Процес визначення джерел формування фінансових ресурсів кожного регіону є чи не найскладнішим об'єктом управління з позиції як загальнодержавної, так і регіональної політики. Зважаючи на ситуацію, яка склалася сьогодні, місцевим органам влади значно бракує фінансових ресурсів для виконання покладених на них функцій. Потреба в додаткових джерелах фінансових ресурсів примушує органи місцевого самоврядування використовувати зовнішні джерела фінансування, випускати позики, брати кредити та шукати нові джерела, нетрадиційні форми залучення фінансових ресурсів.
Рис. 1. Способи спрямування бюджетних коштів для інвестування реальної економіки
бюджетний фінансовий інвестиційний інноваційний відновлювальний
Проте, якщо розглянути з іншого боку наявність дефіциту фінансових ресурсів, то слід відзначити, що саме по собі це явище не є негативним чинником. Його можна розглядати з позиції спроможності джерел покриття дефіциту.
Так, наприклад, якщо припустити, що певна адміністративно-територіальна одиниця може профінансувати дефіцит фінансових ресурсів за рахунок ресурсозабезпечених позик, які не вимагають застосування систематичного рефінансування, то дефіцит у такому випадку буде не лише припустимим, але й необхідним засобом, за допомогою якого відбуватиметься стимулювання регіонального розвитку. При цьому слід зазначити, що найефективнішим засобом управління збалансованістю бюджету адміністративної одиниці можуть стати місцеві позики при яких погашення здійснюватиметься за рахунок доходів одержаних від проведення конкретного заходу, що і є об'єктом капітального фінансування.
Місцеві позики є нетрадиційним джерелом залучення фінансових ресурсів у місцевий бюджет для зміцнення фінансової самостійності місцевого самоврядування і прогресивним механізмом інвестиційної і грошово-кредитної політики в руках держави. Використовуючи такий механізм, державні органи можуть впливати на регіональну політику шляхом мобілізації заощаджень та накопичень суб'єктів господарювання, головна мета яких - реалізація соціально-інвестиційних програм на місцевому рівні.
Згідно з світовою практикою, до муніципальних позик слід віднести боргові цінні папери, термін обігу яких більший від одного року. Результатом розвитку муніципальних позик у зарубіжних країнах є посилення ролі місцевих органів влади в сфері позикових відносин не як безпосередніх учасників, а як гарантів реалізації регіональних проектів. Муніципальні позики є формою внутрішнього державного кредиту. Вони можуть виступати у трьох основних формах: банківський кредит, вексельна позика, облігаційна позика.
Дохід по облігаційних позиках регіональних і місцевих органів влади у країнах з розвиненою ринковою економікою може виплачуватися в різноманітних формах: грошовій, натуральній чи у вигляді розіграшу призів.
Формування фінансових ресурсів регіону за допомогою коштів, одержаних від приватизації державного майна, відіграє також важливе значення. Але в результаті невідпрацьованого механізму здійснення приватизаційних процесів в Україні вони є незначними. Крім того, внаслідок ваучерної приватизації більша частина інноваційних фондів зосередилася у невеликої групи підприємців, які не мали достатнього досвіду щодо відновлення ефективного виробництва. Це все не сприяло формуванню ефективного власника. Недоліком у формуванні фінансових ресурсів регіону за допомогою здійснення приватизаційних процесів було, по-перше, проходження ваучерної «сертифікатної» приватизації, в результаті чого не вкладалося реальних фінансових ресурсів у розвиток підприємств. По-друге, якщо і здійснювалася приватизація за рахунок фінансових коштів, то з початку приватизації поза податковою системою опинився рух приватного капіталу. Це призвело до того, що суспільство втратило значну частину фінансових ресурсів у вигляді податків з приватного капіталу, а також створилися сприятливі умови для приватизації за рахунок тіньових доходів.
Таким чином, це вимагає вдосконалення механізму здійснення приватизації в напрямі збільшення доходів від приватизації державного майна, що сприятиме поповненню місцевого бюджету та нарощенню інноваційного потенціалу регіону. Необхідно розширити продаж майна, що приватизується за грошові кошти; збільшити обсяг інвестицій, що залучаються в ході приватизації та надходжень до бюджету від приватизації; забезпечити контроль за переходом права власності та надходженням коштів; збільшити доходи від продажу майна шляхом розміщення акцій відкритих акціонерних товариств на міжнародних ринках; проводити відкриті торги. Для реалізації цих заходів слід запровадити нові процедури приватизації та залучити до їх обслуговування професійні національні та іноземні біржі, інвестиційні фонди, консалтингові, аудиторські, брокерські компанії та інші [3, с.179].
На нашу думку, посиленню матеріальної основи діяльності органів місцевого самоврядування, раціональному використанню кредитних ресурсів регіону сприятиме формування механізму їх акумулювання та концентрації в межах однієї фінансово-кредитної установи, підконтрольної місцевим органам влади. З цих позицій запропоновано методичні рекомендації раціонального використання фінансових ресурсів території на базі ширшого використання потенціалу фінансово-кредитних установ. В основу розроблення рекомендацій покладено такі положення: - по-перше, режим ресурсного забезпечення соціально-економічних проблем регіону повинен передбачати не тільки безповоротне фінансування з бюджету, а й надання кредитів за відповідну плату і на поворотній основі; - по-друге, з метою ефективного використання кредитних ресурсів регіону та недопущення їх розпорошення, для реалізації програм соціально-економічного розвитку територій доцільним є акумулювання кредитних ресурсів у межах однієї фінансово-кредитної установи; по-третє, необхідним є проведення контролю за цільовим використанням наданих кредитів та моніторингу за їх своєчасним погашенням.
З цією метою пропонується створення на регіональному рівні місцевого банку регіонального розвитку (далі - Банк). Специфіка роботи Банку полягатиме, перш за все, у тому, що він обслуговуватиме підприємства, які фінансуються за рахунок місцевого бюджету. Тобто Банк виконуватиме всі функції, традиційні для банку, і одночасно активно впливатиме на соціально-економічний розвиток регіону. З цих засад формуються основні напрями діяльності Банку: вирішення завдань, пов'язаних з управлінням місцевими ресурсами області; залучення капіталів для оздоровлення економіки регіону; концентрація коштів для фінансування пріоритетних соціально-економічних програм регіону; банківське обслуговування клієнтів. Усі ці напрями роботи Банку дозволятимуть у взаємодії з органами місцевого самоврядування вирішувати завдання як економічного, так і соціального характеру на місцевому рівні. Таким чином, посилення регулюючого характеру державного впливу на підвищення інноваційної активності тісно узгоджується з довгостроковою стратегією модернізації вітчизняної економіки.
Висновки
Визначено напрями використання кредитно-фінансових ресурсів та деталізовано основні форми фінансування модернізації економіки України та її регіонів, забезпечення їх випереджального розвитку. Запропоновано активно впроваджувати механізми державного інвестування за рахунок коштів від приватизації, облігаційних позик, механізмів бюджетного фінансування. Обґрунтовані умови та напрями фінансування на рівні регіонів.
Доведено, що фінансове забезпечення інноваційно-інвестиційної активності відтворювальних процесів в умовах обмеженості фінансових ресурсів доцільно здійснювати за допомогою непрямих форм фінансування за рахунок регуляторного потенціалу бюджетно-податкової політики за допомогою заходів інноваційно-інвестиційної спрямованості бюджету, які мають замінити соціальну орієнтацію бюджету та декларативні дії Уряду.
Література
1. Амоша О.І. Інноваційний шлях розвитку України: проблеми та рішення / О.І. Амоша // Економіст. - 2005. - №6. - С. 16-31.
2. Геец В. Трансформационные преобразования в Украине: переосмысливая пройденное и думая о будущем / В. Геец // Общество и экономика. - 2006. - №3. - С. 23-53
3. Дацій О.І. Фінансове забезпечення інноваційного розвитку регіону / О.І. Дацій // Науковий часопис. - 2010. - №12. - С. 179-180.
4. Закон України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні» від 8 вересня 2011 року №3715-VI // ВВР. - 2011. - №42. - Ст. 8.
5. Касич А.О. Вплив бюджетно-податкової політики на інноваційно-інвестиційну активність підприємств / А.О. Касич //Актуальні проблеми економіки. - 2006. - №11. - С. 144-151.
6. Малиняк Б.С. Бюджетні інвестиції як інструмент прискорення реформування реального сектора економіки України / Б.С. Малиняк // Актуальні проблеми економіки. - 2006. - №8. - С. 82-90.