МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
КАФЕДРА ЕКОНОМІКИ
Реферат
з предмета міжнародні економічні відносини
на тему:
«Процес глобалізації та глобальні проблеми»
Виконав :
Студент гр.
Київ 2019 р.
Зміст :
Сутність та основні ознаки процесу глобалізації…………………………3
Глобальні проблеми та причини їх виникнення . Класифікація глобальних проблем………………………………………………………………………7
Групи об’єднання глобальних проблем …………………………………..9
Найважливіші глобальні проблеми людства …………………………………………..11
Висновок…………………………………………………………………………………………………….13
Список використаної літератури……………………………………………………………….15
Сучасне господарство все більше набуває глобального характеру. Слово «глобалізація» походить від англ. global – узагальнений, лат. - globus terrae – земна куля.
Однією з основних ознак сучасного розвитку світового господарства є розгортання процесів глобалізації, які справляють суттєвий вплив на систему міжнародних економічних відносин, трансформують напрями і визначають тенденції розвитку національних економік.
Досі не визначено єдиного розуміння поняття «глобалізація», незважаючи на тривалі дискусії, що отримали назву «Глобальний диспут». Автором терміна «глобалізація» є Т.Левіт, який у 1983 р. в економічному журналі Harvard Business Review опублікував статтю «Глобалізація ринків», назвавши глобалізацієюпроцес злиття ринків товарів. Досліджуючи проблему просування товарів на ринки, вчений дійшов до висновку, що багатонаціональний комерційний світ наближається до завершення, і так створюється транснаціональна корпорація.
Щоб у загальних рисах охарактеризувати поняття глобалізації, про який ми будемо сьогодні говорити, слід, напевно, назвати основні, ключові поняття, які є складовою частиною цього явища. Насамперед. це такі добре відомі вам терміни, як глобальні проблеми, глобалістика, глобальний ринок, рух капіталу, міжнародні організації, Світова організація торгівлі, Світовий Банк, відкрите суспільство, вільна торгівля, ТНК.
А тепер – про саме поняття «глобалізація». Ідея глобалізації – одна з наймолодших соціологічних конструкцій; аж до 1987 р. на базі даних бібліотеки Конгресу у Вашингтоні не міститься згадки про книги, у назві яких використовувалося б поняття «глобалізація». У науковий обіг його ввів Р. Робертсон, який вперше використав цей термін в 1983 р, в 1985 р. він дав його докладне тлумачення, а в 1992 р. виклав основи своєї концепції в спеціальному дослідженні. З початку 90-х років кількість книг і статей на цю тему стало збільшуватися лавиноподібно, і сьогодні переважна більшість економістів вважає, що господарська глобалізація є найбільш значущим соціальним процесом кінця ХХ століття.
Глобалізація не є новим феноменом. Але вона являє собою історичний процес. Деякі вчені відзначають, що ця ідея – давня, як сам світ, а її зачатки простежуються ще в античній філософії. Інші початковою віхою глобалізації вважають Великі географічні відкриття, які призвели до виникнення світового ринку. Треті особливо підкреслюють життєстверджуючий погляд на світовий розвиток, чітко простежується в працях французьких просвітителів ХУІІІ ст. Четверті вважають, що в першій половині ХХ ст., зазначеної двома світовими війнами, лейтмотивом глобалізації стала, на жаль, не ідея світового прогресу, а ідея світової кризи.
Г. Терборн налічує шість історичних хвиль глобалізації та деглобалізації, починаючи з часу глобалізації християнства та інших світових релігій. Проте абсолютно ясно одне: звідки б не виводити родовід глобалізації, сучасний її всеосяжний характер означає настання принципово нового етапу в розвитку цього процесу.
Термін «глобалізація» почали активно вживати у 80-ті роки ХХ ст. для визначення злиттів ринків окремих товарів, які виробляли Великі транснаціональні корпорації. Але значного поширення термін набув після виходу в 1985 р. робіт Р. Робертсона, який дав визначення поняття «глобалізація», та Кенічі Омае, який у 1990 р. опублікував книгу «Світ без кордонів». На рубежі ХХ і ХХІ ст. поняття про глобалізацію стало воістину ключовим, або, як часто говорять, знаковим. Вивчення феномена глобалізації привертає вчених, громадських та політичних діячів, представників ділового світу. На Саміті тисячоліття в ООН, що проходив у вересні 2000 р., глобалізація була обов’язковою темою, яку зачепили у своїх виступах абсолютна більшість лідерів 189 держав, що з’їхалися до Нью-Йорка. Її вже не раз обговорювали також на зустрічах «великої сімки» країн світу.
Глобалізація – це занадто часто вживаний термін, якому можна надавати найрізноманітніші значення. Але сама сутність цього поняття трактується не завжди однаково, викликаючи дискусії в середовищі фахівців – економістів, політологів, соціологів, географів. Проте всі сходяться на тому, що в самій загальній формі суть глобалізації полягає в різкому розширенні і ускладненні взаємозв’язків і взаємозалежностей як між державами, так і між окремими людьми. З позицій політичної географії це означає певну зміну ролі державних кордонів, бар’єрна функція яких у міру глобалізації зменшується.
Глобалізація – складний, багатогранний процес, який має безліч проявів та включає багато проблем. Саме це робить проблематичним дати єдине, однозначно сформульоване визначення глобалізації, яке б охопило всі сторони цього вкрай складного явища, що має планетарні масштаби. Існують такі визначення:
Глобалізація –тривалий процес інтеграції національних економік світу з метою розв’язання глобальних проблем людства.
Глобалізація – складне явище взаємозалежності економік, що виникає у зв’язку з обміном товарів і послуг та потоками капіталів.
Глобалізація– процес, завдяки якому досягнення, рішення і діяльність людей в одній частині земної кулі справляють значний вплив на окремих людей і їхні спільноти в усіх частинах світу.
Глобалізація - сукупність викликів і проблем сьогодення.
Особливістю обґрунтування сутності глобалізації, на відміну від інших явищ або процесів, є те, що всі наукові дослідження щодо неї можна розмежувати за двома напрямками вивчення: з боку дослідників – прихильників чи науковців, котрі визнають глобалізацію, інші , що це лише - як чинник виникнення загроз для розвитку людства.
Серед прихильників вчений У Андерсен котрий визначив це явище як потік конвергуючих сил, що створюють справжньо єдиний світ. При цьому науковець проаналізував не лише економічний аспект, а й особливості нових зв’язків у культурі, біосфері, системі права та управління тощо.
Німецький соціолог У.Бек розуміє глобальність так: «Ми давно живемо в світовому суспільстві в тому розумінні, що уявлення про замкнутий простір перетворилося на фікцію». Водночас глобалізація, на думку дослідника, є «… діалектичним процесом, який створює транснаціональні соціальні зв’язки і простори, обезцінює локальні культури і сприяє виникненню третіх культур».
Подібні думки висловлює Ю.Павленко, який сутність глобалізації вбачає у перетворенні людства на єдину полі цивілізаційну структурно-функціональну систему.
М.Загладін – це явище є «внутрішньо суперечливим процесом. Вона (глобалізація) відкриває нові можливості економічного розвитку, вказуючи на взаємодію народів і держав, але водночас загострює наявні або спричиняє нові проблеми, котрі доцільно визначити як «виклики»».
На підтвердження можна навести думку вченого А.Уткіна, який вважає термін «глобалізація» - метафорою, що придумана для виявлення змісту і розуміння природи сучасного капіталізму.
Загалом глобалізація як процес формується під впливом багатьох чинників, що іноді є суперечливими за природою.
До таких чинників належать:
- рух товарів між країнами і секторами економіки;
- рух послуг між країнами і секторами економіки;
- рух фінансового капіталу між країнами;
- переміщення людей між країнами, зумовлене потребами здійснення економічних функцій;
- валютні операції на міжнародних валютних ринках;
- рух інтелектуальної продукції та ідей між дослідницькими і навчальними центрами.
Разом із тим зазначимо, що вплив згаданих факторів є спорідненим, бо кожен із них діє в межах певної системи, тобто вони відображають схожий процес: свободу реального та віртуального переміщення об’єктів між країнами. Але свобода переміщення та її ступінь є лише однією, а не винятковою, ознакою глобалізації. Саме тому глобалізацію слід розглядати у різних площинах суспільних інтересів, тому як рушійні фактори глобалізації можна назвати такі:
- економічний– значна концентрація і централізація капіталу, зростання великих компаній та фінансових груп;
- політичний– державні кордони поступово втрачають значення, стають прозорішими;
- міжнародний– відбуваються великомасштабні світові події (наприклад, Уругвайський раунд);
- технічний– можливості швидкого поширення ідей, товарів, фінансових ресурсів;
- суспільний– послаблення ролі традицій і звичаїв, мобільність людей у географічному, духовному, емоційному просторах;
- лібералізацію, регулювання ринку товарів і капіталу.
ГЛОБАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ – (походить від латинського globus (terrae) – куля земна) – це сукупність життєво важливих проблем людства, від розв’язання яких залежить подальше існування людства, можливість соціоекономічного і культурного прогресу.
ПРИЧИНИ ГЛОБАЛЬНИХ ПРОБЛЕМ – кожна з цих проблем породжена комплексом специфічних причин, що зумовлені особливістю розвитку продуктивних сил, географічного середовища, рівня прогресу техніки, природно-кліматичними умовами, а також суспільною формою, політичними, юридичними, ідеологічними та іншими сферами відносин. Глобальні проблеми мають подвійний, соціоприродний характер, вони водночас і природні, і соціальні.
Перший комплекс причин виникнення глобальних проблем пов’язаний із суперечливістю взаємодії суспільства і природи.
Загальновідомо, що людство протягом своєї історії розвивалося “ушир”, освоюючи нові простори, землі, росло населення, кількість освоєних земель, населених пунктів і країн. Концепція його розвитку будувалася на можливості „безперервної експансії”, якій не буде кінця. Однак до кінця минулого століття стало ясно, що основні показники світового розвитку починають підбиратися до бар’єра, подолання якого може стати катастрофічним для світової цивілізації.
Важливою причиною зростання глобальних проблем, на думку багатьох вчених, став інтенсивний розвиток науково-технічного прогресу, наслідки якого проявилися буквально у всіх сферах життя. Неймовірно зросли наукові, технічні і технологічні можливості людини, які дозволили їй розщепити атомне ядро, створити ядерну, хімічну і бактеріологічну зброю, що призвело до порушення у світі геополітичної рівноваги та стабільності.
Другий комплекс причин породжений особливостями і протиріччями сучасного політичного й економічного розвитку світового співтовариства. Він пов’язаний, насамперед, з найтіснішим економічними відносинами усіх держав сучасного світу, які розкриваються через сутність такого поняття, як “глобалізація”.
ГЛОБАЛІЗАЦІЯ – це стрімке збільшення потоків товарів, інвестицій, кредитів, інформації, обмінів людьми й ідеями а також розширення географії їхнього поширення.
Глобалізація торкається всіх областей громадського життя, включаючи економіку, політику, міжнародні відносини, соціальну сферу, культуру, екологію, безпеку й ін., вносить значні корективи в подальші перспективи розвитку усього світового співтовариства. Елементи національних економік (національні виробники, споживачі, фінансові й інші інститути) прямо інтегруються в загальний світовий економічний простір. Глобалізація приводить до того, що національні економіки стають частиною єдиної світової економічної системи, тобто глобалізованої економіки.
Це означає, по-перше, вихід діяльності національних економічних суб'єктів за рамки національно-державних об'єднань. По-друге, на глобальний рівень підіймаються економічні проблеми конкретних країн – розвиток економічної ситуації і процесів в окремих країнах впливає на інші держави. По-третє, стає актуальною загальносвітова координація національної економічної політики різних держав як умови стабільності світової економічної системи.
Глобалізація також охоплює такі сфери, як культура, безпека, екологія, інформаційний простір. В усіх цих сферах спостерігається процес посилення взаємозалежності і взаємовпливу. Жодна область у сучасному світі не може залишатися осторонь від глобалізації, і це є імперативом XXI століття.
КРИТЕРІЇ ВИЗНАЧЕННЯ ГЛАБАЛЬНИХ ПРОБЛЕМ:
– глобальні проблеми повністю або частково зачіпають інтереси людства в цілому та кожної окремої людини зокрема;
– глобальний характер таких проблем визначається тим, що у разі їх не вирішення людству загрожує регрес або навіть загибель;
– вирішення глобальних проблем вимагає застосування колективних зусиль всіх держав та народів світу.
КЛАСИФІКАЦІЯ ГЛОБАЛЬНИХ ПРОБЛЕМ – у політологічній науці немає єдиної думки щодо класифікації глобальних проблем сучасності, а тому назвемо найбільш поширені, а саме:
1. Глобальні проблеми, пов’язані із сферою міжнародних відносин (зростання військових конфліктів в різних регіонах планети; економічна, культурно-освітня, медичної відсталість слаборозвинених країн та інші);
2. Глобальні політичні проблеми (поширення тероризму, низька ефективність політичних систем забезпечення міжнародної безпеки, передусім ООН тощо)
3. Глобальні проблеми типу “людина-суспільство” (демографічна, продовольча; поширення найнебезпечніших захворювань, злочинності, наркоманії, інших негативних соціальних явищ);
4. Глобальні проблеми типу „суспільство-природа” (екологічні, енергетичні, сировинні, кліматичні тощо).