Зміст
Вступ
. Характеристика підприємства
. Практика на робочому місці
.1 Технічна документація на підприємстві
.2 Організація роботи виробничих підрозділів
.3 Монтаж та складання РЕА
.4 Контроль якості продукції
.5 Організація роботи підрозділів підприємства. Посадові обов’язки техніка-технолога
.6 Відомості про виконання розділу індивідуального завдання
. Охорона праці
3.1 Стан охорони праці та техніки безпеки на робочому місці
.2 Розрахунок природного освітлення виробничого приміщення на підприємстві
Список
використаної літератури
Вступ
Вирішення завдань підготовки висококваліфікованих фахівців вимагає закріплення набутих у навчальному закладі теоретичних знань шляхом одержання практичних навичок роботи на підприємстві. З цією метою учні проходять технологічну практику.
Виробнича технологічна практика студентів є складовою й невід'ємною частиною процесу підготовки спеціалістів. Для її організації й проведення повинні бути створені умови, що забезпечують не тільки закріплення отриманих учнями теоретичних знань із спеціальних дисциплін, а й набуття ними практичних навичок і уміння працювати за спеціальністю.
Практика - це самостійна робота учнів безпосередньо на робочих місцях, виконання ними конкретних службових обов'язків.
Метою виробничої технологічної практики є формування у учнів професійних умінь та навичок для прийняття самостійних рішень в різних виробничих ситуаціях (на технологічному рівні), що базуються на теоретичних знаннях, отриманих в процесі навчання, вмінні систематично поновлювати свої знання та застосовувати їх у практичній діяльності.
Під час практики учні набувають досвіду
спостереження і аналізу методів та видів господарської діяльності підприємств
різних форм власності, вивчають технологічні процеси виробництва та
обслуговування в різних службах та взаємозв’язки між ними.
1. Характеристика підприємства
До складу підприємства входять:
зерносховище;
цех з розливу;
виробничий цех;
бродильне відділення;
відділення перегонки та ректифікації;
ферментний відділ.
Продукцією спиртового заводу є:
етиловий спирт;
фракція головна етилового спирту;
зернова барда;
двоокис вуглецю.
Основною сировиною, яку переробляє спиртовий завод є зернові культури: пшениця, жито, овес, ячмінь, просо, кукурудза.
Усе зерно, що поступає на завод відповідає якісним показникам, які затверджені в ГОСТах на зернові культури.
Зерно зберігається в спеціальних зерносховищах, звідки по мірі необхідності подається до виробництва.
При виробництві спирту здійснюються такі операції: подрібнення сировини, теплове оброблення сировини та оцукрення, культивування мікроорганізмів, бродіння, перегонка та ректифікація.
Підприємство постачає свою продукцію до країн
СНД.
2. Практика на робочому місці
.1 Технічна документація на підприємстві
Технічні документи - узагальнююче назва документів (графічних та текстових), в яких зафіксована технічна думка.
Конструкторська документація - сукупність конструкторських документів, які містять потрібні у загальному випадку дані, згідно з якими розробляють, виготовляють, контролюють, приймають, постачають, експлуатують та ремонтують виріб [1];
Технологічна документація - сукупність документів, які визначають технологічний процес виготовлення виробу;
Програмна документація - сукупність документів, що містять відомості, необхідні для розробки, виготовлення, супроводу та експлуатації програм;
Технічна документація виникає у процесі проектування будівель та інженерних споруд, конструювання машин, проведення науково-технічних і експериментальних досліджень, організації промислового виробництва, під час здійснення геодезичних робіт, геологічних вишукувань. З технічними документами все більше стали мати справу працівники діловодства, органів науково-технічної інформації, відомчих архівів.
Найбільш широко відома конструкторська, проектна, технологічна, науково-дослідна документація. Основним видом технічних документів є креслення - зображення предмета на площині, виконане особливими графічними прийомами. Креслення, на якому є деякі текстові вказівки, дає можливість уявити зовнішній вигляд предмета у просторі, зрозуміти його пристрій, а також встановити, з яких матеріалів і яким способом предмет слід виготовляти.
Конструкторська документація (КД) - частина технічної документації у вигляді графічних і текстових документів, котрі в сукупності або окремо, визначають склад і будову виробу та містять необхідні дані для його розробки, виготовлення, контролю, експлуатації, ремонту і утилізації.
Технологічна документація - сукупність
документів, які визначають технологічний процес виготовлення виробу. Комплекс
стандартів і керівних нормативних документів, що встановлюють взаємопов'язані
правила і положення щодо порядку розроблення, комплектації, оформлення та обігу
технологічної документації, що застосовується при виготовленні та ремонті
виробів має назву "Єдина система технологічної документації" (ЄСТД)
.2 Організація роботи виробничих підрозділів
Підприємство може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо), а також функціональних структурних підрозділів апарату управління (управлінь, відділів, бюро, служб тощо).
Функції, права та обов'язки структурних підрозділів підприємства визначаються положеннями про них, які затверджуються в порядку, визначеному статутом підприємства або іншими установчими документами.
Підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розклад, а також має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на підставі положення про них, затвердженого підприємством. Вони можуть відкривати рахунки в установах банків відповідно до законодавства України.
Основним змістом діяльності кожного промислового підприємства є виробничий процес.
Виробничий процес - це сукупність взаємопов'язаних основних, допоміжних та обслуговуючих процесів, у результаті яких вихідні матеріали й напівфабрикати перетворюються на готову продукцію.
Виробничі процеси на підприємстві здійснюються у відповідних підрозділах, склад яких характеризує виробничу структуру підприємства.
Виробнича структура підприємства характеризує кількісне співвідношення і розміри внутрішніх структурних підрозділів підприємства, а також механізм їхнього взаємозв'язку.
Структура залежить від характеру продукції, яку виробляє підприємство, рівня спеціалізації і кооперування з іншими підприємствами, технологічного процесу, виробничих потужностей тощо. Як правило, підприємство має основні цехи, в яких безпосередньо виготовляють продукцію, і допоміжні цехи та служби, що обслуговують та забезпечують безперервну роботу основних цехів.
Спеціалізовані підприємства мають просту виробничу структуру, а універсальні - складну. На невеликих за обсягом продукції підприємствах, як правило, існує безцехова структура, а на великих підприємствах доцільними є укрупнені цехи.
Таким чином, виробнича структура є формою організації виробничого процесу підприємства. Виробничі процеси, за допомогою яких предмети праці перетворюються на готовий продукт, є основними й утворюють основне виробництво. Матеріальними об'єктами виробничої структури підприємств с цехи, дільниці, лабораторії. У них виробляється, проходить технічний контроль і випробовується кінцева продукція, комплектуючі вироби, матеріали і напівфабрикати, запчастини, перетворюються види енергії.
Виробничі процеси, які забезпечують умови для
ритмічного функціонування основного виробництва, називаються допоміжними і в
комплексі утворюють допоміжне виробництво. Головна функція цих об'єктів полягає
у всебічному обслуговуванні та ритмічному забезпеченні основного виробництва
інструментом, енергією, паливом, ремонтом обладнання, транспортуванням вантажів
та ін. Слід підкреслити, що виробнича структура кожного окремого підприємства
має свою специфіку, бо вона визначається передусім характером поділу праці між
суб'єктами його підрозділів.
.3 Монтаж та складання РЕА
Сучасна технологія виробництва РЕА - це технологія поверхневого, а частіше змішаного монтажу електронних блоків на друкованих платах, одержуваних методом травлення фольгованого склотекстоліту. Сучасний блок вітчизняної РЕА все частіше містить імпортну елементну базу особливо у високо інтегрованої частини. Основна відмінність методу поверхневого монтажу від традиційної технології - відсутність монтажних отворів для установки виводів компонентів. Це надає розробникам широкі перспективи в області комплексної мікромініатюризації електронних виробів і автоматизації виробництва. Процес виробництва РЕА - це сукупність дій людей і знарядь виробництва, необхідних для виготовлення або ремонту радіоелектронних пристроїв.
Збірка, монтаж та герметизація РЕА, трудомісткість яких складає до 50-80% загальних витрат виробництва. Ці процеси мають невисокий рівень автоматизації і механізації, широку номенклатуру технологічного оснащення, велику частку ручної праці. Для зниження тривалості виробничого циклу здійснюється паралельна збірка модулів різних рівнів, поєднання на одній лінії складання та герметизації, комплексна автоматизація. Основними напрямками їх вдосконалення є: підвищення щільності компонування навісних елементів , щільності друкованого монтажу за рахунок застосування на керамічних та поліїмидних підставах; широке використання без корпусних радіоелементів перспективної технології поверхневого монтажу, застосування автоматизованого устаткування; розробка нових методів збірки і монтажу модулів другого і подальших рівнів; оптимізація кількості операцій проміжного контролю за економічним критеріям; розробка заходів по технологічному забезпеченню надійності електричних з'єднань.
При виконанні складання і монтажу апаратури необхідно виміряти довжини монтажних проводів й ізолюючих трубок і одержанні дані заносять в таблиці, які необхідні для виготовлення джгутів приладу.
При визначенні довжини проводів потрібно зменшувати кількість розмірів таким чином, щоб градація проводів по довжині не була менш ніж 10 мм. Необхідно враховувати витрати проводів на кріплення кінців і також запас на повторне закріплення при обриві.
Таким чином, крім необхідної довжини проводу, при його приєднанні між точками схеми, необхідно дати запас рівний 30-40 мм.
При відробці джгута старанно монтують проводи на шасі, кінцівки проводів закріплюють без пайки на контактних пелюстках; вимірюють довжину кожного проводу до закріплення його другого кінця.
Після укладки проводів на шасі їх об’єднують в джгут і ув’язують міцною ниткою, а потім звільняють кінці і джгут виймають з приладу. Конфігурацію джгута переносять на ескіз в масштабі 1:1, на основі якого виготовляють шаблон для в’язки джгута, ескіз також використовують для розробки технологічної карти заготовки джгута.
Паралельно з відробкою джгута роблять відробку складання і монтажу вузлів радіоапаратури, а потім роблять загальне складання і монтаж шасі приладу, при цьому уточнюють прийняту послідовність праці, коректують таблицю з’єднань, замірюють і відмічають в попередньо складених таблицях довжини проводів і ізоляційних трубок.
В процесі складання і монтажу еталонного зразку шасі апаратури роблять відробку зразків навісних резисторів, конденсаторів і напівпровідникових приладів. Зразки необхідні для підготовки виводів схемних елементів перед монтажем в умовах серійного виробництва.
При складанні технологічної відомості процес загального складання і монтажу розчленовують на послідовний ряд елементарних робіт, більш мале дроблення яких технологічно неможливо або недоцільно.
При складанні технологічної відомості степінь дроблення складально-монтажного процесу визначають в кожному конкретному випадку розміром припущеного ритму потоку. Чим менше припускається ритм, тим дрібніше повинно бути дроблення для досягнення синхронізації операцій.
Загальна трудомісткість робіт по складанню і монтажу визначається наближено підрахунком загальної кількості кріпильних з’єднань, закріплених жил проводів і виводів навісних деталей, кількості пайок тощо, на основі середнього значення прийнятих норм часу на ці роботи.
Процес складання і монтажу приладу закінчується
контролем, після якого йдуть настройка і випробовування, згідно технічних умов.
При повній відповідності приладу технічним умовам він затверджується в якості
еталонного.
.4 Контроль якості продукції
Мета контролю якості полягає у своєчасному запобіганні можливому порушенню вимог до якості та забезпеченні заданого рівня якості продукції за мінімальних витрат на її виробництво.
Завданнями контролю якості є:
. Встановлення відповідності продукції та процесів вимогам нормативно-технічної документації, зразкам-еталонам;
. Інформація про перебіг виробничого процесу та підтримання його стабільності;
. Захист підприємства від постачань недоброякісних матеріалів, енергоносіїв та ін.;
. Виявлення дефектної продукції на можливо ранніх етапах; запобігання випуску недоброякісної продукції.
Система контролю якості продукції - це сукупність методів і засобів контролю та регулювання компонентів зовнішнього середовища, які визначають рівень якості продукції на стадіях маркетингу, та виробництва, а також технічного контролю на всіх стадіях виробничого процесу.
Показники якості продукту формуються в нормативах на стадії маркетингу, уточнюються в конструкторській документації на стадії, матеріалізуються на стадії виробництва, використовуються (реалізуються) на стадії експлуатації.
Технічний контроль являє собою перевірку відповідності продукції або процесу, всіх виробничих умов та чинників, від яких залежить якість продукції, установленим техніко-технологічним вимогам до якості продукції на всіх стадіях її виготовлення.
Мета технічного контролю якості на підприємстві полягає в забезпеченні випуску високоякісної і комплектної продукції згідно з чинними стандартами і технічними умовами.
Вимоги до організації технічного контролю якості: профілактичність - запобігання браку; точність і об’єктивність; економічність; участь усіх працюючих у контрольних функціях.
Підвищення якості продукції повинно базуватися на основі розробки комплексної, взаємопов’язаної системи технічних, організаційних, економічних і соціальних та мотиваційних заходів, що забезпечують необхідний рівень якості на всіх стадіях виробництва і споживання продукції. Важливою умовою при їх формуванні є досягнення за рахунок зменшення вартості виробів.
Тому вважаємо доцільним впровадження заходів по підвищенню якості продукції одночасно:
. За технологічним напрямком:
техніко-технологічна досконалість виробництва (використання досягнень науки і техніки в процесі проектування виробів, удосконалення застосування стандартів і технічних умов);