Основним засобом захисту органів дихання у системі цивільної оборони є фільтруючий протигаз.
Він захищає органи дихання, очі, шкіру обличчя від радіоактивних і отруйних речовин, СДОР і бактеріальних засобів, які знаходяться у повітрі.
Для дорослого населення призначені такі фільтруючі протигази: ГП-5,
ГП-5М, ГП-7, ГП-7В.
Для дітей віком від 7 до 17 років призначені такі фільтруючі протигази: ДП-6, ПДФ-Ш, ПДФ-2Ш.
Для дітей віком від 1,5 до 7 років: ДП-6, ПДФ-Д, ПДФ-2Д.
Для немовлят (до 1,5 років) – камери захисні дитячі: КЗД-4, КЗД-6. Камера захисна дитяча (КЗД) (рис. 4.2) призначена для захисту дітей у віці до 1,5 року від ОР, РР, БЗ
Фільтруючі протигази не захищають від деяких видів СДОР – аміаку, окису вуглецю, двоокису азоту, тому для захисту від них застосовують гопкалітовий патрон ДПГ-1 або ДПГ-3, які приєднуються до протигазової коробки.
До протигазів ГП-5, ГП-7, ПДФ-Д і ПДФ-Ш розроблені комплекти додаткових патронів ДПГ-1 і ДПГ-3.
У комплекті з протигазом патрон ДПГ-3 захищає від аміаку, хлору, сірководню, сірковуглецю, синильної кислоти, фенолу, фосген та ін., а ДПГ-1, крім того, від двоокису азоту, метилу хлористого, окису вуглецю і окису етилену.
Респіратор Р-2 прийнято на оснащення ЦЗ, він ідентичний респіратору У-2К
Найпростіші засоби захисту органів дихання:
протипилова тканинна маска (ПТМ-1);
ватно-марлеві пов’язки (ВМП).
За призначенням (виготовленням) поділяються на:
спеціальні (табельні);
підручні.
Спеціальні:
- ізолюючі; - фільтруючі.
Ізолюючі засоби захисту шкіри виготовляють із прогумованої тканини і застосовують при тривалому перебуванні людей на зараженій або забрудненій території, для захисту від радіоактивних речовин, опромінення α і β- променями, отруйних і сильнодіючих ядучих речовин та бактеріальних засобів.
Вони призначені тільки для формувань цивільної оборони.
До ізолюючих засобів захисту шкіри належать:
легкий захисний костюм Л-1;
захисний комбінезон;
загальновійськовий захисний комплект (ЗЗК).
Фільтруючі засоби захисту шкіри: комплект захисного фільтруючого одягу (ЗФО) (комбінезон) захищає шкіру людини від отруйних і сильнодіючих ядучих речовин, які знаходяться у пароподібному стані, а також від радіоактивних речовин і бактеріальних засобів у вигляді аерозолів.
Тимчасові засоби захисту шкіри – звичайний одяг і взуття. Плащі, накидки, куртки, пальта з прогумованої тканини, шкіри, із хлорвінілу, поліетилену, гумове і шкіряне взуття, рукавиці захищають протягом 5-10 хвилин, а вологий одяг – 45-50 хвилин. Цього часу достатньо, щоб вийти із зараженої території.
2. Медичні засоби захисту (МЗЗ) призначені для профілактики і надання допомоги, запобіганню ураження або значного зниження його ступеню, підвищення стійкості організму до уражаючого впливу радіоактивних, отруйних і сильнодіючих отруйних речовин та бактеріальних засобів.
До МЗЗ належать:
радіозахисні препарати;
засоби захисту від ОР (антидоти);
протибактеріальні засоби (сульфаніламіди, антибіотики, вакцини, сироватки та інші).
Для надання першої медичної допомоги є:
санітарні сумки;
медичні аптечки;
індивідуальні перев’язочні пакети;
індивідуальні протихімічні пакети.
Медичні засоби індивідуального захисту знаходяться в аптечках індивідуальних, протихімічних і перев’язочних пакетах
В АІМЗ розміщені: знеболюючі засоби, протибактеріальні засоби, ентеросорбенти, седативні засоби.
Бутарфанолу тартрит 0,2 (або аналоги у шприц тюбику) – розчин для ін’єкції.. Дія препарату настає швидко і триває до 4 годин.
Показання - застосовується при гострому і хронічному больовому
синдромі середньої і сильної інтенсивності.
Спосіб застосування- вводиться внутрішньомязово.
Доксіцикліну гідрохлорид - антибіотик широкого спектру дії. В залежності від дози, терапевтична концентрація у крові зберігається протягом 2-4 годин.
Показання - при інфекційних захворюваннях, викликаних чутливими до препарату мікроорганізмами, в тому числі збудниками висипного тифу, чуми, холери, бруцельозу, дизентерії, сибірки, туляремії та інших.
Спосіб застосування - приймається перший день 2 капсули (0,2г), в подальші дні по 1 капсулі (0,1г) на добу після їжі.
Пластир бактерицидний – використовується як антисептичний засіб.
Показання – при невеликих ранах, саднах.
Спосіб застосування – після зняття захисної плівки накладається і фіксується на рані.
Вугілля активоване – ентеросорбент, що здатний адсорбувати на своїй поверхні токсини, алкалоїди, інші хімічні речовини. Не токсичний, добре виводиться з організму кишечником. Кожна таблетка вміщують 0,25г. активованого вугілля.
Показання – для зв’язування і виведення з організму багатьох токсикантів (отрут).
Спосіб застосування – у вигляді водних суспензій. При отруєнні вживається у дозі 2 таблетки (1г) на 10кг ваги тіла.
Валідол – має седативну і судинорозширюючу дію.
Показання – при нервових збудженнях, істерії, стенокардії.
Спосіб застосування – 1 таблетка кладеться під язик по повного розчинення. Протягом доби можна приймати до 6 таблеток.
Засіб для знезараження питної води (акватабс або аналоги) – швидкорозчинні таблетки, до складу яких входять речовини, які звільняють активний хлор. Препарат має високу бактерицидну, віруліцидну, фунгіцидну дію.
Показання – для знезараження індивідуальних запасів питної води.
Спосіб застосування – у 1 літрі води розчиняють 1 таблетку акватабсу 3,5мг.
2.2. Аптечка індивідуальна АІ-2 укомплектована засобами для:
надання самодопомоги і взаємодопомоги при пораненнях і опіках;
для зниження впливу отруйних речовин і бактеріальних засобів та іонізуючого випромінювання.
Препарати розміщені в коробці жовтого кольору. У комплекті аптечки є інструкція і схема розміщення препаратів.
На внутрішній стороні кришки нанесена схема розміщення препаратів в аптечці.
Гніздо №1 - шприц-тюбик із знеболювальною рідиною (промедол). Застосовують при великих пораненнях, опіках, переломах з метою запобігання больового шоку.
Гніздо №2 - пенал червоного кольору. В ньому 6 таблеток тарену для послаблення (запобігання) ураження фосфорорганічними речовинами. Приймати по 1 таблетці при сигналі «Хімічна тривога». При наростанні ознак отруєння – ще одну таблетку . Чергову таблетку можна приймати не раніше ніж через 5-6 годин. Після першої таблетки надіти протигаз.
Гніздо №3 - у великому білому пеналі – 15 таблеток сульфадиметоксину – проти бактеріальних засобів. Застосовують його з появою шлунково-кишкових розладів, які часто виникають після опромінення. У першу добу прийняти 7 таблеток за один раз, а в наступні дві доби – по 4 таблетки.
Гніздо №4 - у двох восьмигранних пеналах рожевого кольору розміщені по 6 таблеток цистаміну – радіозахисного засобу № 1. Приймають по 6 таблеток за один прийом при загрозі опромінення.
При новій загрозі опромінення, але не раніше ніж через 4-5 годин після першого прийому – ще 6 таблеток.
Гніздо № 5 – два білих однакових чотиригранних пенали з протибактеріальним засобом № 1 – тетрациклін, гідрохлорид. Приймати 5 таблеток за один прийом при безпосередній загрозі бактеріального зараження або при бактеріальному зараженні, а також при пораненнях і опіках. Через 6 годин після першого прийому слід прийняти ще 5 таблеток.
Гніздо № 6 – пенал з 10 таблетками радіозахисного засобу № 2 – йодистий калій. Приймати по 1 таблетці щоденно протягом 10 днів після випадання радіоактивних речовин для захисту щитовидної залози від радіоактивного йоду –131 і особливо при вживанні свіжого молока.
Препарат ефективний при введені в організм за 30-60 хвилин до опромінення або вживання забрудненої радіоактивними речовинами їжі і води. Захисні властивості зберігаються протягом 5-6 годин з моменту прийому.
Гніздо № 7 – пенал голубого кольору з проти блювотним препаратом – 5 таблеток етаперазину. Приймати по 1 таблетці зразу після опромінення або з появою нудоти після удару в голову (струсу головного мозку).
У домашніх умовах не завжди є у наявності аптечка АІ-2. Тому препарати аптечки треба замінити іншими.
Тетрациклін і сульфадиметоксин можна придбати у будь-якій аптеці.
Протибольову речовину до певної міри можливо замінити анальгетиками, наприклад, баралгіном.
Таблетки тарену можливо замінити атропіном (ін’єкція).
При відсутності цистаміну добрий ефект дає певна доза алкоголю (горілка).
Радіозахисний засіб №1 – таблетки йодистого калію, добре замінюються звичайним розчином йоду – декілька крапель на стакан води.
Індивідуальних протихімічних пакетів є три марки: І П П - 8, І П П - 9, І П П – 51, призначені для знезаражування крапельно-рідинних ОР, які потрапили на відкриті ділянки тіла і одяг.
До комплекту І П П - 8 входять:
- флакон з дегазуючим розчином;
- ватно-марлеві тампони.
Індивідуальний протихімічний пакет І П П – 9
1 – загальний вигляд; 2 – флакон з дегазуючим розчином; 3 - тампон
В індивідуальному протихімічному пакеті І П П – 9 нема тампонів. Замість них є губка, прикріплені до корпуса пакету.
В комплект індивідуального перев’язочного пакета входять:
- стерильний марлевий бинт;
- стерильні ватно-марлеві подушечки;
- шпилька.
Все це загортається у пакет із прогумованої тканини і паперу.
Виявляння радіоактивних речовин та іонізуючих (радіоактивних) випромінювань (нейтронів, α,b - частинок та γ - променів) ґрунтується на здатності цих випромінювань іонізувати речовину середовища, в якій вони поширюються
Під час іонізації відбуваються хімічні та фізичні зміни у речовині, які можна виявити і виміряти. Іонізація середовища призводить до: засвічування фотопластинок і фотопаперу, зміни кольору забарвлення, прозорості, зміни електропровідності речовини, люмінісцізації тощо.
В основі роботи дозиметричних і радіометричних приладів застосовують такі основні методи:
Фотографічний метод оснований на зміні ступеня почорніння фотоемульсії під впливом радіоактивних випромінювань.
Сцинтиляційний метод полягає в тому, що під впливом радіоактивних випромінювань деякі речовини (сірчистий цинк, йодистий натрій) світяться. Спалахи світла, які виникають, реєструються, і фотоелектричним підсилювачем перетворюються на електричний струм.
Хімічний метод базується на властивості деяких хімічних речовин під впливом радіоактивних випромінювань внаслідок окислювальних або відновлювальних реакцій змінювати свою структуру або колір.
Іонізаційний метод полягає в тому, що під впливом радіоактивних випромінювань в ізольованому об’ємі відбувається іонізація газу й електрично нейтральні атоми розділяються на позитивні і негативні іони. Якщо в цьому об’ємі помістити два електроди і створити електричне поле, то між електродами проходитиме електричний струм, названий іонізуючим струмом. Зі збільшенням інтесивності, а відповідно й іонізаційної здатності радіоактивних випромінювань збільшиться і сила іонізуючого струму. На цій властивості газів і ґрунтується робота сприймаючого пристрою (детекторів) – іонізаційної камери та газорозрядного лічильника.
Іонізаційна камера (ІК) має два електроди: до стінки камери підключається позитивна напруга, а до графітового чи алюмінієвого стержня, розміщеного в середині камери, – негативна напруга. Простір у камері між електродами заповнений сухим повітрям, що є добрим ізолятором. Ось чому, у звичайних умовах електричний струм через камеру не проходить. Під дією іонізуючих випромінювань деякі молекули повітря втрачають електрони і стають позитивно зарядженими іонами. Під впливом випромінювань повітря в камері іонізується, ланцюг замикається і по ній проходить іонізаційний струм. Він поступає в електричну схему приладу, підсилюється, перетворюється і вимінюється мікроамперметром, шкала якого проградуйована в рентгенах на годину або мілірентгенах на годину. Подібні іонізаційні камери застосовуються в приладах, за допомогою яких вимірюють потужність дози гама – випромінювань (рівень радіації) на місцевості . Величина цього струму пропорційна величині радіоактивного випромінювання.