Материал: Правове забезпечення охорони земель

Як вище зазначалось, міжнародне законодавство є частиною національного законодавства України і на виконання міжнародних договорів у Конституції України закріплюється право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди, а також кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення [1, ст. 50]. Зокрема в нашій державі здійснюються дослідження та відповідні спостереження сучасного стану земель за якістю та кількістю тощо, але, на жаль, їх негативні показники не враховуються при вироблені стратегій, програм, запровадженні певних заходів природоохоронного характеру. Вони залишаються декларативними. І в цьому нам потрібно брати до уваги позитивний досвід ЄС. Зокрема важливим для України є вищезазначений приклад того, як продекламовані у Добржській оцінці негативні зміни в екологічному стані земель Європи та чинники, що їх спричиняють, враховувались при виробленні природоохоронної політики ЄС таким чином, щоб не завдати шкоди та, навпаки, розвивати інші сфери людської діяльності.

Таким чином, національне земельне законодавство України відповідає вимогам міжнародного природоохоронного законодавства. Основне питання на сучасному етапі розвитку правової системи України полягає в декларативності більшості норм про охорону земель та впровадженні більш дієвих механізмів їх реалізації. При вирішенні цього питання не потрібно нехтувати досвідом інших держав, рекомендаціями та вимогами міжнародного співтовариства, адже екологічна безпека не має кордонів як за галузевою поширеністю (харчова, промислова та інші сфери людської діяльності), так й за територією.

В пункті 1.2 даної роботи був визначений стан інститут правової охорони земель, в даному пункті були окреслені, як позитивні так і негативні аспекти правової охорони земель. Походу роботи части звучала думка про необхідність існування державної програми розвитку земельного законодавства в цілому та інститут правової охорони земель, зокрема.

Таким чином досліджено проблеми щодо правового забезпечення заходів у галузі охорони земель, зокрема основними є:

·   невизначеність пріоритетів у прийнятті законодавчих актів;

·   колізійність;

·   нестабільність та внутрішню суперечливість законодавчих актів і окремих їх норм;

·   диспропорцію у співвідношенні законів та підзаконних актів;

·   недостатню наукову обґрунтованість частини законодавчих актів, їх декларативність та без адресність.

Для вирішення даних проблем необхідна державна програма, яка буде повністю охоплювати земельне законодавство.

С приводу використання міжнародного досвіду, Україні необхідно підлаштовуватися під європейську модель земельного законодавства, оскільки Україна має мету інтегруватися в ЄС. Відповідно на основі європейської моделі будувати інститут правової охорони земель.

Розділ 4. Охорона праці та безпеки в надзвичайних ситуаціях

4.1 Характеристика системи управління охороною праці на підприємстві, установі, організації

Системи управління охороною праці на підприємстві, установі, організації - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально профілактичних заходів та засобів, спрямованих роботодавцем на збереження життя, здоров'я і працездатності людини (робітника) у процесі трудової діяльності.

Враховуючи той факт, що законодавство відіграє важливе значення в галузі охорони праці, слід перелічити основне законодавство в цій галузі. Основними законодавчими в галузі охорони праці є Конституція України, кодекс законів про працю України, Закон України «про охорону праці» Закон України «про захист населення і території від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру», Закон України «про правові засади цивільного захисту», та інше.

Державне законодавство з охорони праці, можна класифікувати таким чином: державні нормативні акти про охорону праці; державні міжгалузеві нормативні акти про охорону праці; державні галузеві нормативні акти про охорону праці.

Згідно з ст. 13 Закону України про охрону праці: роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці [30].

З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, а саме:

·   створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх обов'язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролює їх додержання;

·   розробляє за участю сторін колективного договору і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці;

·   забезпечує виконання необхідних профілактичних заходів відповідно до обставин, що змінюються;

·   впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний досвід з охорони праці тощо;

·   забезпечує належне утримання будівель і споруд, виробничого обладнання та устаткування, моніторинг за їх технічним станом;

·   організовує проведення аудиту охорони праці, лабораторних досліджень умов праці, оцінку технічного стану виробничого обладнання та устаткування, атестацій робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці в порядку і строки, що визначаються законодавством, та за їх підсумками вживає заходів до усунення небезпечних і шкідливих для здоров'я виробничих факторів;

·   розробляє і затверджує положення, інструкції, інші акти з охорони праці, що діють у межах підприємства (далі - акти підприємства), та встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці, забезпечує безоплатно працівників нормативно-правовими актами та актами підприємства з охорони праці;

·   здійснює контроль за додержанням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог з охорони праці;

·   організовує пропаганду безпечних методів праці та співробітництво з працівниками у галузі охорони праці;

·   вживає термінових заходів для допомоги потерпілим, залучає за необхідності професійні аварійно-рятувальні формування у разі виникнення на підприємстві аварій та нещасних випадків.

Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог [30].

Крім того вже було зазначили, що підприємство повинно мати ряд документів, а саме: Положення про систему управління охороною праці на даному підприємстві; Положення про комісію з питань охорони праці підприємства (якщо така створена); Положення про роботу уповноважених трудових колективів з питань охорони праці (якщо не створена профспілкова організація); Положення про спеціального навчання (пожежно-технічного мінімуму) з питань пожежної безпеки; Положення про організацію попереднього (при прийнятті на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників певних категорій; Інструкції з охорони праці для працюючих за професіями; Загальнообов’язкові та по відділах інструкції про заходи пожежної безпеки; Журнали реєстрації вступного та повторних інструктажів з охорони праці та пожежної безпеки та своєчасність їх заповнення; Перелік робіт з підвищеною небезпекою, для проведення яких необхідні спеціальне навчання та щорічна перевірка знань; Перелік посадових осіб підприємства, які зобов’язані проходити попередню та періодичну перевірку знань з охорони праці; Наказ про організацію видачі безплатно працівникам певних категорій молока або інших рівноцінних харчових продуктів; Наказ про порядок забезпечення працівників підприємства санітарним спеціальним одягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту [30].

4.2 Аналіз особливостей охорони праці на робочому місці юриста

Змістом розділу є аналіз умов праці на обраному робочому місці - виявлення шкідливих і небезпечних факторів виробничого середовища і порівняння їх з діючими нормативами, а також кількісна оцінка умов праці.

Об'єктом даного дослідження є Ірпіньський районний суд м. Ірпінь, в якому я працюю секретарем суду, основним законом, який регламентує діяльність суду є закон України «про судоустрій і статус судів».

Згідно до закону України «про судоустрій і статус судів» Ірпіньський районний суду м. Ірпінь входить до системи судів загальної юрисдикції

Ірпіньський районний суд розташований за адресою вул. Мінеральна 7, м. Ірпінь. Напроти суду (12-15 метрів) розташована двох смугова автодорога, за судом (на відстані 6-8 метрів) знаходиться ліс з високих дерев (висота, яких становить 6-10 метрів), з лівого та правого боку приватні будинки (на відстані від суду 10-12 метрів). Біля суду немає великих автодоріг, залізничних колій, посадкових смуг для авіатранспорту, виробничих приміщень, високих будівель, місць масового скупчення громадян. Суд має три поверхи, автостоянку для службових автомобілів, загальну площу 450 мІ, кількість працюючих 45 осіб, система опалення газова, вентиляція природна.

Я працюю секретарем суду в загальній канцелярії суду на першому поверсі, загальна кількість працюючих в відділі 2 особи, загальна площа 20 мІ. В приміщенні знаходиться, 2 вікна, 3 столи, 4 стільці, 4 комп’ютери, 1 сканер, 1 принтер, та меблі.

Основним документом, який регулює маю діяльність є посадова інструкція секретаря сулу. Посадова інструкція секретаря Ірпіньського районного суду м. Ірпінь яка встановлює єдині засади діяльності, обсяг посадових обов'язків та основні вимоги щодо їх виконання, права та відповідальність особи, яка займає посаду секретаря суду.

1.1. Секретар суду є посадовою особою апарату суду, статус якої визначається Законом України "Про державну службу";

1.2.Секретар суду призначається на посаду та звільняється з посади наказом керівника апарату суду з дотриманням вимог трудового законодавства та законодавства про державну службу України;

1.3.На посаду секретаря суду призначаються особи, які мають вищу освіту за спеціальністю "Правознавство" або "Правоохоронна діяльність" з освітньо-кваліфікаційним рівнем не нижче молодшого спеціаліста, без вимог до стажу роботи;

1.4.Секретар суду безпосередньо підпорядкований старшому секретарю суду;

1.5.Секретар суду безпосередньо підпорядкованих працівників апарату суду не має, координує роботу службовців апарату суду, які забезпечують роботу канцелярії суду;

1.6. У своїй роботі керується Конституцією України, Цивільним процесуальним, Кримінально-процесуальним та іншими кодексами України Законами України "Про судоустрій і статус суддів", "Про державну службу", "Про засади запобігання і протидії корупції" та іншими законами України, рішеннями Конституційного Суду України, актами Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, актами законодавства та нормативними документами, що регламентують діяльність судових органів, Положенням про Державну судову адміністрацію України, Положенням про територіальні управління державної судової адміністрації, постановами колегії, наказами, інструкціями та рекомендаціями Державної судової адміністрації України та відповідного територіального управління державної судової адміністрації, іншими нормативно-правовими актами та цією посадовою інструкцією.

Секретар суду має такі завдання та обов'язки:

2.1. Ведення первинний облік справ і матеріалів, розгляд яких передбачено процесуальним законодавством;

2.2.Забезпечення зберігання судових справ та інших матеріалів;

2.3.Здійснює розкладку розглянутих справ відповідно присвоєних номерів;

2.4.Веде номенклатурні справи суду;

2.5.Здійснює облік і забезпечує зберігання речових доказів;

2.6. Здійснює підготовку судових справ із скаргами, поданнями для надіслання до судів вищих інстанцій;

2.7. Проводить роботу з оформлення звернення судових рішень до виконання, контролює одержання повідомлень про їх виконання та забезпечує своєчасне приєднання до судових справ;

2.8. Веде контрольні та зведені контрольні виконавчі провадження.

2.9. Здійснює облік виконавчих документів, які передаються для виконання до державної виконавчої служби;

2.10. Проводить перевірку відповідності документів у судових справах опису справи;

2.11. Складає за встановленими формами статистичні звіти про результати розгляду судових справ;

2.12.Надає пропозиції щодо складання номенклатури справ суду;

2.13.Здійснює підготовку та передачу до архіву суду судових справ за минулі роки, провадження у яких закінчено, а також іншу документацію канцелярії суду за минулі роки;

2.14.Здійснює прийом громадян, видачу копій судових рішень, інших документів, які зберігаються в канцелярії суду, та судових справ для ознайомлення учасникам судового розгляду відповідно до встановленого порядку;

2.15.Здійснює прийом судових справ та копій фонограм на зберігання до канцелярії суду.

2.16.Доповідає старшому секретарю про дотримання секретарями судових засідань строків передачі справ до канцелярії суду;

2.17.На час тимчасової відсутності старшого секретаря суду за наказом керівника апарату суду виконує його обов'язки.;

2.18.Виконує доручення керівника апарату суду та старшого секретаря суду щодо організації роботи канцелярії суду;

Секретар суду має такі права:

3.1 Користуватися правами і свободами, передбаченими Конституцією України, Законами України "Про державну службу", "Про судоустрій і статус суддів» та іншими актами законодавства;

3.2.На соціально-правовий захист відповідно до свого статусу;

3.3. Уносити пропозиції керівникові апарату суду, старшому секретарю суду щодо покращення умов, удосконалення форм і методів роботи канцелярії суду, забезпечення належної взаємодії з працівниками апарату суду, а також щодо покращення роботи суду в цілому;

3.4. Отримувати від працівників апарату суду необхідну інформацію для виконання своїх завдань та обов'язків;

3.5. Брати участь у нарадах та зборах трудового колективу суду;

Секретар суду відповідно до Кодексу законів про працю України, Законів України "Про державну службу" та "Про засади запобігання і протидії корупції" несе відповідальність за порушення трудової дисципліни, неякісне або несвоєчасне виконання посадових завдань та обов'язків, бездіяльність або невикористання наданих йому прав, порушення норм етики поведінки державного службовця та обмежень, пов'язаних із прийняттям на державну службу та її проходженням.

Одним з поставлених у роботі завдань є розрахунок категорії важкості праці, коефіцієнт умов праці, коефіцієнт безпеки устаткування, оцінка ступеню стомленості і працездатності робітників, для робочого місця юриста.

Таблиця 4.1 Вихідні дані для виконання розрахункового завдання.

Категорія важкості праці визначається шляхом використання формули і порівнянням отриманих результатів з даними таблиці.

;

 - сума всіх елементів крім визначаючого Х_оп;

,

За результатами розрахунку і порівняння з даними таблиці визначено бальну інтегральну оцінку важкості праці та категорію праці IV.

IV Роботи, за яких вплив несприятливих (небезпечних та шкідливих) факторів призводить до формування глибшого граничного стану у практично здорових людей. Більшість фізіологічних показників при цьому погіршується, особливо наприкінці робочих періодів (зміни, тижня). Виникає типовий виробничо зумовлений стан перед захворювання і т. ін. Доплата становить 12-16 %

Коефіцієнт умов праці характеризує відповідність фактичних умов праці до нормативних. При розрахунку коефіцієнта умов праці необхідно брати ті елементи, які можна виразити визначеною числовою величиною та для яких є нормативне значення (освітленість, температура, вологість і швидкість руху повітря, шум, вібрація та ін.). Коефіцієнт умов праці визначається як середньо геометрична величина показників, що характеризують умови праці, за такою формулою:

Завдяки формулі було визначено коефіцієнт умов праці.

Оцінка ступені стомлення та працездатності робітників. Інтегральна бальна оцінка важкості праці І_п дозволяє визначити вплив умов праці на працездатність людини. Для цього спочатку визначається ступінь стомлення в умовних одиницях:

(слід зазначити, що 15,6 та 0,64 - коефіцієнти регресії).

Працездатність людини визначається як величина, протилежна стомленню (в умовних одиницях):

Розрахунок коефіцієнтів безпеки обладнання.

·   Складається список усіх можливих порушень вимог безпеки, пропонованих до даного виду обладнання;

·   Шляхом експертної оцінки визначається важливість кожного з порушень (складається ранжована послідовність порушень);

·   Кожному з порушень привласнюється коефіцієнт вагомості відповідно до ранжованої послідовності, що визначається за допомогою нормувальної функції, при цьому сума усіх вагових коефіцієнтів дорівнює одиниці;

·   оцінюється наявність перелічених порушень для конкретного виробничого обладнання; при цьому варто мати на увазі, що порушенням вважається не тільки відсутність якого-небудь елемента, але і неправильне його виконання;

·   коефіцієнт безпеки конкретного устаткування К_б визначається за формулою:

сума коефіцієнтів вагомості виявлених порушень вимог безпеки для даного обладнання.

Отримані результати необхідно занести в таблицю рангованої послідовності порушень для кожного приміщення окремо.

Таблиця 4.2 Рангова послідовності порушень

4.3 Розробка заходів щодо покращення умов праці та заходів безпеки в надзвичайних ситуаціях

Таблица 4.3

Заходи щодо поліпшення умов праці:

У приміщенні, де одночасно експлуатуються понад п'ять ЕОМ з ВДТ і ПП, на помітному та доступному місці встановлюється аварійний резервний вимикач, який може повністю вимкнути електричне живлення приміщення, крім освітлення.

Приміщення, в яких розміщуються робочі місця операторів комп’ютерів загального призначення, обладнуються системою автоматичної пожежної сигналізації та засобами пожежегасіння відповідно до вимог НАПБ.

Для безпечної трудової діяльності працюючих, необхідно мати інструкцію з охорони праці, тому мною була розроблена інструкція з охорони праці:

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

.До самостійної роботи на персональних комп'ютерах (прийом та введення інформації коректування,читання з екрану) допускаються особи віком більше 18 років, які пройшли навчання з безпечних методів виконання робіт та інструктаж на робочому місці.

2. Працюючий на комп’ютері повинен мати не нижче І-ІІ кваліфікаційної групи з електробезпеки.

. Комп’ютери повинні мати передбачений заводом - виготовлювачем захист від ураження електрострумом.

. Розташування комп"ютера:

.1.комп’ютер встановлюють на відстані не менше 1м від стін, між собою на відстані не менше 1,5м;

.2.виключають можливість прямого засвічування екрану джерелом природного освітлення;

.3.поверхня екрану повинна знаходитись на відстані 400-700мм,від очей користувача;

.4.висота робочої поверхні столу повинна становити 680-800мм,ширина-не менше 500мм;

.5.стілець повинен мати висоту 280-320мм,ширину-не менше як 380мм;

.6.повинна бути стійка підставка для ніг шириною не менше 300мм.

. Особам, які працюють на комп'ютерах забороняється:

.1.торкатися обірваних та оголених електричних проводів;

.2користуватися пошкодженими розетками та вилками;

.3працювати при знятому кожусі на моніторі чи системному блоці;

.4працювати на комп'ютерах,монітори яких розташовані один проти другого в межах кімнати(приміщення).

. При роботі з текстом,інформацією рекомендується працювати на світлому (білому) фоні з чорними знаками.

. При роботі комп’ютером можуть виникнути небезпечні та шкідливі виробничі фактори: електромагнітні поля (радіочастоти); електростатичне поле; недостатнє освітлення; психоемоційна напруга при тривалій роботі з екраном відеомонітору.

. Особи, які працюють на комп’ютері повинні дотримуватися наступного режиму праці:

8.1.при введенні даних, читанні інформації з екрану безперервна тривалість роботи не повинна перевищувати 4-х годин при 8-годинному робочому дні;

.2.через кожну годину роботи необхідно робити перерву на 5-10 хвилин, а через 2 години -15 хвилин;

.3. перерви використовувати для зорового та фізичного розвантажування:

.3.1.стоячи або сидячи робити похитування головою ліворуч-праворуч (темп швидкий);

.3.2.стоячи або сидячи робити нахили голови уперед-назад (темп помірний);

.3.3.масаж лоба, злегка його погладжуючи, а також погладжуючи ділянки над бровами у напрямку до скронь;

.3.4.стоячи або сидячи здійснюємо самомасаж шиї та потилиці,погладжуючи потилицю та шию у напрямку до торса;

Невиконання вимог діючої інструкції є порушенням трудової дисципліни, що може тягнути за собою відповідальність згідно діючих правил та положень.

. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПЕРЕД ПОЧАТКОМ РОБОТИ

.1 Перед початком роботи перевірити:

.2розміщення складових частин комп"ютера (монітор, принтер, та інших блоків);

.3монітор слід розташовувати таким чином, щоб кут зору на екран монітора становив 10-15 градусів, а відстань до екрана 400-800 мм.

.4цілісність, з'єднувальних кабелів.

.5підключення складових частин комп"ютера згідно схеми з"єднання.

.6наявність передбачених захисних екранів.

.7наявність і стан захисних кожухів. Підготовку комп"ютера до роботи провадити у відключеному стані.

.8забезпечити освітлення робочого місця таким чином, щоб не утворювались відблиски від клавіатури та екрану відеомонітора в напрямку очей працюючого.

.9при неможливості забезпечення - застосовувати спеціальні захисні сітки, фільтри.

. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПІД ЧАС РОБОТИ

.1. Підключення комп"ютера проводити послідовно, згідно з інструкцією по експлуатації.

.2. Не підключати та не відключати з’єднувачі електроживлення при включеному комп"ютері.

.3 Під час перерв в роботі необхідно виключити монітор комп’ютера.

3.4 Не залишати працюючий комп’ютер без нагляду.

3.5 Працювати з екранними захисними сітками та захисними екранами, які встановлюються на моніторах(якщо такі передбачені).

. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПО ЗАКІНЧЕННІ РОБОТИ

.1 Виключити комп’ютер в послідовності згідно з інструкцією по експлуатації.

4.2 Доповідати особі,яка відповідає за технічний стан комп’ютера, про всі зауваження і несправності в роботі комп’ютера, якщо вони мали місце. 4.3Привести в порядок робоче місце, прибрати зайві предмети та сміття. 4.4Покласти носії інформації до місць збереження.

5. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ В АВАРІЙНИХ СИТУАЦІЯХ

.1 При виникненні ситуації (поява шумів,скрипів при роботі, запаху гару та диму), яка може привести до аварії, необхідно терміново відключити комп’ютер від електромережі і повідомити про це особу, яка відповідає за технічний стан комп’ютера. Самостійна ліквідація несправності забороняється.

Висновки

Проведене в даній роботі дослідження дає змогу зробити висновки, що можуть посприяти подальшому формуванню змісту інституту правової охорони земель у галузі земельного права України.

1. Конституція України передбачає, що земля є основним національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави. Питання ощадливого, ефективного, раціонального використання земель, охорони земельного фонду, відтворення родючості ґрунтів є складовою проблеми національної безпеки держави.

Питання охорони земель в умовах загострення екологічної ситуації в Україні має стати одним з найважливіших напрямків державної політики, оскільки, наприклад, поліпшення стану земель сільськогосподарського призначення відкриває значні резерви збільшення обсягів виробництва сільськогосподарської продукції і забезпечує суттєве оздоровлення екологічних умов життя.

Одним з найважливіших засобів реалізації державної політики у цій сфері є створення адекватної нормативно-правової бази, спроможної забезпечити ефективний контроль з боку суспільства за станом використання та охорони земельних ресурсів країни.

. Раціональне використання землі та її охорона неможливе без здійснення державою належного контролю. Але, нормативно-правовим актам, які регламентують державний контроль за використанням та охороною земельних ресурсів, притаманний ряд недоліків. По-перше, вони містять значну кількість відсилочних норм, які ускладнюють їх застосування та істотно знижують ефективність їх регулюючої сили. По-друге, є багато нечітких формулювань й декларативних положень, які практично не впливають на здійснення державного контролю за використанням і охороною земель. По-третє, деякі норми «не працюють», бо не мають відповідного механізму реалізації, особливо це стосується порядку здійснення громадського контролю за використанням і охороною земель. По-четверте, окремі норми фактично не відповідають вимогам регулювання земельного контролю в умовах розвитку ринкової економіки, і не мають належного наукового обґрунтування.

3. В чинному законодавстві України не міститься поняття «правова охорона земель». На нашу думку, під правовою охороною земель слід розуміти систему правових норм, які містять приписи, спрямовані на збереження земель та відновлення й підвищення їх родючості, здійснюваних з метою раціонального використання землі.

Пропонуємо внести зміни до ст. 165 Земельного кодексу України та ст. 1 Закону України «Про охорону земель» і закріпити вище визначене поняття.

. Згідно з чинним законодавством, до змісту охорони земель входять наступні складові: обґрунтування та забезпечення досягнення раціонального землекористування; захист сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб; захист земель від ерозії, селів, підтоплення, заболочування, вторинного засолення, переосушення, ущільнення, забруднення відходами виробництва, хімічними та радіоактивними речовинами та від інших несприятливих природних і техногенних процесів; збереження природних водно-болотних угідь; попередження погіршення естетичного стану та екологічної ролі антропогенних ландшафтів; консервація деградованих і малопродуктивних сільськогосподарських угідь.

5. Розглядаючи процес формування інституту правової охорони земель необхідно звернути увагу на те, що його становлення має історичний характер та проходило такі основні етапи:

Дорадянській етап, який бере початок з п'ятого століття до початку двадцятого (1917 року). Даний етап характеризуються появою перших землеохороних норм та їх закріпленням в тогочасному законодавстві.

Радянський етап, який датується 1917-1991 рр. Даний етап характеризується зародженням та розвитком законодавства в сфері охорони земель.

Сучасний (новітній) етап, який датується 1992 р. і до сьогодні, даний етап характеризується проголошенням земельної реформи в Україні.

. Проаналізувавши правове забезпечення основних заходів в галузі охорони земель зроблені наступні висновки.

Серед найгостріших проблем залишаються: недосконалість державного управління земельними відносинами, нерозвиненість автоматизованої системи ведення Державного земельного кадастру, нестача дійового механізму економічного стимулювання використання й охорони земель.

Складна ситуація спричинена тим, що в Україні бракує комплексного підходу до розвитку земельного законодавства, послідовності стосовно фінансування заходів землеустрою, державної системи реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмежень. При цьому функції органів земельних ресурсів дублюються іншими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

На нашу думку, в основу системи управління земельними ресурсами повинні бути покладені такі принципи: а) різноманіття і рівноправності всіх форм власності при користуванні і володінні землею; б) пріоритету прав та обов’язків, визначених Конституцією України; в) правового захисту і відповідальності за них; г) цільового і раціонального їх використання; ґ) сталого землекористування; д) пріоритету життєво важливих інтересів держави та особистості; е) комплексного і диференційованого підходу до управління землями різних категорій; є) доступності інформації про стан земель; ж) платності використання земель.

Потрібно сприяти формуванню повноцінного ринку земель через термінове завершення розроблення Закону України «Про ринок земель», у якому докладно визначити механізм купівлі-продажу землі в порядку проведення земельних аукціонів та конкурсів. Запровадженню в Україні ринку земель має передувати широкомасштабна роз’яснювальна робота.

З метою ефективного використання та охорони земельних ресурсів буде доцільним й прийняття Закону «Про державний земельний банк». Є сенс найближчим часом прийняти й Закон «Про державну інвентаризацію земель».

.Виділено основні напрями забезпечення охорони земель в України. Створити Державний фонд охорони земель для акумулювання та цільового використання коштів, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, відшкодування шкоди, завданої порушеннями земельного законодавства, бюджетних коштів за державними цільовими програмами, частини плати за землю тощо; припинити вилучення (зміну цільового призначення) особливо цінних земель, зокрема сільськогосподарського призначення, для несільськогосподарських потреб.

Зазначено, що найефективнішим напрямом удосконалення законодавчого забезпечення у цій сфері в умовах євро-інтеграції є прийняття такого нормативно-правового акту як Концепція земельної реформи в Україні, який би містив основоположні засади, керівні принципи, настанови земельної реформи та механізм її реалізації.

Щодо адаптації законодавства України у сфері правової охорони земель від забруднення та псування до законодавства ЄС, на нашу думку, в першу чергу це повинно відбуватися з урахуванням основних принципів ЄС у зазначеній сфері, а саме: принципу високого рівня охорони навколишнього середовища, в тому числі й земель; принципу застереження; принципу превентивних дій щодо охорони земель; принципу усунення джерел істотної шкоди довкіллю; принципу «забруднювач платить».

Список використаних джерел

1.      Конституція України вiд 28.06.1996 p. // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст. 141.

.        Господарський кодекс України вiд 16.01.2003 р. // Відомості Верховної Ради України. -- 2003. -- № 18 -- 22. -- Ст. 144.

.        Земельний кодекс України від 25.01.2002 р. // Відомості Верховної Ради. - 2002. - № 3. - Ст. 2.

.        Кодекс законів про працю України вiд 10.12.1971 р. // Відомості Верховної Ради України. -- 1971. -- № 50. -- Ст. 375.

.        Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. // Відомості Верховної Ради України. -- 2003. -- № 40 - 44. -- Ст. 356.

.        Закон України «Про безпечність та якість харчових продуктів» від 08.05.1998 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1998. - № 19. Ст. 98.

.        Закон України «Про благоустрій населених пунктів» від 09.12.2005 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2005. - № 49. - С 2580. - Ст. 517.

.        Закон України «Про будівельні норми» від 05.02.2010 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2010. - № 5. - С. 125. - Ст. 41.

.        Закон України «Про відходи» від 5 березня 1998 р. // Відомості Верховної Ради України. -- 1998. -- № 36. -- Ст. 242.

.        Закон України «Про Генеральну схему планування території України» від 26.07.2002 // Відомості Верховної Ради України. -- 2002. -- № 30, Ст. 204.

.        Про державний земельний кадастр від 24.02.2012 р. // Відомості Верховної Ради України. 2012 - № 8. - С. 348. - Ст. 61.

.        Закон України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» від 01.08.2003 р. 25800/2003 // Офіційний вісник України. - 2003. - № 29, стор. 29, Ст. 1432.

.        Закон України «Про державну службу» від 28.12.1993 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 52. - Ст. 490.

.        Закон України «Про екологічну мережу України» від 05.11.2004 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2004. - № 45. - стор. 1841, Ст. 502.

.        Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 05.07.1994 р. // Відомості Верховної Ради України. 1994 - № 27. - Ст. 218.

.        Закон України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» від 16.07.2004 // Відомості Верховної Ради України. 2004. - № 29. - Ст. - 367.

.        Закон України «Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки» від 24.11.2000 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2000. - № 47. - Ст. 405.

.        Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції» від 07.10.2011 р. // Відомості Верховної Ради України. 2011. - № 40. - Ст. 404.

.        Закон України «Про землеустрій» від 05.09.2003 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 36. - Ст. 282.

.        Закон України «Про Концепцію Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» від 13.04.2001 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 15. - Ст. - 73.

.        Закон України «Про меліорацію земель» від 17.03.2000 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2000. - № 11. - Ст. 90.

.        Закон України «Про міжнародні договори України» від 10.12.2004 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2004. - № 50. - Ст 540.

.        Закон України «Про місцеві державні адміністрації» від 28.05.1999 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 20. - Ст. 190.

.        Закон України «Про об'єкти підвищеної небезпеки» від 13.04.2001 р. Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 15, - Ст. 73.

.        Закон України «Про оренду землі» від 17.11.1998 р. // Відомості Верховної Ради Українию. - 1998. - № 46. - Ст 280.

.        Закон України «Про основи містобудування» від 29.12.1992 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 52. - Ст 683.

.        Закон України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року» від 30.06.2011 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2011. - № 26. - Ст 218.

.        Закон України «Про охорону земель» від 19 червня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 139. - Ст. 123.

.        Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 08.10.1991 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 41. - Ст 546.

.        Закон України «Про охорону праці» від 08.12.1992 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 49. - Ст. 668.

.        Закон України «Про оцінку земель» від 09.04.2004 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2004. - № 15. - Ст 229.

.        Закон України «Про пестициди і агрохімікати» від 04.04.1995 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1995. - № 14. - Ст 91.

.        Закон України «Про поводження з радіоактивними відходами» від 04.07.1995 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1995. - № 27. - Ст 198.

.        Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 22.10.2010 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2010. - № 41, / № 41 - 42; № 43; № 44 - 45. - Ст 529.

.        Закон України «Про стандартизацію» від 03.08.2001 р. //Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 31. - Ст 145.

.        Закон України «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність» від 12.02.1999 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 5. - Ст. 46.

.        Указ Президента України «програму інтеграції України до Європейського союзу» від 14.09.2000 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2000. - Cт. 22

.        Постанова Кабінету Міністрів України «Про визначення розміру збитків, завданих унаслідок непроведения робіт з рекультивації порушених земель» від 17 грудня 2008 р. // Урядовий кур'єр. - 2008. - № 245. - Ст. 27.

.        Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку здійснення природно-сільськогосподарського, еколого-економічного, протиерозійного та інших видів районування (зонування) земель» від 26 травня 2004 р. № 681 // Офіційний вісник України. - 2004. - № 21. - С 51.