Електричні знаки (знаки струму або електричні мітки) спостерігаються у вигляді різко окреслених плям сірого чи блідо-жовтого кольору на поверхні тіла людини в місці контакту зі струмовідними елементами.
Металізація шкіри - це проникнення у верхні шари шкіри дрібних часток металу, який розплавився під дією електричної дуги. На ураженій ділянці тіла при цьому відчувається біль від опіку за рахунок тепла, занесеного в шкіру металом, і напруження шкіри від присутності в ній сторонньої твердої речовини - часток металу.
Особливо небезпечна електрометалізація, пов’язана з виникненням електричної дуги, для органів зору.
Електроофтальмія - запалення зовнішніх оболонок очей, спричинене надмірною дією ультрафіолетового випромінювання електричної дуги. Електроофтальмія зазвичай розвивається через 2-6 годин після опромінення (залежно від інтенсивності опромінення) і проявляється у формі почервоніння і запалення шкіри та слизових оболонок повік, сльозоточінні, гнійних виділеннях, світлоболях і світлобоязні. Тривалість захворювання 3...5 днів.
Загальні електричні травми або електричні удари - це порушення діяльності життєво важливих органів чи всього організму людини як наслідок збурення живих тканин організму електричним струмом, яке супроводжується мимовільним судомним скороченням м’язів. Результат негативної дії на організм цього явища може бути різний: від судомного скорочення окремих м’язів до повної зупинки дихання і кровообігу. При цьому зовнішні місцеві ушкодження можуть бути відсутні.
Клінічна смерть - це перехідний стан від життя до смерті. В стані клінічної смерті кровообіг і дихання відсутні, в організм людини не постачається кисень. Ознаки клінічної смерті: відсутність пульсу і дихання, шкіряний покрив синювато-блідий, зіниці очей різко розширені і не реагують на світло.
Життєдіяльність клітин і організму в цілому ще деякий час підтримується за рахунок кисню, наявного в організмі на момент ураження.
Крім електричних ударів, одним із різновидів загальних електротравм є електричний шок - тяжка нервово-рефлекторна реакція організму на подразнення електричним струмом. При шоку виникають значні розлади нервової системи і, як наслідок цього, розлади систем дихання, кровообігу, обміну речовин, функціонування організму в цілому а життєві функції організму поступово затухають. Такий стан організму може тривати від десятків хвилин до доби і закінчитись або одужанням при активному лікуванні, або смертю потерпілого вигод [3; 108-112].
Чинники, що впливають на тяжкість ураження людини електричним струмом, поділяються на три групи: електричного характеру, неелектричного характеру і чинники виробничого середовища.
Основні чинники електричного характеру - це величина струму, що проходить крізь людину, напруга, під яку вона потрапляє, та опір її тіла, рід і частота струму.
Величина струму, що проходить крізь тіло людини, безпосередньо і найбільше впливає на тяжкість ураження електричним струмом. За характером дії на організм виділяють:
відчутний струм - викликає при проходженні через організм відчутні подразнення;
невідпускаючий струм - викликає при проходженні через організм непереборні судомні скорочення м'язів руки, в якій затиснуто провідник;
фібриляційний струм - при проходженні через організм викликає фібриляцію серця.
Відповідно до наведеного вище:
пороговий відчутний струм (найменше значення відчутного струму) для змінного струму частотою 50 Гц коливається в межах 0,6-1,5 мА і 5-7 мА - для постійного струму;
пороговий невідпускаючий струм (найменше значення не-відпускаючого струму) коливається в межах 10-15 мА для змінного струму і 50-80 мА - для постійного;
пороговий фібриляційний струм (найменше значення фібри-ляційного струму) знаходиться в межах 100 мА для змінного струму і 300 мА для постійного.
Гранично допустимий струм, що проходить крізь тіло людини при нормальному (неаварійному) режимі роботи електроустановки, не повинен перевищувати 0,3 мА для змінного струму і 1 мА для постійного.
Величина напруги, під яку потрапляє людина, впливає на тяжкість ураження електричним струмом в тій мірі, що зі збільшенням прикладеної до тіла напруги зменшується опір тіла людини. Останнє призводить до збільшення струму в мережі замикання через тіло людини і, як наслідок, до збільшення тяжкості ураження.
Гранично допустима напруга на людині при нормальному (неаварійному) режимі роботи електроустановки не повинна перевищувати 2-3 В для змінного струму і 8 В для постійного.
Електричний опір тіла людини. Тіло людини являє собою складний комплекс тканин. Це шкіра, кістки, жирова тканина, сухожилля, хрящі, м’язова тканина, кров, лімфа, спинний і головний мозок і т. ін. Опір шкіри різко знижується при ушкодженні її рогового шару, наявності вологи на її поверхні, збільшенні потовиділення, забрудненні. Опір тіла людини залежить від її статі і віку: у жінок він менший, ніж у чоловіків, у дітей менший, ніж у дорослих, у молодих людей менший, ніж у літніх. Враховуючи багатофункціональну залежність опору тіла людини від великої кількості чинників, при оцінці умов небезпеки ураження людини електричним струмом опір тіла людини вважають стабільним, лінійним, активним і рівним 1000 Ом.
Індивідуальні особливості і стан організму. До індивідуальних особливостей організму, які впливають на тяжкість ураження електричним струмом, при інших незмінних чинниках належать: чутливість організму до дії струму, психічні особливості та риси характеру людини (холерики, сангвініки, меланхоліки, флегматики). Аналіз електротравматизму свідчить, що більш чутливі до дії електричного струму холерики і меланхоліки. Вони більше потерпають від дії струму, а фізично здорові і міцні люди - менше.
Крім індивідуальних особливостей організму, тяжкість ураження електричним струмом значною мірою залежить від стану організму. До більш тяжких уражень електричним струмом призводять: стан збурення нервової системи; депресії; захворювання шкіри; серцево-судинної системи, органів внутрішньої секреції, легенів; різного характеру запалення, що супроводжуються підвищенням температури тіла; пітливість тощо. Більш тяжкі наслідки дії струму чітко спостерігаються в стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, а тому допуск до роботи працівників у такому стані забороняється.
Чинник раптовості дії струму. Вплив цього чинника на тяжкість ураження обумовлюється тим, що за несподіваного потрапляння людини під напругу захисні функції організму не налаштовані на небезпеку. Експериментально встановлено, що якщо людина чітко усвідомлює загрозу можливості потрапити під напругу, то у разі реалізації цієї загрози значення порогових струмів на 30-50% вищі. І, навпаки, якщо така загроза не усвідомлюється, і дія струму проявляється несподівано, то значення порогових струмів будуть меншими. [4].
Безпосередніми причинами потрапляння людей під напругу є:
дотик до неізольованих струмовідних частин електроустановок, які знаходяться під напругою, або до ізольованих за фактично пошкодженої ізоляції - 55%;
дотик до неструмовідних частин електроустановок або до електрично зв’язаних з ними металоконструкцій, які опинилися під напругою в результаті пошкодження ізоляції - 23%;
дія напруги кроку - 2,5%;
ураження за виникнення електричної дуги - 1,2%;
інші причини - менше 20%.
В аварійному режимі коли одна
з фаз мережі замкнена на землю, відбувається перерозподіл напруги, і напруга
<#"896260.files/image001.gif">,
де Рпоч - тиск (початковий) до вибуху, в Па;
Тпоч - температура у приміщенні до вибуху, Кº;
Твбх - температура під час вибуху, Кº; 1 - кількість молекул продуктів горіння; - кількість молекул, що вступають в реакцію горіння ацетону.
Рвбх = 1*105*2000/(30+273)*(3+3+4*3,76)/(1+4+4*3,76) = 6,93*105 Па
Потужність вибуху розраховується за величиною роботи, еквівалентною кількості теплоти, що виділиться при згоранні ацетону.
Теплотворна здатність ацетону q = 8350 ккал/кг.
= С*q = 13,32 кг*8350 ккал/кг
= 111222 ккал
Розрахуємо потужність вибуху:
І = Q/F = 111222 ккал /72*104
см2 = 0,15448 ккал/см2
Виходячи з того, що 1 калорія
дорівнює 4186,8 Дж, потужність вибуху складе 646,76*103 Дж/м2
Тоді S = І*τ =
646,76*103*0,04
= 25,87*103 Дж/м2
Отже, потужність вибуху з
врахуванням часу горіння складе 25,87*103 Дж/м2.
Список використаної літератури
1. Грибан В. Г., Негодченко О. В. Охорона праці: навчальний посібник. - К., 2009. - 280 с.
. Закон України “Про охорону праці”. Збірник нормативних документів. 1 том. Київ, 1995.
. Зеркалов Д.В. Охорона праці в галузі. Загальні вимоги DOCX. Конспект лекцій. - Київ, 2011. - 156 с.
. Жидецький В. Ц.,. Джигирей В. С, Мельников О. В. Основи охорони праці. - Вид. 2-е, стериотипне. - Львів: Афіша, 2000. - 348 с.
. Керб Л. П. Основи охорони праці: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. - К.: КНЕУ, 2001. - 252 с.
. Основи охорони праці: підручник/ За ред. К. Н. Ткачука і М. О. Халімовського. - К., 2006. - 448 с.
. Сєріков Я.О. Основи охорони праці: навчальний посібник. - Харків, 2007. - 227с.
. Сердюк О.Ю., Мачула Г.І. Охорона праці у виробничій сфері як аспект формування гідної праці в Україні// Вісник ДонНУЕТ: серія «Економічні науки». - 2010. - № 3. - С. 131 - 136.