Специфічність вини в цивільному праві є в тому, що при визначенні відповідальності враховується також вина (якщо є потерпілого). Отже, не підлягає відшкодуванню шкода, завдана потерпілому внаслідок його умислу (ч. 1 ст. 1193 ЦК України); умисел потерпілого є підставою звільнення особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, від відповідальності за шкоду, завдану цим джерелом (ч. 5 ст. 1187 ЦК України). Слід додати, що в зобов'язаннях по відшкодуванню шкоди враховується і груба необережність потерпілого, якщо вона сприяла виникненню або збільшенню шкоди. Зокрема, при грубій необережності потерпілого, залежно від ступеня його вини розмір відшкодування зменшується (ч. 2 ст. 1193 ЦК України).
Слід зазначити, що на відміну від інших галузей права (наприклад, кримінального), в яких закладено принцип невинуватості (тобто, особа вважається невинною у вчиненні правопорушення до того часу, поки її вину не буде доведено у суді), в цивільному ж праві діє припущення (презумпція) вини особи, яка вчинила правопорушення. Це означає, що особа вважається винною у завданні шкоди, невиконанні зобов’язання або іншому правопорушенні, якщо не буде доведено іншого (ст. 614 та ч. 2 ст. 1166 ЦК України). Тобто, потерпілому внаслідок порушення договору необхідно довести лише сам факт порушення, а при відшкодуванні збитків – їх наявність, розмір і причинний зв'язок. Винність порушника договору передбачається. І тільки якщо особа, яка не виконала договір належним чином, доведе відсутність своєї провини, її буде звільнено від цивільно-правової відповідальності.
Особа не несе відповідальності, якщо в її поведінці немає хоча б однієї з ознак цивільного правопорушення: протиправності, шкоди, причинного зв'язку, вини.
1. Майнова шкода, завдана неправомірними діями відшкодовується в повному обсязі (ст. 1166 ЦК України).
2. Особа, яка завдала шкоди звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду завдано не з її вини (ст. 1166 ЦК України).
3. Шкода, завдана особою у стані необхідної оборони, якщо не були перевищені її межі, не відшкодовується (ст. 1169 ЦК України).
4. Шкода, завдана малолітньою особою (до 14 років) відшкодовується батьками, опікунами або виховним закладом, якщо не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного нагляду за дитиною (ст. 1178 ЦК України).
5. Неповнолітня особа (14-18 років) відповідає за завдану шкоду самостійно, батьки або піклувальники відшкодовують в частині, якої не вистачає, якщо не доведуть, що шкоду завдано не з їх вини (ст. 1179 ЦК України).
6. Шкода, завдана недієздатною особою, відшкодовується опікуном або закладом нагляду, якщо не доведуть, що шкоду завдано не з їх вини (ст. 1184 ЦК України).
7. Шкода, завдана фізичною особою, з обмеженою дієздатністю відшкодовується нею на загальних підставах (ст. 1185 ЦК України).
8. Шкода, завдана потерпілому внаслідок його умислу, не відшкодовується (ст. 1193 ЦК України).
9. Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати, зобов'язана сплатити потерпілому різницю до повного відшкодування (ст. 1194 ЦК України).
10. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка володіє джерелом підвищеної небезпеки, якщо не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ст. 1187 ЦК України).
Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо.
У разі виникнення сумнівів щодо питання, чи є собака службовим або його порода бійцівською, у випадках, коли ці обставини мають значення для правильного вирішення справи, слід звертатися за відповідним роз’ясненням до фахівців у порядку, визначеному процесуальними нормами.
Необхідно врахувати, що інші домашні тварини не визнаються такими, що створюють підвищену небезпеку.
Чинним законодавством дано приблизний перелік видів діяльності, які можуть створювати підвищену небезпеку заподіяння шкоди. Цей перелік не є вичерпним, оскільки завдяки постійному розвитку науки й техніки з’являються нові об’єкти, поводження з якими може створювати підвищену ймовірність заподіяння шкоди. Через цю обставину суд, вирішуючи питання про можливість віднесення діяльності до джерела підвищеної небезпеки, повинен з’ясовувати наявність його характерних ознак, серед яких неможливість повного контролю з боку людини; наявність шкідливих властивостей; велика ймовірність завдання шкоди.
До числа підстав звільнення від цивільно-правової відповідальності внаслідок неможливості виконання зобов'язання, зокрема, відносять:
1) непереборну силу (ст. 617 ЦК України) – тобто, надзвичайну та невідворотну зовнішню подію, що позбавляє можливості за даних обставин виконати зобов'язання. Це можуть бути як стихійні природні явища – землетрус, ураган, шторм, повінь; так і суспільні явища – воєнні дії, страйк, епідемії тощо (ст. 617 ЦК України). При цьому, властивостями непереборної сили є: надзвичайність (вона виходить за межі звичайних повсякденних явищ – дощ, вітер тощо) і невідворотність (її неможливо попередити і подолати на сучасному рівні розвитку науки і техніки). Категорія «непереборна сила» має відносний характер. Це означає, що одне і те ж явище в одному випадку за певних умов визнається непереборною силою, а в іншому – ні. Саме з цієї причини неможливо навести навіть приблизний перелік явищ, які на практиці розглядаються як непереборна сила. У кожній окремій ситуації при вирішенні питання про те, чи є певна подія непереборною силою, необхідно з'ясовувати усі конкретні обставини (місце, час тощо) та керуватися такими критеріями, як надзвичайність та невідворотність заданих умов. До того ж розвиток науки і техніки та обумовлене цим підвищення можливостей опору стихійним явищам змінюють уявлення про непереборну силу. Те, що донедавна було надзвичайним і невідворотним, може стати звичайним та переборним. Для того, щоб дія непереборної сили спричинила звільнення боржника від відповідальності, необхідна не просто її наявність, а перешкоджання виконанню такого зобов'язання (наприклад, повінь у Закарпатті є прикладом непереборної сили, який не перешкоджає виконанню зобов'язання з постачання цукерок з Вінницької до Харківської областей);
2) випадок (казус) (ст. 617 ЦК України) – обставина, яку не можна передбачити, а тому – запобігти в певній ситуації, наприклад, ательє своєчасно не виконало замовлення наречених, оскільки вночі зловмисники проламали дах ательє і викрали матеріал, з якого треба було шити весільні сукні. Якщо непереборна сила є невідворотною внаслідок своєї надзвичайності, непідконтрольності, то випадок є невідворотним тому, що його не можна передбачити. Якби особа знала заздалегідь про цю обставину, її наслідків можна було б уникнути. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів;
3) провину кредитора. Вина кредитора як підстава звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання передбачена ч. 4 ст. 612 ЦК України, і ст. 1193612 ЦК України, наприклад, якщо підрядник не виконав роботу вчасно саме тому, що замовник не забезпечив його передбаченими у договорі матеріалами, боржник не повинен нести відповідальності; або, наприклад, медична послуг була надана неналежним чином через провину замовника або умисне вчинення ним дій, які перешкоджали наданню медичної послуги, виконавець звільнятиметься від цивільно-правової відповідальності.
1. Дайте визначення поняття «цивільно-правова відповідальність».
2. Назвіть особливості та функції цивільно-правової відповідальності.
3. Назвіть види цивільно-правової відповідальності.
4. Розкрийте склад цивільного правопорушення.
5. Назвіть відмінності кримінально-правової і цивільно-правової конструкції вини.
6. Визначте поняття і види шкоди у цивільному праві.
7. Назвіть можливі варіанти відшкодування шкоди, завданої спільно кількома особами.
8. Визначте відповідальність за шкоду, завдану особами з різними вадами дієздатності, недієздатною особою.
9. Розкрийте особливості відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки.
10. Які підстави для звільнення від цивільно-правової відповідальності?