12. Тьюторський підхід у діяльності викладача

Тьютор – вільна педагогічна професія. Для нього важливо, щоб студент чи учень самостійно збагнув свій потенціал, місію, призначення в житті. Тьютор дбає, щоб підтьюторний міг усебічно розкрити самого себе і використати якнайповніше свої можливості.

У широкому сенсі тьютор визначається Т.М. Ковальовою як той, хто супроводжує процес опанування новою діяльністю, працюючи за принципом індивідуалізації. Це спеціаліст, що володіє способами та засобами сприяння студенту у побудові індивідуальної навчальної програми на основі ефективного використання доступних освітніх ресурсів. Тьютор вміє навчатися і передавати свій досвід самоосвіти та навчання.

У сучасних умовах в системі відкритої освіти тьютор є її системоутворювальним компонентом, який надає різні форми педагогічної і психологічної підтримки студентам чи учням. Головне, тьютор – філософ предмета. У нього повинні бути ґрунтовні знання, щоб виходити на рівень методології певної навчальної дисципліни, щоб до нього тяглися світлі голови молоді. Отже, з позиції тьютора – глибина знань, а з позиції учня чи студента – інтерес до предмета і безмежна повага до свого наставника.

Таким чином, тьютор – це педагогічна професія з якісно вищою педагогічною позицією і потенціалом. Вона охоплює новий простір і вибудовує інтерактивну модель інноваційної педагогічної взаємодії. Прогресивними тенденціями, на яких базується тьюторство, є толерантність, духовні системи цінностей, суб’єкт-суб’єктна взаємодія, людиноцентризм, аксіологічні орієнтири, індивідуально-гуманістична парадигма

Компетентність викладача-тьютора характеризується сукупністю наступних компетенцій:

- загальнокультурні компетенції (грамотність, навички усного та письмового мовлення, толерантність, здатність до емпатії, вияву поваги прав та свобод людини, вміння аналізувати та коригувати власну педагогічну діяльність, навички самопрезентації);

- психолого-педагогічні компетенції (вміння підбирати та розробляти навчально-методичні матеріали, оцінювати їх якість з точки зору сучасних норм; уміння використовувати у навчальному процесі сучасні педагогічні технології, що відповідають завданням курсу або програми в цілому і стимулюють активність студентів; уміння надавати допомогу та підтримку студентам, створювати мотивацію, залагоджувати конфлікти, розвивати співробітництво на основі знань психології міжособистісних стосунків, психології великих і малих груп, вікової психології);

- компетенції в області сучасних інформаційних технологій (уміння застосовувати сучасні інформаційні технології для надання матеріалів та організації взаємодії учасників навчального процесу).

Основними функціями тьютора є: інформаційно-змістовна, контрольно-діагностична, організаційно-діяльнісна, проектна, рефлексивна, технологічна, мотиваційна, консультаційна. Зокрема, інформаційно-змістовна функція передбачає наступні завдання: презентацію теоретичних та практичних знань; коригування знань і розуміння студентами змісту навчальних матеріалів; демонстрацію студентам способів роботи зі змістом: критичний аналіз, постановку проблеми, пошук вирішення, визначення критеріїв; допомогу студентам у встановленні взаємозв'язків між елементами змістом та побудові цілісного розуміння навчального предмету; застосування концепцій для вирішення проблем професійної діяльності; візуалізацію змісту; демонстрацію способів продукування нових ідей тощо.

21. Зміст навчання хімії у старшій і вищій школі.

Зміст дає конкретну відповідь на питання, чому вчити підростаюче покоління, які знання взяти з усіх накопичених людством. Під змістом розуміється система знань, умінь, відібраних для вивчення в певному типі навчального закладу. Ця система формується з функцій навчання. Основними функціями навчання є освітня, виховна і розвиваюча. Освітня функція навчання сприяє перетворенню знань у надбання особистості, яка навчається, виробленню умінь і навичок використання знань на практиці. Виховна функція виявляється у формуванні світогляду, високих моральних якостей, естетичних смаків, трудових умінь. Розвиваюча функція спрямована на формування творчої особистості.

Головна мета нової освіти – створити школу, у якій буде приємно навчатись і яка даватиме учням не тільки знання, як це відбувається зараз, а й вміння застосовувати їх у житті. Профільне навчання в старшій школі – один із найважливіших компонентів модернізації загальної середньої освіти, одна з найбільш життєздатних освітніх реформ. У цієї ідеї, мабуть, нема опонентів, адже практико - орієнтоване навчання постало на часі. Профільне навчання хімії – засіб диференціації та індивідуалізації навчання, який дозволяє за рахунок змін в структурі, змісті та організації навчального процесу більш повно враховувати інтереси, нахили, та здібності учнів, створити умови для реалізації їх прагнень у відношенні продовження освіти та вибору життєвого шляху.

Установлення міжпредметних зв’язків у курсі хімії з фізикою, біологією, географією та інш. науками сприяє більш поглибленому засвоєнню знань, формуванню наукових понять і законів, вдосконаленню навчально-виховного процесу та оптимальної його організації, формуванню наукового світогляду, єдності матеріального світу, взаємозв’язку явищ у природі й суспільстві. Крім того, вони сприяють підвищенню наукового рівня знань учнів, розвитку логічного мислення і їх творчих здібностей. Реалізація міжпредметних зв’язків усуває дублювання у вивченні матеріалу, заощаджує час і створює сприятливі умови для формування загально-навчальних умінь і навичок учнів. Саме тому міжпредметні зв’язки є важливою умовою і результатом комплексного підходу в навчанні і вихованні учнів.

Сучасна хімія у старшій школі являє собою цілий комплекс наук. Це неорганічна, органічна, фізична, біологічна, аналітична хімія, колоїдна, радіаційна хімія та ін. З усіх цих курсів необхідно відібрати ті знання, які становлять основи хімії і повинні вивчатися в загальноосвітній школі. Разом з тим шкільний курс хімії повинен бути доступним для розуміння учням і більш менш стабільним.

Всі хімічні науки об’єднує те, що всі речовини мають єдині принципи будови, а хімічні процеси підпорядковані спільним законам. Тому для побудови шкільного курсу хімії з усієї сукупності хімічних знань відбираються найбільш фундаментальні наукові факти, закони, теорії. Засвоєння їх дає можливість оцінити місце хімії серед інших наук, зрозуміти її роль у пізнанні світу. До них відносяться теоретичні питання:

– атомно-молекулярне вчення;

– періодичний закон і періодична система хімічних елементів Д.І.Менделєєва;

– класифікація сполук;

– основи теорії електролітичної дисоціації;

– теорія будови органічних речовин і ін.

22.Методи навчання хімії у старшій і вищій школі.

Метод навчання – спосіб упорядкованої взаємної діяльності вчителя й учнів, спрямований на розв’язання навчально-виховних завдань. Будь-який метод навчання є системою цілеспрямованих дій вчителя, який організовує пізнавальну й практичну діяльність учнів і забезпечує засвоєння ними змісту освіти. Методи навчання не є незмінними, постійно вдосконалюються, залежно від зміни цілей освіти; нового з появою різних типів навчальних закладів; нових провідних підходів (особистісно зорієнтованого, діяльнісного, компетентнісного) та концепцій в освіті. Універсальних методів навчання не існує. Вони розвиваються, змінюються. Гарний вчитель знає їх всі та використовує в різноманітних поєднаннях.

Функції сучасних методів навчання:

освітня: забезпечують оволодіння учнями змістом навчальних предметів, умінь і навичок практичної і творчої діяльності, управління пізнавальною діяльністю учнів;

розвивальна: інтелектуальний розвиток учнів; виховна: формування особистісних якостей;

спонукальна, стимулююча, мотиваційна – ці три формують в учнів позитивний інтерес до навчання, стимулюють їх до самостійного здобування знань,

комунікативна

пошуково-розвивальна, дослідницько-розвивальна – забезпечують формування навичок пошукової і дослідницької діяльності

Класифікація методів навчання хімії

• логічні методи: порівняння, аналіз, синтезу, класифікації, емпіричне і теоретичне узагальнення, виділення головного, моделювання;

• за специфікою змісту навчального матеріалу та характером навчально- пізнавальної діяльності (загальні методи): пояснювально-ілюстративні; репродуктивні; проблемні; частково-пошукові (евристичні); дослідницькі;

• за видом джерела знань (часткові методи): словесні; словесно-наочні; словесно-наочно-практичні;

• за формами сумісної діяльності вчителя та учнів (окремі конкретні методи): лекція, семінар, розповідь, пояснення, бесіда, опис, дискусія, самостійна робота учнів з текстом або роздавальним матеріалом,

Загальні методи навчання хімії

Пояснювально-ілюстративні. Пояснювально-ілюстративний метод – один з найбільш економних способів передачі узагальненого і систематизованого досвіду людства. Вчитель повідомляє учням готові знання, використовуючи різні часткові й конкретні методи та засоби: усне слово (пояснення, бесіда, розповідь, лекція); друковане слово (підручник,)

Репродуктивні методи передбачають відтворення учнями здобутих знань, складання формул і рівнянь реакцій, розв’язування задач за певними алгоритмами, правилами, формулами і рівняннями реакцій.

При дослідницькому методі також можливий різний ступінь самостійності й складності завдання дослідження. Учнівське дослідження, як і наукове, поєднує в собі використання теоретичних знань й експерименту, вимагає вміння моделювати, здійснювати уявний експеримент, будувати план дослідження, наприклад, при розв’язанні експериментальних завдань. Проблемні методи в навчанні хімії Мета проблемного навчання – засвоєння не тільки результатів наукового пізнання, системи знань, але і самого шляху, процесу отримання цих результатів, формування пізнавальної самостійності учня та розвиток їх творчих здібностей.

23. Програмоване навчання хімії у старшій і вищій школі.

Програмоване навчання – система подавання теоретичного матеріалу та організованих форм навчальної роботи учня, що сприяють йому у самостійному здобуванні знань, оволодінні уміннями і навичками

Ґрунтується програмоване навчання на загальних і специфічних дидактичних принципах (послідовності, доступності, наступності, систематичності, самостійності), які реалізуються у процесі виконання головного його елемента- навчальної програми. Головною проблемою програмованого навчання є моделювання, конструювання навчальних програм, підручників, навчальних посібників, евристичне програмування та ін.

Отже, програмоване навчання – це така організація навчального процесу, що забезпечує можливості самостійного засвоєння учнями (студентами) предмету, поділ його на фрагменти (кроки) навчального матеріалу (знань, вмінь і навичок), постійний зворотний зв'язок для учня (педагога) про успішність його засвоєння.

Одним із різновидів навчання хімії є алгоритмізоване навчання – система прийомів, методів розв'язання завдань у визначеній послідовності

Прийоми розв'язання одного і того самого завдання різними учнями можуть бути різними. Наприклад, одну задачу він розв’язує одним способом, наступну – іншим, або одну і ту ж задачу розв’язує двома різними способами.

В умовах варіативності та різнорівневості хімічної освіти уміння застосовувати інноваційні технології та їх елементи допоможуть вчителю добиватися високих результатів якості навчання. До числа інноваційних технологій ми відносимо комп'ютерні та телекомунікаційні технології. Вони сприяють раціональному проектуванню навчального процесу та ефективній реалізації запланованих завдань навчання. У класах природничого профілю навчання хімії має забезпечувати високий рівень хімічної підготовки, до того ж як у теоретичному, так і в прикладному аспекті.

Для проведення хімічного експерименту необхідно добре обладнана лабораторія, максимальний набір хімічних реактивів, підведення води та електричного струму, проте забезпечення системи освіти усім переліком необхідного матеріалу для проведення практичних робіт завжди була на мінімальному рівні. В умовах упровадження профільного навчання, а також переходу на місцеве самоуправління проблеми фінансового забезпечення освіти, у тому числі і нових навчальних планів з хімії, розроблені недостатньо. Тому, використання мультимедійних комп'ютерних підручників, віртуальних лабораторій, має низку цінних переваг, особливо в умовах сільської школи, де маємо недостатнє забезпечення хімічних кабінетів необхідним обладнанням. Тому вчителями протягом останніх років успішно використовуються не лише досліди з „Віртуальної лабораторії ' та „Відкритої хімії", а й програми для моделювання із „Сhem оffice". Учні класів природничого профілю із задоволенням складають комп'ютерні програми для діагностики, контролю та корекції рівня власних знань з окремих тем курсу хімії.

Встановлено, що комп'ютерні моделі хімічної лабораторії спонукають учнів експериментувати і отримувати задоволення від власних відкриттів. Використання сучасного комп'ютерного забезпечення у шкільній хімічній освіті, не знижуючи роль вчителя, сприяє підвищенню якості знань, реалізації творчого потенціалу учнів. Поряд з цим, зауважимо, що комп'ютерні технології не можуть повноцінно замінити класичні форми хімічної освіти за повнотою сприйняття учнями інформації.

Безумовно, процес навчання хімії має створювати в учнів позитивний емоційний фон, бути цікавим, творчим, взаємообумовленим.

24.Організаційні форми навчання хімії у старшій і вищій школі.

До основних організаційних форм навчання хімії належать: лекція, семінарське заняття, самостійна, практична і лабораторна робота:

Лекція – це форма аудиторного навчання, в якій усний виклад наукової інформації викладачем супроводжується певними записами студентів. Найпоширеніщими є вступна, інформаційна, заключна, оглядова. Шкільна лекція – форма зв’язного монологічного викладу навчального матеріалу, триваліша за розповідь Лекція може включати в себе і опис, і пояснення, і проблемний виклад, будь-яку різноманітність розповіді у поєднанні з демонстраційним експериментом та іншими засобами наочності. її тривалість не повинна перевищувати в середній школі 30 – 35 хв.

Семінар – словесний діалогічний метод навчання. Він застосовується здебільшого в старших класах і проводиться за спеціально розробленим планом. Учні до нього готуються заздалегідь. Як правило, семінар організовують з конкретної теми або великого розділу у формі обговорення учнями певної проблеми. Найбільший ефект дає проведення семінарів з метою узагальнення і систематизації знань.

Семінари відносяться до активних форм роботи. В процесі їх проведення виникає атмосфера пошуку шляхів розв’язання поставлених проблем.

самостійна робота – це така робота, яка виконується без безпосередньої участі вчителя, але за його завданням у спеціально відведений для цього час. , позааудиторна і «домашня» робота. На уроках хімії самостійні роботи проводяться з різною дидактичною метою – для вивчення нового матеріалу, вдосконалення набутих знань і умінь, перевірки засвоєння їх учнями.

Форми самостійної роботи:

– фронтальна (робота з книгою, робота з роздатковим матеріалом, учнівський хімічний експеримент, розв’язування задач і т.п.);

– групова – використовується найчастіше на уроках, де передбачений учнівський експеримент. Учитель створює тимчасові групи для спільного виконання лабораторних дослідів у процесі вивчення нового матеріалу або з метою закріплення. Члени групи взаємно перевіряють один одного. Кожен може одержати допомогу. Але слід не допускати механічного списування. Перевага – виробляють в учнів уміння спільно працювати, формують упевненість у знаннях.

– індивідуальна – має особливе значення, так як дає можливість організувати навчальну роботу так, щоб кожен учень працював на такому рівні складності, який відповідає його рівневі.

Лабораторні роботи призначені для вивчення явищ природи за допомогою спеціального обладнання. Позитивний аспект цих занять полягає в тому, що вони сприяють зв'язку теорії з практикою, забезпечують набуття суб'єктами учіння навичок і вмінь користування лабораторним обладнанням, формують у них первинні навички та вміння дослідницьких дій. Лабораторні роботи проходять у формі фронтальних занять або індивідуально.

Суть практичних робіт полягає в застосуванні отриманих знань під час вирішення практичних завдань. Вони передбачені навчальними програмами, їх виконують після вивчення теми чи розділу курсу. Конкретна методика практичної роботи та її зміст залежать від специфіки навчального предмета.

За характером діяльності суб'єктів учіння вони близькі до лабораторних робіт, сприяють поглибленню знань, навичок і вмінь, стимулюванню пізнавальної діяльності, дають змогу провести контроль і корекцію.