Материал: Методичні вказівки з ОП

С - що супроводжуються горінням газів;

D - що супроводжуються горінням металів;

F - що супроводжуються горінням речовин, які використовують для приготування їжі (рослинних і тваринних олій та жирів) і містяться в кухонних приладах.

Основними вогнегасними речовинами є вода, хімічна й повітряномеханічна піни, водяні розчини солей, інертні й негорючі гази, водяна пара, сполуки й порошки, що гасять.

1.2. Класифікація приміщень

Згідно вимог ДСТУ Б В.1.1-36:2016 «Визначення категорій приміщень, будинків, установок за вибухопожежною та пожежною небезпекою» вибухопожежна небезпека виробництв, будівель та споруд оцінюється з врахуванням властивостей та кількості матеріалів, що там знаходяться. Всі приміщення за даною класифікацію поділяються на 5 категорій (табл. 4.1):

Таблиця 4.1 - Категорії приміщень за вибухопожежною та пожежною небезпекою

16

17

2. Типи та принцип дії вогнегасників.

Вогнегасник - технічний засіб, призначений для припинення горіння подаванням вогнегасної речовини, що міститься в його корпусі, під дією надлишкового тиску, за масою і конструктивним виконанням придатний для транспортування і застосування людиною. За об'ємом вогнегасної речовини поділяються на переносний, пересувний і споряджений пересувний.

За родом вогнегасної речовини вогнегасники бувають водяні, водопінні, аерозольні водопінні, порошкові і вуглекислотні.

Цифра після позначення типу вогнегасника означає масу вогнегасної речовини в кілограмах, що міститься у його корпусі. Цифра після позначення аерозольного водопінного вогнегасника означає масу вогнегасної речовини в грамах, що міститься в його корпусі.

Порошкові вогнегасники – призначені для гасіння горючих і легкозаймистих рідин, твердих горючих матеріалів, рідкоземельних металів, їх використовують при гасінні пожеж на об’єктах з великими матеріальними цінностями (лабораторії, музеї, картинні галереї) та електричного обладнання, що знаходиться під напругою понад 380 В.

Конструкція порошкового вогнегасника показана на рис. 4.1.

Рис.4.1. Зовнішній вигляд та конструкція порошкового вогнегасника ВП-5: 1 – пістолет, 2 – важіль, 3 – рукав, 4 – пломба, 5 – сифонна труба,

6 – балончик, 7 – голка, 8 – корпус, 9 – чека

Вогнегасною речовиною у вогнегасниках даного типу є порошок ПСБ, який складається з бікарбонату натрію та аеросилу. Такі вогнегасники добре працюють при температурі від -50 до +50°С.

Для створення тиску в корпусі та викиду порошку служить стиснений газ (азот, двоокис вуглецю або повітря), який знаходиться в невеликому балончику 6 під тиском 15 МПа.

Вуглекислотні вогнегасники (рис. 4.2) – газові вогнегасники, призначені для гасіння невеликих пожеж різних речовин і матеріалів, а також електроустановок, кабелів і дротів, що знаходяться під напругою до 1000 В. Не можна гасити ними спирт і ацетон, оскільки вони розчиняють вуглекислоту, а також речовини, що горять без доступу повітря.

Приводити в дію треба такі вогнегасники вручну. Для цього слід зірвати пломбу, висмикнути чеку, повернути важіль на себе та направити струмінь заряду на вогонь.

18

Рис. 4.2. Зовнішній вигляд та конструкція вуглекислотного вогнегасника ВВК-2: 1 – балон, 2 – обертовий розтруб, 3 – запірна голівка, 4 – сифонна трубка, 5 – гак, 6 – чека, 7 – ручка, 8 – хомут, 9 – упор

Вуглекислотний вогнегасник слід тримати за ручку для уникнення обмороження рук, зберігати його подалі від джерел теплоти для запобігання саморозряду.

3. Системи автоматичного пожежогасіння

Окрім вогнегасників до первинних засобів гасіння пожеж належать

системи автоматичного пожежогасіння, призначені для запобігання,

обмеження розвитку, гасіння пожежі та захисту від неї людей і матеріальних цінностей.

Системи автоматичного пожежогасіння поділяють за вогнегасною речовиною на газові (СО2, аргон, азот, хладони), водяні, пінні, водо-пінні (вода з піноутворювачем), порошкові (порошки спеціального хімічного складу), аерозольні (подібні до порошків, але частки на порядок меншого розміру), розпилювальні та комбіновані системи.

Найбільше поширення серед автоматичних систем гасіння пожеж отримали водяні системи, які бувають двох типів:

1.Спринклерні – призначені для локального гасіння пожежі. Вони мають низьку чутливість і незалежність (повну або часткову) від пожежної сигналізації, тому ефективні при захисті приміщень, пожежа в яких розвивається швидко та супроводжується інтенсивним тепловиділенням.

2.Дренчерні – призначені для гасіння пожежі на усій території підприємства або його значній частині.

Спринклер є клапаном, закритим за допомогою термочутливого замкового пристрою (рис. 4.3). В більшості випадків це скляна колба з рідиною, яка лопається при заданій температурі.

Спринклери встановлюються на трубопроводі, усередині якого підтримується тиск води або повітря.

19

При виникненні пожежі замковий пристрій спринклера руйнується і клапан відкривається. Це призводить до подачі води або повітря з трубопроводу і падіння тиску в ньому. Сигнал з датчика тиску запускає насос для подачі води в трубопровід і забезпечує подачу необхідної кількості води до місця займання. Спринклерні системи здійснюють подачу води тільки до місця займання, що дозволяє зменшити її витрати. Максимальна площа, яка захищається одним спринклером – 12 м².

У дренчерних системах, на відміну від спринклерних, застосовують відкриті насадки, які називаються дренчерами (рис. 4.4). Вода для гасіння пожежі подається в трубопровід тільки у разі її виникнення, причому у великій кількості і одночасно на усю контрольовану площу. Дренчерні системи використовуються для створення водяних завіс, охолодження і чутливих до нагріву і легкозаймистих об'єктів, там де можливе швидке поширення вогню.

Подача води в дренчерну систему забезпечується дренчерним вузлом управління, який може активуватися електричним, пневматичним або гідравлічним способом. Сигнал на запуск дренчерної системи пожежогасіння подається від системи пожежної сигналізації або вручну.

4. Порядок виконання роботи

1.Детально ознайомитись з конструкцією та принципом дії типів вогнегасників, що вивчаються.

2.З'ясувати призначення окремих елементів, їх конструктивний зв'язок, особливості роботи.

3.Стисло описати особливості конструкцій досліджуваних вогнегасників, принцип їх роботи, основні робочі параметри.

4.Викреслити схеми конструкцій вогнегасників, що вивчаються.

5.Зважити вогнегасник перед застосуванням.

6. На полігоні разом з викладачем дотримуючись вимог охорони праці та пожежної безпеки провести експериментальне гасіння уявної пожежі.

7. Для приведення вогнегасника в дію потрібно:

-зірвати пломбу;

-висмикнути чеку (на запірно-пусковому пристрої);

-звільнити розтруб і направити його на осередок загоряння;

20