Отже, поняття особи злочинця слід розглядати як сукупність соціально значимих ознак, зв’язків і відносин, які характеризують людину з низьким рівнем контролю над собою і винну в порушенні норм кримінального закону. . Вивчення особи злочинця підпорядковане встановленню механізму злочинної поведінки, її детермінації та розробленні на цій основі обґрунтованих рекомендацій щодо запобігання злочинам. Оскільки поняття «особа злочинця» має соціально-правовий характер, то вчинення злочину проявляє в особі тільки її антисуспільну спрямованість, але не розкриває повністю її соціальної сутності.
Серед ознак, які притаманні злочинцю, слід виділити: негативні соціальні умови, які формують особу злочинця; присутність в особі криміногенних факторів, які не дозволяють вважати особу злочинцем до вчинення злочину; криміногенні фактори, що відбилися у свідомості особи і сформували в неї здатність вчинити злочин, і ті, які сприяли вчиненню злочину. А до набору біологічних якостей людини включаються анатомо-фізіологічні, генетичні, нервово-мозкові та інші властивості організму, а також прояви складного механізму успадкування.
Під психічною складовою особи розуміють самостійний духовно внутрішній світ: її відчуття, сприйняття, переживання; вольові, інтелектуальні та емоційні особливості; темперамент і характер. Поняття особи має соціальний зміст. Людина як особа має якості, які дозволять їй пізнавати зовнішній світ і себе саму, виступати суб'єктом різних видів діяльності, вступати у суспільні відносини з іншими представниками суспільства.
Термін "особа злочинця" слід відрізняти від таких категорій, як особа підозрюваного, обвинуваченого (підсудного), засудженого, винного та суб'єкту злочину, які застосовуються в законодавстві та правовій літератури. Ці поняття є кримінально-правовими, кримінально- процесуальними та кримінально-виконавчими (пенітенціарними) поняттями. Поняття особи підозрюваного, обвинуваченого (підсудного), засудженого, винного застосовуються до певної людини, яка є носієм встановлених в законі обов'язків та прав упродовж руху кримінального провадження.
Не є тотожними поняття "суб'єкт злочину" та "особа злочинця". Суб'єкт злочину є кримінально-правовим поняттям. Суб'єкт злочину – це фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого може наставати кримінальна відповідальність. Особа злочинця є кримінологічним поняттям, яке окрім ознак суб'єкту злочину має і інші ознаки, які характеризують особу, що вчиняє злочин. Воно є поняттям більш широким ніж суб'єкт злочину і включає і інші ознаки, якості особи, внутрішню структуру особистості тощо. Однак, згідно зі ст. 65 КК України, при призначенні покарання суд повинен врахувати особу винного. Це стосується саме характеристик особистості винної особи. Важливо засвідчити, що, розробляючи методи вивчення особи злочинця, кримінологи не обмежуються лише своїми дослідженнями. Для створення наукової основи запобігання злочинності враховуються психологічні, педагогічні та інші знання, які допомагають визначити мотиви і мету вчинення злочину, а також засоби впливу на особу злочинця. От чому суб’єкти запобіжної діяльності, зокрема правоохоронні органи, у розслідуванні кримінальних правопорушень не можуть обійтися без кримінально-правових, кримінальнопроцесуальних і пенітенціарних характеристик особи злочинця.
Кримінологічні дані про особу злочинця допомагають правильно вирішити питання про її звільнення від кримінальної відповідальності (розділ ІХ КК) або покарання (розділ ХІІ КК). Водночас відомості про особу злочинця відіграють неабияку роль у процесі виявлення причин і умов вчинення особою кримінального правопорушення та застосування до неї заходів, які їх можуть усунути. Таким чином, вчення про особу злочинця має велике теоретичне і практичне значення, фокусуючи на собі проблеми детермінації злочинів та їх запобігання.
1. Кримінологія : підручник / заг. ред. І. Г. Богатирьова, В. В. Топчія. — Київ : ВД Дакор, 2018. – 352 с.
2. Кримінологія: Загальна та Особлива частини: підручник / І. М. Даньшин, В. В. Голіна, М. Ю. Валуйська та ін.; за заг. ред. В. В. Голіни. – 2-ге вид. перероб. і доп. – Х.: Право, 2009. – 288 с.
3. Кримінологія: Навч. посіб. / Ю. Ф. Іванов., О. М. Джужа. - К.: Вид. ПАЛИВОДА А. В., 2006. - 264 с.
4. Кримінологія: Підручник / За заг. ред. Л. С. Сміяна, Ю. В. Нікітіна. – К.: Національна академія управління, 2010. – 496 с.
5. Кримінологія : підручник / А.М. Бабенко, О.Ю. Бусол, О.М. Костенко та ін. ; за заг. ред. Ю.В. Нікітіна, С.Ф. Денисова, Є.Л. Стрельцова. – 2‑ге вид., перероб. та допов. – Харків : Право, 2018. – 416 с.
6. Кримінологія: Навчальний посібник для підготовки до екзаменів / Т.В. Корнякова, Н.С. Юзікова. – Дніпропетровськ, 2015. - 100с.