Сам законодавець не вважає необґрунтованими такі позитивні дії: спеціальний захист з боку держави окремих категорій осіб, які потребують такого захисту; здійснення заходів, спрямованих на збереження ідентичності окремих груп осіб, якщо такі заходи є необхідними; надання пільг та компенсацій окремим категоріям осіб у випадках, передбачених законом; встановлення державних соціальних гарантій окремим категоріям громадян; особливі вимоги, передбачені законом, щодо реалізації окремих прав осіб.
Таким чином, можна констатувати факт, що в законодавстві простежується релятивізація понять рівність та дискримінація, проявом чого є запровадження у відповідні дефініції оціночних ознак. Так, вищевказана необґрунтованість виявляє себе як показник і водночас як межа вирівнювання статусу суб'єктів права.
Необґрунтованість, тобто відсутність належної підстави, може виявлятися у: відсутності значущого мотиву для запровадження диференційованого ставлення до суб'єктів права; наявності значущого мотиву, але відсутності легітимних засобів його забезпечення; несправедливості результатів диференційованого ставлення.
Відзначимо, що необґрунтованість як релятивна ознака відчуває дискурсивні конкретно-історичні зміни в суспільстві, а відтак, одна й та сама поведінка може з часом вважатись і дозволеною формою дискримінації, і забороненою. При цьому дискримінація має певне нерелятивне ядро, яке передбачає погіршення становища людини за ознаками раси, кольору шкіри, соціального походження, релігійних та інших переконань тощо. Втім, виявлення такого «ядра» потребує окремого дослідження.
Висновки
Зв'язок між принципами рівності та забороною дискримінації має складний характер. Дискримінація є не лише формою нерівного ставлення суб'єктів права, адже за таких умов запровадження відповідного терміну у національне та міжнародне право було би надлишковим. Відтак, заборона дискримінації є самостійним принципом права, а не лише зворотнім боком принципу рівності.
Принцип заборони дискримінації містить, так би мовити, абсолютне ядро (заборона расових, релігійних та інших утисків) і рухливу (релятивну) частину, що виявляється у можливості пристосовуватись до обставин життя суспільства через визнання певного диференційованого ставлення обґрунтованим чи необґрунтованим.
Література
1. Shin Patrick S. Is There a Unitary Concept of Discrimination? / Patrick S. Shin / / Legal Studies Research Paper Series. Research Paper. - 13-27. July 30, 2013. - 33 p.
2. Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні: Закон України від 06.09.2012 №5207-VI / Офіційний вісник України. - 15.10.2012 р. - №76. - Ст. 65.
3. Конвенція Організації Об'єднаних Націй про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок від 18.12.1979 р. [Електронний ресурс].
4. Міжнародна конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації. Заява від 21.12.1965 [Електронний ресурс].
5. Погребняк С. Генезис ідеї рівності як основоположного принципу права / С. Погребняк // Вісник Академії правових наук України. - 2010. - №3. - С. 50-58.
6. Сивий Р.Б. Приватне право в системі права України: поняття, критерії виокремлення, структура [Текст]: автореферат дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01 Теорія та історія держави і права. Історія політ. і правових учень / Р Б. Сивий. - Л.: Б. в., 2006. - 16 с.