Список литературы
1. Альшванг А.А. П.И. Чайковский. Изд. 3-е. Москва : Музыка, 1970. 816 с.
2. Гадамер Г. Текст и интерпретация. Герменевтика и деконструкция / под ред. Штегмайера В., Франка Х., Маркова Б. Санкт-Петербург, 1999. С. 202-242.
3. Ручьевская Е. О соответствии слова и мелодии в русском камерно-вокальной музыке начала ХХ века. Русская музыка на рубеже ХХ века: Статьи, сообщения, публикации / общ. ред. М.К. Михайлова, Е.М. Образцова. Москва-Ленинград, 1966. С. 65-112.
4. Розенберг Р. Русская опера малой формы конца XIX начала XX века : дисс. ...канд. искусств : 17.00.02 / Ленингр. гос. консерв. имени Н.А. Римского-Корсакова. Ленинград, 1967. 249 с.
5. Скребков С. Анализ музыкальных произведений. Москва : Музгиз, 1958. 331с.
6. Цуккерман В. Выразительные средства лирики Чайковского. Москва : Музыка, 1971. 245 с.
7. Холопова В. Музыка как вид искусства. Москва : Научнотворческий центр «Консерватория», 1990. 260 с.
8. Холопова В. Формы музыкальных произведений. Санкт- Петербург : Лань, 1999. 496 с.
Аннотация
Цель статьи - выявление жанрово-стилевых типологических свойств, парадигматических черт жанровой категории мини-монооперы. Методология работы включает исторический и теоретикоаналитический музыковедческие методы, принципы музыкальноисполнительской текстологии, базируется на холистическом подходе. Научная новизна работы заключается в развитии новых подходов к категориям жанровой формы, цикличности, циклической структуры, «стихотворения с музыкой», в углублении представлений о жанровой семантике монооперы. Выводы. Развитие монооперы как одной из показательных разновидностей камерного оперного жанра становится симптоматичным для музыкальной культуры ХХ-ХI в., выражает некоторые ее сущностные особенности, типические черты, прежде всего отношение к человеческой личности, оценку способности человека к диалогу с миром и самим собой. Поэтому, так или иначе, камерная опера отражает диалогическую природу человеческого общения в его своеобразии и разнообразии. С этим связано и появление таких ее разновидностей, как моноопера, микро-моноопера, мини-опера и мини-моноопера. Ярким образцом последней предстает «Евгений Онегин. Еще одна попытка» Ю. Гомельской. Композитор опирается здесь на первичные художественные свойства текста, отдаляясь от интерпретации Чайковского. В музыкальном языке композитора усиливается прозаическое начало. Он обострен множеством пауз, три- ольным рисунком, декламационными интонациями. Мини-моноопера Ю. Гомельской - это весьма типичный постмодернистский образец художественного отношения, насыщенный скепсисом по отношению к ценности любви. Отсюда не только нарушение идиоматики и снижение пушкинской лексики, но и музыкально-драматургическое решение свободного, спонтанного строения сцены, хотя именно в принципе перерастания сольного эпизода в монологическую драматическую сцену можно обнаружить преемственность Гомельской по отношению к идее Чайковского. Ключевые слова: форма, формообразование, жанр, камерная опера, моноопера, мини-моноопера.
The objective of the article is to identify the genre and stylistic typological characteristics, paradigmatic features of the genre category of the mini-monoopera. The methodology of the paper includes historical and theoretical and analytical musicological methods, principles of musical and performing textual study; it is based on a holistic approach. The scientific novelty of the paper involves the development of new approaches to the categories of genre form, cyclicity, cycle structure, “poems with music”; extension of notions about the genre semantics of mono-opera. Conclusions. The development of monoopera as one of the illustrative varieties of chamber opera genre becomes symptomatic for the musical culture of the twentieth century; expresses some of its essential specificities, typical features, first and foremost, attitude toward the human person, assessment of a person's ability to dialogue with the world and himself or herself. Therefore, one way or another, the chamber opera reflects the dialogical nature of human interaction in its distinctness and diversity. The appearance of its varieties like mono-opera, micro-mono-opera, mini-opera and mini-mono-opera are related hereto. A striking example of the latter appears “Eugene Onegin. Another attempt ”by Y. Gomelskaya. The composer relies here on the primary artistic properties of the text, moving away from Tchaikovsky's interpretation. In the musical language of the composer, the prose begins to grow. It is exacerbated by many pauses, triol patterns, declamatory intonations. The mini-mono opera by Yu. Gomelskaya not only the violation of idiomatics and the reduction of Pushkin's vocabulary, but also the musical-dramaturgical solution of the free, spontaneous structure of the stage, although it is in principle that the recital of a solo episode into a monological dramatic scene reveals the continuity of Gomelskaya with respect to Tchaikovsky's idea. Key words: form, form creation, genre, chamber opera, mono-opera, mini-mono-opera.
Мета статті - виявлення жанрово-стильових типологічних властивостей, парадигматичних рис жанрової категорії міні-моноопе- ри. Методологія роботи включає історичний і теоретико-аналітич- ний музикознавчі методи, принципи музично-виконавської текстології, базується на холістичному підході. Наукова новизна роботи полягає в розвитку нових підходів до категорій жанрової форми, циклічності, циклічної структури, «віршу з музикою», в поглибленні уявлень про жанрову семантику моноопери. Висновки. Розвиток моноопери як однієї з показових різновидів камерного оперного жанру стає симптоматичною для музичної культури ХХ-Ж ст, висловлює деякі її сутнісні особливості, типові риси, перш за все ставлення до людської особистості, оцінку здатності людини до діалогу зі світом і з самим собою. Тому, так чи інакше, камерна опера відображає діалогічну природу людського спілкування в його своєрідності та різноманітності. Із цим пов'язана і поява її різновидів, таких як моноопера, міні-моноопера, міні-опера і міні-моноопера. Яскравим взірцем останньої постає «Евгений Онегин. Еще одна попытка» Ю. Гомельської. Композиторка спирається тут на первинні художні властивості тексту, віддаляючись від інтерпретації Чайковського. У музичній мові посилюється прозовий початок. Він загострений безліччю пауз, тріольний малюнком, декламаційними інтонаціями. Міні-моноопера Ю. Гомельської - це дуже типовий по- стмодерністський зразок художніх відносин, насичений скепсисом по відношенню до цінності любові. Звідси не тільки порушення ідіоматики і зниження пушкінської лексики, але і музично-драматургічне рішення вільної, спонтанної будови сцени, хоча саме в принципі переростання сольного епізоду в монологічну драматичну сцену можна виявити спадкоємність Гомельської по відношенню до ідеї Чайковського.
Ключові слова: форма, формоутворення, жанр, камерна опера, моноопера, міні-моноопера.