коли могла б вдало конкурувати з іноземними виробниками.
Діяльність парфумерної промисловості Україні на засадах ринкової економіки лише почала формуватись, особливо в сфері виготовлення жіночих та чоловічих елітних та недешевих парфумів. Встановлення взаємозв’язків з постачальниками сировини та реалізаторами продукції виробників налагодилось лише останнім часом; свою продукцію виробники збувають на території України, а також колишніх країн Радянського Союзу, особливо Росії. Про це свідчать дані Держкомстату: в 2010 році експортні поставки в кількісному вираженні збільшились більше ніж в 2 рази (з 6452 т в 2006 році до 14013 т в 20100 році), в грошовому - на 62% (з 4831,6 тис. дол. до 7839,16 тис. дол.) [13].
Українські виробники одеколонів та парфумів минулого року виготовили майже в півтори рази більше парфумів, ніж в 2010 році, що є найкращим результатом протягом останніх восьми років. Зростання обсягів виробництва в 2010 році склало приблизно 25-40%, а річний обсяг продажів - близько 60 млн. дол. в оптових цінах. За даними Міністерства аграрної політики, в 2010 році виробники виготовили 97553 тис. штук парфумерних виробів. Взагалі з виробників налічується приблизно двадцять парфумерно-косметичних фабрик, комбінатів, фірм-виробників вітчизняних одеколонів, парфумів, духмяних вод, більше десяти великих офіціальних імпортерів. Найбільш помітними виробниками парфумерної продукції на вітчизняному ринку є ТОВ “Парфумерно-косметичний комбінат “РОСО” (Львівська обл.), ОАТ “Золотоніська парфумерно-косметична фабрика” (Черкаська обл.), ТОВ “Калинівська парфумерно-косметична фірма “КОНЕ” (Вінницька обл.), ТОВ “Львівська парфумерно-косметична фабрика”, ТОВ “Парфумерно-виробничий комбінат “Авалон” (м. Сімферополь), АТ “Ефект” (м. Харків),
ОАТ “Миколаївський парфумерно-косметичний комбінат “Алые паруса”.
Але, незважаючи на збільшення кількості виробників та рівнів продажів, увага до впровадження сучасних технологій виробництва,
Зі всього вищезазначеного можна зробити наступні висновки. В Україні вже почали зароджуватись перші виробництва парфумерної продукції, але ці починання ще досить слабкі, і до досягнення рівня конкурентоспроможного виробництва їм ще далеко. Як правило, всі ці підприємства не вирізняються особливою оригінальністю не лише ароматів чи функцій, а й оформлення товарів. Тому їх спеціалісти при плануванні продукції та її дизайну повинні обов’язково відстежувати тенденції моди та потреби споживачів.
Потрібно обов’язково проводити рекламні кампанії та заходи по стимулюванню збуту, роблячи торгівельні марки більш пізнаваними та популярними. В рекламі треба акцентувати низьку ціну та якість товарів, в яких використовуються лише натуральні продукти. Також треба підвищувати кваліфікацію спеціалістів, які б змогли винаходити унікальну та оригінальну продукцію, розробляти нові аромати та відповідну упаковку.
Висновок
В даній курсовій роботі було розраховано собівартість парфумів, що випускаються умовним підприємством «Pealr». Собівартість було разрахована на базі трудомісткості обсягом 71000 нормо-годин при річному випуску продукції в 132000 одиниць.
В процесі виконання курсової роботи я ознайомилася із загальними теоретичними аспектами калькуляції собівартості на підприємствах, а також визначила особливості калькуляції собівартості для продукції парфумерної промисловості.
Таким чином, можна проаналізувати отримані результати по кожній статті витрат.
Стаття «Сировина і матеріали» свідчить про те, що дане виробництво є матеріаломістким. Питома вага сировини і матеріалів у загальній собівартості становить 51,55%.
Стаття «Енергія технологічна» включає витрати на енергію, яка використовується в технологічному процесі. Показник, обчислений за нормами витрат в тарифами на енергію, становить 694720 грн.
Стаття «Основна ЗП робітників» містить витрати на оплату праці робітників, які зайняти безпосереднім виготовленням продукції. Розрахунок заробітної плати був проведений згідно з тарифною системою оплати праці. Витрати на дану статтю є збалансованими, а заробітна плата відповідає кваліфікації робітників.
В статтю «Відрахування на соціальні потреби» включається обов’язкове страхування на заробітну плату, до державного соціального фонду, державного пенсійного фонду та інших фондів. Розмір соціального внеску становить 506655,28 грн.
Щоб забезпечити ефективне виробництво, у статтю «Утримання і експлуатація обладнання» були включені витрати на експлуатацію обладнання і транспортних засобів, їх поточний ремонт, амортизацію промислового обладнання, знос МШП та інші витрати. Сума витрат по даній статті склала 2013682 грн.
Стаття «Цехові витрати» містить витрати на управління виробничих і господарських обслуговувань в межах цеху. В цю статтю відносять витрати на утримання цехового персоналу, знос малоцінного та швидкозношуючого інвентарю, амортизацію будівель і споруд, витрати на охорону праці і техніку безпеки та витрати на раціоналізацію та винахідництво. Витрати по статті «Цехові витрати» 639082,77 грн.
Стаття «Загальногосподарські витрати» становить 1852533,75 грн. Ці витрати йдуть на забезпечення повноцінного функціонування всіх процесів виробництва.
Стаття «Позавиробничі витрати» містить витрати на вивчення та продаж продукції. Так як витрати становлять 14% від виробничої собівартості, можна зробити висновок, що дана продукція буде конкурентоздатною. Витрати становлять 17222858,4 грн., що говорить про подальшу успішну реалізацію продукції.
В курсовій роботі були розроблені методи зменшення собівартості продукції.
§ Підвищення рівня техніко-технологічного рівня виробництва.
§ Зменшення матеріальних витрат (використання дешевшої сировини).
§ Зменшення витрат по заробітній платні.
§ Зменшення суми амортизаційних відрахувань.
Порівнявши умовне підприємство з конкурентними, можна визначити, що дане виробництво буде ефективним, а продукція - конкурентоздатною.
1. Афанасьєв М.В., Гончаров А.Б. Економіка підприємства:. - Х.: ВД "ІНЖЕК", 2003. - 410 с.
2. Віра Фролова, “Белые и душистые”, БІЗНЕС №14 (429), 02 квітня 2001 рік
3. Володькіна М. В. Економіка промислового підприємства.. -- К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 196 с.
4. Економіка підприємства. Підручник в 2-х томах / Під ред. С.Ф.Покропивного К.: КНЕУ, 2000 - 528 с.
5. Економіка підприємства: Підручник / За ред. А.В. Шегди. - К.: Знання, 2006.- 614 с
6. Крайник О.П., Барвинська Є.С. Економіка підприємства /Навчальний посібник/, Львів, Замок 2003.- 203с
7. Манів З.О., Луцький І.М. Економіка підприємства. - К.: Знання, 2004. - 580 с.
8. Пакувальні матеріали і тара: Підручник. - К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2006.-372с.
9. Петрович Й.М., Кіт А.Ф., Семенів О.М. Економіка підприємства: Підручник.-Львів: «Новий Світ-2000», 2004. - 316 с
10.Покропивний С.Ф. Економіка підприємства. Підручник. - К.: КНЕУ, 2001. - 528 с.
11.Сідун В.А., Пономарьова Ю.В. Економіка підприємства: Навчальний посібник:.-К.: Центр навчальної літератури, 2006.-356с.
12.Тарасюк Г.М., Шваб Л.І. Планування діяльності підприємства. Навч. посіб.- К.: «Каравела», 2003. - 268 с
13.Україна в цифрах. Статистичний довідник, Державний комітет статистики України, 2001, Київ
14.Филинков А. Размеры предприятий и себестоимость продукции / А.Филинков // Экономика Украины. - 2003. - № 9. - С. 42-46.
15.Череп А.В. Управління собівартістю:. Х.: ІНЖЕК, 2005. - 373 с.
16.Шваб Л.І. Економіка підприємства:. - К: Каравела, 2005 - 568с.