Таким чином, обвинувачений висловив вимогу передати майно негайно, погрожуючи при цьому застосуванням насильства так само негайно, й обставини, за яких вона була висловлена, об’єктивно давати підстави потерпілій сприймати її як таку, що дійсно може бути реалізована негайно, то такі дії слід кваліфікувати за ч.1 ст.187 КК.
Чи є дії Д. малозначними?
Відповідно до положень частини другої статті 11 Кримінального кодексу України не є злочином дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого цим Кодексом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі.
Свого часу Верховний Суд України у своїй постанові від 24.12.2015 у справі № 5-221кс15 зробив правовий висновок про те, що закріплене у ч. 2 ст. 11 КК України положення передбачає встановлення малозначності лише в тому разі, коли законодавець вирішення питання про межі заподіяної шкоди залишає на розсуд правозастосувача (суду). Щодо злочинів, конструкція складів яких передбачає конкретно визначений розмір спричиненої шкоди, констатація малозначності діяння виключається.
Специфіка встановлення малозначності діяння полягає в обов'язковій сукупності трьох умов: формальна наявність у вчиненому діянні ознак складу злочину, передбаченого КК, тобто всіх тих передбачених у законі об'єктивних і суб'єктивних ознак, що у відповідній статті (частині статті) Особливої частини КК характеризують певний склад злочину. Діяння, яке не містить хоча б однієї ознаки складу злочину, не може визнаватись малозначним; малозначне діяння не становить суспільної небезпеки, яка є типовою для певного злочину. Це виражається в тому, що воно не заподіює взагалі шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству чи державі, або заподіює їм явно незначну (мізерну) шкоду; малозначне діяння не повинно бути суб'єктивно спрямоване на заподіяння істотної шкоди.
Відтак, визнаючи діяння малозначним, суду потрібно враховувати не тільки фактично заподіяну шкоду, але й те, на що було направлено діяння і до яких втрат могло це призвести.
Змістом умислу грабіжника охоплюється усвідомлення того факту, що вчинювані ним дії здійснюються в умовах очевидності - вони мають відкритий для потерпілого або інших осіб характер. При цьому винний ігнорує цю обставину.
Виходячи із наведеного встановлених фактичних обставин кримінального провадження, що хоча для такого злочину як грабіж не встановлено нижньої межі шкоди, яка може бути завдана власнику майна, проте вказана обставина лише свідчить про підвищену суспільну небезпечність цього злочину.
А тому, вчинене засудженим діяння характеризується всіма ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, становить притаманну злочину суспільну небезпеку, що виключає малозначність цього діяння в розумінні ч. 2 ст. 11 КК України.
Задача 4.
Г. їхав в одному купе з С. Уночі С. зійшов на станції Фастів, а вранці Г. виявив, що С. на столику забув свій годинник. Г. забрав цей годинник собі.
Чи є в діях Г. склад злочину, передбачений ст. 193 КК України?
Рішення:
1. Уточнення та попередня оцінка фактичних обставин.
1.1. В умові задачі вказано, що місцем скоєння злочину є вагон поїзда.
1.2. Майном, яким заволодів Г. є годинник.
1.3. Оскільки в умові не сказано, що годинник має особливу історичну, наукову, художню чи культурну цінність, будемо вважати, що це звичайна річ (майно).
1.4. Громадянин Г. забрав годинник собі – здійснив крадіжку (ст. 185 КК).
Відповідно до ст. 193 КК України об'єктом злочину є привласнення особою знайденого або такого, що випадково опинилося у неї, чужого майна, яке має особливу історичну, наукову, художню чи культурну цінність, а також скарбу.
Предметом злочину може бути лише майно, яке; 1) є чужим для винного; 2) знайдене винним чи випадково опинилося в нього; 3) має особливу історичну, наукову, художню, культурну цінність або є скарбом.
Склад розглядуваного злочину має місце лише за умови, що знайдене чи таке, що випадково опинилося у винного, чуже майно мало відповідну цінність, а саме: особливу історичну, наукову, художню, культурну цінність, або певний правовий статус - було скарбом. Таким чином, привласнення іншого, ніж зазначене вище, знайденого або такого, що випадково опинилося у винного, чужого майна не утворює складу злочину, передбаченого ст. 193.
Привласнення знайденого або такого, що випадково опинилося в особи, чужого майна слід відрізняти від заволодіння чужими речами (майном) у місці, відомому особі, яка їх забула, (за умовою задачі - у вагоні поїзда), в якому вони перевозилися. Тут потерпілий С. має можливість здійснити своє право власника, але не реалізує його внаслідок протиправних дій винного Г. Подібні дії винної особи слід кваліфікувати як крадіжку за ст. 185 КК України.
Задача 1.
Шістнадцятирічний М. дуже хотів мати нарізну мисливську рушницю. Вночі він проник до квартири громадянина Ф. і викрав таку рушницю.
Що є об’єктом і предметом цього злочину?
Рішення:
1. Уточнення та попередня оцінка фактичних обставин.
1.1. М. таємно проник до чужої квартири.
1.2. М. вже досяг 14 років.
1.3. Оскільки іншого в задачі не сказано, М. є осудною особою.
1.4. М. викрав вогнепальну зброю.
Стаття 185 Кримінального кодексу України Частина 1 - визначає крадіжку як таємне викрадення чужого майна. З об'єктивної сторони крадіжка відноситься до злочинів з матеріальним складом. Тому, крім діяння (таємного викрадення), обов'язковими її ознаками є позитивна матеріальна шкода, спричинена власнику викраденого майна, яка визначається його вартістю, а також причинний зв'язок між цією шкодою і таємним викраденням. Викрадення полягає в дії (активній поведінці) і означає незаконне, безоплатне вилучення чужого майна поза волею власника.
Викрадення є бути безоплатним: винний не повертає викрадене, не оплачує його вартість, не відшкодовує ЇЇ будь-яким еквівалентом.
Крадіжка вважається закінченою з моменту вилучення майна і реальної можливості розпоряджатися ним як своїм власним: продати, сховати, подарувати, використати на свої потреби тощо. Якщо такої можливості не було, вчинене повинне кваліфікуватися як замах на крадіжку (див. ст. 15 КК).
З суб'єктивної сторони крадіжка передбачає тільки прямий умисел ( ч. 2 ст. 24 КК): особа усвідомлює, що посягає на чужу власність, таємно вилучає чуже майно, на яке вона не має ніякого права, передбачає спричинення матеріальної шкоди в певному розмірі і бажає спричинити таку шкоду.
Обов'язковими суб'єктивними ознаками крадіжки є корисливий мотив — спонукання до незаконного збагачення за рахунок чужого майна та корислива мета — збагатитися самому або незаконно збагатити інших осіб, в долі яких зацікавлений винний.
Суб'єктом крадіжки є фізична, осудна особа, яка досягла 14-ти років до моменту вчинення крадіжки.
Частина 3 ст. 185 КК передбачає крадіжку, поєднану з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище або таку, що завдала значної шкоди потерпілому.
Крадіжка, поєднана з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище, передбачає визначення, по-перше, ознак «житло», «інше приміщення», «сховище»; по-друге, ознак «проникнення». Тільки сукупність цих ознак дає можливість кваліфікувати крадіжку за ч. З ст. 185 КК.
Під проникненням у житло, інше приміщення чи сховище розуміється незаконне вторгнення до них будь-яким способом (із застосуванням засобів подолання перешкод або без їх використання; обманним шляхом; з використанням підроблених документів тощо).
Обов'язковою ознакою проникнення є його незаконність, тобто відсутність у особи права перебувати у перелічених місцях, де знаходиться майно.
З суб'єктивної сторони проникнення вчиняється обов'язково з метою крадіжки. Якщо особа увійшла у приміщення не з метою крадіжки, але, перебуваючи там, вчинила крадіжку, то ознаки проникнення не буде.
Для проникнення не має значення, чи винний проник сам (фізично) у житло, приміщення чи використав певні знаряддя, якими, наприклад, через відкриту кватирку витяг майно.
Що є об’єктом і предметом цього злочину?
Об’єктом злочину (крадіжки) є суспільні відносини власності, зміст яких становлять володіння, користування і розпорядження особи належним їй майном, опосередковані правом власності, що охороняється кримінальним законом від злочинних посягань. Крім відносин власності, норма, передбачена ч. 3 ст. 185 КК, виконує також функцію охорони соціальних цінностей, проголошених і закріплених у Конституції України, – недоторканність житла чи іншого володіння. Це дає підстави визнати вказаний вид крадіжки двооб’єктним злочином. Основним безпосереднім об’єктом цієї крадіжки є охоронювані кримінальним законом суспільні відносини власності з володіння, користування й розпорядження особою своїм майном. Додатковим обов’язковим об’єктом є конституційне право на недоторканність житла чи іншого володіння.
Предметом крадіжки, поєднаної із проникненням у житло, інше приміщення чи сховище, є майно, яке має вартість і ціну (рухомі речі, гроші, цінні метали, цінні папери, документи, які дають право на отримання майна тощо), на момент вчинення злочину розміщене (міститься) у житлі, іншому приміщенні чи сховищі (право на перебування в якому у винної особи відсутнє), і перебуває у чужій для винної особи власності чи володінні (на це майно вона не має ні дійсного, ні передбачуваного права).
Суб’єктом крадіжки є 14‑річна осудна, фізична особа.
Задача 1.
У магазині Б. взяв із полиці рулон тканини та поклав його до своєї сумки. Біля виходу з магазину охорона затримала Б.
Розкрийте обов’язкові ознаки об’єктивної сторони цього злочину.
Рішення:
1. Уточнення та попередня оцінка фактичних обставин.
1.1. Б. здійснив крадіжку в магазині таємно (діяв непомітно для інших).
1.2. Біля виходу з магазину його затримала охорона (майном не заволодів).
1.3. В умові нічого не сказано про неосудність Б.
У діях Б. вбачаються ознаки злочину, передбаченого ст. 185 КК України («Крадіжка»). Зазначений злочин належать до злочинів, родовим об’єктом яких є власність особи (розд. VI Особливої частини КК).
Основним безпосереднім об’єктом відповідних складів злочинів є охоронювані кримінальним законом відносини власності. Б. посягнув на суспільні відносини, які складаються з приводу належності майна законному власнику.
Предметом злочинів проти власності є чуже майно. Рулон тканини, якими заволодів Б., наділений усіма обов’язковими ознаками предмета складу злочину, передбаченого ст. 185 КК України. Зокрема: фізичною – оскільки рулон тканини – це річ матеріального світу; економічною – має майнову та споживчу вартість, є цінними для потерпілого; юридичною – річ перебувала у власності законного власника. Ця річ є чужою для Б.
До обов'язкових ознак об’єктивної сторони злочину належить діяння у формі дії або бездіяльності. Без діяння, інакше кажучи, без конкретного акту суспільне небезпечної поведінки людини, не може бути вчинений жоден злочин. Діяння завжди або безпосередньо вказується в диспозиції статті Особливої частини КК, або однозначно випливає з її змісту і, таким чином, виступає обов'язковою ознакою об'єктивної сторони складу злочину.
Обов’язкові ознаки об’єктивної сторони складу злочину впливають лише на наявність суспільної небезпеки та враховуються при кваліфікації посягання.
З об’єктивної сторони злочин, передбачений ст.ст. 185 КК України характеризується: 1) суспільно небезпечним діянням – викраденням чужого майна, тобто протиправним, безоплатним вилученням цього майна у власника або законного володільця; 2) суспільно небезпечним наслідком – майновою шкодою, яка була заподіяна; 3) причинним зв’язком між суспільнонебезпечним діянням (викраденням чужого майна) та наслідками (майновою шкодою).
Окрім цього безпосередньо з диспозицій ст. 185 КК України випливає, що обов’язковою ознакою об’єктивної сторони цього складу злочину є спосіб.
Спосіб крадіжки (ст. 185 КК) – таємне викрадення чужого майна. Це викрадення, здійснюючи яке, винна особа вважає, що робить це непомітно для потерпілого чи інших осіб. За умовою задачі, вчиняючи крадіжку, за діями Б. ніхто не спостерігав, він діяв непомітно для інших.
За конструкцією об’єктивної сторони злочини, передбачені ст.ст. 185 КК України з матеріальним складом і вважаються закінченими з моменту настання суспільно-небезпечних наслідків. Згідно п. 4 зазначеної Постанови крадіжку і грабіж потрібно вважати закінченими з моменту, коли винна особа вилучила майно і мала реальну можливість розпоряджатися чи користуватися ним. За умовою задачі Б. заволодівши чужим майном, але не мав реальної можливості ним розпоряджатися. Отже крадіжка Б. не є закінченим злочином.
З суб’єктивної сторони крадіжка та грабіж вчиняються з прямим умислом. Оскільки іншого не сказано в умові задачі, Б. усвідомлював суспільно-небезпечний характер своїх дій (розумів, що вчиняє посягання на чужу власність), передбачав суспільно-небезпечні наслідки свого діяння – заподіяння матеріальної шкоди у вигляді вартості викраденого майна і бажав настання таких наслідків.
Враховуючи викладене вважаю, що існують всі підстави кваліфікувати посягання Руслана за ч. 1 ст. 185 КК України ..
Задача 4.
Сімнадцятирічний Б. умовив тринадцятирічного Т. вчинити крадіжку чужого майна, що вони спільно і скоїли. Дії Б. суд кваліфікував як крадіжку, вчинену за попередньою змовою групою осіб (ч. 2 ст. 185 КК України) та втягнення неповнолітнього у злочинну діяльність (ч. 1 ст. 304 КК України).
Чи правильно суд дав оцінку діям Б.?
Чи може Б. нести кримінальну відповідальність за ч. 1 ст. 304 КК України?
Рішення:
1. Уточнення та попередня оцінка фактичних обставин.
1.1. Б. і Т. здійснили крадіжку чужого майна за попередньою домовленістю.
1.2. Т. всього тринадцять років.
1.3. Б. вже виповнилося 17 років.
1.4. В умові нічого не сказано про неосудність Б.
Другою кваліфікуючою ознакою, передбаченою в ч. 2 ст. 185 КК, є вчинення крадіжки за попередньою змовою групою осіб, яка відповідно до ч. 2 ст. 26, 28 КК матиме місце тоді, коли крадіжку спільно вчинили дві або більше особи, які заздалегідь, до початку крадіжки, домовилися про спільне її вчинення. Розподіл функцій виконання тут не має значення: один зламує двері, другий стоїть на сторожі, третій збирає майно, четвертий складає його на машину та ін. Домовленість на спільне вчинення крадіжки повинна мати місце до початку вчинення злочину, тобто до виконання тих дій, що утворюють об’єктивну сторону крадіжки. При цьому співучасники можуть бути співвиконавцями, а можуть виконувати різні ролі (див. коментар до ст. 27 КК).
Чи може Б. нести кримінальну відповідальність за ч. 1 ст. 304 КК України?
За умовою задачі Б. вже виповнилось 17 років. Відповідно до ч. 1 ст. 22 КК кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення кримінального правопорушення виповнилося шістнадцять років. Отже він може нести кримінальну відповідальність за втягнення неповнолітнього Т. у протиправну діяльність (ч. 1 ст. 304 КК).
Чи правильно суд дав оцінку діям Б.?
Відповідно ст. 26 КК співучастю у кримінальному правопорушенні є умисна спільна участь декількох суб'єктів кримінального правопорушення у вчиненні умисного кримінального правопорушення.
Відповідно до ст. 18 КК суб'єктом кримінального правопорушення є фізична осудна особа, яка вчинила кримінальне правопорушення у віці, з якого відповідно до цього Кодексу може наставати кримінальна відповідальність (відповідно до ч. 2 ст. 22 КК 14 років для даного випадку).
Виходячи із вищесказаного, тринадцятирічний Т. не може бути суб'єктом кримінального правопорушення.
Отже, суд дав оцінку діям Б неправильно. Його дії потрібно кваліфікувати як таємне викрадення чужого майна (крадіжка) відповідно до ч. 1 ст. 185 КК України та ч. 1 ст. 304 КК.