Материал: Планування та проект організації праці по наданню послуги по створенню та налагоджуванню мережі на підприємстві

Планування та проект організації праці по наданню послуги по створенню та налагоджуванню мережі на підприємстві

Державний вищий навчальний заклад

,, Чернігівський технікум транспорту та комп’ютерних технологій “

Циклова комісія з економічних дисциплін

КУРСОВА РОБОТА

з предмету “Економіка і планування виробництва”

на тему:«Планування та проект організації, праці по наданню послуги по створенню та налагоджування мережі на підприємстві»

Студента Горошко Владислав Юрійович

Керівник: викладач І.В. Поцелуйко

Чернігів - 2013 року

Зміст

Вступ

Розділ 1. Організація виробництва та праці

.1 Характеристика типу виробництва

.2 Розрахунок основних фондів та їх вартості

.3 Організація праці на дільниці

Розділ 2. Розрахунок витрат на виробництво ті ціни продукції

.1 Розрахунок основних витрат

.1.1 Розрахунок накладних витрат

.2 Калькуляція собівартості

.3 Розрахунок ціни продукції (роботи)

Розділ 3. Економічна ефективність і результати діяльності

.1 Розрахунок очікуваного прибутку і рентабельності продукції

.2 Пропозиції щодо підвищення ефективності діяльності виробництва

Висновки

Перелік посилань

Вступ

Важливе місце в галузі комп’ютерних мереж знаходяться високошвидкісні мережі, які нам забезпечують швидкий доступ до даних, можливість швидкого користування Інтернетом, підключення бездротових мереж, мережевий друк, віддалене керування мережею.

Коли з’явилися ПК це дозволило поєднувати ПК у мережі, а потім і створити глобальні, місцеві та локальні мережі. З часом мережі розвинулися до сучасних високошвидкісних, які мають надзвичайно велику пропускну спроможність.

Хоч найбільш важливою областю застосування локальних мереж у теперішній час являється передача цифрових даних, деякі методи можуть бути розповсюджені на передачу мовної, текстової та відеоінформації. Локальні мережі почали використовуватися з середини 70-х років. У результаті зниження цін на електронні компоненти і розширення можливостей термінальних пристроїв, які використовуються в обчислювальних системах, кількість різноманітного обчислювального обладнання, який встановлений у закладах, школах, університетах, на заводах і т.д., збільшилось. Засоби обчислювальної техніки стали більш значними завдяки можливості взаємодії цих засобів один з одним, доступ до спеціальних служб та пристроїв, одночасного розділення обчислювальних ресурсів. Так, користувачі відносно дешевих "інтелектуальних" пристроїв, які зроблені на мікропроцесорах, почали пошук таких же дешевих методів їх з'єднання між собою. Це стало можливим з появою локальних мереж, хоч частіше за все вони розроблялись для інших цілей.

В результаті локальні мережі з успіхом стали застосовуватися для вирішення цих нових завдань.

Мета курсової роботи - закріпити і поглибити теоретичних знань, проведення планових розрахунків, виконання висновків.

Для досягнення мети необхідно вирішити такі завдання:

         Організація виробництва та праці. Обґрунтовується тип виробництва, проводяться розрахунки чисельності персоналу, основних фондів та їх вартості. Описується організація праці на дільниці.

         Розрахунок витрат на виробництво ті ціни продукції. Проводяться планові розрахунки та обґрунтовуються: основні витрати; накладні витрати.

         Складається плановий кошторис сукупних витрат операційної діяльності, калькулюється собівартість одиниці продукції (послуги). Розраховується планова ціна продукції (послуги).

         Визначити економічну ефективність і результати діяльності підприємства.

Розділ 1. Організація виробництва і праці

.1 Характеристика типу виробництва

Тип виробництва - це класифікаційна категорія виробництва, яка враховує такі його особливості, як широта номенклатури, регулярність, стабільність і обсяг випуску продукції.

Під типом виробництва слід розуміти сукупність його організаційних, технічних та економічних особливостей, тобто комплексну характеристику організації і технічного рівня підприємства, обумовлену ступенем його спеціалізації, складністю та стійкістю товарної номенклатури, розмірами і повторюваністю випуску виробів, а також масштабами виробництва.

Залежно від рівня концентрації і спеціалізації розрізняють три типи виробництва:

одиничне;

серійне;

масове.

Одиничне виробництво характеризується широкою номенклатурою виготовлених виробів, малим обсягом їх випуску, виконанням на кожному робочому місці різнорідних операцій.

У серійному виробництві виготовляється обмежена номенклатура виробів невеликими партіями. За одним робочим місцем, як правило, закріплено виконання кількох операцій.

Масове виробництво характеризується вузькою номенклатурою і великим обсягом випуску виробів, безперервно виготовлюваних протягом тривалого часу на вузькоспеціалізованих робочих місцях.

Тип виробництва впливає на особливості його організації, на економічні показники функціонування підприємства, на структуру собівартості виготовлюваної продукції, на рівень оснащеності виробництва тощо.

На основі даних курсової роботи типом виробництва, послуги є одиничне виробництво. Характеризується широким асортиментом продукції і невеликим обсягом випуску однакових виробів. При цьому зразки ніколи не повторюються або повторюються нерегулярно. При одиничному типі виробництва застосовується послідовний вид пересування предметів праці та існує відносно велика питома вага ручної праці.

Одиничне виробництво характеризується наявністю значного незавершеного виробництва та відсутністю закріплення операцій за робочими місцями. Характеризується одиничне виробництво високою собівартістю продукції, що випускається, і тривалим виробничим циклом.

Розрахунок чисельності промислово - виробничого персоналу

Таблиця 1.1 - Розрахунок трудомісткості робіт та відрядної розцінки на створення сайту «Рибалка»

Чисельність промислово - виробничого персоналу розраховують з врахуванням виробничого процесу, режиму змінності, можливості суміщення професій. До робітників відносять працівників підприємства, безпосередньо зайнятих створенням матеріальних цінностей чи наданням виробничих і транспортних послуг. Робітники підрозділяються на основних і допоміжних. До основних відносять тих, хто безпосередньо виконує виробничі процеси по виготовленню продукції, а до допоміжних - робітників, що зайняті обслуговуванням устаткування, транспортуванням матеріалів, що працюють в основних цехах. Чисельність спеціалістів зайнятих на роботах, що нормуються розраховується за формулою :

, (1.1)

де Чосн.р. - чисельність основних робітників, чол. ;зап - річна програма запуску, шт. ;шт - трудомісткість виготовлення одиниці продукції, хв. ;_еф^роб - річний ефективний фонд часу працюючого -1840 год. ;

Квн - коефіцієнт виконання норм (1,05-1,2).

Згідно формули 1.1  чол.

Основні робітники безпосередньо зайняті виготовленням продукції і зайняті технологічними процесами, пов’язаними з цим. Але окрім безпосередніх техпроцесів потрібно виконувати й іншу необхідну роботу - підвозити або підносити необхідні для виробництва матеріали, забирати готові вироби, прибирати рештки та сміття, що утворюється при виробництві, обслуговувати та оперативно ремонтувати виробниче обладнання, охороняти приміщення в робочий та неробочий час і т ін. Такі працівники нібито і не пов’язані напряму з виробництвом, але без них основне виробництво обійтися не може і вони обов’язково в тій чи іншій кількості повинні бути в складі робітників підприємства. Таких робітників називають допоміжними. На деяких виробництвах кількість допоміжних робітників навіть може перевищувати кількість основних (наприклад автоматизовані цехи по випуску автомобілів, радіоелектронної апаратури і т.п.), де потрібно більше приділяти уваги наладці та обслуговуванню обладнання, а техпроцеси виконуються роботами під керуванням ЕОМ. В звичайному виробництві норматив чисельності допоміжних робітників 15-25 % чисельності основних виробничих робітників :

 (1.2)

Де Чосн - чисельність основних робітників, чол. ;

Нч.осн - норматив чисельності допоміжних робітників, %.

Згідно формули 1.2  = 0 чол.

Таблиця 1.2 - Чисельність та склад спеціалістів

На підприємстві крім робітників пов’язаних з виробництвом можуть бути присутні й інші виробничі кадри: службовці, фахівці, управлінський персонал. Їх наявність, склад і кількість залежить від масштабності виробництва, його структури і визначається для конкретно взятого підприємства.

1.2 Розрахунок основних фондів та їх вартості

Кількість робочих місць основного устаткування розраховується у відповідності з технологією, де вказані стадії виробництва виробу і витрати часу на стадії (операції) технологічного процесу. Необхідна кількість устаткування для річної програми запуску продукції визначається за формулою:

, (1.3)

де: М_р - розрахункова кількість устаткування, од.;_зап - річна програма запуску, шт.;_шт-к- трудомісткість виготовлення одиниці продукції, хв.;

 - річний ефективний фонд часу роботи одиниці устаткування, год.;

К_зу - коефіцієнт завантаження устаткування (0,7 - 0,9).

Згідно формули 1.3

=1,4 од.

Розрахункова кількість устаткування, як правило, дробове число, тому визначаєте прийнята кількість одиниць устаткування (М_пр) шляхом округлення до більшого цілого числа:

М_пр М_р,(1.4)

Згідно формули 1.4 1,42

При визначенні прийнятої кількості робочих місць допускається їх перезавантаження невеликих межах (5-6 %), особливо, якщо число округляється до одиниці чи двох.

Ступінь використання устаткування характеризує коефіцієнт завантаження устаткування, який визначається згідно формули :

_зу= М_р / М_пр, (1.5)

де: М_р - розрахункова кількість устаткування, од.;

М_пр - прийнята кількість одиниць устаткування, од.

Згідно формули 1.5_зу= 1,4/2= 0,7

Проведені розрахунки по закріпленню технологічних операцій за робочими місцями занесена до таблиці 1.3:

Таблиця 1.3 - Розрахунок потрібної кількості устаткування та коефіцієнту його завантаження

При визначенні площі дільниці врахувати виробничу площу (зайняту робочими місцями і проходами) та допоміжну.

Площу виробничих приміщень можна розрахувати укрупнено, виходячи із норми площі на одне робоче місце з врахуванням проїздів і проходів.

 (1.6)

де: S_вup - загальна площа виробничих приміщень, м ²;

- основна площа (S_ocн),м² ;

М_і - кількість робочих місць 1-го найменування (машинних, ручних та ін.), од.; Hs_i - норма площі на одне робоче місце, м (укрупнено: на ручне 5-7 м² , автоматизоване - до 25 м²);

,2 ● S_ocн - допоміжна площа (20 % від основної), м².

Згідно формули 1.6 м²