Материал: Карстові морфоскульптури

Форми глинистого карсту недовговічні й руйнуються впродовж кількох чи десятків років, на відміну від порожнин і поверхневих форм класичного карсту, вік яких сотні тисяч і мільйони років.

Суфозія - комплексний процес, який полягає у частковому вилуговуванні та механічному винесенні дрібних фракцій осадових порід пилуватого складу з верхніх горизонтів до нижчих. Найкращі умови для цього процесу - у лесових породах що мають макропористу структуру, тонкий дрібнодисперсний склад і містять деяку кількість карбонатів, придатних до вилуговування. Цей комплекс ознак за тривалого і багаторазового змочування лесових порід спричинює їхнє ущільнення, тобто часточки порід під впливом сил молекулярного натягу змінюють свою початкову орієнтацію і кількість пор у породі різко зменшується. Внаслідок цього зменшується загальний об'єм осадової товщі, а земна поверхня реагує на че характерними просіданнями. Тому утворюються плоскі замкнені зниження - степові блюдця. Якщо їхні розміри у поперечнику досягають кількох кілометрів, а глибину - 10 - 12 м, їх зазвичай називають подами. Зазначений процес дуже поширений на півдні України, де земна поверхня від глибини від кількох до 40 - 60 м складена лесовими породами. Це явище відображено навіть у відповідних географічних назвах, наприклад, Великий Агайманський під, Зелений під, під Чорно Долина, Чаплинський під тощо.

Для всіх зазначених процесів і форм рельєфу, утворених ними , тобто явищ некласичного карсту, вживають загальні назви «псевдокарст», «псевдо карстовий»[2].

Висновки

. За результатами виконаної роботи встановлено, що карстові форми рельєфу - це тривалий, складний процес завдяки якому створюються найрізноманітніші формі рельєфу: від каррів до велетенських печер.

. Більшість карстових порожнин (а вони формувалися за активної участі підземних вод) й понині є джерелом можливого водопостачання. Тобто карст займає не останнє місце в житті людей. Аля для промисловості і господарства це один іх перших ворогів.

. Розглядаючи карстовий процес як особливий вид денудації,встанов-лено, що в умовах різних кліматів процес відбувається по-різному, тобто з різною інтенсивністю. А це сприяє на різноманітність та унікальність,створених завдяки цьому карстових морфоскульптур.

. Найбільш вражаючі з карстових утворень - це печери. Вони бувають дуже великими, дуже глибокими та надзвичайно красивими, що приваблює туристів з усіх куточків світу. В Україні такі пам’ятки природи зустрічаютьсячасто. Одна з найцікавіших Печера Оптимістична ( додаток 2) яка має довжину лабіринту 142,5 км і посідає друге місце у світі (після печерної системи Флінт-Мамонтова у США, штат Кентуккі [2]. В Криму це печера Червона яка ще до кінця не досліджена через те, щопо двох нижніх поверхах тече підземна ріка, яка утворює кількасот проточних озер, низку каскадів і сифонів.

Отже, завдяки проведеного дослідження розглянуто різні морфо-скульптури карсту: поверхневого та закритого, вивчено головні законо-мірності розвитку карстового процесу, та в цілому поглиблено знання геоморфології в сфері екзогенних процесів.

Список використаної літератури

1.Гвоздецкий Н. А. Карст. / Н. А. Гвоздецкий. - М. : Мысль, 1981. - 214 с.

. Коротун І. М. Прикладна геоморфологія : навч. посіб. / . М. І. Коротун. - Рівне: Держ. ред.-вид. п-во, 1966. - 132 с.

. Леонтьев О. К. Общая геоморфология : учеб.пособ. / О. К. Леонтьев, Г. И. Рычагов. - М.:Высш. Шк., 1979. - 287 с.

. Райс Р. Дж. Основы геоморфологии : учеб.пособ. / Р. Дж. Райс - М.: Мир, 1980. - 574 с.

. Стецюк В. В. Основі геоморфології: навч. посіб. / В. В. Стецюк, І. П. Ковальчук,за ред. О. М. Маринича. - К. : Вища шк., 2005. - 495 с.

.Фоменко А. Н. Общаяфизическаягеография и геоморфология : учеб.

пособ. / А. Н. Фоменко, В. И. Хихлуха. - М. : Недра, 1987. - 374 с.

. Щукин И. С. Общая геоморфология : учеб.пособ. / И. С. Щукин. - М.: Изд-во Моск. ун-та,1964. - Т. 2. - 562 с.

.Якушко О. Ф. Основыгеоморфологии : учеб.пособ. / О. Ф. Якушко. - Минск : Высш. шк., 1986. - 204 с.

Додаток 1

Печера Мамонтова США штат Кентуккі. В цій печері найбільше знахідок життєдіяльності слідів перебування первинної людини.

Додаток 2

Печера Оптимістична довжина лабіринтів 142,5 км.