Материал: РЕФЕРАТ З КРИМІНОЛОГІЇ ГРЕЧКИ Я.В(1)

2

План

Вступ…………..………………………………………………………………………3

1.Характеристика особливостей диференціації доходів населення України як зарубіжними, так і вітчизняними науковцями у сучасній фаховій літературі……4

2.Поняття соціальної диференціації……...…………………………………………7

Висновок….…………………………………………………………………………11

Список використаних джерел………………………………………………………13

3

Вступ

24 серпня 1991 року Україна визначилася як незалежна та самостійна держава. Водночас з'явилися і проблеми, які відчутно погіршували її економічне становище. Серед основних завдань, які постали перед новою країною, було забезпечення соціального захисту та підвищення якості життя населення. Саме якість життя населення визначається на основі багатьох показників, серед яких виділяють ступінь диференціації доходів. У країні, де панують ринкові відносини, диференціація доходів населення є природним та закономірним явищем. Нерівний майновий стан членів суспільства вважається одним з потужних стимулів соціально-економічного прогресу, але лише тоді, коли для кожного громадянина створено відносно однакові можливості реалізувати свій потенціал. Посилення нерівності в розподілі доходів змушує детально вивчати її причини та види для того, щоб диференціація доходів населення не досягла критичного рівня. Проблема диференціації доходів досліджують викликала інтерес упродовж кількох століть. У сучасних економічних умовах ця проблема набула ще більшої актуальності і привертає увагу багатьох сучасних економістів. Сучасні дослідники, вивчаючи диференціацію доходів населення України, значну увагу звертають на способи вимірювання рівня диференціації і впливу соціально-економічних факторів на нерівномірний розподіл доходів. Ця тематика заслуговує уваги з наступної причини: нерівномірний розподіл доходів населення України характеризується особливостями виникнення та поділом на конкретні види диференціації, які варто детально розглянути та проаналізувати. Посилення інтересу до дослідження диференціації доходів населення зростає з кожним роком. Сучасна економічна наука розвивається динамічно: щораз збільшується кількість публікацій, у яких розглядаються проблеми соціальної диференціації доходів, способи вимірювання рівня диференціації та частково розглядається вплив основних факторів на рівень диференціації доходів населення України.

4

1. Характеристика особливостей диференціації доходів населення України як зарубіжними, так і вітчизняними науковцями у сучасній фаховій літературі.

Диференціація доходів (від латин. differentia — різниця) — різниця між рівнями грошових доходів різних груп населення. Розподіл доходів характеризується різницею між середніми річними доходами 10 відсотків групи громадян з найнижчими доходами і 10 відсотків групи громадян з найвищими доходами. Про майнове розшарування населення вперше згадується у писемних джерелах Стародавнього Світу. У найбільш відомому тексті Месопотамії «Кодекс законів вавилонського царя Хаммурапі» йдеться про майнове та соціальне розшарування, засвідчується високий рівень культури суспільства, узагальнюються правові норми, для того щоб «сильний не утискав слабкого, щоб сироті та вдові надана була справедливість». Давньокитайський мислитель Конфуцій значну увагу звертав на соціально-економічні аспекти державного управління, а саме турботу про народний добробут та забезпечення соціальної стабільності. Отже, майновим розшаруванням та пом’якшенням його наслідків цікавились ще мислителі Стародавнього Світу. Представники класичної школи політекономії (Т. Мальтус, Д. С. Міль, Д. Рікардо, А. Сміт, Ж. Б. Сей, Ж. Сісмонді та ін.) вперше сформували систему поглядів на проблеми розподілу доходів. Однією з наукових заслуг Адама Сміта став аналіз чинників диференціації заробітної плати як основного джерела доходів населення. Вчений вважав, що відстоював необхідність підвищення заробітної плати, наголошуючи, що «жодне суспільство не може процвітати і бути щасливим, якщо значна частина його членів бідна й нещасна». Тобто А. Сміт чітко вказував на значне існування диференціації доходів населення та давав рекомендації щодо усунення майнової нерівності. Карл Маркс у праці «Капітал» розвинув власну теорію розподілу доходів у капіталістичній системі. Вчений не вірив у можливості поліпшення становища робітничого класу в межах капіталістичного ладу та стверджував, що підвищення продуктивності праці не звільняє робітників від всезростаючої бідності. Таким чином К. Маркс та його прихильники акцентували увагу на соціальній диференціації доходів населення. Представники історичної школи – Л. Брентано, К. Бюхер, А.Вагнер, Г. Шмоллер, також розглядали проблему диференціації доходів. Зокрема Шмоллер наполягав на проведенні реформ, які б усунули надмірну майнову нерівність. Прихильників соціального напряму (Р. Штаммлер, Р. Штольцман, О. Шпан та ін.) об’єднував соціальний підхід – підвищена увага до проблем соціальної справедливості, “достойне існування усіх членів суспільства”. Серед

5

українських представників історичної школи варто виділити М. ТуганБарановського, який запропонував соціальну теорію розподілу доходів. Вчений детально аналізував цю проблему та наголошував, що нерівність є соціальним злом, але і рівність сама собою не є позитивним фактом. Розглядаючи маржинальну теорію та її представників (Й. Г. Тюнен, В. С. Джевонс, Л. Вальрас, А. Маршал та ін.) слід зазначити, що й вони займались проблемою диференціації доходів. Зокрема, А. Маршал був проти зрівняльного розподілу національного доходу, але й не схвалював нерівномірності у розподілі багатства суспільства. Вчений вважав, що немає жодної реальної потреби й морального виправдання для існування крайньої бідності поряд із величезним багатством; нерівномірність багатства – серйозний дефект в економічному устрої. Прихильники кейнсіанства зробили великий внесок в дослідженні проблем зайнятості та перерозподілу доходів. Дж. М. Кейнс виходив з того, що немає соціальних пояснень такій великій нерівності в розподілі багатств, яка існувала в його часи. Водночас він не підтримує зрівняльного розподілу, вважаючи, що є певні соціальні й психологічні виправдання нерівності доходів і багатства. Кожна економічна школа та її прихильники розглядаючи нерівність у розподілі доходів населення робили акцент на диференціації окремих джерел доходів, частково розглядали соціальну диференціацію та вплив основних факторів на нерівномірність у розподілі доходів. Після розпаду СРСР дослідження диференціації доходів населення набуло значної актуальності. Вітчизняні дослідники пояснюють це низкою причин. На теренах колишнього СРСР дохід не відігравав такої значної ролі у визначенні соціально-класової позиції індивіда. Централізована система суспільного розподілу носила відомчий, регіональний характер. Оплата праці залежала від статусу працівника (тарифні ставки і тарифні коефіцієнти). Дохід був не причиною, а скоріше наслідком соціальної позиції індивіда. Тому у колишньому Радянському Союзі різниця між окремими групами населення не була дуже великою. Матеріальне становище людини визначалося не стільки реальними доходами в грошовому вимірі, скільки її місцем у державній системі розподілу. Державна система постачання засновувалася на критеріях територіального та відомчого поділу. Тобто матеріальна нерівність у колишньому Союзі значною мірою обумовлювалась, окрім доходів, такими факторами, як сфера зайнятості та місце проживання. Враховуючи ці обставини, а також зважаючи на суворі обмеження щодо публікації даних, які стосувалися рівня життя населення, дослідження доходів радянськими вченими до другої половини 1980-х років практично не велися. У вітчизняній літературі широко застосовувались узагальнюючі або усереднені (з розрахунку на душу населення) показники, а показники диференціації доходів не наводилися. Крім того,