Материал: Методичні вказівки з ОП

Укладач К.О. Чернятьєва

Основи охорони праці. Методичні вказівки до виконання лабораторних робіт / Дніпропетровський національний університет залізничного транспорту; Укладач: Чернятьєва К.О., Львів, 2018. – 25 ст.

Методичні вказівки містять методи та засоби дослідження мікроклімату на робочих місцях, виміру освітленості робочих місць природним та штучним світлом, інформацію щодо конструкції та принципу дії первинних засобів гасіння пожеж, основні вимоги до їх застосування.

Методичні вказівки призначені для підготовки та проведення лабораторного практикуму з дисципліни «Основи охорони праці». Містять методичну розробку 4 лабораторних робіт.

Пропонується для студентів ІV курсу денної та заочної форм навчання спеціальностей 273 «Залізничний транспорт», 275 «Транспортні технології».

Рецензенти:

Мазуркевич М.З. - начальник Львівського навчально-методологічного відділу навчально-методологічного центру охорони праці та промислової безпеки Департаменту охорони праці та промислової безпеки ПАТ «Укрзалізниця»

Доц. к.т.н., Солодяк Л.Й. – Дніпропетровський національний університет залізничного транспорту ім. акад. В.Лазаряна

Затверджено на засіданні кафедри Фундаментальних дисциплін Протокол № 10 від 06.06.2018

2

ВСТУП

Лабораторний практикум є складовою частиною робочої програми дисципліни «Основи охорони праці», що викладається для бакалаврів спеціальностей 273 «Залізничний транспорт», 275 «Транспортні технології». Він включає чотири лабораторні роботи, присвячені дослідженню параметрів мікроклімату виробничих приміщень, природного та штучного освітлення робочих місць, первинних засобів пожежогасіння.

Лабораторні заняття мають дослідницький характер і є однією з форм активного навчання студентів. Завданням практикуму при вивченні дисципліни «Основи охорони праці» є:

-закріплення та поглиблення знань, що придбані при вивченні теоретичного матеріалу, здійснення зв'язку теорії з практикою;

-набуття студентами практичних навичок контролю за станом умов праці, аналізу отриманих результатів та розробки інженерних заходів щодо їх поліпшення;

-придбання досвіду наукової роботи з дослідження умов праці.

В результаті проведення лабораторних занять студент повинен:

-знати методику дослідження виробничого середовища щодо виявлення небезпечних та шкідливих виробничих чинників;

-вміти користуватися апаратурою і приладами контролю, нормативними документами при оцінці стану умов праці за наслідками виконаних вимірів.

При підготовці до лабораторного заняття студент повинен самостійно ознайомитись з методичними вказівками, рекомендованою літературою, з'ясувати мету, ознайомитись із вимірювальними приладами, відповісти на контрольні запитання. Після цього виконують необхідні виміри відповідно до методичних вказівок під керівництвом викладача. На заключному етапі занять виконують обробку та аналіз отриманих даних, обирають заходи щодо приведення досліджених факторів у відповідність з вимогами нормативних документів. Завершується робота оформленням звіту за виконаними дослідженнями.

Звіт повинен включати:

-найменування та мету роботи;

-схеми приладів та устаткування, що застосовуються;

-основні розрахункові формули;

-дані експериментальних досліджень та наслідки їх обробки і аналізу;

-висновки та пропозиції щодо забезпечення нормативних вимог умов праці.

Звіти по лабораторних роботах студент оформляє у шкільному зошиті або на зшитих аркушах паперу формату А-4 і подає викладачу для контрольної перевірки та захисту. Оцінювання викладачем лабораторних робіт відбувається відповідно до вимог робочої програми навчальної дисципліни «Основи охорони праці» .

3

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №1

ДОСЛІДЖЕННЯ ПАРАМЕТРІВ МІКРОКЛІМАТУ РОБОЧОЇ ЗОНИ

Мета роботи: визначення методів та засобів дослідження мікроклімату на робочих місцях, відпрацювання практичних навичок виміру метеорологічних характеристик робочої зони.

Прилади та інструменти: рідинно-скляні термометри, барометр-анероїд, гігрометр психрометричний ВИТ-2, анемометр GM816.

1. Основні теоретичні положення.

Необхідною умовою життєдіяльності людини є збереження сталої температури її тіла. Самопочуття і працездатність людини залежать від метеорологічних умов виробничого середовища. Сукупність таких показників виробничого середовища, як температура повітря, відносна вологість, швидкість руху повітря, інтенсивність теплового випромінювання, барометричний тиск називають метеорологічними умовами або мікрокліматом.

Температура повітря – це фізичний параметр, що відображає тепловий стан повітря і характеризується кінетичною енергією руху його молекул (°С).

Вологість повітря – це фізичний параметр, який відображає вміст в повітрі водяних парів. Розрізняють абсолютну, максимальну і відносну вологість повітря. Абсолютна вологість визначається густиною водяної пари в повітрі (г/м3). Максимальна вологість повітря - це максимально можлива густина водяних парів у повітрі при даній температурі. Відносною вологістю називають відношення абсолютної вологості до максимальної (у відсотках) за однакової температури і тиску.

Швидкість руху повітря в робочій зоні вимірюється в м/с. Рух повітря може бути викликаний нерівномірністю температури, дією механічної вентиляції чи технологічного обладнання.

Атмосферний тиск – визначається як відношення сили тяжіння стовпа повітря до одиниці площі поверхні (Па, мм. рт. ст.).

Променеве тепло (інфрачервоне випромінювання) являє собою електромагнітні хвилі, які випромінюються нагрітими поверхнями.

Залежно від значень характеристик мікроклімату можливе створення оптимальних для конкретного характеру праці або допустимих умов: оптимальні забезпечують найкраще самопочуття і найвищу продуктивність праці, допустимі гарантують відсутність шкідливих наслідків для організму людини. Оптимальні та допустимі значення температури повітря t (°С), відносної вологості j (%) та швидкості руху повітря у робочій зоні V (м/с) повинні відповідати нормам (ГОСТ 12.1.005-88 і ДСН 3.3.6.042-99), наведеним в додатках А і Б. При цьому враховується надлишкова теплота, що виділяється технологічним обладнанням, приладами опалення, людьми та

4

іншими джерелами, категорія важкості виконуваної роботи, сезон (період) року та категорія приміщення.

За важкістю, тобто залежно від загальних енерговитрат організму (в Вт або ккал/год.) всі роботи поділяють на наступні категорії.

Категорія І - легкі фізичні роботи, що виконуються сидячи, стоячи, пов'язані з ходьбою, але не вимагають систематичного фізичного напруження чи підняття і перенесення вантажів.

Категорія II - фізичні роботи середньої важкості: ІІА - роботи без перенесення вантажів; ІІВ - роботи з перенесенням вантажів до 10 кг.

Категорія III - тяжкі фізичні роботи, пов'язані з систематичним фізичним напруженням, зокрема з постійними переміщеннями значних (понад 10 кг) вантажів.

Періоди року поділяють залежно від середньодобової температури зовнішнього повітря: + 10°С і вище - теплий період; менше +10°С - холодний період.

2. Прилади для визначення метеорологічних параметрів і методи їх вимірювання.

2.1. Вимірювання температури повітря.

Температура повітря у виробничих приміщеннях, як правило, змінюється залежно від об'єму приміщення, тому для об'єктивної оцінки її вимірюють у декількох точках приміщення: на висоті 1,0 м від підлоги або робочої площадки при роботах, які виконуються сидячи, і на висоті 1,5 м - при роботах, що виконуються стоячи.

З усіх типів термометрів (рідинно-скляні, механічні, барометричні, термометри опору, термоелектричні, пірометри) для виміру температури повітря використовуються рідинно-скляні.

Термометри даного типу складаються зі скляного балона, всередині якого знаходиться шкала і капілярна трубка, частково заповнена робочою речовиною. Конструктивно термометри поділяються на паличні (рис. 1.1, а) та із вкладеною шкалою (рис. 1.1, б)

Рис. 1.1. Рідинно-скляні термометри

5