Материал: Розробка і обґрунтування технології вирощування пшениці в умовах Ужгородського району Закарпатської області

Розробка і обґрунтування технології вирощування пшениці в умовах Ужгородського району Закарпатської області

Зміст

Вступ

Розділ 1. Оцінка умов Ужгородського району

.1 Грунтово-кліматичні умови

.1.1 Характеристика клімату

.1.2 Ґрунтові умови

Розділ 2. Біологічні особливості культури і можливості реєстрованих сортів

.1 Ботанічна характеристика культури

.2 Вимоги до умов вирощування

.3 Господарсько-біологічні особливості, продуктивність та якісні показники реєстрованих і перспективних сортів

Розділ 3. Рівні врожайності, які забезпечуються грунтово-кліматичними умовами та відповідність їм запланованої врожайності

.1 Програмування врожайності за сонячною радіацією

.2 Програмування врожайності за ресурсами вологи

.3 Програмування врожайності за ресурсами тепла

.4 Програмування врожайності за гідротермічним потенціалом

.5. Розрахунок дійсно можливого врожаю за якісною оцінкою ґрунту

.6 Розрахунок доз добрив під урожай

Розділ 4. Обґрунтування технології одержання запланованої врожайності

.1 Розміщення культури у сівозміні

.2 Обробіток ґрунту

.3 Система удобрення

.4 Сівба

.5 Догляд за посівами і засоби захисту від бур’янів, хвороб ішкідників

.6 Збирання врожаю та його зберігання

.7 Агротехнічна частина технологічної карти

Розділ 5. Заходи по охороні навколишнього середовища

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

У зерновому балансі країни провідне місце належить пшениці. Найважливіше завдання на перспективу - зростання врожайності й поліпшення якості зерна на основі інтенсифікації виробництва.

Серед найважливіших зернових культур озима пшениця за посівними площами займає в Україні перше місце і є головною продовольчою культурою. Це свідчення великого народногосподарського значення озимої пшениці, її необхідності у задоволенні людей високоякісними продуктами харчування.

Основне призначення озимої пшениці - забезпечення людей хлібом і хлібобулочними виробами. Цінність пшеничного хліба визначається сприятливим хімічним складом зерна. Серед зернових як культур пшеничне зерно найбагатше на білки. Вміст їх у зерні м'якої пшениці залежно від сорту та умов вирощування становить у середньому 13-15 %. У зерні пшениці міститься велика кількість вуглеводів, у тому числі до 70 % крохмалю, вітаміни В-І, В2, РР, Е та провітаміни A, D, до 2 % зольних мінеральних речовин [5].

В Україні поширені також сорти озимої твердої пшениці. Порівняно з м'якими пшеницями їх зерно багатше на білок (16 - 18 %). Проте вони утворюють клейковину (другої групи), яка для хлібопечення менш придатна: хлібі з такого борошна формується низького об'єму, швидко черствіє. Борошно твердих пшениць є незамінною сировиною для макаронної промисловості, їх клейковина дає змогу виготовляти макарони, вермішель, які добре зберігають форму при варінні, не ослизнюються і мають приємний лимонно-жовтий або янтарний колір. Тверді пшениці використовують для виробництва особливого сорту борошна - крупчатки та виготовлення вищої якості манної крупи.

У тваринництві широко використовують багаті на білок (14 %) пшеничні висівки, які особливо ціняться при годівлі молодняку. Озиму пшеницю висівають у зеленому конвеєрі в чистому вигляді або в суміші з озимою викою.

Озима пшениця, яку вирощують за сучасною інтенсивною технологією, є добрим попередником для інших культур сівозміни, і в цьому полягає її агротехнічне значення.

Загальна посівна площа озимої пшениці у світі становить тепер близько 240 млн га, валові збори зерна сягають 560 млн т (1993 p.) [16].

Мета курсової роботи - висвітлити питання впливу комплексу факторів на формування врожаю озимої пшениці, показати можливості керування цими факторами для одержання максимальної продуктивності рослини і посіву.

Завдання:

.        Аналізувати грунтово - кліматичні умови в Ужгородського району.

.        Вивчити біологічні та морфологічні особливості озимої пшениці.

.        Аналізувати вплив різних факторів на формування врожаю озимої пшениці.

.        Показати технології вирощування озимої пшениці.

врожай озима пшениця захист

Розділ 1. Оцінка умов Ужгородського району

.1 Грунтово-кліматичні умови

.1.1 Характеристика клімату

Клімат помірно-континентальний, з жарким літом і м'якою зимою. Значно впливає на клімат міста захищеність Карпатами від холодних вітрів з півночі.

Середньорічна температура повітря становить 10,1 °С, найнижча вона у січні (- 1,7 °С), найвища - в липні (20,9 °С). Найнижча середньомісячна температура повітря в січні (-11,1 °С) зафіксована в 1964 <#"866456.files/image001.gif">

Рис 1. Будова стебла

Рис 2. Коренева система і листків

Типів суцвіть - колос. Колос складається з колосового стрижня, який поділяється на окремі членики. На виступах кожного членика розміщується один, які складаються з квіток. В основі кожного колоска є дві колоскові луски різної форми і розміру. Між ними розміщуютьсяквітки. Кожна квіткамає дві квіткові луски -нижню й верхню. Нижня квіткова луска в остистих хлібів несе на собі остюк.

Рис 3. Основні елементи будови

Рис 4. Суцвітя - колос колоса озимої м’якої пшениці

Плід - злакових рослин називається зернівкою (зерном) У зернівці розрізняють три головні частини: оболонку, зародок та ендосперм. Ендосперм зернівки складається з двох шарів - зовнішнього, який утворився із стінок зав’язі і називається плодовою оболонкою, і внутрішнього,що утворився із стінок насінного зачатка і називається насінною оболонкою.

Ріст і розвиток пшениці. Під ростом рослини розуміють збільшення її маси незалежно відтого, за рахунок яких органів воно відбулося; під розвитком - якісні зміни, які відбуваються у житті рослини від проростання насіння до утворення нового насіння. Умови вирощування, сприятливі для росту рослин, не завжди сприяють їх розвитку. Прикладом може бути сівба озимої пшениці. Такі посіви протягом літа збільшують свою масу, тобто ростуть, але насіння не утворюють, і, отже, їх розвиток не закінчується.

Рис 5. Зернівка пшениці

Протягом вегетації зернові культури проходять такі фенологічні фази росту: проростання, сходи, кущення, вихід у трубку, колосіння або викидання волоті, цвітіння, формування і достигання зерна. За початок фази вважають той день, коли вона відмічається приблизно у 10 % рослин, за повну фазу - коли її ознаки проявляються у 75 - 80 % рослин.

Проростання насіння. Висіяне у ґрунт насіння за сприятливих умов проростає. Прорости насіння може при поглинанні такої приблизно кількості води (у % до повітряно-сухої маси насіння) пшениці 47 - 48. Поглинувши воду, насіння спочатку бубнявіє, а потім за допомогою ферментів складні запасні речовини зернівки перетворюються на прості, внаслідок чого починають рости зародкові корінці і листки . З появою на поверхні ґрунту першого справжнього листка починається нова фаза - сходи.

Сходи. Дружність проростання і поява сходів залежать від температури посівного шару ґрунту. Мінімальною температурою для з’явлення сходів насіння хлібів першої групи є 2 - 5 °С, другої 10 - 12 °С, оптимальною - відповідно 20 - 25 і 25 - 30 °С. При оптимальній температурі і вологості ґрунту сходи з’являються на 6 - 8-й день.

Кущення починається після утворення рослиною 3 - 4 листків, приблизно через 23 - 27 днів після появи сходів (ІІ - ІІІ етапи органогенезу) завдяки активному фотосинтезу та притоку мінеральних поживних речовин. На підземних стеблових вузлах, особливо на вузлі, який знаходиться ближче до поверхні ґрунту, закладаються вторинні, або вузлові, кореніта бічні пагони. Вузол кущення є найголовнішим органом рослини, зйого відмиранням відмирає рослина. Залягає він у ґрунті на глибині 1,5 - 3 см.

Глибина залягання вузла кущення залежить від факторів життя, індивідуальних особливостей рослин, способів їх вирощування. Наприклад, при недостатньому освітленні рослин, що спостерігається у загущених посівах, він залягає ближче до поверхні ґрунту; припонижених температурах, а в деяких культур при глибокому загортанні насіння вузол кущення залягає глибше.

Дружне кущення у злакових рослин відбувається при температурі 10 - 15 °С, достатньому забезпеченні їх водою, поживними речовинами та достатній площі живлення. За сприятливих умов кожна рослина утворює до 5 - 10 і більше пагонів. Частина з них безпосередньо формують урожай зерна, утворюючи суцвіття з виповненим зерном - продуктивні пагони, частина - так званий підгін, не утворюють суцвіть і не беруть участі у формуванні урожаю зерна.

Вихід у трубку (трубкування). Ріст стебла починається з нижнього міжвузля, яке протягом 10 - 15 днів видовжується, піднімаючи догори у листковій трубці друге і наступні міжвузля. Початком фази трубкування (IV - VII етапи органогенезу) вважається той період, коли стебловий вузол першого міжвузля піднімається на висоту 2 - 3 см від поверхні ґрунту. Ця фаза настає через 42 - 50 днів після появи сходів. У цю фазу спостерігається інтенсивний ріст вегетативної маси, формування та диференціація суцвіть, репродуктивних органів, їх інтенсивний ріст. У цей період рослини дуже вибагливі до поживних речовин та вологи. Тривалість фази 42 - 50 днів.

Колосіння і викидання волоті. Ця фаза вегетації відповідає VIII етапу органогенезу. Вона триває 5 - 7 днів. Внаслідок інтенсивного росту стебла, особливо його верхнього міжвузля, з листкової трубки назовні з’являється колос. У фазу колосіння завершується формування усіх органів суцвіть.

Цвітіння настає на ІХ етапі органогенезу і триває 4 - 6 днів. Під час цвітіння відбувається запилення квіток. У колосових культур цвітіння починається з квіток середньої частини колоса. У цю фазу припиняється ріст вегетативної маси.

Формування і достигання зерна. Після запліднення на Х - ХІІ етапах органогенезу настає фаза формування зерна - його ріст в довжину до розміру, типового для кожного сорту або гібриду. Маса 1000 зернин в цей час мала - всього 8 - 12 г. За формуванням зена настає фаза наливання зерна і його молочна стиглість. Тривалість цього періоду 40 - 45днів. При наливанні у зерно надходять поживні речовини, зерно досягає типового розміру за товщиною та шириною. В цей період зерно за консистенцією нагадує молоко (розчин органічних речовин). Кількість води у зерні становить 50 % і більше. За молочною стиглістю настає воскова, за якої зерно за консистенцією нагадує віск, набирає типового кольору, вологість його знижується до 30 - 32 %. Повна стиглість - це кінцевий етап вегетації рослин. У цій фазі вологість зерна знижується до 20 - 15 % і воно повністю втрачає зв’язок з материнською [6].

Пшениця завдяки свої й біології може вирощуватись в усіх природно - кліматичних зонах. Озима пшениця відноситься до холодостійких культур. Насіння її здатне проростати при температурі посівного шару ґрунту всього 1-2°С. Найсприятливішими для сівби озимої пшениці є календарні строки з середньодобовою температурою повітря 14-17°С. При доброму загартуванні восени озимина може витримувати зниження температури на глибині вузла кущення до -15-18°С, а іноді і 19-20°С.

Високою морозо та зимостійкістю відзначається пшениця, яка утворює 2-4 пагони і нагромаджує у вузлах кущення до 30-35% цукру на суху речовину, що досягається при тривалості осінньої вегетації рослин 45-50 днів з сумою ефективних температур 520-670°С. Перерослі рослини, які утворили восени 5 - 6 пагонів, втрачають стійкість до низьких температур та гинуть. Також озима пшениця, особливо сорти степового типу, добре переносить короткочасну повітряну посуху до 35-40°С, особливо при достатньому запасі вологи в ґрунті. Озима пшениця потребує достатньої кількості вологи протягом усієї вегетації. Транспіраційний коефіцієнт у пшениці становить 400-500. Більш економічно витрачають вологу рослини, достатньо забезпечені поживними речовинами. На формування середнього врожаю озимина витрачає 2500- 4000 м3 води на 1 га. Тому для отримання її високих врожаїв потрібно накопичувати та зберігати вологу в ґрунті.

Коренева система пшениці на родючих ґрунтах здатна проникати на глибину до 2 метрів. Найкраща щільність ґрунту для оптимального розвитку кореня 1,1 - 1,25 г/см3. При ущільненні до 1,35 - 1,4 г/см3 ріст кореня пригнічується, а при більшій щільності практично не росте. Найкращі для розвитку озимини ґрунти чорноземного, каштанового та темно - каштанового типу. Малопридатні кислі підзолисті, та солонцюваті, також схильні до заболочування та торфовища.

Озима пшениця відноситься до рослин довгого світлового дня. Вегетаційний період її залежно від регіону вирощування та особливостей сорту коливається від 240-260 до 320 днів. При затіненні рослин у загущених посівах нижні стеблові міжвузля надміру витягуються і рослина вилягає [13].

Вимоги до температури.

Озима пшениця належить до холодостійких культур. Насіння її здатне проростати при температурі посівного шару ґрунту всього 1 -2 °С, проте за такої температури сходи з’являються із запізненням і не дружно. Найбільш інтенсивно ґрунт поглинає воду, яка потрібнадля набухання і проростання насіння, при прогріванні ґрунту до 12 - 20 °С. За такої температури і достатній вологості ґрунту (близько 15 мм продуктивної вологи у посівному шарі) сходи з’являютьсявже на 5 - 6-й день. Більш висока температура (понад 25 °С) несприятлива для проростання, бо може стати причиною сильногоураження сходів хворобами, особливою іржею, а при температурі 40°С, коли відносна вологість повітря сягає 30 % і нижче, насіння, яке проросло, гине через інтенсивне випаровування вологи, а те, яке набухло, втрачає схожість внаслідок дихання, витрат поживних речовин і ураження пліснявою. Найсприятливішим для сівби пшениціє календарний строк із середньодобовою температурою повітря 14 -17 °С. При доброму загартуванні восени вони витримують зниження температури на глибині вузла кущення до15 - 18 °С морозу, а деякі з них - навіть до -- 19 - 20 °С. Найвищою холодостійкістю озима пшениця відзначається на початку зими, коли вузли кущення містять максимум захиснихречовин - цукрів. Навесні, внаслідок зимового виснаження, воначасто гине при морозах усього близько 10 °С. Особливо знижується її холодостійкість при різких коливаннях температури, коли в день повітря прогрівається до 8 - 12 °С, а в ночі, навпаки, знижується до - 8 - 10 °С.

Високою морозо- і зимостійкістю відзначається пшениця, яка утворює восени 2 - 4 пагони і нагромаджує у вузлах кущення до33 - 35 % цукру на суху речовину, що досягається при тривалості осінньої вегетації рослин 45 - 50 днів з сумою температур близько 520 - 670 °С. Перерослі рослини, які утворили восени 5 - 6 пагонів, втрачають стійкість проти низьких температур, часто гинуть абосильно зріджуються, і площідоводиться пересівати або підсіватиінші культури.

Озима пшениця добре витримує високі температури влітку. Ко-роткочасні суховії з підвищенням температури до 35 - 40 °С не завдають їй великої шкоди, особливо при достатній вологості ґрунту. Цим відзначаються переважно сорти південного походження, наприклад, Одеська 51, Безоста 1 та ін. Протягом вегетації сприятливою середньою температурою є 16 - 20 °С із зниженням у період кущення до 10 - 12 °С та підвищенням при трубкуванні до 20 - 22 °С, цвітінні і наливанні зерна - до 25 - 30 °С. Для розвитку сильної кореневої системи кращою температурою ґрунту є від 10 до 20 °С [2].

Вимоги до вологи.

Озима пшениця потребує достатньої кількості вологи протягом усієї вегетації. Як правило, високий урожай її спостерігається при весняних запасах вологи у метровому шарі ґрунту до 200 мм, а на період колосіння - не менше 80 - 100 мм при постійній вологості ґрунту 70 - 80 % НВ. Вологість, більша за 80 % НВ, несприятлива для пшениці, бо погіршується газообмін кореневої системи через нестачу повітря в ґрунті. Транспіраційний коефіцієнт у пшениці становить 400 - 500, усприятливі за вологою роки він знижується до 300, у посушливі -підвищується до 600 - 700. Особливо високим він буває у період сходи - початок кущення (800 - 1000), найменшим - наприкінці вегетації (150 - 200). Більш економно витрачають вологу рослини, достатньо забезпечені поживними речовинами. Протягом вегетації пшениця поглинає вологу нерівномірно.