Материал: ЛЕКЦІЯ 10
Схема 3.1
Психологічна структура вчинку
Із вчинків складається поведінка. Поведінка – це сукупність вчинків, які характеризують загальне моральне обличчя людини, її ставлення до суспільства, інших людей i до самого себе. Графічно структуру поведінки можна подати у такому вигляді:
Схема 3.2
Психологічна структура поведінки
Формування моральної свідомості школярів є однією з головних проблем морального виховання. Отже, моральне виховання – це цілеспрямований і систематичний вплив на свідомість, почуття і поведінку вихованців з метою формування у них моральних якостей, які відповідають вимогам суспільної моралі. Метою морального виховання є формування в особистості стійких моральних якостей, потреб, почуттів, навичок і звичок поведінки на основі засвоєння ідеалів, норм і принципів моралі; залучення учнів до участі у практичній діяльності.
У повсякденному житті вихованість особистості оцінюється за різними ознаками і властивостями (залежно від їx цінності). Найчастіше її визначаютъ за рівнем володіння нормами і правилами поведінки, що традиційно склалися. У народних оцінках вихованість передусім оцінюється рівнем гуманістичної спрямованості, здійсненими добрими справами та вчинками. Завдання морального виховання передбачають:
формування в учнів моральної свідомості, основними категоріями якої є моральний ідеал, моральні норми і цінності, моральна мотивація, етична оцінка;
розвиток моральних почуттів в учнів, а саме: гуманізму, гідності, сумління, обов’язку, відповідальності, принциповості, товариськості, доброти, поваги до людей, милосердя тощо;
формування досвіду поведінки, яка відповідає прийнятим у суспільстві етичним нормам і традиціям; прищеплення моральних звичок (говорити правду, не робити людям зла, захищати добро тощо).
Крім того, до завдань морального виховання можна віднести такі
виховання доброти, чуйності, готовності прийти на допомогу будь-якій людині у біді, здатність співчувати, виховувати внутрішню потребу жити та діяти за принципами загальнолюдської моралі;
послідовне прилучення дітей і підлітків до моральних норм суспільства;
формування позитивного морального досвіду самих дітей;
спрямування їх свідомості, почуттів, поведінки на оволодіння i реалізацію моралі суспільства;
формування морального обличчя особистості, члена суспільства, громадянина.
Процес формування моральних якостей особистості школяра складається з трьох етапів, а саме:
Етап формування моральної свідомості, який передбачає засвоєння системи знань про норми і правила моральної поведінки шляхом моральної просвіти. Полягає у розкритті учням змісту загальнолюдських цінностей і обгрунтування їх значення для суспільства у цілому і особистості кожного учня зокрема.
Етап формування моральних почуттів, який полягає у перетворенні знань на переконання, переході їх у дієво-вольову сферу дитини.
Етап організації моральної діяльності учнів, який передбачає залучення до загальноприйнятих норм і правил поведінки на основі формування моральної свідомості і моральних почуттів (див. Схему 3.3).
Схема3.3
Механізм формування моральних якостей особистості
Всі наведені компоненти виховного процесу мають сенс лише у єдності і взаємозв’язку. Кожен з них, взятий окремо, не може забезпечити формування моральної особистості. Формування моральної свідомості та поведінки школярів – єдиний, неперервний процес. Бесіди про моральність лише тоді стануть ефективними, коли вони поєднуватимуться з різноманітною суспільно-корисною діяльністю – навчальною, трудовою, спортивно-оздоровчою, естетичною, у процесі якої учні оволодіють досвідом моральної поведінки.
Таким чином, моральне виховання як педагогічний процес має складатися з організації різноманітної практичної діяльності учнів i формування в них моральних відносин.
Основою змісту морального виховання дитини є позиції, які вона реалізує у своїй діяльності з етичної сторони. Mipoю реального та потрібного суспільству типу моральних відносин виступає ідеал особистості. Він задає найближню та найдальшу перспективу для виховання і самовиховання.
Зміст морального виховання учня реалізується в організаційних формах, під якими розуміють доцільно-раціональний вплив на колектив і окремих учнів з метою створення оптимальних умов для успішного розв’язування загальних і конкретних завдань.
Загальні організаційні форми морального виховання поділяють на п’ять груп:
1) керівництво життям і діяльністю учнівського колективу, формування органів його самоврядування, організація і проведення зборів, чергувань та ін.;
2) інформаційно-масові форми – лекції, дискусії, конференції, вечори і т.ін.;
3) дієво-практичні форми – агітбригади, трудові бригади і об’єднання, тимурівські команди та ін.;
4) синтетичні, або клубні, форми – шкільні клуби, КВК, «вогники», шкільні театри та ін.;
5) індивідуальні форми – консультації, співбесіди, індивідуальні завдання.
Методи морального виховання, як і форми, органічно пов’язані із змістом і визначаються ним. Методи морального виховання – це об’єктивно необхідні способи педагогічного впливу на розвиток і становлення особистості школяра з метою вироблення в нього соціально ціннісних норм поведінки – результату виховної діяльності. Існує багато класифікацій методів виховання. Розглянемо дві з них.
І.С. Мар’єнко у книзі «Нравственное становление личности школьника» пропонує таку класифікацію методів:
репродуктивні;
привчання і вправ;
проблемно-ситуаційні;
стимулювання і гальмування.
У «Практикуме по педагогике» /Под ред. З.И. Васильевой/ автори пропонують таку класифікацію:
інформаційно-освітні;
спілкування;
контролю й оцінки.
Найважливішою складовою частиною процесу морального виховання слід вважати систему методів, від яких залежить реалізація змісту, ефективність переводу моральних знань у переконання, вироблення установки на певний тип поведінки і його здійснення на практиці.
Аналізуючи практику морального виховання у школі, можна помітити, що воно здійснюється:
у процесі викладання основ наук, головним чином гуманітарних: лекцій на моральні теми, обговорення книг, кінофільмів, вистав, в яких розглядаються моральні проблеми;
на факультативних заняттях з основ етики, естетики, права та суспільствознавства;
під час позанавчальної виховної роботи.
Головною формою моральної освіти школярів є етична бесіда, тобто діалог вчителя та учня, учнів між собою. У бесіді створюються умови для виявлення активності та самостійності школярів для висловлювання своїх поглядів і суджень. Важливо широко використовувати можливості логічного мислення учнів, активізувати його розвиток, спонукати школярів до безпосередньої участі в обговоренні моральних проблем. При розв’язуванні моральних проблем учень має, на основі засвоєних норм, обрати відповідний варіант вчинку, наприклад: «сказати правду чи промовчати», «відкрито захистити товарища від несправедливості чи потихеньку поспівчувати йому», «приховати свій поганий вчинок, якого ніхто не бачив, чи відкрито визнати свою провину» тощо. Така постановка проблемних ситуацій змушує школяра прийняти рішення: добровільно піти на вчинок, що стосується певною мірою особистих бажань, чи вчинити відповідно до свого морального обов’язку.
Для того, щоб правильно обрати методи впливу на підростаючу людину, слід добре розумітися на закономірностях процесу морального виховання. Тобто формування будь-якої моральної риси необхідно розглядати комплексно – по-перше, шляхом проведення роз’яснювальної роботи, глибокого розкриття соціально-етичного значення відповідних моральних норм і правил поведінки; по-друге, шляхом включення учнів у певні види практичної діяльності; по-третє, через здійснення тактовного контролю за поведінкою учнів.
Розвиток моральних цінностей вимагає тривалого педагогічного впливу як на потребнісно-мотиваційну сферу і свідомість учнів, так і на дієву (практичну) сторону їх поведінки.
У давнину моральне виховання часто називали вихованням серця. І в цьому є своя мудрість. Дійсно, моральне виховання потребує глибокого. розумного та емоційного впливу на людину, вміння пробуджувати моральні почуття, захопити високими ідеалами, дати такі приклади, що підносять душу, навчити поєднувати слово і справу, перетворюючи благодійні переконання на корисні вчинки, на натхненну працю.