План
підприємництво мотивація населення економічний
Вступ
. Підприємництво як предмет дослідження соціології
.1 Соціологія підприємництва як самостійна соціологічна галузь
.2 Еволюція теоретичних уявлень про підприємництво як соціально-економічне явище
.3 Риси економічної поведінки підприємця
.4 Мотивації суб`єктів підприємницької діяльності
. Українське підприємництво і його особливості
.1 Історичні умови формування українського підприємництва
.2 Види і форми підприємницької діяльності в Україні
.3 Готовність населення до здійснення підприємницької діяльності
. Держава і підприємництво
.1 Вплив держави на підприємництво
.2 Ставлення підприємців до корупції
.3 Ставлення населення до підприємців
Висновки
Список
використаної літератури
Вступ
Зараз велику роль відіграють інформація та новітні технології, і в цих умовах підприємництво перебуває в активному розвитку. Актуальність вивчення феномену підприємництва визначена насамперед дуже важливою роллю підприємництва у розвитку економіки України, а отже і соціального розвитку. Підприємництво мобілізує виробничі і фінансові ресурси населення , дає ринковій економіці гнучкість, вирішує проблему безробіття і зайнятості та інші соціальні проблеми. В той самий час дана тема цікава ще й тим, що підприємницькою діяльністю починає займатися все більше і більше людей. Також зауважу, що розвиток підприємництва є перспективою виходу з економічної кризи, в якій зараз перебуває наша країна. Але, нажаль, підприємництво належить до недостатньо вивчених проблем і потребує більш глибокого дослідження.
Підприємництво - це особливий вид діяльності, націлений на досягнення додаткового прибутку шляхом творчого підходу до організації наявних засобів, ресурсів.
Соціологія підприємництва - це галузь, яка розглядає підприємництво як соціальний феномен і вивчає його як особливу діяльність і поведінку окремих прошарків населення, яка базується на ініціативності, цілеспрямованості, готовності до ризику, пошуку нових ідей, орієнтації на якість та покращення.
Об’єктом мого дослідження є підприємництво як соціальне явище в українському суспільстві.
Предметом мого дослідження є особливості соціокультурного контексту підприємництва, що включає умови і чинники становлення, а також субкультуру підприємництва, що формується в українському соціумі, існування та розвиток цього феномену в нашій державі.
Мета моєї роботи полягає в характеристиці соціального контексту підприємництва в умовах сучасного українського суспільства.
Реалізація даної мети вимагає вирішення таких завдань:
- відобразити основні класичні концепції теорії підприємництва;
- розглянути особливості економічної поведінки вітчизняного підприємця;
- проаналізувати мотивації суб`єктів займатися підприємницькою діяльністю;
- показати особливості формування вітчизняного підприємництва;
- розглянути роль держави у становленні та розвитку підприємництва;
- проаналізувати ставлення населення до підприємництва;
- проаналізувати готовність населення до здійснення підприємницької діяльності.
Емпіричну базу моєї роботи складають:
- дослідження "Корупція та корупційні ризики в державних адміністративних органах: громадська думка населення україни, підприємців, експертів", Фонд "Демократичні ініціативи"
- соціологічне опитування "Інноваційний потенціал українського суспільства, Інститут економіки та прогнозування НАН України та Центр "Соціальний моніторинг".
- соціологічний моніторинг "Українське суспільство. Двадцять років незалежності. Соціологічний моніторинг", Інститут соціології НАН України
Структура роботи: 28 сторінок, 3
розділи, 7 таблиць та рисунків.
1. Підприємництво як предмет
дослідження соціології
.1 Соціологія підприємництва як
самостійна соціологічна галузь
Соціологія підприємництва - це галузь економічної соціології, що вивчає історію підприємництва, проблеми його становлення, потреби, цінності, моделі поведінки та мотиви діяльності підприємців. Вона вивчає підприємництво як соціальний феномен. Підприємництво як об'єкт і предмет соціологічного дослідження є сукупністю соціальних дій та процесів, які пов’язані з господарським функціонуванням суспільства.
Підприємець може вивчатися соціологією у декількох виглядах:
- як носій певного соціального статусу;
- як людина, яка володіє певними властивостями, необхідними для заняття підприємницькою діяльністю;
як носій особливих соціальних цінностей та культури.
як суб'єкт економічної діяльності, виконавець певних ролей та функцій;
Соціологія підприємництва - це теорія середнього рівня, яка вивчає підприємництво як соціальне явище, вивчає його характеристики і особливості, аналізує емпіричні дані щодо цього феномену.
Феномен підприємництва вивчається не
тільки у соціології. Його вивчають і економісти, і психологи, й філософи, й
історики, й культурологи. І соціологія підприємництва в деякій мірі поєднує ті
галузі наук, які вивчають підприємництво в його різних вимірах.
.2 Еволюція теоретичних уявлень про
підприємництво як соціально-економічне явище
Феномен підприємництва почали досліджувати у 17 столітті. Розглянути підприємництво з наукової точки зору першими спробували Річард Кантильйон і Жан-Батист Сей. Термін "підприємництво" був введений Кантильйоном, та взагалі він зробив перший аналіз цього феномену.
Також феномен підприємництва досліджувався економістами Адамом Смітом і Давидом Рікардо. Аналізуючи структуру суспільства вони говорили про капіталіста, що шукає прибуток, завдяки використанню своїх коштів, який по суті і є підприємцем. Сміт ще розглядав етику підприємництва.
Подальше феномен підприємництва розглядався у класових теоріях і підприємці виступали як окремий клас, клас капіталістів. Французький економіст-соціолог Альберт Тюрго вивчав особливості суб'єктів підприємницької діяльності. Він виділяв у них такі риси у підприємців як творчі та організаторські здібності, готовність до ризику.
На початку 20 століття почали розділяти підприємця і капіталіста. В цій сфері працювали Альфред Маршалл, І. Мангольд та Ф. Воппер.
Був також інший напрямок вивчення підприємництва. Цей підхід пов'язаний з соціально-історичними та культурними чинниками, які впливають на людину. Мова йде в першу чергу про соціолога Макса Вебера . В своїй роботі "Протестантська етика і дух капіталізму" він показав як релігійні чинники впливають на трудову діяльність людини, як вони сприяють розвитку капіталізму. Вебер висловив ідею, що релігія має вплив на діяльність людини. Протестантська релігія формує в людини любов до труду, вона говорить, що можна врятувати душу лише через наполегливу працю.
В. Зомбарт, німецький соціолог, розвивав ідеї Вебера у своїй роботі "Буржуа: етюди з історії розвитку сучасної економічної людини" (1911 рік).
Дуже багато уваги феномену підприємництва приділяв австрійський економіст Йозеф Шумпетер. Він стверджував, що підприємець є головним суб’єктом економіки. Він виділяє особливі характеристики підприємця. Також говорить про те, що саме підприємництво впливає на економічне зростання.
Ще підприємництво вивчали Ч. Бернард, Г. Левітт, Д. МакГрегор та інші. Вони використовували ситуаційний підхід, завдяки якому приділяли увагу соціально-психологічним якостям підприємця.
В нас підприємництво тривалий час не вивчалося. Це пов’язано з тим, що цей вид діяльності був відсутнім на протязі багатьох років.
Перші дослідження вітчизняних соціологів почалися порівняно недавно, на початку 90-х років, після розпаду Радянського Союзу. [1]
Отже, феномен підприємництва почав
вивчатися практично відразу після своєї появи і інтерес до нього не зазнав
спаду і зараз. Це свідчить про важливість вивчення цього суспільного явища.
.3 Риси економічної поведінки
підприємця
Сьогодні проводяться соціологічні дослідження якостей та характеристик підприємця ті його місця в суспільстві.
Підприємець як представник певного прошарку населення має певну поведінку, якості, що відрізняють його від іншого населення. Його поведінка та діяльність відрізняються від поведінки і діяльності інших людей.
Підприємцям властивий ризик, нестандартність мислення, дій, оперативне прийняття рішень, організаторські здібності, вміння прогнозувати ситуацію на ринку.
Підприємці є активними діячами у суспільстві, економічними новаторами.
Отже, основними властивостями економічної поведінки підприємця є:
- пошук можливостей та ініціативність;
- готовність до ризику;
завзятість та наполегливість;
орієнтація на ефективність та якість;
систематичне планування та спостереження;
прагнення бути поінформованим;
незалежність та самовпевненість.
здатність переконувати та
встановлювати зв'язки, контакти.
.4 Мотивації суб’єктів
підприємницької діяльності
Базуючись на опитуваннях підприємців, соціологи виділяють ряд таких мотивацій займатися підприємницькою діяльністю :
- "Свобода";
- "отримувати винагороду за час, що я роблю";
"я можу керувати своїм часом, контролювати, коли і що мені робити";
"можливість втілити у життя свої задуми та задоволення від споглядання результатів своєї праці";
"можливість повністю розпоряджатися своїм професійним життям".
"гордість від того, що те, що я роблю, - потрібно людям, відчуття самооцінки";
Ці мотиви можна також висловити так:
- матеріальна зацікавленість;
- любов до творіння та творчості, змістовної праці;
прагнення до свободи та незалежності;
прагнення до комплексної самореалізації.
Мотиви підприємництва вкрай
різноманітні і залежать від певних умов, або їх поєднання. Більшість
підприємців вважає, що смисл їх діяльності найрізноманітніший і виділяють
декілька мотивів своєї діяльності.
2. Українське підприємництво і його
особливості
.1 Історичні умови формування
українського підприємництва
Можна сказати, що підприємництво з’явилося ще у Київській Русі. Воно виступало у вигляді промислів в торгівлі. Отже, купці були першими підприємцями. Вони торгували у Візантії, на Кавказі, в Багдаді. Також є документи про торгівельну діяльність на Київській Русі. У 907 році князь Олег проводив переговори з Візантійським імператором. Вони уклали договір, яким передбачалася безмитна торгівля руських купців у Царграді. Наприкінці 11 століття у Київської Русі з'явився перший документ, в якому приділялася увага регулюванню торгівлі і відносинам між купцями та суспільством. Це був кодекс "Руська правда" Ярослава Мудрого. Це можна вважати проявами підприємництва. Потім, протягом декількох років, не було великих змін. Підприємництво так і зводилось лише до промислу та торгівлі.
У 16-17 століттях починається зародження вже торгово-промислового підприємництва. З'являються покоління підприємців Строганових, Демідових та інших.
Надалі на розвиток підприємництва мали вплив такі події, як скасування кріпацтва, проведення різних реформ. Вже як підприємців можна розглядати багатих селян, ремісників, торговців.
До 20 століття підприємництво поширилось у Російській імперії, до якої тоді входила Україна. Серед українських підприємців були Морозов, Третьяков, Терещенки та інші. Брати Яхненки та Симиренки, цукрозаводчик Лелін - є першими українськими підприємцями-цукровиками, заводи яких вважалися кращими і в Росії .
У часи Радянського Союзу приватна власність була заборонена, а отже не існувало як такої підприємницької діяльності. Але все таки можна знати підприємців і в радянські часи - в суспільстві завжди була певна кількість енергійних, підприємливих людей, яких можна назвати підприємцями. Деякі особи мали такі якості характеру, що властиві саме підприємцям. І вони все-таки здійснювали підприємницьку діяльність, яка була заборонена. Також в деякій мірі підприємцями можна розглядати керівників радянських підприємств. Бо вони працювали в таких умовах, що доводилося йти на певний ризик, знаходити вихід з різноманітних ситуацій, впроваджувати нові ідеї. [2]
В наш час підприємницька діяльність
є легальною за законом і активно розвивається. Результати соціологічних
спостережень свідчать про те, що підприємницькою діяльністю починають займатися
все більше і більше людей.
.2 Види і форми підприємницької
діяльності в Україні
Згідно ст.1 Закону України про підприємництво "Підприємництво - це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством." [6]
Фізична особа - громадянин, який здійснює самостійну підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і зареєстрований як підприємець у встановленому законом порядку.
Юридична особа - є організація , що має відокремлене майно, здатна від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і нести обов'язки, бути позивачем та відповідачем в суді.
Підприємницькі юридичні особи можуть існувати у таких видах:
- господарське товариство;
- приватне підприємство (юридична особа, створена фізичною особою як єдиним засновником)
колективне підприємство (юридична особа, створена декількома юридичними або фізичними особами для отримання прибутку, наприклад, колективне сільськогосподарське підприємство, спільне підприємство тощо)
дочірнє підприємство (юридична особа, створена юридичною особою як єдиним засновником)
державне підприємство (юридична особа, створена для здійснення господарської діяльності державою як єдиним засновником)
комунальне підприємство (юридична особа, створена для здійснення господарської діяльності місцевою громадою як єдиним засновником)
казенне підприємство (юридична особа, створена для здійснення господарської діяльності державою як єдиним засновником)
виробничий кооператив (юридична особа, створена шляхом об'єднання фізичних осіб для спільної виробничої або іншої господарської діяльності на засадах їх обов'язкової трудової участі з метою одержання прибутку). [6]
Класифікація підприємств представлена у Господарському кодексі України. Відповідно до Господарського кодексу України (ст. 63) у нашій країні можуть діяти підприємства таких видів:
- приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи);
- підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності);
комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади;
підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об'єднання майна різних форм власності).
державне підприємство, що діє на основі державної власності; [7]
Отже, держава визнає підприємництво, як особливий вид діяльності і підкріплює його відповідними законами, визначає його види і форми існування.