Материал: Отруєння тварин зооцидами

У птахів спостерігають загальне пригнічення, ціаноз гребеня і борідок; інколи смерть настає без будь-яких симптомів отруєння.

Патолого-анатомічна картина

Антикоагулянти.

Анемія слизових оболонок, легеневої тканини і стінок кишечника. На розрізах шкіри в області синюшним плям гематоми різної величини. Множинні крововиливи в підшкірній клітковині, м'язах, внутрішніх органах; незначні в печінці, нирках і селезінці. Скупчення геморагічного ексудату в черевній і грудній порожнинах.

У свиней трупне окаменіння добре виражене. Шкіряні покриви і слизові - анемічні, в підшкірній клітковині і навколо суглобів можливі чисельні крововиливи, гематоми. В гематомах кров звернута, темно-червоного кольору. В м’язовій тканині великі крововиливи. Кровоносні судини слабко наповнені кров’ю. В великих судинах і порожнинах серця кров не звернута, темно червоного кольору. Серце запале, міокард блідо-червоного кольору, малюнок будови серцевого м’язу згладжений. Легені у більшості тварин набряклі, наповнені кров’ю.

Печінка збільшена в об’ємі, м’якої консистенції, нерівномірно зафарбована (від світлого до темно-коричневого кольору) Під капсулою виявляються джерела світло-сірого кольору, без чітких меж. В жовчному міхурі міститься невелика кількість жовчі темного кольору. Селезінка запала без видимих змін. Поверхневі і регіональні лімфатичні вузли набряклі пружної консистенції; на розрізі вологі, зі строкатим фарбуванням, фолікули світло-сірого кольору, а синуси - темно-червоного. Нирки м’якої консистенції, межа коркового і мозкового шарів згладжена, місцями видно крововиливи. Сечовий міхур і сечівники - без змін.

Рис. 2 - Крововиливи в ділянці міжщелепового простору, в грудній порожнині і порожнині серцевої сорочки (свиня)

Рис. 3 - Крововиливи у черевну порожнину (свиня)

Рис. 4 - Крововиливи під шкірою задньої правої кінцівки і черевної порожнини

У собак превалюють зміни, характерні для геморагічного діатезу. Крововиливи мають вигляд великих розлитих гематом.

Обширні гематоми утворюються в м’яких тканинах навколо трахеї, в середостінні і в інших місцях. В порожнині перикарду, грудній, рідше - в черевній порожнинах виявляють 0,2 - 1,5л рідкої крові, інколи з рихлими згустками.

У великої рогатої худоби зміни будуть такі ж як і у свині і собаки, але відзначаються ще й зміни у передшлунках.

Фосфід цинку.

Зміни виявляють у дванадцятипалій кишці, печінці, серці, легенях, нирках та у підшлунковій залозі у вигляді катарального або геморагічного запалення слизової оболонки кишечника, збільшення та розм’якшення печінки, гіперемії та набряку легень, дифузної або часткової гіперемії нирок та підшлункової залози. Крововиливи спостерігають на серозних та слизових оболонках внутрішніх органів. Дистрофія паренхіматозних органів та скелетних м’язів. Найбільш характерний прояв отруєння фосфідом цинку у жуйних та свиней - запах часнику у вмістимому шлунково-кишкового тракту.

Також може спостерігатися світіння вмістимого шлунково-кишкового тракту за рахунок фосфору.

Препарати барію.

Патолого-анатомічна картина характеризується спастичним скорочення кишечнику, сечового міхура і серця в стадії систоли. На слизових оболонках множинні екстравазати, тканини мозку набряклі з численними крововиливами.

Діагностика

Антикоагулянти

Діагностика базується на даних анамнезу, клінічних симптомах, лабораторних та спеціальних дослідженнях.

Виявити захворювання складно,якщо факт прийому отрути всередину не був зафіксований. Частіше всього тварин лікують на основі підозри на отруєння, а не згідно підтвердженого діагнозу.

В багатьох випадках лікування починають при відповідних симптомах або даних анамнезу. Це пов’язано з тим, що визначення отрути займає декілька днів, тому лікування від передбаченого отруєння починають до встановлення точного діагнозу.

При дослідженні крові спостерігають анемію, тромбоцитопенію, гіпопротеїнемію, підвищені показники лужної фосфатази, невелике підвищення печінкових ферментів. В деяких випадках спостерігається підвищений рівень сечовини та креатиніну. Специфічним при отруєння кумаринами є підвищення протромбінового часу, подовження часу згортання крові та активованого парціального тромбопластичного часу(АПТВ).

Визначення часу згортання крові.

Визначається безпосередньо після взяття крові біля тварини.

В середньому час згортання крові у пробірці при С - 5-10 хвилин.

Подовження часу згортання свідчить при вагомі зміни в системі коагуляції на вказує на:

дефіцит протромбіну;

дефіцит фібриногену;

наявність в крові інгібіторів згортання крові.

Визначення активованого парціального тромбопластиногово часу(АПТЧ).

Принцип методу базується на визначення часу згортання плазми в умовах стандартизації не лише контактної, але й тромбопластинчатої активації факторів зготрання. З цією метою до плазми додають тромбапластинчатий активатор та кальцію хлорид, визначаючи час згортання.

В середньому для кішок і собак АПТЧ становить 32-54 секунди.

Подовження АПТЧ:

гіпокоагуляція;

наявність в крові інгібіторів згортання.

Визначення протромбіногово часу(ПВ).

Модифікація методу визначення часу рекацифікації плазми при додаванні в неї тромбопластину, що призводить до запуску згортання до зовнішньому механізму.

В середньому для кішок та собак ПВ становить 11-20 секунд.

Подовження ПВ свідчить про:

прийом непрямих антикоагулянтів;

дефіцит вітаміну К;

дефіцит фібриногену.

У сечі спостеригіють мікро- та макрогематурія. Вираженість гематурії залежить від ступеня зміни проникності судин.

УЗД - необхідно для диференціальної діагностики первинного та вторинного захворювання, для визначення ступеня ускладнення хронічних захворювань, а також для визначення ступеня функціональної здатності органів і систем.

ЕКГ - так як отруєння зоокумарином супроводжуються порушенням ритму і провідності серця у тварин, тому цей вид дослідження доцільно провести, а також ЕКГ дає можливість контролювати процес лікування, для того, щоб уникнути можливих ускладнень з боку серцево-судинної системи.

Рис. 5 - Крововиливи в середостінні

Отруєння антикоагулянтами потрібно диференціювати від інших можливих причин кровотеч:

ДВС синдром (коагулопатія внаслідок виснаження) - порушення згортання крові внаслідок масивного звільнення з тканин тромбопластичних речовин. Може протікати безсимптомно, або у вигляді гострої коагулопатії. Часто зустрічається при різній акушерської патології, різних видах шоку, важких травмах, бактеріальному сепсисі.

Хвороба Вілербрента - спадкове захворювання крові, що характеризується виникненням епізодичних спонтанних кровотеч, які схожі з кровотечами при гемофілії. Захворювання успадковується за принципом аутосомного домінування, який захищає VIII фактор від протеолізу. При дефіциті Фактора Віллебранда, VIII Фактор піддається протеолізу і його вміст у плазмі знижується. Крім того при Б.Вілебранда знижується вміст серотоніну і розвивається патологічна дилатація судин і підвищення їхньої проникності. При хворобі Вілебранда спостерігається найдовші кровотечі тому що у хворих порушені всі три ланки гемостазу.

Причина кровотеч - порушення згортання крові через недостатню активності фактора Вілебранда.

До цього захворювання найбільш схильні добермани. Потрібно своєчасно перевіряти представників цієї породи на хворобу Вілебранда у віці до восьми тижнів до купірування вух.

Гемофілія - спадкове захворювання, пов'язане з порушенням коагуляції (процесом згортання крові); при цьому захворюванні виникають крововиливи в суглоби, м'язи і внутрішні органи, як спонтанні, так і в результаті травми або хірургічного втручання. При гемофілії різко зростає небезпека загибелі пацієнта від крововиливу в мозок та інші життєво важливі органи, навіть при незначній травмі. Гемофілія відноситься до геморагічного діатезу.

Фосфід цинку.

Діагностика комплексна. Важливе значення має специфічний запах(часнику) вмісту шлунка або зоба у птахів, запальні явища та некротичні ураження слизової оболонки шлунка, набряк і гостра емфізема легень, жтрова дистрофія внутрішніх органів та скелетних м’язів, світіння вмісту шлунка у темноті.

У лабораторії визначення фосфіду цинку здійснюють по фосфіну, який виділяється при кислотному гідролізі зооциду або ж у кислому середовищі шлунка.

Визначення фосфіну проводять по реакції з азотнокислим сріблом або бромною ртуттю в приладі Зангер - Блека. Принцип методу: Метод заснований на визначенні у вмісті шлунково -кишкового тракту тварин фосфористого водню, що виділяється з цинку фосфіду в кислому середовищі по реакції з срібла нітратом або ртуті бромідом, а також амонію молібдатом.

Також проводять якісні реакції на фосфор та цинк.

Якісна проба на фосфор.

Проба ґрунтується на відновленні срібла нітрату фосфористим воднем. Визначення фосфору проводять так: у колбу ємкістю 100-150 мл поміщають 50,0г досліджуваного матеріалу(корм, вміст шлунку) й над ним підвішують два фільтрувальні папірці, один з яких змочений розчином срібла нітрату, а інший - свинцю ацетатом.

Папірці підвішують так, щоб вони не торкались досліджуваного матеріалу та один одного. Потім у колбу додають 15 мл сірчаної кислоти й закривають корком. За наявності фосфору в досліджуваному матеріалі папірець, змочений срібла нітратом швидко темніє, а змочений свинцю ацетатом не змінює колір.

Якісна проба на цинк.

У колбу ємність 100-150 мл поміщають 50,0г досліджуваного матеріалу, додають 50 мл хлористоводневої кислоти, змішують і фільтрують через фільтрувальний папір. Фільтрат випаровують у фарфоровій чашці до обвуглення. Залишок після охолодження розчинають у 2мл 10% розчину хлористоводневої кислоти. Потім на дно фарфорової чашки відфільтровують 2 краплі одержаного солянокислого розчину й туди додають 2 краплі розчину кобальту та 1-2 кристалики натрію фториду. За наявність цинку з’являється синій осад. Реакція дає можливість виявити 0,003 мг цинку в досліджувальній пробі.

Препарати барію.

Діагностика комплексна. Вирішальне значення мають аналіз клінічних ознак, патолого-анатомічних змін та результати хіміко-токсикологічних досліджень.

Методи визначення барію.

У хімічну склянку поміщають 30 - 50г ретельно подрібненого досліджуваного матеріалу, додають 20 - 30мл 5% розчину хлористоводневої кислоти, нагрівають на водяній бані, постійно помішуючи. Одержану суміш охолоджують і фільтрують. Досліджуваний матеріал обробляють хлористоводневою кислотою 3-4 рази. Фільтрують через один і той же фільтр в одну й ту ж фарфорову чашку. Зібрані фільтрати випаровують на водяній бані досуха. Одержаний сухий залишок після охолодження розчиняють у 3-5 мл дистильованої води. Якщо розчин мутний, його нітрують через змочений дистильованою водою паперовий фільтр.

Проба з сірчаною кислотою.

У центрифужну пробірку вносять 1 мл досліджуваного фільтрату й додають 1 мл 10%-го розчину сірчаної кислоти. За наявності барію утворюється осад або суміш мутніє. Осад відділяють центрифугуванням, рідину видаляють, а осад обробляють 1 мл насиченого розчину натрію ацетату, підкисленого міцною оцтовою кислотою (0,2-0,3мл), потім підігрівають на водяній бані. Сірчанокислий барій при цьому не розчиняється.

Проба спалюванням.

На платинову петлю поміщають краплю досліджуваного фільтрату й злегка підсушують у верхній частині полум’я спиртівки. Потім платинову петлю поміщають на 5-10 секунд у 10%-й розчин хлористоводневої кислоти й знову вносять у полум’я спиртівки. За наявності барію полум’я забарвлюється у зелений колір.

Лікування

токсикант отруєння тварина

При підозрі на отруєння антикоагулянтами спочатку промивають шлунок водою та застосовують всередину сольові проносні(натрію або магнію сульфат), а також ентеросорбенти (Ентеросгель). Також обов’язково використовують препарати вітаміну К (K-Ject, вікасол, конакіон). У початковій дозі воодять 3 - 5мг/кг маси тіла підшкірно, можливе також внутрішньовенне введення, але воно не рекомендується через ризик виникнення гематом. Також можно вводити всередину (разом із жирним кормом - підвищується всмоктування). У подальшому застосовують дозу 2мг/кг маси тіла 2 рази на добу протягом декількох днів, далі - 1мг/кг 2 рази на добу всередину на протязі 2 - 3-х тижнів під контролем згортання крові.

Проводять вітамінотерапію - вітаміни С, В1, В6, В12. Внутрішньовенно вводять глюкозу, дуфалайт. Також застосовують сечогінні препарати.

Також актуальним та дуже важливим заходом є переливання крові від здорових тварин.Свіжозамороженої плазми вливають з розрахунку 10мл на кілограм маси тіла або свіжої крові - близько 20мл/кг маси тіла. У цьому випадку доцільним є використання десенсибілізуючих препаратів(дексаметазон).

Натрію сульфат - Natrii sulfas.

Безбарвні кристали, гірко-солоні на смак, добре розчинні у воді. Подразнює чутливі рецептори, посилює секрецію залоз. Використовують для поліпшення травлення та як проносний засіб.

Ентеросгель - Enterosgelum

Діючою речовиною є метилкремнієва кислота у вигляді гідрогелю. Препарат відноситься до ентеросорбентів. Чинить детоксикаційну дію при прийомі всередину. Кремній - органічна матриця гідрогелю метилкремнієвої кислоти ефективно абсорбує з крові (за рахунок дії через мембрани ворсинок клітин слизової оболонки кишечнику) і з кишкового вмісту продукти незавершених метаболічних реакцій, середньомолекулярні токсичні речовини (з молекулярною масою 70-1000) і інкорпоровані радіонукліди. Після абсорбції виводить їх з організму з калом.

Не пригнічує колі-, лакто-і біфідобактерії за рахунок зниженої адгезивності нормальної кишкової мікрофлори. Купірує прояви токсикозу, нормалізує лабораторні показники сечі і крові, покращує функціонування печінки, нирок і кишечника. Попереджає розвиток ерозивно- виразкових уражень слизової оболонки шлунково -кишкового тракту при впливі агресивних зовнішніх факторів за рахунок огортаючої дії. Покращує пристінкове травлення. Активізує перистальтичні рухи кишечника, не викликає атонію. Препарат не абсорбується в системний кровотік. Стабілізує імунні реакції завдяки ефективній детоксикації.Ject

Водний колоїдний розчин вітаміну K1, з рН від 5,0 до 7,0, для ін'єкцій внутрішньовенно, внутрішньом'язово і підшкірно.

Кожен мл препарату містить: Phytonadione 10 мг;

Ясна, в’язка рідина, жовтого кольору, без запаху.

Володіє такою ж активністю, як і природний вітамін К.

Вікасол - Vicasolum.

Білий або з жовтуватим відтінком кристалічний порошок, без запаху, гіркий на смак, добре розчиняється у воді.

Синтетичний (отримується штучним шляхом) водорозчинний аналог вітаміну К. Бере участь в утворенні протромбіну. Сприяє нормалізації згортання крові. При недостатності його в організмі розвиваються геморагічні явища (кровоточивість). Дія проявляється через 12-18 год після введення.

Конакіон.

Діюча речовина - фетоменадіон.

При прийомі всередину препарат швидко всмоктується. Зазвичай він виявляється у крові через півгодини після прийому. Пік концентрації в плазмі крові відзначається через 2 - 8 ч. Продукти метаболізму виділяються з сечею і жовчю.

При порушенні секреції і виділення в кишечник жовчі всмоктування сповільнюється.

Фитоменадіон призначають при геморагічному синдромі (підвищеній кровоточивості) з гіпопротромбінемії (зниженням вмісту в крові протромбіну - фактора згортання крові), викликаному порушенням функції печінки (гепатити, цирози печінки) і деякими захворюваннями шлунково -кишкового тракту (виразкова хвороба шлунка, коліт та ін.). Крім того, препарат застосовують при геморагіях (кровотечах), пов'язаних із застосуванням (передозуванням, індивідуальною підвищеною чутливістю) антикоагулянтів (засобів, що гальмують згортання крові) непрямої дії.