2. Формула кваліфікації. У випадку, якщо привласнений годинник має особливу історичну, наукову, художню, культурну цінність, то такі дії Г. мають кваліфікуватися за ст. 193 КК України. В іншому випадку дії Г. не є злочином.
М., знаючи, що його знайомі П. та О. займаються викраденням автомобілів, при зустрічі пообіцяв, що придбає у них викрадений автомобіль марки «Лексус». Через тиждень П. запропонував М. придбати в нього за ціною нижчою від ринкової викрадений автомобіль марки «Лексус».
Визначте форму співучасті у злочині та види співучасників злочину.
Чи можна говорити про те, що у даному випадку йдеться про причетність до злочину?
Розв’язання
В першу чергу слід звернути увагу на П. та О., які за фабулою справи займаються викраденням автомобілів. За ст. 26 КК України співучастю у кримінальному правопорушенні є умисна спільна участь декількох суб'єктів кримінального правопорушення у вчиненні умисного кримінального правопорушення. За цим визначенням П. та О. однозначно є співучасниками.
За ч.1 ст. 27 КК України співучасниками кримінального правопорушення, поряд із виконавцем, є організатор, підбурювач та пособник. В нашому випадку ролі П. та О. не розподілені, тому можна вважати однозначно їх виконавцями.
Дещо складніше ситуація з М.
Відповідно до п. 5 ст. 27 КК України пособником є особа, яка порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню кримінального правопорушення іншими співучасниками, а також особа, яка заздалегідь обіцяла переховати особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, знаряддя чи засоби вчинення кримінального правопорушення, сліди кримінального правопорушення чи предмети, здобуті кримінально протиправним шляхом, придбати чи збути такі предмети або іншим чином сприяти приховуванню кримінального правопорушення.
В нашому випадку М. при зустрічі з П. та О. пообіцяв, що придбає у них викрадений автомобіль марки «Лексус», тобто сприяв вчиненню кримінального правопорушення.
2. Формула кваліфікації. П. та О. – ч, 2 ст. 289 КК України, М. – ч. 2 ст. 27 та ч. 2 ст. 289 КК України.
К. був затриманий на митниці під час спроби перевезти валізу із старовинними іконами. У ході розслідування було встановлено, що К. раніше притягувався до кримінальної відповідальності за контрабанду, оскільки незаконно перевозив іноземну валюту через митний кордон України.
Чи мала тут місце множинність злочинів у діях К.?
Розв’язання
Множинність злочинів складається з одиничних злочинів. В нашому випадку мова йде про те, що К. був затриманий на митниці під час спроби перевезти валізу із старовинними іконами. Другий злочин стосується контрабанди – незаконного перевезення іноземної валюти через митний кордон України.
Множинність злочинів має місце при вчиненні однією особою:
– одного і того ж злочину повторно;
– кількох (однорідних, тотожних чи різнорідних) злочинів, описаних у різних статтях Особливої частини КК;
– нового злочину після засудження за раніше вчинений злочин.
Формами множинності є повторність, сукупність та рецидив.
Звернемо увагу на фабулу. В ній вказано, що К. був затриманий на митниці під час спроби перевезти валізу із старовинними іконами. Ст. 201 КК України передбачає кримінальну відповідальність за переміщення через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю культурних цінностей, отруйних, сильнодіючих, вибухових речовин, радіоактивних матеріалів, зброї або боєприпасів (крім гладкоствольної мисливської зброї або бойових припасів до неї), частин вогнепальної нарізної зброї, а також спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, яке називається контрабандою. Старовинні ікони – це культурні цінності, тобто мова йде про контрабанду культурних цінностей.
В фабулі справи далі вказується, що у ході розслідування було з’ясовано, що К. раніше притягувався до кримінальної відповідальності за контрабанду, оскільки незаконно перевозив іноземну валюту через митний кордон України. Відповідно мова знову йде про контрабанду, але предметом контрабанди вже є не культурні цінності, а валюта. При цьому відповідальність також наступала за ч. 1 ст. 201 КК України. Але це відразу впливає на кваліфікацію, оскільки дії К. в другому випадку вже мають бути кваліфіковані за ч. 2 ст. 202 КК України: та сама дія, вчинена за попередньою змовою групою осіб або особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, або службовою особою з використанням службового становища. В даному випадку мова йде про повторність злочинів, адже за ч. 1 ст. 32 КК України повторністю кримінальних правопорушень визнається вчинення двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу.
За ст. 35 КК України, повторність, сукупність та рецидив кримінальних правопорушень враховуються при кваліфікації кримінальних правопорушень та призначенні покарання, при вирішенні питання щодо можливості звільнення від кримінальної відповідальності та покарання у випадках, передбачених цим Кодексом.
2. Формула кваліфікації. Ч. 2 ст. 201 КК України. У діях К. наявна множинність злочинів у формі повторності.
Озброєний обрізом рушниці Н. зайшов до відділення банку та, погрожуючи працівниці банку Ч. зброєю, наказав передати йому всю готівку, яка є була в касі банку. Побоюючись за своє життя Ч. передала Н. 350 тис. гривень.
Обґрунтуйте, наявна чи відсутня в діях Ч. яка-небудь обставина, що виключає злочинність діяння?
Розв’язання
В фабулі справи мова йде про те, що Ч. передала Н. 350 тис. гривень з каси банку під тиском грабіжника Н., який був озброєний обрізом рушниці та погрожував Ч. Тобто формально дії Ч. підпадають під ч. 1 ст. 191 КК України як розтрата чужого майна, яке було ввірене особі чи перебувало в її віданні. Водночас в фабулі справи чітко вказується, що Ч. передала кошти з каси під тиском грабіжника, який погрожував їй зброєю. В ч. 1 ст. 40 КК України передбачається, що не є кримінальним правопорушенням дія або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, вчинена під безпосереднім впливом фізичного примусу, внаслідок якого особа не могла керувати своїми вчинками.
За ч. 2 ст. 40 КК України питання про кримінальну відповідальність особи за заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам, якщо ця особа зазнала фізичного примусу, внаслідок якого вона зберігала можливість керувати своїми діями, а також психічного примусу, вирішується відповідно до положень статті 39 цього Кодексу. В ч. 3 ст. 39 КК України особа не підлягає кримінальній відповідальності за перевищення меж крайньої необхідності, якщо внаслідок сильного душевного хвилювання, викликаного небезпекою, що загрожувала, вона не могла оцінити відповідність заподіяної шкоди цій небезпеці.
Під фізичним примусом у цій статті розуміється застосування щодо особи фізичного насильства з метою примушення її до вчинення протиправних дій або до протиправного невчинення певних дій всупереч її волі.
Дії, які є фізичним примусом: 1) або позбавляють особу, щодо якої застосовані, фізичної можливості діяти (внаслідок зв’язування, позбавлення волі із замкненням у приміщенні, заподіяння тілесних ушкоджень, що призвели до втрати свідомості, тощо); або спрямовані на те, щоб зламати психологічний опір особи і змусити її вчинити заборонене законом діяння (при мордуванні, катуванні тощо).
Під психічним примусом розуміється вплив на психіку особи з метою змусити її всупереч її волі до вчинення певних протиправних дій або до протиправної бездіяльності. Психічним примусом, зокрема, є: а) погроза застосування відповідного фізичного насильства, у т. ч. за допомогою зброї; б) застосування або погроза застосування насильства щодо рідних, близьких, інших осіб, доля яких є важливою для особи, від якої вимагають вчинення певних дій чи бездіяльності; в) знищення або погроза знищення майна, що належить потерпілому, його рідним, близьким, іншим особам, доля яких є важливою для особи, від якої вимагають вчинення певних дій чи бездіяльності; г) погроза розголошення відомостей, які особа бажає зберегти в таємниці; д) вплив на психіку особи за допомогою гіпнозу або інших подібних засобів.
В нашому випадку мова йде про погрозу зброєю - обрізом рушниці.
2. Формула кваліфікації. У діях Ч. наявна обставина, що виключає злочинність діяння – вплив психологічного примусу у вигляді погроз застосування зброї.
Раніше судимому за розбій М., Ф. та Х. замовили вбивство Р. При спробі реалізувати злочинну мету за допомогою вибухівки, М. заподіяв Р. лише легкі тілесні ушкодження. Через 15 років Х. повідомив поліцію про обставини вчинення цього злочину.
Дайте кримінально-правову оцінку ситуації.
Чи можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності М., Ф. та Х.?
Розв’язання
В фабулі справи слід виділити декілька ключових моментів, які впливають на кримінально-правову оцінку ситуації.
По-перше, М. є раніше судимий за розбій.
По-друге, Ф. та Х. замовили вбивство Р.
По-третє, М., маючи намір вбити Р., заподіяв йому лише легкі тілесні ушкодження.
По-четверте, через 15 років Х. повідомив поліцію про обставини вчинення цього злочину.
Слід звернути увагу на те, що стосовно Р. було замовлено вбивство, що дає підстави вести мову про п. 11 ч. 2 ст. 115 КК України – умисне вбивство вчинене на замовлення. Замовниками вбивства виступали Ф. та Х. ,а виконавцем - М.
За ч. 1 ст. 27 КК України співучасниками кримінального правопорушення, поряд із виконавцем, є організатор, підбурювач та пособник. Ч. 2 цієї статті передбачає, що виконавцем (співвиконавцем) є особа, яка у співучасті з іншими суб'єктами кримінального правопорушення безпосередньо чи шляхом використання інших осіб, що відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності за скоєне, вчинила кримінальне правопорушення, передбачене цим Кодексом, а ч. 3 – що організатором є особа, яка організувала вчинення кримінального правопорушення (кримінальних правопорушень) або керувала його (їх) підготовкою чи вчиненням. Організатором також є особа, яка утворила організовану групу чи злочинну організацію або керувала нею, або особа, яка забезпечувала фінансування чи організовувала приховування кримінально протиправної діяльності організованої групи або злочинної організації.
За умисне вбивство передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років. Відповідно до ч. 1-2 ст. 29 КК України виконавець (співвиконавець) підлягає кримінальній відповідальності за статтею Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає вчинене ним кримінальне правопорушення.
Організатор, підбурювач та пособник підлягають кримінальній відповідальності за відповідною частиною статті 27 і тією статтею (частиною статті) Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає кримінальне правопорушення, вчинене виконавцем.
Далі звернемо увагу на той факт, що М. був раніше судимий за розбій. Проте в ст. 115 передбачено лише відповідальність за злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила умисне вбивство. М. не був засуджений за цією статтею.
Наступний аспект, який слід врахувати, це те, що, маючи на меті здійснити умисне вбивство, М. вчинив Р. лише легкі тілесні ушкодження. Тобто мети злочину не було досягнуто. Відповідальність за умисне легке тілесне ушкодження передбачено в ст. 125 КК України – при цьому передбачено покарання у вигляді штрафу до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадських робіт на строк до двохсот годин, або виправних робіт на строк до одного року.
В ст. 13 КК України визначено, що закінченим кримінальним правопорушенням визнається діяння, яке містить усі ознаки складу кримінального правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу. Незакінченим кримінальним правопорушенням є готування до кримінального правопорушення та замах на кримінальне правопорушення.
За ст. 15 КК України замахом на кримінальне правопорушення є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому кримінальне правопорушення не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі.
Замах на вчинення кримінального правопорушення є закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від її волі.