ПВНЗ МІЖНАРОДНИЙ НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ АКАДЕМІКА ЮРІЯ БУГАЯ
КАФЕДРА "ПРАВА"
Реферат
З дисципліни "Конституційне право України"
на тему: Щодо тенденцій "реформування" українського судочинства.
виконала студентка 2-го курсу
групи П-91
Дерев'янко К.І.
перевірила
Лихолат Ірина Петрівна
2020
Вступ
Як відомо, судочинство нe існує у вакуумі. Його ефективність тісно пов'язана з адвокатурою та прокуратурою, слідчими, розшуковою службою, з експертними установами та виконавчою системою. Автори реформ судочинства мають це знати. Тож зміни в судочинстві мають бути узгодженими в зазначених сферах.
Реформування українського судочинства
Загалом про ситуацію.
У результаті реформування сваволі, судових помилок, бюрократизму, тяганини й хабарництва мають виникнути нові процесуальні правила та процедури , які стануть прогресивними та корисними для суспільства, приведуть до серйозних економічних та політичних змін. Судова реформа має бути закінченою та послідовною, повинна відповідати реаліям життя та запитам суспільства. Україна не може похвалитися таким підходом. У першу чергу, звертає на себе увагу той факт, що протягом останніх 28 років жодна влада в Україні так і не здійснилось дослідження в судовій та правоохоронній системах щодо проблем і явищ, які там iснують, та їх причин
Як видно з даних, отриманих від міжнародних структур Україна має найгірші показники у судочинстві серед інших крaїн Європи. Європейський досвід у нас ґрунтовно не досліджують, не вивчають, до рекомендацій не прислуховуються. Підготовку законопроектів про зміни в судочинстві здійснювали декілька років різні люди, які, як правило, мало відомі суспільству, не є авторитетними, невідомо, які вони мають знання та досвід.
Реформа заради реформи
При окремих президентах України створювалися навіть цілі концепції реформування судової системи. Але далі їх затвердження справа не рухалася. До того ж, при кожній новій владі напрацьована концепція, як правило, відкидалася, бо ніхто не вважав за потрібне її дотримуватися.
Ігноруються базові конституційні та міжнародні правові норми щодо незалежності суддів. Чого варте позбавлене правової логіки, абсолютне й безглузде piшення, яке не має аналогів у світі, про викидання з назви "Верховний Суд України" слова "України" і появи на тій основі ілюзії про створення іншого суду з позбавленням повноважень нічим не скомпрометованих суддів-професіоналів, які б могли працювати ще 10, а може й більше років.
Отже, виникла нова структура під назвою Верховний Суд невідомої держави. При цьому не можна викреслити з істоpiї нашої країни той факт, що протягом багатьох десятиліть Верховний Суд України забезпечував законність і правопорядок у державі, унеможливлював конфлікти, реабілітував тисячі безвинно репресованих людей тощо. І, як правило, рішення ВСУ були бездоганними.
Конституція говорить, що Україна продовжує бути демократичною, соціальною і правовою державою. Прихід до влади того чи іншого президента не змінює систему влади. За таких обставин знищення Верховного Суду України - це, фактично, акт сваволі, за який винні мають понести відповідальність
Щодо оцінювання судів
Багато уваги у ході "реформування" судочинства приділено атестації суддів. Щодо кандидатів у судді, суддів-кандидатів на переведення у вищі інстанції-це є правильним кроком. Але оцінювання, переатестація суддів, які обрані довічно, не акцією антиконституційною-це є посяганням на їх незалежність. Постійні атестації і переатестації вбивають правосуддя. Суддя за таких обставин не відчуває захищеності та перспективи. У зв'язку з цим зростає зневага до влади, держави і правосуддя. А це призводить до зростання корупційності, погіршення стану судочинства.
Iз метою забезпечення судової системи повноцінними суддями, збільшення довіри суспільства до них, думаю, мають змінитися підходи до комплектування і діяльності Вищої кваліфікаційної коміcії cуддів. Зараз це робиться нескінченно, хаотично й безсистемно.
Висновок
Аналіз тих змін, які здійснюються в судочинстві України, свідчить про те, що всі вони відбуваються спонтанно, непослідовно і хаотично. При цьому ніхто не хоче бачити скалічених доль сотень і тисяч людей. I це робиться в європейській, демократичній, правовій державі.
У той самий час у світі накопичений величезний досвід покращення судочинства.Але в Україні весь цей досвід ігнорується. Натомість усе «реформування» зводиться до заміни людей та ускладнення процедури заповнення вакансій. Але, як свідчить той самий світовий досвід, шляхом заміни людей не можна, «зробити ніжку маленькою, а душу великою». Зміну на краще може зробити лише зміна системи влади й економіки.