Материал: Отруєння тварин зооцидами

Отруєння тварин зооцидами

Вступ

Мишоподібні гризуни (пацюки, миші) завдають величезних збитків на полях, особливо щодо злакових культур, у складах, зерносховищах, м’ясопереробних підприємствах громадського харчування, водо каналізаційних мережах тощо.

Також вони є біологічними переносниками деяких небезпечних інфекційних хвороб людей і тварин.

На даний час людство поки що не знайшло екологічно безпечних і ефективних методів боротьби з ними, тому застосовують отруйні речовини, які належать до групи зооцидів.

Найчастіше використовують антикоагулянти(зоокумрин, бактокумарин, бромаділон, ратиндан), фосфід цинку та барію карбонат. Ці препарати застосовують за спеціальними методиками під контролем відповідних служб.

Перелік препаратів, їх властивості та застосування

Антикоагулянти - речовини, які гальмують процес згортання крові. Їх поділяють на 2 групи:

прямої дії - їх дія пов’язана із прямим впливом на систему згортання крові завдяки утворенню комплексів з багатьма факторами гемокоагуляції і виявляється в гальмуванні I, II і III фази згортання крові, виявляють швидкий ефект, діють in vitro та in vivo (гепарин, цитрат натрію);

непрямої дії - антагоністи вітаміну К, ефект виявляється після латентного періоду тільки in vivo.

До антикоагулянтів непрямої дій відносять: варфарин(зоокумарин), зоокумарину натрієву сіль, ратиндан, бромфакум, динефакум, пінокумарин, зоосорбцид та ін.

Варфарин (зоокумарин) С]8Н,504 - білий порошок з характерним запахом, без специфічного смаку, погано розчинний у воді (60мг в 1л), добре - в спирті, ацетоні, слабких розчинах лугів. Натрієва сіль зоокумарину доьре розчинна у воді. Випускається у вигляді порошку (суміш з крохмалом у співвідношенні 1:200). Випуск препарата без наповнювача заборонений.

Варфарин відноситься до групи сильнодіючих отрут. Летальна доза для щурів 4 - 8мг/кг. Разова смертельна доза на одного щура - 12-15мг. Препарат дуже небезпечний для всіх видів тварин. Смертельна доза для свиней становить 1-2мг/кг, для собак - 6мг/кг, для кішок - 60мг/кг. Чистий препарат зберігає токсичні властивості протягом декількох років. У приманках - 6 місяців.

Кумулятивні властивості різко виражені, коефіцієнт кумуляції - 0,4.

Відноситься до групи повільно діючих отрут.

Порогова концентрація при інгаляційному спливі - 0,5мг/.

Зоокумарин має виражену шкірно-резорбтивну дію. 4 - 5 разове нанесення на шкіру морських свинок (0,7мг/кг) та кроликів (0,25 - 0,4мг/кг) призводить до загибелі тварини.

Бромфакум (клерат, талон) - біла кристалічна речовина, з температурою плавлення 228-235 градусів. Практично нерозчинний у воді. Погано розчинний в бензолі та спиті, добре - в ацетоні та хлороформі. Випускається у вигляді 0,005% приманки, у вигляді 0,1% порошкового та 0,25% рідкого концентрату для виготовлення приманок.

ЛД50 для щурів 0,27 - 0,65мг/кг, для мишей - 0,4мг/кг.

Діє на тварин, стійких до варфарину. Смертельний для щурів навіть при одноразовому застосуванні.

Рекомендований для застосування на складах, у сховищах.

Динефакум (ратан) - біла, кристалічна речовина з температурою плавлення 215 - 219°С. Практично нерозчинний у воді. Погано розчинний у бензолі та спирті, добре - в ацетоні, хлороформі. Випускається у формі 0,005% приманок, 0,1% порошків та 0,25% розчинів для виготовлення приманок.

ЛД50 для щурів - 1,8мг/кг, для мишей - 0,8мг/кг.

Діє на тварин, стійких до варфарину. Визначається способом високоефективної рідинної хроматографії.

Ратиндан (дифацинон, дифенацин, дифацин) - біла кристалічна речовина з температурою плавлення 145°С. Препарат погано розчинний у воді, але добре розчиняється в органічних розчинниках. Стійкий до гідролізу в кислому та лужному середовищах, дії окиснювачів.

Має виражену вибірковість дії: найбільш чутливі миші, найменш чутливі - свині. Коефіцієнт кумуляції - 0,7.

Засіб не подразнює шкіру та слизові оболонки очей, однак здатний до резорбції через шкіру, викликаючи у тварин отруєння та смерть.

Застосовують в житлових та нежитлових приміщеннях, на промислових та сільськогосподарських об’єктах, на складах, в незабудованих частинах населених пунктів.

Не токсичний для бджіл та інших комах.

ЛД50 для щурів - 3мг/кг, для собак - від 3 до 7,5 мг/кг, для котів - 14,7мг/кг.

Визначається методом газорідинної хроматографії.

Пінокумарин - піноутроврююча суміш у вигляді аерозолю. Містить 2% натрієвої солі зоокумарину. Зберігають за списком А.

Випускають в аерозольній упаковці. Використовують для закриття нір отруйною піною, створення пінних нашарувань на шляхах руху гризунів, для виготовлення отруйних принад. На 1 кг принади піну випускають протягом 8-10 с і ретельно перемішують із кормом. Для закриття однієї нори достатньо випускати піну протягом 5-8 с.

Бромадіолон

Засіб ефективний щодо чутливих до інших антикоагулянтів гризунів. Діюча речовина - бромадіолон відноситься до антикогулянтів другого покоління. Отруєна зернова принада високоефективна щодо щурів і мишей. Викликає загибель щурів протягом 4 - 10 днів, мишей - 8 - 15 діб. ЛД50 при введенні в шлунок щурів - 150мг/кг. Володіє надзвичайно високою кумулятивною активністю (коефіцієнт кумуляції - менше 1) та вираженою шкірно-резорбтивною дією, що робить його небезпечним при систематичному надходженні в організм. Не володіє віддаленими ефектами - мутагенним та ембріотропним.

Отруєна приманка призначена для знищення сірих та чорних щурів, мишей в житлових і нежитлових приміщеннях, підвалах, складах, на промислових об’єктах, в незабудованих частинах населених пунктів.

Гостра токсичність для котів:

Варфарин - 5-30мг/кг;

Бродифакум - 25мг/кг;

Бромадіолон - більше 25мг/кг.

Гостра токсичність для собак:

Варфарин - 20-300мг/кг;

Бродифакум - 0,2-4мг/кг;

Бромадіолон - 11-15мг/кг.

Фосфід цинку ().

Порошок темно-сірого кольору із запахом часнику та ацетилену. Практично нерозчинний у воді, слабко - в оліях та лугах.

Випускають у формі 2% порошку, таблеток і пасти.

Для знищення щурів та мишей у тваринницьких приміщеннях застосовують у вигляді принад, які розкладають у вертикальні нори в недоступних для тварин місцях.

У польових умовах (на пасовищах, вигоних) для боротьби з мишами, щурами та ховрахами розкладають зернові принади у вертикальні нори або приладні ящики.

Застосування заборонене у житлових приміщеннях, дитячих та лікувальних установх, а також у місцях зберігання та переробки харчових продуктів.

В зернопереробних підприємствах принади з фосфідом цинку дозволяється застосовувати не більше 2-х разів на рік: в періоди осіннього піку чисельності та у період їх розмноження(весною).

Застосовувати фосфід цинку в складах із зерном, що зберігається насипом, не дозволяється.

Фосфід цинку - сильнодіюча отрута.

Препарат досить стійкий у навколишньому середовищі - практично не розкладається під впливом вологи та світла.

Барію карбонат (барій вуглекислий).

Представляє собою дрібні гранули або порошок білого або світло-сірого кольору без запаху. У воді та органічних розчинниках не розчиняється, добре розчиняється в мінеральних кислотах. Токсичний. Несумісний з органічними речовинами.

Температура плавлення близько 1740° C (під тиском 90 бар).

Барію хлорид.

Білий кристалічний порошок, без запаху, з неприємним смаком, добре розчинний у воді, більш токсичний, ніж барію карбонат. Смертельна доза для крупних тварин становить 15 - 30г, для овець і свиней - 5 - 15г.

Препарати барію дуже рідко використовуються як зооциди.

Умови, що сприяють отруєнню.

Отруєння тварин антикоагулянтами найчастіше виникає при поїданні отруйних приманок та полеглих гризунів.

Отруєння тварин фосфідом цинку, частіше овець, свиней та птиці, рідше - великої рогатої худоби та коней, відбувається при випадковому поїданні ними приманок.

Токсикодинаміка та токсикокінетика токсиканта.

Антикоагулянти

За характером дії кумарини відносяться до антикоагулянтів непрямої дії, оскільки він не впливає на згортання крові у пробірці, а попереджує тромбоутворення після введення в організм.

У травному тракті повільно розчиняються і після всмоктування підвищують проникність капілярів, порушують процес згортання крові, що пов’язане з обмеженим утворенням протромбіну. Все це призводить до появи багатьох крововиливів та гематом.

Основний механізм дії - зниження вмісту вітаміну К. Фактори згортання крові II, IV, IX та X мають зв’язатися з кальцієм, щоб відбулося утворення згустка. Залишки дикарбонових кислот на факторах згортання утворюють активну ділянку, що зв’язують кальцій. Ці фактори потребують вітамін К для формування залишків трикарбонових кислот. Найважливішу роль в нормальному функціонування системи згортання крові грає епоксидредуктаза вітаміну К, у відсутності якої не відбувається циклічного відновлення вітаміну.

В результаті кількість вітаміну К в організмі швидко зменшується і порушується процес синтезу факторів згортання крові. Періоди напіврозпаду ІІ, IV, IX та X факторів згортання крові у тварин короткі і їх вміст може швидко знизитися, якщо не поновити рівень вітаміну К. Це також пояснює те, чому між моментом вживання отрути та появою ознак інтоксикації є прихований період відносного благополуччя.

Крім того, кумарини володіють вираженою подразнюючою дією на слизові оболонки, а після всмоктування токсично діють на центральну нервову систему, викликаючи параліч дихального та судинно-рухового центрів.

Багаторазовий прийом невеликих доз похідних кумарину більш небезпечний, ніж прийом відповідної дози за один раз.

У свиней інтоксикація посилюється при одночасному застосуванні сульфаніламідних препаратів.

Фосфід цинку.

При потраплянні в шлунок та взаємодії із соляною кислотою або з органічними кислотами в передшлунках жуйних утворюється фосфористий водень (, фосфін). Ця сполука швидко всмоктується в кров, проникає через клітинні мембрани, а в цитоплазмі перетворюється на солі фосфорної та фосфорноватистої кислот, що блокують окисно-відновні ферменти, викликаючи аноксемію, перш за все центральної нервової системи.

Крім того, фосфін, як леткий газ, виділяється легенями, викликаючи їх набряк, а також уражає шлунково-кишковий тракт, печінку та кровотворні органи.

Препарати барію

У кислому середовищі шлунка іони барію легко всмоктуються в кров та викликають спастичне скорочення м’язів органів шлунково-кишкового тракту, судин та міокарда, різко порушуючи їх функцію, внаслідок чого підвищується тиск крові, появляється аритмія, подібна за проявом з дією серцевих глікозидів, порушується функція центральної нервової системи і органів травного каналу.

За над гострого перебігу смерть нерідко настає від паралічу серця.

Клінічні симптоми отруєння різних видів тварин

Клінічний прояв отруєння антикоагулянтами.

Отруєння свиней антикоагулянтами супроводжується загальним пригніченням, відмовою від корму, слинотечею, порушенням функцій шлунково-кишкового тракту, анемією слизових оболонок, блідістю шкіри, кров’янистими виділеннями з носа та анального отвору, гематомами під шкірою, особливо в ділянці підгрудка, кінцівок та живота. Температура тіла в межах норми або дещо знижена. Загибель тварин, залежно від дози, наступає через 2 - 5 днів з моменту надходження отрути.

Для собак одноразова токсична доза знаходиться в межах 20 - 50мг/кг маси.

При отруєнні спостерігають анемію слизових оболонок, блювоту з домішками крові, наявність рідкої крові у фекаліях, кровотечі з отворів тіла. На дистальних краях ясен часто виявляють червоно-буру лінію (просочується кров). Температура тіла в нормі або злегка знижена. Також відмічається сухий кашель, задишка, погіршення роботи серця, серцевий поштовх послаблений. Смерть настає через 6 - 18 годин після появи перших клінічних симптомів отруєння.

Рис. 1 - Багаточисленні крововиливи під шкіру

У ВРХ спочатку виявляють крововиливи під шкіру в ділянці вух, пізніше - в м’язовій тканині, носовій порожнині, внутрішніх органах, шлунково-кишковому тракті. Зіниці розширені, дихання прискорене. Молоко має запах кумарину, в ньому можуть бути кроваві домішки. Потім розвивається анемія та кровавий пронос. Тварина помирає внаслідок прогресуючої слабкості, пригнічення та крововиливів в мозок.

У кішок отруєння проявляється анорексією, задишкою, слинотечею, загальним пригніченням, сонливістю, кровавими блювотою та діареєю або, навпаки, - підвищеною збудливістю, тактильною чутливістю. Також може спостерігатися тремор м’язів та параліч задніх кінцівок, судоми.

Отруєння коней зустрічається дуже рідко.

Крім вище згаданих клінічних ознак також може спостерігатися плевральна кровотеча та набряк суглобів.

Клінічний прояв отруєння фосфідом цинку.

У великої рогатої худоби через 30-50 хвилин після прийому корму, обробленого фосфідом цинку, відмічається короткочасне збудження, що переходить у пригнічення, порушується координація рухів, з’являється дрижання м’язів, зіниці розширені, жуйка та апетит відсутній. Температура тіла в межах норми або знижена, проявляється сильна спрага, пронос, нерідко з домішками крові, різке послаблення дихання та серцевої діяльності. Смерть настає від задухи через кілька годин, іноді тварини хворіють кілька діб.

Крім описаних симптомів, у коней бувають кольки та явища, характерні для набряку і гострої емфіземи легень.

Свині є дуже чутливими до фосфіду цинку. Основні клінічні ознаки - блювота, набряк повік, випинання очей, перед смертю - клонічні судоми.

У собак характерними проявами отруєння є загальне пригнічення, багаторазова блювота (можливі домішки крові), поява запаху тухлої риби з ротової порожнини тварини, порушується координація рухі в, дихання утруднене. У сечі виявляють білок, глюкозу та ацетон.

У птахів відмічається сильна спрага, пінисті виділення з ротової порожнини, потім з’являються судоми та наступає смерть.

Клінічний прояв отруєння препаратами барію.

У тварин різних видів спочатку спостерігається занепокоєння, переляканий вигляд, стогін, тварини оглядаються на живіт, у коней кольки, у великої рогатої худоби ті свиней - жувальні рухи, слинотеча, дрижання м’язів, блювота, явища задухи, сильний пронос. Поступово збудження змінюється загальним пригніченням, атаксією, клоніко-тонічними судомами, парезами і паралічами. На початку отруєння пульс стає твердим і прискореним, дихання прискорюється і напружується. Смерть наступає від паралічу серця.