Контрольна робота
Питання
корпоративного права
Вступ
товариство право договір
Юридичні особи не існують самі по собі. Принцип незалежності їх існування означає лише, що вони не припиняються із зміною своїх членів. Але існувати сама по собі, без правового взаємозв'язку з своїми засновниками, членами юридична особа не може. Завжи повинен бути носій того інтересу, який реалізується в юридичній особі. Інакше відпадає та мета, заради досягнення якої юридична особа створювалася. Так, не може існувати політична партія без членів, акціонерне товариство без акціонерів, лікарня без хворих.
Товариство з обмеженою відповідальністю є однією з найбільш поширених організаційно - правових форм ведення підприємницької діяльності в Україні. Наявність статутного капіталу, поділеного на частки певних розмірів, є одним з конституційних ознак юридичної особи, створеного у формі ТОВ. На практиці досить часто виникають ситуації, пов'язані з уступкою частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю. Питання переходу частки у статутному капіталі ТОВ мають досить важливе значення і вимагає детальної регламентації оскільки наявність частки в статутному капіталі товариства, її перехід (купівля-продаж, відчуження іншим способом) завжди нерозривно пов'язаний з управлінням суспільством, що викликає підвищений інтерес до цього питання, як з боку засновників товариства, так і з боку всіх зацікавлених осіб.
Засновники товариства, формуючи його статутний капітал, передають право власності на майно (майнові права) створеному юридичній особі, а в обмін на це набувають зобов'язальні права по відношенню до нього. Частка в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю своєму власникові - учаснику товариства: право на отримання частини чистого прибутку товариства пропорційно частці у статутному капіталі; право на отримання у разі виходу учасника з товариства або виключення з товариства дійсної вартості частки; право на частину майна товариства у разі його ліквідації, що залишилася після розрахунку з усіма кредиторами товариства.
Володіння часткою в статутному капіталі ТОВ і як
наслідок - статус учасника товариства передбачає також низку прав немайнового
характеру: право на участь в управлінні справами суспільства, право на
отримання інформації про діяльність товариства, право на вихід з товариства, а
також обов'язків: вносити вклади в майно суспільства, не розголошувати
конфіденційну інформацію про діяльність товариства.
1.
Права та обов’язки учасників господарських товариств
Ст. 116 Цивільного Кодексу передбачає, що учасники господарського товариства мають право в порядку, регламентованому установчим документом товариства та законом:
) брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, установлених законом;
) брати участь у розподілі прибутку товариства й одержувати його частину (дивіденди);
) вийти в установленому порядку з товариства;
) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, передбаченому законом;
) одержувати інформацію про діяльність товариства в порядку, регламентованому установчим документом [1, ст. 116].
Володіння корпоративними правами не є підприємницькою діяльністю, крім випадків, передбачених законодавством.
Крім того, згідно зі ст. 100 ЦК України право участі в товаристві є особистим немайновим правом і не може окремо передаватись іншій особі [1, ст. 100]..
Відповідно до п. 8 ст. 2 ЗУ "Про акціонерні товариства" корпоративні права - сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами [2].
Згідно зі ст. 25 ЗУ "Про акціонерні товариства" кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи права на: 1) участь в управлінні акціонерним товариством; 2) отримання дивідендів; 3) отримання у разі ліквідації товариства частини його майна або вартості; 4) отримання інформації про господарську діяльність акціонерного товариства [2, ст. 25].
Одна проста акція товариства надає акціонеру один голос для вирішення кожного питання на загальних зборах, крім випадків проведення кумулятивного голосування. Акціонери-власники простих акцій товариства можуть мати й інші права, передбачені актами законодавства та статутом акціонерного товариства.
Значний пакет акцій - пакет із 10 і більше відсотків простих акцій акціонерного товариства.
Контрольний пакет акцій - пакет із 50 і більше відсотків простих акцій акціонерного товариства. Особа (особи, що діють спільно), яка придбала 50 і більше відсотків простих акцій товариства (далі - контрольний пакет акцій), протягом 20 днів з дати придбання контрольного пакета акцій зобов'язана запропонувати всім акціонерам придбати у них прості акції товариства, крім випадків придбання контрольного пакета акцій у процесі приватизації.
Кожною привілейованою акцією одного класу її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав. Згідно з ч. 2 ст. 26 ЗУ "Про акціонерні товариства" у статуті акціонерного товариства визначається обсяг прав, які надаються акціонеру - власнику кожного класу привілейованих акцій, у тому числі визначаються:
1) розмір і черговість виплати дивідендів;
) ліквідаційна вартість і черговість виплат у разі ліквідації товариства;
) випадки та умови конвертації привілейованих акцій цього класу у привілейовані акції іншого класу, прості акції або інші цінні папери;
) порядок отримання інформації [2, ч. 2 ст. 26].
Одна привілейована акція товариства надає акціонеру один голос для вирішення кожного питання. Статутом акціонерного товариства може передбачатися спеціальний порядок підрахунку голосів - разом чи окремо від голосів за простими та/або іншими класами привілейованих акцій.
Акціонери-власники привілейованих акцій певного класу мають право голосу лише під час вирішення загальними зборами акціонерного товариства таких питань:
) припинення товариства, що передбачає конвертацію привілейованих акцій цього класу у привілейовані акції іншого класу, прості акції або інші цінні папери;
) внесення змін до статуту товариства, що передбачають обмеження прав акціонерів - власників цього класу привілейованих акцій;
) внесення змін до статуту товариства, що передбачають розміщення нового класу привілейованих акцій, власники яких матимуть перевагу щодо черговості отримання дивідендів чи виплат у разі ліквідації товариства, або збільшення обсягу прав акціонерів - власників розміщених класів привілейованих акцій, які мають перевагу щодо черговості отримання дивідендів чи виплат у разі ліквідації товариства.
Рішення загальних зборів акціонерного товариства, що приймається за участю акціонерів - власників привілейованих акцій, вважається прийнятим у разі, якщо за нього віддано три чверті голосів акціонерів - власників привілейованих акцій, які брали участь у голосуванні з цього питання, якщо статутом товариства з кількістю акціонерів 25 осіб і менше не встановлюється вимога стосовно більшої кількості голосів власників привілейованих акцій, необхідної для прийняття рішення.
Статутом приватного товариства акціонеру - власнику привілейованих акцій може бути надано право голосу також з інших питань [2, ч. 5 ст. 26].
Під час голосування акціонерів - власників кількох класів привілейованих акцій голоси за такими акціями підраховуються разом, якщо інше не передбачено статутом товариства.
У разі зміни типу акціонерного товариства з приватного на публічне надання прав, не передбачених цим Законом для акціонерів - власників привілейованих акцій публічного товариства, припиняється [2, ст. 26].
Переважним правом акціонерів визнається: 1) право акціонера - власника простих акцій придбавати розміщувані товариством прості акції пропорційно частці належних йому простих акцій у загальній кількості простих акцій; 2) право акціонера - власника привілейованих акцій придбавати розміщувані товариством привілейовані акції цього або іншого класу, якщо акції такого класу надають їх власникам перевагу щодо черговості отримання дивідендів чи виплат у разі ліквідації товариства, пропорційно частці належних акціонеру привілейованих акцій певного класу у загальній кількості привілейованих акцій цього класу.
У разі порушення акціонерним товариством порядку реалізації акціонерами переважного права Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку може прийняти рішення про визнання емісії недобросовісною та зупинення розміщення акцій цього випуску [2, ст. 27].
Статутом товариства може бути передбачена можливість укладення договору між акціонерами, за яким на акціонерів покладаються додаткові обов'язки, у тому числі обов'язок участі у загальних зборах, і передбачається відповідальність за його недотримання.
Право на участь в управлінні справами товариства учасник може реалізовувати як безпосередньо (шляхом особистої участі в роботі загальних зборів, входження до складу виборних органів товариства), так і через представників, що обираються нею до органів управління товариства [3, с. 57]. Чинне законодавство позбавляє деяких учасників окремих видів господарських товариств права брати участь в управлінні справами суспільства. Так, відповідно до ЗУ "Про господарські товариства" від 19.11.1991 р. у командитному товаристві вкладники позбавлені права брати участь в управлінні справами товариства, а управління здійснюють лише повні учасники [4, ст. 81]. В акціонерному товаристві власники привілейованих акцій не мають права брати участь в управлінні товариством, якщо інше не передбачено його статутом.
Право на отримання інформації про діяльність товариства включає:
своєчасне повідомлення про проведення загальних зборів;
ознайомлення з інформацією, необхідною для прийняття рішення на загальних зборах;
ознайомлення з фінансовою звітністю та аудиторськими висновками [5, с. 345].
Перелік прав учасників господарського товариства не має вичерпного характеру.
Учасники господарського товариства зобов'язані:
дотримуватися вимог установчих документів, інших внутрішніх документів товариства;
виконувати рішення загальних зборів, інших органів товариства;
робити внески (оплачувати акції) у розмірі, порядку та засобами, передбаченими установчими документами, відповідно до ГК і законів про господарські товариства та про акціонерні товариства;
не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства [5, с. 347].
Перелік
обов'язків учасників господарського товариства, як і перелік прав, не є
вичерпним. Учасник господарського товариства може мати й інші обов'язки.
2. Порядок
відчуження частки у статутному капіталі ТОВ. Документальне оформлення
Законодавчі акти, що регулюють діяльність товариств з обмеженою відповідальністю, передбачають можливість переходу права на частку у статутному капіталі товариства, яка належить його учаснику, до інших осіб.
Такий перехід може відбутись як за волевиявленням учасника (продаж, дарування, міна частки тощо), так і з інших, незалежних від волевиявлення учасника підстав (звернення стягнення на частку, перехід права на частку до спадкоємців тощо).
У цій статті викладено окремі практичні аспекти оформлення переходу права на частку у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, який відбувається за волевиявленням власника (учасника, якому належить частка).
У чинному Цивільному кодексі України (ст. 116, 147) для позначення таких правочинів використовуються поняття „відчуження” та „відступлення” частки, які, на наш погляд, у даному контексті можна вважати тотожними [6, с. 131, 154].
Слід окремо зупинитись на об’єкті відчуження. Деякі підприємці помилково ототожнюють відчуження частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю з переходом права власності на вклад, внесений до статутного капіталу учасником, який відчужує частку. Деякі так само помилково вважають, що перехід права власності на частку у статутному капіталі тягне за собою перехід права власності на пропорційну до розміру частки частину майна товариства.
Насправді ж об’єктом відчуження є сукупність корпоративних прав та обов’язків, пов’язаних з участю особи в товаристві, серед яких право на управління товариством, право на отримання частини прибутку від діяльності товариства, а також право на отримання частини майна товариства у разі виходу з нього учасника або у випадку поділу залишків майна товариства у процесі його ліквідації (припинення). При цьому розмір відчужуваної частки визначає обсяг окремих корпоративних прав, які переходять до нового власника частки. Наприклад, кількість голосів, яку має новий власник частки при голосуванні на загальних зборах учасників товариства, частина прибутку товариства, яку він вправі отримати у разі виплати дивідендів, частина майна товариства, яку він може вимагати у разі виходу з товариства, пропорційні до розміру придбаної ним частки.
Що ж стосуються вкладів учасників до статутного капіталу товариства, то їх власником з моменту внесення стає саме товариство. Відчуження учасником товариства частки у статутному капіталі на користь іншої особи не припиняє права власності товариства на майно, яке обліковується на його балансі, у тому числі на внесені до статутного капіталу вклади учасників.
На наш погляд логічно вважати, що третя особа, яка придбала частку у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю у встановленому порядку, одночасно отримує право на участь у вказаному товаристві. Так само учасник, який у повному обсязі відступив належну йому частку статутного капіталу на користь іншої особи (осіб), припиняє свою участь у товаристві. Однак, у законодавчих актах відсутні правові норми, що обумовлюють вступ особи до товариства придбанням частки у статутному капіталі, а також припинення участі у товаристві відчуженням частки у повному обсязі. Тому, на наш погляд, прийом до товариства нового учасника, що придбав частку у статутному капіталі, а також припинення участі у товаристві учасника, який здійснив відчуження частки у повному обсязі, повинно додатково підтверджуватись відповідним рішенням загальних зборів учасників товариства.
Зважаючи на п. 1 ст. 147 ЦК України та інші загальні норми цивільного законодавства, частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю може відчужуватись на підставі договорів купівлі-продажу, дарування, міни та інших правочинів, наслідком яких є перехід права на відчужувану частку (її частину) від однієї особи до іншої (інших) [6, с. 154].
Чинне законодавство не містить спеціальних вимог до змісту та форми правочинів (договорів) про відчуження частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю. Тому при укладенні таких договорів необхідно керуватись загальними нормами цивільного законодавства з урахуванням особливостей, передбачених спеціальними законами, зокрема, Законом „Про господарські товариства”.