МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
МИКОЛАЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЮ В.О. СУХОМЛИНСЬКОГО
НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ІСТОРІЇ ТА ПРАВА
Кафедра археології, давньої та середньовічної історії
Реферативна робота з історії Стародавнього Сходу
Тема: Саргон - цар ассирійський
Миколаїв - 2012
Вступ
Мета роботи: ознайомитися з історією Ассирії, а саме за часів її найбільшого розквіту - правління Саргона Великого;
встановити хронологічні рамки періоду царювання Саргона Великого;
проаналізувати діяльність ассирійського царя під час його правління;
зробити висновок щодо актуальності цієї теми для сьогодення.
Завдання роботи:
розглянути постать Саргона, його роль в історії Ассирії;
дати характеристику проведеним ним реформам;
оцінити його зовнішню та внутрішню політику;
зробити короткі висновки по даній темі.
1. Саргон ІІ - родоначальник лінії Саргонідів, продовжувач завойовницькової політики Тіглатпаласара
Час правління Саргонідів вважається самим блискучим періодом в історії Ассирії, епохою її економічного, політичного і культурного розквіту.
Завойовницьку політику свого батька Тіглатпаласара III продовжив новий цар Ассирії - Саргон II (721 - 705 р.р. до н.е.). Ім'я Саргон (з ассірійської - Шаррукин) означає «цар Законний» або «цар Істинний». Можливо, цар хотів цим підкреслити, що він законним шляхом отримав владу, хоча насправді вона була насильно відібрана у старшого брата Салманасара V .
У перший же рік свого царювання Саргон взяв Самарію, полонивши царя Осію і розгромивши Ізраїль. 27280 чоловік були переселені в Мідію, Месопотамію, Ассирію, в м. Калах. На їх місце, в Ізраїль, переселили колоністів із завойованих провінцій нижнього Тигра. Новою ассірійською провінцією правили ассірійські намісники і чиновники.
В одній зі своїх перших записів в літописі Саргон проголосив: «На початку мого царювання я осадив і взяв ... місто Самарію. 27280 чоловік мешканців його я повів. Я взяв 50 колісниць на мою царську частку. Я повів полонених в Ассирію і на їх місце послав людей мною переможених країн. Я поставив над ними моїх чиновників і намісників і обклав їх такою ж даниною, як їх обкладали колишні ассірійські царі ».
Потужний опір Саргону протиставило м. Тир, хоча в розпорядження царя Ассирії надійшов фінікійський флот, наданий тими фінікійськими містами, які суперничали з Тиром, у кількості 60 суден і 8000 веслярів. Тир же мав лише 12 кораблів. Фінікійці наполегливо оборонялися. Ассирійські війська зайняли скелястий острів, на якому розкинулося місто, виставивши засідки уздовж берега, біля гирла річки та біля джерел води. Однак позбавити води місто не вдалося: населення стало копати колодязі і влаштовувати водоймища на острові. Тільки в 719 р.до н. е.. після важкої, майже трирічної облоги Тіра Саргону вдалося домогтися того, що його цар Елулай підкорився Ассирії та сплатив велику данину.
У 720 р. до н.е. дві величні держави стародавнього світу вперше зіткнулися у м. Рафії, дещо південніше Гази. Цар цього міста Ганнон примкнув до Єгипту, котрий переживав у цей період занепад, Ассирія ж перетворювалася на світову державу. Боротьба ця закінчилася повною поразкою Ганнона та єгипетських військ.
У 720 р. до н. е.. під ударами ассирійських військ припинило своє існування царство Самал. Нарешті, перемігши Пісіріса, царя р. Кархемише, на Євфраті і перетворивши цей важливий торговий центр, колишній останній залишок Хетського царства, в ассірійську провінцію, Саргон II міцно закріпився на шляху до Таврських гір.
У наступні вісімдесят років Саргон розгорнув бурхливу діяльність по зміцненню свого тилу і підготовці до нових завоювань. Він звернув особливу увагу на Ванське царство. У 20-х роках VIII ст. до н. е.. відносини Урарту з Ассирією носили мирний характер, так як Салманасар V був зайнятий внутрішніми справами країни і походами на захід.
З 720 р. до н. е.. ці відносини різко загострюються. В період тимчасового перепочинку в Урарту виникли нові змови, утворився союз царів півночі і північного сходу, який ставив своїм головним завданням звільнення від ассирійського панування. Саргон ретельно готував свій похід до Урарту. В першу чергу він виступив проти енергійного царя Урарту - Руси I.
З часів Тіглатпаласара III Ванські царі, відтиснуті на північ, володіли Мусасір, де утвердилася залежна від них династія. Руса I намагався відновити Урартське панування на північній околиці країни, у місцевості, прилеглій до оз. Урмія. Тому Саргону довелося звернутися по допомогу до Іранзи, царя Манни, розташованої в цьому районі. Руса I зі своїми союзниками розбив Іранзу, а потім убив його наступника Азу. Новий цар Манни, Уллусун, переходить на бік Руси, так само як і мідійський правитель Дейок.
Однак у 715 р. до н.е. Саргон розгромив цю коаліцію. Дейок був полонений і поселений у Хаматі. Руса I втратив 22 фортеці. Через рік Уллусун також стає данником Ассирії.
У 714 р. до н. е.. Саргон здійснює свій знаменитий восьмий похід проти Урарту. Ассірійські війська виступили з міста Калах. Пройшовши по території Манни, Саргон обходить оз. Урмія зі сходу і раптово завдає нової поразки Русі I, який вважав себе в горах в повній безпеці. Пройшовши по окраїнним землям Урарту, ассирійці розграбували і спустошили все на своєму шляху. Важкодоступні гори не завадили військам Саргона II. Після складного маршу ассирійці взяли в облогу і пограбували місто Мусасір, священне для Урарту. У Мусасірі Саргону дісталася багата здобич, в числі якої - статуї ванських царів. Руса I втратив 430 великих селища в 7 областях. Після цього походу Ванські царі вже не становили небезпеки для Ассирії. Цар Урарту Руса I завершив своє життя самогубством.
В своєму літописі Саргон оповідає про те, що він «побоїще влаштував Урсі [Русі] урартському, захопив 260 членів його будинку, його вершників». Армія Саргона здобуває в Урарту вирішальні перемоги, позбавивши Ванську державу значних високорозвинених землеробських і скотарських областей, розташованих в басейні озер Урмія та Ван.
Втративши у війнах з ассирійцями більшу частину своїх володінь, Ванська державу знаходиться в стані жалюгідного існування. Ассирія ж стала розглядати залишки цієї потужної колись держави як захисний вал проти неспокійних народів півночі. З VII ст. до н. е. утрати перестають грати роль активної сили і в решті решт позбавляються своєї незалежності.
Крім вищезазначеного Саргон вів свою завойовницьку політику і в інших областях Передньої Азії. Він був першим ассірійським царем, який мав безпосередні військові зіткнення з фараонами Єгипту. Великі труднощі зустрічає він у боротьбі за зміцнення своєї влади на півдні, за володіння Вавілонією, через те, що змушений був воювати з халдеями та Еламом, які часто об'єднувалися проти Ассирії.
У 721 р. до н. е.. халдейський правитель Мардук-апал-иддин (Меродах Бал'адан) здобув перемогу над ассирійцями при Дері і заволодів Вавилоном, в якому правив 11 років. Пізніше військове щастя перейшло на бік Саргона, який в 710 р. до н. е.. здобув перемогу над військами Мардук-апал-Іддіна і став царем Вавилона.
Саме в такий спосіб Саргон II розправився з усіма своїми ворогами. До нього завітали навіть царі далекого Кіпру та островів Дильмун (Перська затока) з почесними дарами. На Кіпрі знайдено стелу Саргона, що зберігається зараз в Берліні. Напис на цій стелі, повідомляє: «Сім царів кіпрських, що мешкають за 7 днів шляху серед моря, невідомі навіть по іменах його предкам, почувши про його подвиги, здивувалися і привезли до Вавилону йому дари: золото, срібло, меблі з дорогих порід дерева ».
Аналізуючи історичну літературу, можна зробити висновок про те, що у своїй політиці Саргон II спирався на привілейовану верхівку ассірійського суспільства, яка висунула його на престол, а також на командний склад армії, вершників і колісничних. Жерці також підтримували Саргона, щоб з його допомогою повернути храмам колишні пільги і привілеї, які забрав Салманасар V. Це була та сила, за допомогою якої Саргон зробив переворот. У той же час йому не вистачало піхотинців.
Саме тому Саргон змушений був використати досвід Єгипту, поповнивши власну армію найманими воїнами. Найманці були тісно пов'язані з царем і в той же час відірвані від оточуючого їх ассірійського населення, що дозволило їм стати вірною опорою Саргона та його найближчого оточення.
Опираючись на ці сили, Саргон відновлює всі привілеї старовинних ассирійських і вавилонських міст, скасовані Салманасаром.
Перші 16 років свого царювання Саргон провів у безперервних війнах. Він значно розширив територіальні межі ассирійської держави, завоював: Ізраїльське царство, острів Кіпр, найвіддаленіші острови в Перській затоці (Дильмун). Між ассірійської державою і царством єгипетських фараонів залишилася невелика ділянка землі Іудейського царства. На півночі ассірійська держава простяглася до меж Урарту, на сході - глибоко врізалася в гори Загра, на півдні - межувала з Перською затокою, яка відкривала шлях до Індійського океану.
2. Ассирійське військо в часи правління Саргона ІІ
У роки правління Саргона II особливо посилилася роль ассірійського війська, створеного його попередником.
Ассірійська армія складалася з декількох родів військ. Найбільшою за чисельністю була піхота, яка поділялася на важко і легкоозброєних. Важкоозброєні воїни билися списами і мечами, легкоозброєні були озброєні луками, пращами і дротиками.
Кіннота також ділилася на важко і легкоозброєних. Особливо успішно вона діяла в тих районах, де піхоту було використовувати досить важко (в горах, степах, пустелях). Її кидали в бій, коли потрібно було розсіяти військо супротивника або почати його переслідування.
Ударну силу ассірійської армії складали бойові колісниці, в які зазвичай впрягалася четвірка (квадрига) коней; іноді впрягалися два коня, а третій, запасний, прив'язувався збоку. У колісниці могли знаходитися візник і лучник, але вона могла бути у складі екіпажу з чотирьох осіб, якщо до них приєднувалися ще два щитоносця. Колісничі належали до найбільш забезпечених верств населення і складали привілейовану частину війська. Такі роди військ, як колісниці, тяжкоозброєна піхота та кавалерія, були представлені в ассирійській армії набагато ширше, ніж в арміях інших держав.
Оборонне озброєння ассірійських воїнів виготовлялося з бронзи, а наступальне - із заліза. У бою воїнів прикривали щити різних форм і розмірів, що виготовлялися з дерева, щільного очерету, шкіри, металу. Шоломи робилися з бронзи і заліза. Тіло воїна захищав панцир: короткий або довгий, з очерету або шкіряних ременів, забезпечених металевими бляхами. Навіть коней іноді закривали "бронею" з товстої шкіри.
При облозі міст і фортець застосовували спеціальні пристрої, наприклад тарани. Зводилися насипи до рівня кріпосних стін, робилися підкопи, робилося відведення русел річок, руйнування гребель, що вело до затоплення міста або, навпаки, давало можливість проникнути в нього по сухому руслу.
Для укриття війська від раптового нападу супротивника ассирійці будували військовий табір, оточуючи його валом і ровом, укріпленим стіною, і оснащеним похідними наметами.
Великі ассирійські міста були одночасно сильними фортецями, які могли витримати і штурм, і довгу облогу. Фортеці зазвичай називалися на честь богів-покровителів війни (Ашшура, Іштар) або по іменах царів Дур-Шаррукін («Фортеця Саргона»), Кар-Ашшурахіддіна («Пристанище Асархаддона»). До складу ассірійських військ входили інженерні та допоміжні війська: сапери, зброярі, погоничі худоби, обозники.
Проводячи наступальну політику, ассірійці ретельно готували шляхи для своїх майбутніх походів - дороги вимощуювали каменем, по всьому шляху ставили спеціальні знаки, з каміння або стовбурів дерев споруджувалися мости.
Ассирійське військо супроводжували спеціальні переписувачі, що вели запис трофеїв і ділову переписку. В армії були перекладачі, які знали мови країн, з якими Саргону II доводилося воювати. До складу війська також входили жреці і віщуни, музиканти, які супроводжували армію в походах і брали участь в релігійних церемоніях і переможних тріумфах.
Саргон II мав і свій флот, але значної ролі він не грав, оскільки військові дії Ассирія вела в основному на суші, а сама вона перебувала в глибині материка. Для ведення великих воєнних дій на річці або на морі використовувався зазвичай флот підкорених народів, і насамперед кращих на Близькому Сході мореплавців - фінікійців.
Найважливішою складовою частиною ассирійської армії був великий розвідувальний апарат. На кордонах з сусідніми державами, в кожній завойованій країні ассирійці мали своїх шпигунів і інформаторів. Без грунтовної і ретельно перевіреної інформації про тій чи іншій країні військові дії не починалися.
Організація ассірійської розвідки добре відома зі збережених у царському архіві Ніневії розвідувальних донесень про становище в Урарту часу правління Саргона II. Керував діяльністю розвідки найчастіше царевич-престолонаслідник. Налагоджена розвідка допомагала Ассирії підтримувати нав'язані нею порядки в завойованих країнах і своєчасно пригнічувати опір, що там виникав.
На чолі ассирійської армії стояв туртан - головнокомандувач, часто родом з царської родини. Військовими діями на окремих фронтах керували начальники областей. Серед командного складу ассирійського війська були: генерал («рабреші»), «начальник полку царевича», «великий глашатай» («рабшаку»).
Армія поділялася на загони по десять, п'ятдесят, сто і тисячу чоловік. Загальна кількість ассирійської армії досягала сто двадцятий тисяч чоловік - цифра значна для стародавнього світу. У ній були прапори і штандарти, на яких зображалися символи, пов'язані головним чином з культом бога Ашшура - верховного бога і бога війни у ассирійців. В армії необхідно було приносити присягу.
До кінця правління СаргонаII весь Стародавній Схід, не виключаючи Єгипту, визнав гегемонію Ассирії.
Для згуртування своєї величезної різноплемінної монархії Саргон II замінив васальні відносини підкорених країн повним їх підпорядкуванням шляхом перетворення їх у провінції, а також перетасуванням етнічного складу своєї держави шляхом масових переселень.
У часи правління Саргона II була заснована нова ассирійська столиця - резиденція царя місто Дур-Шаррукін на Тигрі (близько сучасного Хорсабада), в якій були прекрасні сади, палаци та храми.
3. Дур-Шаррукін - столиця Саргона II
Саргон вважав себе великим і ні з ким не зрівнянним, а в Калах - столиці Ассирійської держави - кожна будівля, кожна цеглина і рельєф нагадували йому про попередників. Саме через це він вирішив побудувати собі нове місто. Для нього він обрав місце неподалік від Ніневії.
Місцем для будівництва обирається село Магганубба, розташоване на північний схід від Ніневії, на широкій родючій рівнині, що давала два врожаї на рік.
Саргон провів переселення людей зі зручних та таких жаданих для забудови ділянок. Одним власникам він виплачував повну їх вартість сріблом і міддю, яка була вписана в купчу, іншим, на їх прохання, замість грошей виділяв ділянки землі в іншому місці зі своїх земель. Ці угоди були здійснені, якщо вірити документам Саргона, з великою справедливістю, так що вони не викликали ні найменшого невдоволення у переселенців.