Таким чином, процес наукового дослідження передбачає використання раціональних методів для обґрунтування знання, де інтуїція виявляється важливою складовою внутрішнього процесу наукової творчості, а передрозуміння виступає в якості феномена мислення, який знаходиться на межі опосередкованого знання і безпосереднього сприйняття. Часто передрозуміння виступає у вигляді наукового передбачення.
Проблематика передрозуміння являє собою один з актуальних напрямків сучасної епістемології і герменевтики. Вперше феномен передрозуміння став розглядатися як елемент пізнання у зв'язку з проблемою розуміння та інтерпретації - центральною темою філософської герменевтики. Це дає підставу використовувати результати філософської герменевтики у відношенні прояву змісту фундаментальних понять гносеології і філософії науки.
Початковий етап пізнавальної діяльності пов'язаний з конкретними положеннями відносно вихідного припущення, яке опирається на знання предмета вивчення. На цьому етапі якраз і розкривається сутність передрозуміння як феномену, який спрямовує до розуміння, що передбачає наявність знання у того, хто здатний висунути ті чи інші «вихідні» припущення. Тим самим передрозуміння виступає і як процес і як результат, і як здатність зрозуміти суть питання, і як здатність артикулювати саме питання, надаючи йому очевидний і зрозумілий сенс.
Передрозуміння в науці виступає у якості ймовірного знання. В феноменологічному сенсі передрозуміння є індивідуальним і суб'єктивним, однак, в соціальному сенсі воно загальне. На рівні наукового дослідження передрозуміння виступає як важливий елемент процесу наукового відкриття, виявлення нового, тому воно характеризується і як важлива епістемологічна складова процесу пізнання в цілому.
У зв'язку з цим, можна припустити про необхідність розглядати інтуїцію не тільки як феномен мислення або як когнітивну здатність людини, але й вагомість включення «інтуїтивного» у загальну методологію наукового дослідження. В історії філософії найбільш послідовно цю ідею висловлює А. Бергсон, коли розглядає методологію наукової творчості. Вихідним моментом творчості в науці є з'ясування тих аспектів проблематики, які потребують додаткового обґрунтування, або недостатньо аргументовані з точки зору їх актуальності. На цьому шляху дослідження здійснюється попередній відбір і селекція тих питань, які становлять проблемне поле дослідження.
Занурюючись у контекст проблематики, вчений часто змушений використовувати такий прийом як заперечення попереднього досвіду і попередніх результатів дослідження проблеми, які не підтвердили свою ефективність або не були прийняті науковим співтовариством. Цей момент творчості пов'язаний з так званою інтуїтивною здатністю заперечення (Бергсон). Таким чином, наукова інтуїція характеризується як евристично значущий спосіб отримання нового знання, набуття якого неможливе без опори на попередній досвід пізнання і на матеріал тієї конкретної дисципліни або міждисциплінарного дослідження, на підставі якого розкривається роль і ефективність наукової інтуїції.
Науковці виділяють конкретні етапи наукового пізнання: стадія критики, з'ясування найбільш актуальної проблематики; дотримання певної дослідницької програми (парадигми); визначення практичної спрямованості майбутніх результатів дослідження; введення нових понять, нових проблем і обґрунтування нових підходів і методів, адекватних досліджуваному об'єкту. Все це відповідає методології наукового дослідження, яка склалася і підтвердила свою ефективність. Так, Б. В. Пружинін характеризує еволюцію наукового знання як пізнавальні ситуації, які послідовно змінюють одна одну. При цьому він підкреслює, що «немає ніякого іншого способу зробити це, крім виявлення тих змістовних передумов пізнавальної діяльності, які лежать поза методологічною свідомістю цієї науки, тому не потрапляють під дію її нормативної структури, але які все ж впливають на зміст знання, обумовлюючи його конкретний вид» [5, с. 18].
Важливе значення тут має розгляд елементів нового у вже наявному знанні. Цей аспект рефлексії науки над власними підставами веде до перегляду або створення бази передумов. Тут інтуїтивне співвідноситься з передумовленим знанням і передрозумінням. На рівні осмислення цього складного процесу пізнання розкривається сутність інтуїтивного як такого, що виходить за межі суто методологічного обґрунтування.
Отже, предрозуміння можна характеризувати як феномен пізнання, що включає в себе інтуїцію і обидва ці феномени постають як фундаментальна єдність творчого процесу пізнання.
Список використаних джерел
1. Кримський, СБ., 2003. `Запити філософських смислів', К.: ПАРАЛАН, 240 с.
2. Мельник, ВП., 2013. `Наукове пізнання: когнітивний та соціокультурний аспекти', Записки наукового товариства ім. Шевченка, Том CCLXV, Львів, с.295-311.
3. Полани, М., 1985. `Личностное знание. На пути к посткритической философии', Пер. с англ., Под ред. В. А. Лекторского и В. И. Аршинова, М.: Прогресс, 343 с.
4. Поппер, К., 1983. `Логика и рост научного знания', Избранные работы, М.: Прогресс, 605 с.
5. Пружинин, БВ., 2007. `Проблемы методологии естественных наук. Методологическое исследование науки: историко-типологический очерк', Философия науки. Методология и история конкретних наук, М.: Канон РООИ «Реабілітація», с.10-31.
6. Розин, ВМ., 2000. `Типы и дискурсы научного мышления',М.: Едиториал УРСС, 246 с.
References
1. Kryms'kyj, SB., 2003. `Zapyty filosofs'kyh smysliv (Requests the philosophical meanings)', K.: PARAPAN, 240 s.
2. Mel'nyk, VP., 2013. `Naukove piznannya: kognityvnyj ta sociokul'turnyj aspekty (Scientific knowledge: cognitive and sociocultural aspects)', Zapysky naukovogo tovarystva im. Shevchenka, Tom SSLXV, L'viv, s.295-311.
3. Polany, M., 1985. `Lichnostnoe znanie. Na puti k postkrytycheskoj filosofiji (Personal knowledge. Towards a post critical philosophy) `, Per. s angl., Pod red. V A. Lektorskogo i V. I. Arshynova, M.: Progress, 343 s.
4. Popper, K., 1983. `Logika i rost naychnogo znanija, Izbrannye rabotu (Logic and growth of scientific knowledge)', M.: Progress, 605 s.
5. Pryzhunin, BV, 2007. `Problemu metodologiji estestvennux nauk. Metodologicheskoe iossledovanie nauky': istoriko-tipologicheskyij ocherk (Problems of methodology of natural Sciences. Methodological study of science: historical and typological essay)', Filosofia nauky'. Metodologia i istoriya konkretnyh nauk, M.: Kanon ROOY'«Reabilitaciya», s.10-31.
6. Rozin, VM., 2000. `Tipu i diskyrsu nauchnogo mushleniya (Types and discourses of scientific thinking)', M.: Editoryial URSS, 246 s.