Зміст
Вступ
Розділ 1. Загальні відомості про валютний ринок
.1 Валютний ринок: види, функції та учасники
.2 Механізм формування валютного курсу
.3 Конвертованість та котирування валют
Розділ 2. Розвиток валютного ринку України
.1 Аналіз валютного ринку України за останні роки
.2 Валютне регулювання та оцінка курсової політики НБУ
Розділ 3. Удосконалення механізму функціонування валютного ринку
.1 Основні проблеми, що суперечать ефективному функціонуванню валютного ринку України
.2 Пропозиції щодо покращення функціонування валютного ринку України
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Навряд чи сьогодні знайдуться опоненти твердженню, що стійкість національної валюти, її конвертованість - неодмінний атрибут будь-якої розвиненої країни. Сучасний валютний ринок - це не просто місце здійснення валютних операцій. Він представляє систему різноманітних економічних та організаційних відносин між країнами-учасниками з приводу зовнішньої торгівлі, надання послуг, залучення інвестицій та інших видів діяльності, які вимагають обміну і використання іноземної валюти.
Валютний ринок, як один з головних елементів світової валютно-фінансової системи, в останні десятиліття характеризується посиленням процесів глобалізації, диверсифікації та трансформації. Інтеграція України до світового співтовариства зумовлює необхідність удосконалення функціонування її валютного ринку.
Актуальність теми. Дослідження проблеми валютного ринку держави набуває все більшої актуальності на сучасному етапі розвитку економіки України. Це обумовлено тим, що відбувається прискорена глобалізація світового господарства. Небезпека у валютній сфері існує постійно під впливом різних чинників як національного , так і загально національного характеру.
Метою даного дослідження є поглиблення розуміння сутності валютного ринку, дослідження теоретичного підґрунтя в цій галузі, встановлення суті та необхідності аналізу стану валютного ринку держави та факторів, що на нього впливають, визначення проблем та необхідних державних заходів, спрямованих на забезпечення задовільного стану валютного ринку.
Для досягнення зазначеної мети поставлено такі завдання:
визначити сутність валютного ринку та його основних елементів;
розглянути інформаційне забезпечення становлення валютного ринку України;
розглянути методичні підходи до оцінки стану валютного ринку України;
провести аналіз стану валютного ринку Ураїни за попередні роки;
проаналізувати показники платіжного балансу України;
визначити основні проблеми, що характеризують сучасний стан валютного ринку;
дослідити можливості покращення сучасного стану валютного ринку в найближчій перспективі.
Об'єктом дослідження є цілісний комплекс відносин, які складаються у сфері виконання суб'єктами господарської діяльності валютних операцій.
Предметом дослідження є правове регулювання валютних операцій суб'єктів господарської діяльності.
Фундаментальні теоретичні, методологічні і практичні аспекти аналізу валютним ринком та управління негативними факторами знайшли відображення в роботах багатьох вітчизняних і закордонних учених, зокрема, М. Бордо, Ч. Кіндлебергера, Дж. Кейнса, О.Кіреєва, Л. Красавіної, Р. Маккіннон, С. Моісеєвої, М. Фрідмен, А. Шварц та ін. Серед українських вчених необхідно відмітити праці О. Барановського, Я. Белінської, Т. Вахненко, А. Гальчинського, В. Геєця, А. Даниленко, О. Дзюблюка, В. Козюка, Д. Лук’яненко, З.Луцишин, О. Мозгового, Т. Мусієць, М. Савлука та інших. Їм вдалося створити ґрунтовне теоретичне підґрунтя для розроблення державою ефективної валютної політики.
Практичне застосування. Дана робота
може буде використана на заняттях з дисциплін «Банківської система»,
«Фінансовий аналіз», Банківські операції», «Гроші та кредит» та інших
дисциплін, а також у спецсемінарах та спецкурсах, при написанні курсових робіт,
рефератів.
Розділ 1. Загальні відомості про
валютний ринок
.1 Валютний ринок: види, функції та
учасники
Успішний розвиток валютних відносин можливий за умови існування особливого ринку, на якому можна вільно продати та купити валюту. Без такої можливості економічні контрагенти просто не змогли б реалізувати свої валютні відносини - не мали б іноземної валюти для здійснення своїх зовнішніх зобов'язань, не змогли б перетворити одержану валюту в національні гроші для виконання своїх внутрішніх зобов'язань.
В Україні валютний ринок досліджується не так давно.
Валютний ринок у широкому розумінні - це сфера зовнішньоекономічних відносин, які проявляються при здійсненні операцій купівлі-продажу іноземної валюти та цінних паперів в іноземній валюті, експортно-імпортних операцій між резидентами та нерезидентами, а також операцій з інвестування валютного капіталу та залучення і розміщення вільних валютних коштів.
Валютні ринки безпосередньо - це офіційні центри, де відбувається купiвля-продаж іноземних валют на основі попиту та пропозиції. Вони обслуговують міжнародний платіжний обіг, пов’язаний з оплатою грошових зобов’язань юридичних або фізичних осіб різних країн [13, с.87].
Валютний ринок виконує такі важливі функції:
· здійснення міжнародних розрахунків;
· регулювання валютних курсів;
· диверсифікація валютних резервів;
· хеджування валютних ризиків;
· отримування учасниками валютного ринку прибутку у вигляді різниці курсів валют;
· проведення валютної політики, напрямленої на державне регулювання національної економіки та узгодженої політики в межах світового господарства [11,с. 310]
Названі функції реалізуються через виконання суб'єктами ринку широкого кола валютних операцій. Валютні операції - це операції, пов’язані з переміщенням або переходом права власності на валютні цінності.
Валютний ринок має всі атрибути звичайного ринку: об'єкти і суб'єкти, попит і пропозицію, ціну, особливу інфраструктуру та комунікації тощо.
Об'єктом купівлі-продажу на цьому ринку є валютні цінності, іноземні - для резидентів, коли вони купують чи продають їх за національну валюту, та національні - для нерезидентів, коли вони купують чи продають ці цінності за іноземну валюту. Оскільки на ринку одночасно здійснюють операції обох цих видів, то об'єктом купівлі-продажу водночас виступають національні та іноземні валютні цінності [5, с.206].
До основних суб 'єктів, що функціонують на валютному ринку, належать:
. Центральний та комерційні банки
. Фірми, що здійснюють зовнішню торгівлю або капіталовкладення за кордоном;
. Приватні особи, що здійснюють перекази валют, купують валюту та здійснюють інші не торговельні угоди;
. Валютні біржі, що формують ринковий валютний курс, здійснюють обмін валют для юридичних та фізичних осіб;
. Валютні брокерські фірми, які зводять покупців та продавців іноземної валюти, здійснюють між ними конверсійні або депозитно-кредитні операції;
. Спекулянти, які постійно купують-продають валюту задля одержання доходу від різниці в її курсі; професійними спекулянтами є валютні дилери. Ними можуть бути юридичні та фізичні особи;
. Хеджери, які здійснюють операції на валютному ринку для захисту від несприятливої зміни валютного курсу.
Спільним для всіх суб'єктів валютного ринку є бажання одержати прибуток від своїх операцій. Одні з них одержують прибуток (або збиток) безпосередньо після завершення відповідної операції, наприклад спекулянти; інші прибуток одержують згодом, після завершення подальших господарських операцій, оплачених купленою на ринку валютою, наприклад підприємці.
До валютного ринку як системи входить дві основні підсистеми:
· валютний механізм - представлений правовими нормами й інститутами, що репрезентують ці норми на національному та міжнародному ринках;
· валютні відносини - щоденні зв'язки, в які вступають фізичні та юридичні особи з метою здійснення міжнародних розрахунків, кредитних та інших грошових операцій, що спрямовані на придбання або продаж іноземної валюти[8, с.222].
Валютні ринки можна класифікувати за певними критеріями, а саме:
. За сферою поширення:
o міжнародний - охоплює валютні ринки всіх країн світу;
o внутрішній - валютний ринок однієї держави. Це ринок, який функціонує всередині конкретної країни.
. По відношенню до валютних обмежень:
o вільний - ринок, на якому відсутні валютні обмеження;
o невільний - ринок з валютними обмеженнями. Валютні обмеження - це система державних заходів щодо встановлення порядку проведення операцій з валютними цінностями.
. За видами валютних курсів:
o з одним режимом - це ринок з вільними валютними курсами, тобто з плаваючими курсами валют. Ціна встановлюється на біржових торгах;
o з подвійним режимом - це ринок з одночасним застосуванням фіксованого і плаваючого курсів валют.
. За ступенем організації:
o позабіржовий - організується дилерами, які можуть бути або не бути членами валютної біржі і здійснюють валютні угоди по телефону або через комп'ютерні мережі.
Валютна біржа - це офіційно оформлений ринок, на якому відбувається торгівля валютою на підставі попиту і пропозиції.
Членами валютної біржі можуть бути лише банки, яким видана ліцензія на проведення валютних операцій, або фінансові установи, яким надане законодавством право на проведення валютних операцій.
Інколи класифікують валютні ринки і за іншими ознаками:
. За видами операцій:
o ринок конверсійних операцій;
o ринок депозитних операцій;
o ринок кредитних операцій.
. За територіальною ознакою:
o європейський ринок;
o північноамериканський ринок;
o далекосхідний ринок тощо.
Валютні ринки, крім вищерозглянутих ознак, за якими вони поділяються (класифікуються), можна характеризувати:
Ø за складом учасників валютних відносин :
o валютний ринок суб'єктів;
o валютний ринок продавців та покупців;
o валютний ринок посередників.;
Ø за функціями і
операціями, які вони виконують[14,с. 226].
1.2 Механізм формування валютного
курсу
Обмінний (валютний) курс - це:
- кількість одиниць однієї валюти, необхідна для придбання одиниці іншої валюти;
- ринкові ціни однієї валюти, виражені в іншій валюті;
- сукупність цін валют, взаємопов'язаних тристороннім арбітражем.
Валютний курс учасники обміну розглядають як коефіцієнт перерахунку однієї валюти в іншу, який визначається співвідношенням попиту та пропозиції на валютному ринку. Однак вартісною основою валютного курсу є паритет купівельних спроможностей валют, який виражає співвідношення середніх рівнів національних цін на товари, послуги, інвестиції.
Валютний курс необхідний для
обміну валютами при торгівлі товарами, послугами, при русі капіталів та кредитів;
порівняння цін світових та національних ринків, а також вартісних показників різних країн, виражених у національних або іноземних валютах;
періодичної переоцінки рахунків в іноземній валюті фірм та банків [6, c. 249].
На обмінні курси впливають чинники, які поділяються на економічні, політичні та соціальні.
. Економічні чинники виявляють свій вплив через такі показники:
- відносні процентні ставки.
- паритет купівельної спроможності (Power Purchasing parity - PPP) - це показник відносної купівельної спроможності різних валют.
- економічні умови, які характеризуються такими показниками, як платіжний баланс, економічне зростання, рівень інфляції, пропозиція грошей, безробіття, ставки податків;
- попит на капітал та його пропозиція.
. Політичні чинники, а саме: характер економічної політики, ступінь нестабільності політичної ситуації та політика центрального банку.
. Соціальні чинники, або «настрій ринку». Короткострокові зміни обмінних курсів досить часто зумовлені тим, що учасники ринку називають «настроєм ринку», це погляди трейдерів ринку на короткострокові перспективи руху валюти. «Настрій ринку» може бути позитивний або негативний. У першому випадку валюта зміцнюється, а в другому - слабшає.
Занижений курс валюти порівняно з його купівельною спроможністю призводить до зниження внутрішніх цін країни нижче від світових. Це дає змогу експортерам продукції продавати її нижче світових цін, розширювати експорт товарів та послуг і за тих самих світових цін отримувати при обміні іноземної валюти більше національної валюти, а отже, й розширювати обсяги виробництва.
Завищений валютний курс призводить до підвищення внутрішніх цін вище від світових, до зниження конкурентоспроможності товарів і послуг й ефективності експорту (його скорочення і зменшення дохідності) [16, с.88].
Валютний курс виконує надзвичайно важливі функції:
інтернаціоналізації грошових відносин різних країн, що створює цілісну світову систему грошей;
порівняння цінових структур і результатів виробництва окремих країн (зіставлення продуктивності праці, витрат виробництва, заробітної плати тощо);
зіставлення вартостей (цін) національного і світового ринків, що дозволяє національні витрати порівнювати із суспільно необхідними інтернаціональними витратами праці;
перерозподілу національного продукту між країнами в процесі здійснення ними зовнішньоекономічних зв'язків.
Отже, основна функція валютного курсу - це оцінювання порівняльної вартості валюти. Додаткова функція валютного курсу полягає в тому, що формування на постійній основі звітних даних щодо валютного курсу дає уявлення про співвідношення попиту та пропозиції на валюту (якщо курс формується на ринкових засадах) на валютному ринку [9, с.340].
У міжнародній практиці використовують такі основні режими валютних курсів: фіксовані, плаваючі (гнучкі), компромісні.
Режим фіксованих валютних курсів - це система, за якої валютний курс фіксується, а його зміни під впливом коливання попиту і пропозиції усуваються проведенням державою стабілізаційних заходів.
Фіксований валютний курс може фіксуватися різними способами:
. Фіксація курсу національної валюти (до курсу найбільш значущих валют міжнародних розрахунків).
. Використання валюти інших країн у якості законного платіжного засобу.
. Фіксація курсу національної валюти до валют інших країн - головних торговельних партнерів.
. Фіксація курсу національної валюти до колективних валютних одиниць, наприклад, до СДР (Лівія, М'янма, Сейшельські Острови).
У країнах з ринковою економікою і високим рівнем доходу, як правило, діють ринкові (плаваючі) валютні курси. Гнучкі або вільно плаваючі валютні курси - режим, за якого курси обміну валют визначаються безперешкодною грою попиту і пропозиції. Ринок валют урівноважується за допомогою цінового, тобто курсового, механізму.
Компромісні валютні курси - це режим, за яким поєднуються елементи фіксування і вільного плавання валютних курсів, а регулювання валютного ринку лише частково здійснюється рухом самих валютних курсів. Це може бути:
- підтримування фіксованого курсу шляхом незначних змін в економіці, а у випадку їх недостатності - шляхом девальвації валюти і встановлення нового офіційного фіксованого курсу;