Материал: Психолого-педагогічні особливості розвитку довільної уваги у молодшому шкільному віці

Психолого-педагогічні особливості розвитку довільної уваги у молодшому шкільному віці

Зміст

Вступ

Розділ 1. Наукові погляди на вивчення уваги в психології

1.1 Загальні основи уваги

1.2 Розкриття сутності та фізіологічних основ уваги у підходах зарубіжних та вітчизняних учених

.3 Класифікація, види та форми вияву уваги

1.4 Властивості уваги

Розділ 2. Психолого-педагогічні особливості розвитку довільної уваги у молодшому шкільному віці

.1 Особливості уваги молодшого школяра

.2 Способи розвитку уваги

Розділ 3. Експериментального дослідження особливостей розвитку уваги у молодших школярів

.1 Методичні основи експериментального дослідження розвитку уваги молодших школярів

.2 Аналіз результатів експериментального дослідження розвитку уваги молодших школярів

3.3.Вправи для успішного розвитку уваги молодших школярів

Висновки

Список використаних джерел

Додаток

Вступ

Сучасний стан суспільства потребує докорінних змін в освіті, пошуку нових ідей для створення школи самореалізації, життєтворчості, полікультурного виховання, в якій затверджена особистісно-зорієнтована педагогіка, де дитина є ключовою цінністю , суб’єктом життя та культури.

Головні завдання сучасної школи: розвиток та вдосконалення особистості молодшого школяра, його впевненості в собі та активній діяльності, становлення як суб’єкта діяльності, реалізація його творчих здібностей для всебічного розвитку.

Початкове навчання є рушійною силою для встановлення всебічно розвиненої та сформованої особистості. У молодшому шкільному віці у дитини виникає велика кількість позитивних новоутворень та змін. Надзвичайно великий вплив на подальший розвиток психіки дитини молодшого шкільного віку справляють зміни, що відбуваються у її пізнавальній сфері. Цей віковий період є сензетивним для формування позитивного ставлення до навколишнього середовища, навичок навчальної діяльності та самовдосконалення. Становлення таких новоутворень як пам’ять та увага відбувається у процесі навчальної діяльності учня.

 Розвиток уваги є одним з найважливіших чинників ефективного навчання та успішного розвитку особистісного становлення молодших школярів, що є необхідним для самопізнання, усвідомлення та точного відображення учбового матеріалу та його подальшого засвоєння.

 Увага учнів - одна з основних умов ефективності навчально-виховного процесу. У процесі навчання і виховання, діяльності та спілкування у школяра розвиваються властивості уваги, його види, утворюються стійкі поєднання, на основі яких формується уважність як властивість особистості. Я вважаю, що недостатній рівень розвитку уваги і як наслідок виникнення відхилень розвитку уваги досить часто виступає як один з провідних ознак, який перешкоджає не тільки засвоєнню знань, а й формуванню особистості, лежить в основі неуспішності школярів, особливо в молодших класах. Навчальні завдання містять більше нової інформації, а процес їх виконання вимагає більш тривалого зосередження. На жаль, і за своєю формою процес навчання не завжди є захоплюючим і невимушеним. І щоб впоратися з усім цим потрібно вміти управляти своєю увагою, підпорядковувати її своїй волі. Увага - основа будь-якої інтелектуальної діяльності. Жоден психічний процес, будь то сприйняття, мислення, пам'ять або уява, не може протікати без уваги.

У житті людини увага посідає одне з найголовніших місць. Завдяки увазі контролюється діяльність та поведінка людини. Без уваги неможлива цілеспрямована практична діяльність, ні фізична, ні розумова, адже людина повинна уважно відноситися до об'єкта та плану своєї діяльності, стежити її за перебігом і наслідками. Увага є необхідною умовою чіткого, усвідомленого відображення навчального матеріалу та його міцного засвоєння. Згідно з поглядами К.Д. Ушинського, увага є єдиними дверима нашої душі, через які, безумовно, проходять усі об'єкти зовнішнього світу, відображені свідомістю.

Проблемою уваги займались як вітчизняні, так і закордонні психологи: Л.С. Виготський, П.Я. Гальперін, В.В. Давидов, Г.С. Костюк, О.М. Леонтьєв, Н.А. Менчинська, С.Л. Рубінштейн, К.Д. Ушинський, Б.В. Ельконін; А. Валлон, К. Коффка, Ж. Піаже, Т. Рібо, Е.Б. Тітченер та інші.

Психологічно обґрунтований облік якостей уваги, як і її можливих розладів та порушень, є необхідною передумовою розгляду пізнавальних процесів, в яких виявляє себе увага.

Зважаючи на дані аргументи, я вибрала тему своєї курсової роботи: «Психолого-педагогічні засади розвитку довільної уваги у дітей молодшого шкільного віку».

Об'єкт дослідження: довільна увага у дітей молодшого шкільного віку

Предмет дослідження: психолого-педагогічні засади розвитку довільної уваги

Мета дослідження: визначити найбільш ефективні умови розвитку довільної уваги у дітей молодшого шкільного віку.

На досягнення мети дослідження спрямовані наступні завдання:

.Проаналізувати науково-психологічну літературу з проблеми розвитку довільної уваги у дітей молодшого шкільного віку.

2. Визначити значення і зміст уваги, його фізіологічні і психологічні основи. 3. Проаналізувати процес розвитку та формування уваги за умови засвоєння.

. Простежити динаміку зміни рівня уваги процесі експериментальної роботи. Гіпотеза цього дослідження виходить з припущенні у тому, що розвитку уваги дітей молодшого шкільного підвищується, якщо:

педагоги шкільної освіти будуть зацікавленими керівниками процесу розвитку уваги;

буде організовано систематичне навчання розвитку уваги з допомогою діагностичних методик і занять із ігровим матеріалом;

методики буде забрано адекватно віку дітей на навчання та розвитку уваги; - використовуватимуться прийоми активізації уваги;

відбувається активне сприйняття дитиною навчального матеріалу;

їхні діяння набувають самостійний, усвідомлений характер;

використовуватиметься набутий досвід.

Для виконання завдань дослідження використовувалися наступні методи:

а) загально наукові - аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, класифікація, аналіз наукової літератури з теми дослідження;

б) спеціальні, такі, що використовуються у педагогіці і психології - бесіда, спостереження, аналіз продуктів діяльності, констатуючий експеримент.

Робота структурно складається із вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаної літератури, додатків.

1. Наукові погляди на вивчення уваги в психології

.1 Загальні основи уваги

Я переконана у тому, що всі процеси пізнання спрямовані на той або інший об'єкт: ми сприймаємо щось, думаємо, щось собі пригадуємо або уявляємо. Разом з тим сприймає не сприйняття саме по собі, і мислить не сама по собі думка; сприймає й мислить людина - сприймаюча й мисляча особистість. Тому в кожному з психічних процесів є певне відображення, є якесь відношення особистості до світу, суб'єкта до об'єкта, свідомості до предмета. Це відображення відношення знаходить собі вираження в увазі. Відчуття й сприймання, пам'ять, мислення, уява - кожний із цих процесів має свій специфічний зміст; кожний процес є єдність предмета і діяльності: сприймання - єдність процесу сприймання і сприйняття як образу предмета і явища дійсності; мислення - єдність мислення як діяльності й думки, як змісту- поняття, загального подання, судження. Увага свого особливого змісту немає; вона проявляється всередині сприймання, мислення. Вона - сторона всіх пізнавальних процесів свідомості, і при тім, та їхня сторона, в якій вони виступають як діяльність, спрямована на об'єкт.

Ми уважні, коли ми не тільки чуємо, але й слухаємо або навіть прислухаємося, не тільки бачимо, але й дивимося або навіть вдивляємося, тобто коли підкреслена або підвищена активність нашої пізнавальної діяльності в процесі пізнання або відображення об'єктивної реальності. Увага-це в першу чергу динамічна характеристика протікання пізнавальної діяльності: вона виражає зв'язок психічної діяльності з певним об'єктом, на якому вона як у фокусі зосереджена. Увага - це вибіркова спрямованість на той або інший об'єкт і зосередженість на ньому, поглибленість у спрямовану на об'єкт пізнавальну діяльність.

За увагою завжди стоять інтереси й потреби, установки й спрямованість особистості. Вони викликають зміну відношення до об'єкта. А зміна відношення до об'єкта виражається в увазі - у зміні образу цього об'єкта, у його свідомості: він стає більше зрозумілим і виразним. Таким чином, хоча увага немає свого особливого змісту, проявляючись в інших процесах, однак і в ній виявляється специфічною формою взаємозв'язок діяльності й образу. Зміна уваги виражається в зміні й виразності змісту, на якому зосереджена пізнавальна діяльність. В увазі знаходить собі вираження зв'язок свідомості із предметом; чим активніша свідома діяльність, тим чіткіше виступає об'єкт; чим більш чітко виступає у свідомості об'єкт, тим інтенсивніша й сама свідомість.

Оскільки увага виражає взаємозв'язок свідомості або психічної діяльності індивіда й об'єкта, у ньому спостерігається й відома двобічність: з одного боку, увага спрямовується на об'єкт, з іншого боку - об'єкт привертає увагу.

Увага-важлива і необхідна умова ефективності всіх видів діяльності людини. Вона найтіснішим чином пов'язана з діяльністю. Спочатку, зокрема на ранніх щаблях філогенетичного розвитку, вона безпосередньо включена в практичну діяльність, у поведінку. Увага спочатку виникає як пильність, готовність до дії по першому сигналу, як мобілізованість на сприйняття цього сигналу в інтересах дії. Разом з тим увага вже на цих ранніх стадіях означає й загальмованість, що служить для підготовки до дії.

В міру того як у людини із практичної діяльності виділяється й здобуває відносну самостійність діяльність теоретична, увага приймає нові форми: вона виражається в загальмованості сторонньої зовнішньої діяльності й зосередженості на спогляданні об'єкта, поглибленості й зібраності на предметі міркування. Якщо вираженням уваги, спрямованого на рухливий зовнішній об'єкт, пов'язаним з дією, є спрямований погляд, що чітко стежить за об'єктом і переміщається слідом за ним, то при увазі, пов'язаному із внутрішньою діяльністю, зовнішнім вираженням уваги служить нерухливий, спрямований в одну крапку, що не зауважує нічого стороннього погляд людини. Але й за цією зовнішньою нерухомістю при увазі ховається не спокій, а діяльність, тільки не зовнішня, а внутрішня. Увага - це внутрішня діяльність під покровом зовнішнього спокою.

.2 Розкриття сутності та фізіологічних основ уваги у підходах зарубіжних та вітчизняних учених

Увага - дуже важливий психічний процес <#"796331.files/image001.gif">

З числа учасників досліду не виявилось жодного з низьким рівнем розвитку уваги, але виявилася дитина з дуже низьким рівнем. Цей учень має дуже низький рівень уваги, відповідно погано навчається в класі, постійно не сконцентрований. Переключення та розподіл уваги у третьокласників розвинуті досить добре, адже більша частина дітей має високий рівень розвитку уваги. В основі зміни спрямованості уваги лежить переміщення в корі головного мозку осередку оптимального збудження. Запропоноване завдання виявилось для більшості учнів не складним.

Вони повинні були розподіляти свою уваги, по-перше, між різними геометричними фігурами, по-друге, між різними знаками, що їх потрібно проставляти у ці фігури, по-третє, між дотриманням встановлених правил заповнення бланку (просування рядочками, одночасна робота з усіма фігурами та ін.). Їм було надто важко водночас контролювати дотримання усіх умов виконання завдання та зумисне свідомо переключати уваги з одних об’єктів на інші. Учням постійно потрібно було звірятися зі взірцем, поданим унизу бланку. А у деяких дітей при виконанні завдання десь у середині відведеного часу (наприкінці першої хвилини) ми спостерігали своєрідний збій, що полягав у тому, що вони забували або саме завдання експериментатора, або те, які знаки потрібно ставити і у які фігури, або ж порушували встановлені правила, проставляючи якісь окремі знаки, а інші ігноруючи. Можливо, це спричинено зростаючою утомою від виконання такої одноманітної роботи. Уповільненість або швидкість переключення уваги залежить від рухливості основних нервових процесів (збудження та гальмування). Ми простежили, що із завданнями методики краще справлялися учні із сильним врівноваженим типом нервової системи. Слабкий тип нервової системи та інертність нервових процесів утруднювали переключення уваги. 2.За методикою “Запам’ятай і розстав крапки” продіагностовано обсяг уваги третьокласників. Як свідчать дані, ця властивість є дещо краще розвиненою в учнів.

Дітям сподобалось дане завдання. Вони не відволікалися і захоплено “гралися” з експериментатором та без особливих труднощів малювали побачені крапки в порожніх клітинках розданих їм карточок.

Максимальний рівень обсягу уваги набрало 50% дітей. Їх показник оцінено у 10 балів, що відповідає дуже високому рівню розвитку обсягу уваги. Таких дітей виявилося найбільше. Високий рівень обсягу уваги набрало - 30% дітей. Середній рівень обсягу уваги набрало - 20% дітей.

Стан уваги не завжди може служити характеристикою та показником утоми організму дитини. Упродовж тижня простежуються підйом уваги. Найвищі показники припадають на середину тижня. Тобто можна припустити, що тут наявний ефект входження у стан роботи. А зниження уваги та її найнижчі показники припадають на вихідні дні, оскільки у ці дні учні відпочивають від розумової праці, а увага та розумова діяльність - завжди поряд.

Констатуючий експеримент свідчить про необхідність організації цілеспрямованої роботи із учнями-третьокласниками з розвитку їх властивостей уваги, яка забезпечуватиме відповідний рівень функціонування пізнавальної сфери дітей і сприятиме покращенню результатів їх учбової діяльності.