошової маси до 2010 року включно, що говорить про емісію грошових коштів. 2011 року відбулося зменшення загальної грошової маси на 5,5% (агрегату М3) - масовий відтік капіталу з ощадних установ, в той же час зростання обсягу готівки спинилося, що говорить про вилучення регулятором частки коштів з обігу (шляхом збільшення ставок рефінансування тощо). 2010 року відбулося збільшення готівкових коштів, а також загальне розширення грошової маси, що говорить про певне «відновлення» економіки. Взагалі подібна маніпуляція грошовою масою свідчить про великі проблеми в економіці, а також про нестійкість банківської системи і великі ризики у фінансовому секторі.
Індекс споживчих цін, або індекс інфляції в Україні впродовж всієї історії незалежності держави характеризується значними темпами зростання (див. рисунок 2.7 в додатку до розділу 2. Внаслідок фінансово-економічної кризи у 2009 році для покриття дефіциту державного бюджету була надрукована та випущена в обіг величезна сума грошових коштів, що підтверджено на рисунку 2.6 в додатку до розділу 2, відповідно споживчі ціни в країні зросли на 25,2%. Це говорить про низьку якість бюджетної та монетарної політик того часу. З 2010 року темп інфляції зменшився, а 2011 інфляція повернулася до помірного рівня. За даними Національного банку України на середину 2012 року показник не перевищив 5-ти відсотковий бар’єр і за прогнозами не має перетнути 10-ти відсоткову межу до кінця року. Не можна назвати наявний індекс інфляції стабілізуючим, але в умовах економіки, що розвивається помірний темп інфляції є допустимим, і навіть стимулюючим фактором для економіки.
Важливим аспектом фінансової безпеки держави є валютний. Розглянемо валютну стратегію держави на прикладі курсової статистики (див. рисунок 2.8 в додатку до розділу 2), а саме динаміки курсу гривні до долара США та євро. Бачимо різке падіння курсу національної валюти відносно іноземних у 2010 році. Також, досліджуючи даний аспект, необхідно зазначити, що курс долара США щодо гривні впродовж 2009-2011 та починаючи з 2012 року є регульованим державою і не відображає повноти реальної девальвації національної валюти. В той же час курс не є фіксованим і центральний банк витрачає великі кошти на втримування курсу національної валюти. Подібна політика перш за все спрямована на сприяння розвитку економіки країни, адже більшість зовнішніх платіжних операцій країни мають вираження саме у доларі США. Втім подібне втримування курсу (валютні інтервенції, що проводить Національний банк України) може призвести, окрім значних втрат резервів центральним банком, до різкого знецінення національної валюти в майбутньому, що одномоментно спричинить фінансовий дефолт всього господарчого сектора, як це відбулося у 2009 році.
Говорячи про європейську валюту, можна зазначити, що її курс стабільно зростає. В структурі зовнішніх зобов’язань та платіжного балансу України частка євро не перевищує 20%, але коливання курсу даної валюти може призвести також до негативних наслідків у національному господарчому секторі.
Розглядаючи зовнішній борг держави (див. рисунок 2.9 в додатку до розділу 2), можемо констатувати стабільне його зростання. Бачимо, що зовнішній борг України з 2007 року мав тенденцію до збільшення, з 2012 року ця тенденція сповільнилася. Втім необхідно також відзначити з 2011 року зростання темпів збільшення саме заборгованості державного сектору порівняно із заборгованістю комерційних структур, що говорить в першу чергу про зменшення можливостей кредитування бізнесу і кредитування лише за гарантією держави. Взагалі, зовнішній борг - невід’ємна складова держави, інтегрованої в сучасні світові фінансові процеси. Зовнішній борг необхідно розглядати як проблему, що має наслідком нецільове використання запозичених коштів, неможливість повернення або реструктуризації боргу, неадекватність розмірів рівню розвитку економіки тощо[13, с. 11]. Необхідно також зауважити, що наступні три роки стануть роками максимального навантаження по сплаті зовнішнього боргу - з 2014 по 2016 рік з державного бюджету України доведеться сплатити зовнішні зобов’язання на суму близько 15,7 млрд. доларів.
В межах фінансової безпеки України необхідно розглянути також стан державного бюджету (див. рисунок 2.10 в додатку до розділу 2). В Україні спостерігається хронічний його дефіцит. Найбільший дефіцит країна мала у 2010 році, коли у зв’язку з приходом нового уряду державний бюджет був прийнятий лише за 4 місяці після початку року. У 2011 планується дефіцит державного бюджету на досить високому рівні - понад 35 млрд. грн. Звичайно, що такий дефіцит державного бюджету (більше 10% доходів бюджету, що складають приблизно 299,1 млрд. грн.) є неприпустимим для будь-якої країни і матиме негативні наслідки на інвестиційний та грошово-кредитний клімат у державі.
Далі розглянемо динаміку валового внутрішнього продукту України (див. рисунок 2.11 в додатку до розділу 2). Необхідно зазначити, що ВВП України має тенденцію до збільшення. 2010 року обсяг ВВП скоротився у зв’язку з фінансово- економічною кризою, але у 2011 році поновив тенденцію до зростання. До 2009 року ВВП країни зростав значними темпами (понад 32%), з 2010 зростання не перевищує 10-15%. Такий темп зростання ВВП є прийнятним в умовах посткризового відновлення [див. 14, с. 21], але з огляду на досліджені вище показники можна зробити висновок про недостатнє зростання у 2012 році (на 5,4%), яке прогнозується.
Також необхідно розглянути такий показник, як індекс середньої реальної заробітної плати (див. рисунок 2.12 в додатку до розділу 2). Бачимо, що середня заробітна плата зростала впродовж всього терміну, окрім 2009 року, коли зростання номінальної заробітної плати не змогло покрити надмірну інфляцію. Важливо також зауважити, що у 2012 році зростання реальної заробітної плати зупинилося, що говорить про певну «економію» уряду на оплаті труда. В той же час це дозволяє додаткові кошти направити на розвиток економіки та створення резервів.
Декілька слів необхідно сказати і про систему забезпечення фінансової безпеки в Україні. За фінансову безпеку в цілому відповідають Президент України, Верховна Рада України, Рада національної безпеки і оборони України та структури, що нею координуються, а за функціональні напрямки фінансової безпеки - економічний блок Кабінету Міністрів України з виділенням відповідних підрозділів, Рахункова палата і Національний банк України, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування, а також органи судової влади і прокуратури. Забезпечення чіткої координації дій даних структур дозволяє забезпечити ефективну систему протистояння зовнішнім та внутрішнім фінансовим загрозам державі. Президент України формулює стратегічні напрямки підвищення рівня фінансової безпеки, створює, реорганізує і ліквідує органи виконавчої влади, що входять до інфраструктури забезпечення фінансової безпеки; керує в межах своїх конституційних повноважень органами забезпечення фінансової безпеки України; уточняє окремі положення Концепції фінансової безпеки України. Верховної Ради України здійснює забезпечення фінансової безпеки через:
- створення правових засад функціонування системи фінансової безпеки;