Материал: Лікувальна фізична культура для пацієнтів з хронічними обструктивними захворюваннями легень

Лікувальна фізична культура для пацієнтів з хронічними обструктивними захворюваннями легень

Міністерство охорони здоров’я України

Кіровоградський базовий медичний коледж ім. Є.Й. Мухіна

Самостійна робота з предмету:

Медична та соціальна реабілітація

На тему:

Лікувальна фізична культура для пацієнтів з хронічними обструктивними захворюваннями легень

Кіровоград, 2014

Зміст

Вступ

1. Поняття про хронічні обструктивні захворювання легень

2. Етіологія

3. Патогенез

4. Класифікація

5. Клінічні ознаки ХОЗЛ

5.1 Пневмонія

5.2 Бронхіальна астма

5.3 Бронхіт

5.4 Емфізема легень

5.5 Бронхоектатична хвороба

6. Діагностика

7. Лікування і профілактика

8. ЛФК

8.1 Механізм дії

8.2 Завдання ЛФК при захворюваннях органів дихання

8.3 Особливості методики ЛФК при окремих захворюваннях дихальної системи

8.4 Показання та протипоказання до ЛФК

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Хвороби органів дихання займають значне місце серед патології внутрішніх органів. Це приводить до тимчасової втрати працездатності, можуть часто виникати рецидиви захворювань. Лікувальна фізкультура відіграє значну роль в лікуванні, профілактиці захворювань органів дихання.

Захворювання органів дихання можуть виникати внаслідок дії різних чинників:

а) обмеження рухомості грудної клітки і легень;

б) порушення провідності дихальних шляхів;

в) зменшення дихальної поверхні легень;

г) зниження еластичності легеневої паренхіми;

д) порушення дифузії газів у легенях;

ж) порушення центральної регуляції дихання і кровообігу в легенях.

Лікувальна дія фізичних вправ при захворюваннях органів дихання зумовлена надходженням імпульсів від рецепторів м’язів у вищі відділи центральної нервової системи. Це впливає на силу, рухомість і врівноваженість процесів збудження та гальмування в корі головного мозку, що проявляється на функціях дихального апарата.

Ланки системи регуляції дихання: 1 - дихальний центр,2 - артеріальні хеморецептори (каротидне тіло), 3 - медулярні хемочутливі зони, 4 - легеневі механорецептори, 5 - діафрагма, 6 - міжреберні м‘язи, 7 - легені

Отже, за допомогою фізичних вправ можна впливати не тільки на стан нервової системи, але через неї і на порушені функції апарату дихання.

1. Поняття про хронічні обструктивні захворювання легень

Хронічні обструктивні захворювання легень (ХОЗЛ; також хронічні обструктивні хвороби легень) - хронічні запальні хвороби, що характеризуються незворотним або майже незворотним зниженням повітряного потоку дихальних шляхів. Обмеження повітряного потоку зазвичай прогресує і пов'язане з незвичайною відповіддю запального характеру легень <#"880103.files/image004.gif">

3. Патогенез

У розвитку ХОЗЛ мають значення насутпні механізми:

хронічне запалення бронхів, паренхіми та судин легень;

дисбаланс протеаз-антипротез в легенях;

дисбаланс оксидантів-антиоксидантів, збільшення оксидантів;

клітини запалення - нейтрофіли, макрофаги, Т-лімфоцити, еозинофіли, епітеліальні клітини;

медіатори запалення - лейкотрієн В4 (LTB4), інтерлейкін-8, фактор некрозу пухлин-альфа та ін.

Обмеження дихального повітряного потоку при ХОЗЛ спричинене поєднанням ураження бронхів (обструктивний бронхіт) і руйнуванням паренхіми (емфізема легень), співвідношення яких варіюють індивідуально. Ремоделювання та звуження бронхів, руйнування альвеолярних перетинок, зменшення еластичної віддачі легень спричиняє зменшення можливості утримувати дихальні шляхи відкритими під час видиху.

До патофізіологічних механізмів ХОЗЛ відносяться:

гіперсекреція слизу;

дисфункція війчастого епітелію;

обмеження повітряного потоку в бронхах;

надмірне здуття легень;

порушення газообміну;

легенва гіпертензія;

легеневе серце.

4. Класифікація

5. Клінічні ознаки ХОЗЛ

5.1 Пневмонія

·        Синдром загальних запальних змін (відчуття гарячки, остуди, підвищення температури тіла, зміни з боку крові - лейкоцитоз із зсувом уліво, збільшення ШОЕ)

·        Синдром запальних змін легеневої тканини (поява кашлю і харкотиння, укорочення перкуторного звуку, посилення голосового тремтіння і бронхофонії, зміна частоти й характеру дихання, виникнення крепітації та вологих хрипів, рентгенологічні зміни)

·        Синдром змін з боку інших органів і систем (зміни з боку серцево-судинної системи, травного апарату, печінки, нервової системи)

·        Синдром загальної інтоксикації (загальна слабкість, головний, біль, біль у м’язах, задишка, серцебиття, блідість шкіри, зниження апетиту)

5.2 Бронхіальна астма

Астма характеризується:

·        повторюваністю епізодів із хрипами,

·        задишкою,

·        стисненням у грудях

·        кашлем.

5.3 Бронхіт

Виділяють такі клінічні форми хронічного бронхіту:

·        Простий неускладнений хронічний бронхіт, що протікає з виділенням слизистого мокротиння або без мокротиння та без вентиляційних порушень.

·        Гнійний хронічний бронхіт, що протікає з виділенням гнійного мокротиння постійно або у період загострення захворювання та без вентиляційних порушень.

·        Обструктивний хронічний бронхіт, що протікає з виділенням слизистого мокротиння та стійкими порушеннями вентиляції.

·        Гнійно-обструктивний хронічний бронхіт, що протікає з виділенням гнійного мокротиння та стійкими порушеннями вентиляції.

·        Особливі форми хронічного бронхіту: геморагічний та фібринозний.

5.4 Емфізема легень

·        виражена задишка

·        ціаноз

·        бочкоподібність грудної клітки

·        розширення і вибухання міжреберних проміжків

·        згладженість і вибухання надключичних ямок

·        зменшення дихальної екскурсії легень

·        коробковий перкуторний звук

·        зменшення меж серцевої тупості

·        ослаблене дихання

5.5 Бронхоектатична хвороба

·        Типовою є скарга на періодичне нездужання з появою або збільшенням кашлю із виділенням мокротиння кількість якого поступово збільшується.

·        Добова кількість мокротиння може бути від 30-50 до 500 мл. Мокротиння може виділятися "повним ротом”, має неприємний запах і при відстоюванні поділяється на 3 шари: верхній пінистий, середній і нижній гнійний.

·        Кровохаркання часта, іноді єдина ознака, з часом може перейти в легеневу кровотечу.

·        Частою ознакою є лихоманка неправильного типу, що щезає при відходженні мокротиння у великій кількості. У деяких хворих виявляється тривале підвищення температури до субфебрильних цифр.

·        Ознаки інтоксикації: зниження працездатності, швидка втомлюваність, пригнічений настрій виявляються у періоді загострення захворювання, хворі втрачають вагу.

·        При огляді - шкіра землянисто-сірого кольору, виявляються стоншені нігті у вигляді годинникових скелець, змінюються нігтьові фаланги пальців рук, набуваючи вигляду "барабанних паличок”.

Схематичне зображення варіантів (а - д) томографічиої картини бронхоектазів середньої частки.

Схематичне зображення варіантів (а - д) бронхографічної картини бронхоектазів середньої частки.

Варіанти рентгенологічної картини при односторонніх бронхоектазах.- розрідження легеневого малюнка зліва в середній і нижній областях;- збіднення малюнка в цих областях, подвійний контур серединної тіні зліва;- розрідження малюнка в верхній зоні і деформація його в нижній зоні, прозорість легеневого поля знижена.

6. Діагностика

У розгорнутій стадії хвороби діагноз ХОЗЛ не представляє труднощів, але в початковій фазі захворювання досить важкий. Діагностика базується на ретельному вивченні і інтерпритації факторів ризику, основних скарг, рентгенологічних ознак і, особливо, дослідження функції зовнішнього дихання. Найбільш доступними, інформативними показниками для оцінки вираженості обструкції дихальних шляхів, ступеня важкості і прогресування ХОЗЛ є об’єм форсованого видиху за першу секунду (ОФВ1), форсована життєва ємність легень (ФЖЄЛ), та співвідношення ОФВ1/ФЖЄЛ. Діагностичним критерієм ХОЗЛ є зменшення ОФВ1<80% від належних в поєднанні з ОФВ1/ФЖЄЛ<70%, що вказує на неповністю зворотну бронхообструкцію. Для уточнення прогресування ХОЗЛ проводять серійний контроль (моніторинг) ОФВ1. В диференціальній діагностиці ХОЗЛ найбільше значення має бронхіальна астма. Для бронхіальної астми характерна спонтанна лабільність клінічних симптомів і бронхіальної прохідності, що виражається у значній добовій варіабельності ОФВ1 та ПОШвид. Виражена зворотність бронхообструкції у відповідь на бета-2-агоністи, а також виражений ефект довготривалої протизапальної терапії стероїдами характерні для БА. Діагноз бронхоектатичної хвороби вирішується на основі анамнезу, виділення великої кількості гнійного харкотиння, даних бронхографії, комп’ютерної томографії.

а) комп’ютерна томографія; б) рентген; в) спірографія; г) МРТ

7. Лікування і профілактика

Лікування ХОЗЛ направлене на зменшення частоти і важкості загострення, розвитку ускладнень, покращення фізичної толерантності та якості життя хворого. Основні принципи терапії ХОЗЛ: - поступове нарощування інтенсивності лікування в залежності від ступеня важкості захворювання; - регулярність, постійність базисної терапії.

·        Бронходилятаційна терапія.

Існують 3 основних групи названих препаратів:.    Бета-2-агоністи: короткої дії та пролонговані;

b.      Антихолінергічні засоби: короткої дії та пролонговані;.  Метилксантини: короткої дії та пролонговані

·        Глюкокортикоїди (ГК).

·        Антибіотики.

При інфекційному загостренні призначаються антибіотики. При відсутності відповіді на лікування в амбулаторних умовах необхідна госпіталізація.

·        Протирецидивна терапія.

Протирецидивна терапія хворих ХОЗЛ проводиться 2 рази на рік. Вона включає:.          прийом адаптогенів;

b.      застосування бронходилятаторів і відхаркуючих;.  фізіотерапевтичне лікування;.         ЛФК, масаж, загартовування;.      санація вогнищ інфекції;.      санаторно-курортне лікування.

8. ЛФК

8.1 Механізм дії

1. Загальнотонізуюча дія: вдосконалення вищих регуляторних механізмів ЦНС (вироблення та вдосконалення навичок самоконтролю, саморегуляції, керування диханням та розслабленням м’язів); стимуляція обмінних процесів; покращення нервово-психічного тонусу; відновлення та підвищення толерантності до фізичних навантажень.

. Патогенетична дія: корекція механізму дихання; прискорення розсмоктування при запальних процесах; покращення бронхіальної прохідності; зняття та зменшення бронхоспазму; покращення дренажної функції бронхів; регулювання функції зовнішнього дихання та його резервів.

. Профілактична дія: покращення функції зовнішнього дихання; оволодіння методами керування дихання; зменшення інтоксикації; стимуляція імунних процесів; підвищення захисних функцій дихальних шляхів, загартування організму та підвищення опірності до простудних захворювань; вироблення та вдосконалення навичок самоконтролю.

8.2 Завдання ЛФК при захворюваннях органів дихання

Пневмонія:

) посилення крово - та лімфообігу в легенях з метою прискорення розсмоктування ексудату, продуктів запалення та попередження ускладнень;

) покращення легеневої вентиляції - профілактика виникнення ателектазів;

) попередження розповсюдження утворення злук в плевральній порожнині;

) активізація тканинного обміну та окисно-відновних процесів в організмі;

) підвищення нервово-психічного тонусу;

) покращення дренажної функції легень;

) потенціювання дії лікарських засобів.

Бронхіальна астма:

) сприяння зменшенню спазму бронхів і бронхіол;

) навчити хворого керувати диханням, щоб він вмів керувати ним під час астматичного приступу, полегшуючи його;

) покращення дихання: подовження видиху;

) активізувати трофічні процеси в тканинах;

) укріплення організму хворого в цілому і, зокрема, дихальних м’язів для попередження розвитку емфіземи легень;

) зняття патологічних кортико-вісцеральних рефлексів і відновлення нормального стереотипу регуляції дихального апарату; підвищення нервово-психічного тонусу;

) збільшення адаптації організму до зростаючих фізичних навантажень.

Бронхіт:

) посилення крово - та лімфообігу;

) зменшення чи ліквідація запальних змін в бронхах;

) відновлення дренажної функції бронхів;

) профілактика хронічного бронхіту, пневмонії;

) підвищення місцевої та загальної резистентності бронхіального дерева, опірності організму до простудних захворювань.

Емфізема легень:

) збереження еластичності легеневої тканини;

) тренування діафрагмального дихання, збільшення дихальної екскурсії діафрагми;

) укріплення дихальних м’язів, особливо тих, що задіяні у видиху - зниження підвищеного тонусу дихальної мускулатури;

) навчання навичків правильного, ритмічного дихання з подовженим видихом;

) покращення функції системи кровообігу.

Бронхоектатична хвороба:

) покращення відтоку мокроти з легень;

) ліквідація запальних процесів;

) розвиток рухомості з’єднань грудної клітки і хребта;

) підвищення загальної та місцевої резистентності бронхіального дерева.

8.3 Особливості методики ЛФК при окремих захворюваннях дихальної системи

Пневмонія