кожному етносу властиві специфічні способи освоєння умов свого існування, спрямовані на збереження і відтворення умов його життєдіяльності, які становлять етнічну культуру. Вона, на відміну від національної культури, творцем якої є інтелігенція, створюється стихійно за участю усієї спільноти. Культура багато в чому визначає особливості життєдіяльності представників спільноти;
інтенсифікація суспільної життєдіяльності зумовлює особливу актуальність питання відновлення моральних, фізичних та духовних рис людини. Тут необхідно враховувати два аспекти: по-перше, відпочинок представників етнічних спільнот за межами ареалу компактного проживання, а по-друге - у середовищі населення, яке постійно мешкає у поліетнічному середовищі, значна частина виявляє бажання відпочивати в близькому етнічному середовищі, зокрема відвідати місце народження власних батьків. Визначальне значення у цій ситуації має ностальгія;
аналіз історико-географічних особливостей розвитку етнографічних систем дозволить проаналізувати особливості заселення території, чинники і причини появи конкретного поселення, історичну ретроспективу розвитку мережі населених пунктів, зміну етнонаціонального складу їх населення, формування опорного каркасу розселення тощо;
набуті спільнотами у процесі етногенезу особливості матеріальної і духовної культури значною мірою визначають специфіку їхньої сучасної життєдіяльності. Соціокультурний розвиток людства необхідно розглядати через призму полілінійності природи цього процесу. Важливо враховувати високу варіативність форм існування людських спільнот, стійкість яких визначається адаптацією індивідів до соціально-економічних і екологічних умов. Принцип полілінійності історії досить чітко простежується на різних ієрархічних рівнях. Наведемо приклад, який пов’язаний з окремим етникосом болгарського народу.
Значна полілінійність процесу історичного розвитку етнонаціональних спільнот ставить перед суспільною географією нові специфічні завдання, вирішення яких значно збагатить її методико-методологічний апарат. Необхідно, використовуючи сучасні математичні методи, провести порівняльно-географічний аналіз процесів життєдіяльності різних етнонаціональних груп зі спільним корінням. У найпростішому варіанті це можуть бути дослідження особливостей розвитку базового етносоціального організму, який мешкає на історичній батьківщині, та діаспор. Аналіз особливостей соціоприродної, трудової, споживчої, відтворювальної та екістичної життєдіяльності населення різних частин одного материнського праетносу дозволить зробити вагомий внесок у вирішення проблеми дослідження взаємозв’язків, взаємозумовленостей та взаємозалежності у системах «природа - населення - господарство». Досліджуючи специфіку цих зв’язків у системах зі схожими параметрами елемента «населення», необхідно виходити з таких основних базових чинників:
спільність елементів матеріальної і духовної культури людських спільнот, після їх виходу зі складу одного праетносу;
створення і збереження самостійної держави є вагомим чинником розквіту етносу;
поява могутніх імперій супроводжувалася пригніченням національної самосвідомості народів, які нерідко відрізнялися не менш складною етнічною історію, ніж ті, що сформували державу;
особливості навколишнього природного середовища на новому місці розселення зумовлюють стійкість надбаних раніше елементів культури;
у період відсутності стійких державних кордонів геодемографічні процеси в середовищі етнічних груп значною мірою визначались особливостями міграційного руху населення;
за умов значної динаміки геополітичного простору економічно більш слабкі етнічні спільноти зі слабкою внутрішньою структурованістю мали значно менше можливостей для самозбереження.
Етногеографічні системи, як і будь-які інші види систем, мають горизонтальну та вертикальну структуру. Найбільш наочним відображенням вертикальної структури етногеографічної системи будь-якого регіону є розподіл населення за належністю до тієї чи іншої етнонаціональної спільноти. Це тільки базовий показник. Необхідно також враховувати місце і роль кожної групи у процесі заселення та господарського освоєння території (у більшості регіонів простежується декілька етапів цих процесів), сучасного соціально-економічного, суспільно-політичного розвитку тощо. Йдеться про необхідність появи інтегрального показника, який відображав би вплив кожного етносу на розвиток регіону.
В етногеографічних дослідженнях в Україні значно менше уваги приділяється горизонтальній структурі етногеографічних систем. Винятком є етнографічні групи титульної нації. Однак це досить вузький підхід. Під час аналізу особливостей функціонування етнонаціональних груп практично не враховується вплив на них спільнот, що мешкають поряд із ними.
Кожна етнічна спільнота вирізняється
унікальним етногенезом. У ході цього процесу до базової етнічної групи
приєднувались або від неї від’єднувались окремі спільноти. Необхідно
враховувати, що кожна етнічна спільнота має близькі за генезисом спільноти. У
найбільш загальному варіанті як родинні спільноти для українців можемо
розглядати інші східнослов’янські народи. Для більшої наочності наведемо
приклад етногеографічної суперсистеми «татари». Вони мешкають на території від
Добруджі до Поволжя. Кримських татар ми можемо порівнювати за особливістю
життєдіяльності з татарами Добруджі, Татарстану або будь-якими іншими етнічними
групами з аналогічним етнонімом, що мешкають між цими територіями. Порівняльний
аналіз історико-географічних траєкторій, що були пройдені кожною
етнонаціональною групою, дозволяє виявити точки біфуркації у їхньому розвитку.
Таким чином, ми можемо проаналізувати коли та за яких умов змінився домінуючий
тренд розвитку спільноти і за необхідності внести корективи у цей процес.
Актуальність цього питання значно зростає у контексті домінування концепції
полілінійного розвитку суспільства.
Висновки з проведеного дослідження
Література
1. Рагулина М.В. Классическая концепция культурного ландшафта Карла Зауэра: история и современность / М.В. Рагулина // Известия Иркутского государственного университета. Серия «Науки о Земле». - 2013. - Т. 6. - № 1. - С. 174-182.
2. Гродзинський М.Д. Основи ландшафтної екології : [підруч.] / М.Д. Гродзінський. - К. : Либідь, 1993. - 224 с.
3. Гладкий И.Ю. Географические основы этнической экологии : дис. ... докт. географ. наук / И.Ю. Гладкий. - Санкт-Петербург, 2006. - 380 с.
. Гумилев Л.Н. Этногенез и этносфера / Л.Н. Гумилев // Природа. - 1979. - № 1. - С. 46-55.