Материал: Кадастрове зонування території Ново-Миколаївської сільської ради Барвінківського району Харківської області

Кадастрове зонування території Ново-Миколаївської сільської ради Барвінківського району Харківської області

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. АНАЛІЗ ЗАКОНОДАВСТВА ТА НОРМАТИВНИХ ДОКУМЕНТІВ ПО ЗЕМЕЛЬНОМУ КАДАСТРУ

.1   Поняття кадастру та земельного законодавства України

1.2    Земельний кадастр України

.3      Закон України про державний земельний кадастр

.4      Порядок введення Державного земельного кадастру

.5      Порядок складання та затвердження індексно-кадастрових карт

РОЗДІЛ 2. ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНА ТА ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА НОВО МИКОЛАЇВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ

.1 Загальні відомості

2.2 Клімат

2.3 Рельєф

.4 Гідрографія

.5 Ґрунти

.6 Рослинність

.7 Тваринний світ

.8 Еколого-економічна характеристика

РОЗДІЛ 3. СКЛАДАННЯ ІНДЕКСНО-КАДАСТРОВОЇ КАРТИ

.1 Кадастрові зони і кадастрові квартали

.2 Перспективи подальшого зонування

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Ведення державного земельний кадастру являється одним із головних видів діяльності, що проводиться спеціальними органами державної влади і регулюється законодавством цієї країни.

В країнах Західної Європи, країнах Північної Америки проведенню державного земельного кадастру приділяється значна увага. Весь цей процес регулюється на державному рівні, має чіткі правила проведення і є обов’язковим.

В Україні в цій сфері існують певні проблеми, пов’язані з правилами проведення земельного кадастру, тому потребують додаткових дій з боку влади.

Актуальність земельного кадастру полягає в тому, що в Україні набуває вагомості земельна реформа. Крім того, планується створення нового адміністративно-територіального поділу, а отже, і проведення нового кадастрового поділу з урахуванням нових адміністративно-територіальних одиниць.

Мета дослідження: дослідити законодавство України про ведення земельного кадастру та особливості, принципи його ведення, укласти індексно-кадастрову карту території Ново-Миколаївської сільської ради Барвінківського району Харківської області.

Основними задачами даної роботи є:

. Розглянути, що собою представляє земельний кадастр.

.Проаналізувати законодавство про правила ведення земельного кадастру.

. Дослідити методику укладання індексно-кадастрових карт.

.Ознайомитися із природними умовами та використанням земель Ново Миколаївської сільської ради.

. Укласти індексно-кадастрову карту Ново Миколаївської сільської ради Барвінківського району Харківської області.

Об’єктом дослідження є територія Ново Миколаївської сільської ради.

Предметом дослідження є методика укладання індексної кадастрової карти Ново Миколаївської сільської ради.

В написанні роботи було використано метод аналізу, метод дедукції, порівняльно-описовий метод, картографічний метод.

Основним джерелом інформації в роботі є Земельний Кодекс України, Закон України про Державний земельний кадастр, Порядок введення Державного земельного кадастру, Інтернет-джерела, офіційний сайт Держкомзему.

Курсова робота складається зі вступу,трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи - 37сторінок.

РОЗДІЛ 1. АНАЛІЗ ЗАКОНОДАВСТВА ТА НОРМАТИВНИХ ДОКУМЕНТІВ ПО ЗЕМЕЛЬНОМУ КАДАСТРУ

1.1    Поняття кадастру та земельного законодавства України

Призначенням державного земельного кадастру є визнання факту виникнення або припинення права власності та права користування земельною ділянкою і забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, зацікавлених підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою [6].

Держава в особі спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів гарантує достовірність даних державного земельного кадастру і несе майнову відповідальність за шкоду, заподіяну власникам землі і землекористувачам. За видачу недостовірної інформації посадові особи притягуються до відповідальності згідно із законом [5].

Земельне законодавство України базується на таких основних документах:

    Земельному Кодексі України;

-        Закону про кадастр;

         Постанову про порядок ведення Державного земельного кадастру.

У статті 4 Земельного Кодексу України прописані земельне законодавство та його завдання:

1. Земельне законодавство включає цей Кодекс, інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин.

. Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель [2].

Так склалося, що з 1992 року розвиток земельних відносин в Україні був «законсервований», оскільки в основу Земельного кодексу України було закладено соціалістичні принципи земельних відносин. Деякі зміни сталися в 1992 році у зв’язку з прийняттям Закону України «Про форми власності на землю». Незважаючи на це, Земельний кодекс був недосконалим і створював істотні труднощі при формуванні нових земельних відносин. За останні роки розвиток у цій сфері відбувався винятково на основі Указів Президента України та нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України.

Раціональне використання землі є широкою комплексною проблемою і стосується вона всіх сторін організації виробництва. Подальший розвиток сільського господарства значною мірою залежить від рівня використання земельних ресурсів. Необхідність раціонального використання землі зумовлене тим, що земля у всіх галузях народного господарства є предметом праці і головним засобом виробництва [5].

Спочатку під кадастром розумілася книга, в якій вказувалися відомості про предмет оподаткування. З виникненням і розвитком держави земля стала основним джерелом державних доходів і у зв'язку з цим об'єктом оподаткування. Внаслідок цього на певних етапах розвитку суспільства з'явилася необхідність у точному обліку земель, а відтак і їх оцінці як об'єкта господарювання її оподаткування [4].

Слово "кадастр" походить від латинських слів "caput", що означає "податковий предмет" та "capetastrum" - "опис податкових предметів".

Державний земельний кадастр - це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, їх кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів, у тому числі орендарів [6].

За Земельним кодексом України основними принципами державного земельного кадастру є:

-   забезпечення повноти відомостей про всі земельні ділянки у межах України;

-        запровадження єдиної системи просторових координат та ідентифікації земельних ділянок;

         забезпечення єдиної системи земельно-кадастрової інформації та її достовірності [10].

Відомості державного земельного кадастру підлягають обов’язковому застосуванню під час планування використання і охорони земель, у ході відбору оптимальних варіантів ділянок для їх надання і вилучення, у разі вчинення угоди з землею, визначення величини платежів за землю, проведення землеустрою, оцінки господарської діяльності та здійснення інших заходів щодо використання і охорони земель [17].

Ведення державного земельного кадастру забезпечується проведенням топографогеодезичних, картографічних, ґрунтових, геоботанічних та інших обстежень і розслідувань, реєстрацією землеволодінь та землекористувань і договорів на оренду землі, обліком кількості та якості земель, бонітуванням та економічною оцінкою земель.

Відомості про якісний склад земель, що закладені в кадастрі, складаються із даних, отриманих внаслідок проведення земельно-кадастрового районування, групування ґрунтів і класифікації земель на категорії, класи та підкласи в залежності від їх природних властивостей і ознак (механічного складу ґрунтів, рельєфу, негативних процесів - ерозії, засолення, заболочення, екологічних, містобудівних властивостей тощо), що впливають на використання землі. Кожній виділеній групі ґрунтів земель присвоюється певний показник (бал), який визначає їх порівнювальну вартість за природними властивостями [6].

Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель [2].

Складовими частинами державного земельного кадастру є:

    кадастрове зонування;

-        кадастрові зйомки;

         бонітування ґрунтів;

         економічна оцінка земель;

         грошова оцінка земельних ділянок;

         реєстрація земельних ділянок і державних актів на право власності та на право користування землею, договорів оренди землі;

         встановлення меж обмежень щодо використання земель;

         встановлення меж кадастрових зон та кварталів;

         встановлення меж оціночних районів та зон;

-   створення системи кадастрових номерів (кадастрова нумерація земельних ділянок) [6].

Порядок проведення кадастрових зйомок визначається Державним комітетом України по земельних ресурсах [6].

Порядок кадастрового зонування визначається Державним комітетом України по земельних ресурсах [6].

Основним поняттям сфери кадастру є земельне право - це галузь права, що регулює земельні відносини з метою забезпечення раціонального використання земель, створення умов для підвищення їхньої ефективності, охорони прав організацій та громадян як землевласників і землекористувачів. Отже, предметом правового регулювання земельного права є відносини з володіння, користування та розпорядження земельними ресурсами, а також із їх охорони і раціонального використання. Земельне право - комплексна галузь права України, адже її основу складають норми цивільного права, органічно пов'язані з нормами адміністративного та екологічного права [14].

1.2    Земельний кадастр України

Земельний кадастр ведеться з метою гарантування прав власності на землю та інформаційного забезпечення учасників земельних відносин при реалізації їх повноважень, щодо володіння, користування і розпорядження землею [1].

Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами [1].

Метою ведення Державного земельного кадастру є інформаційне забезпечення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб при:

    регулюванні земельних відносин;

-        управлінні земельними ресурсами;

         організації раціонального використання та охорони земель;

         здійсненні землеустрою;

         проведенні оцінки землі;

         формуванні та веденні містобудівного кадастру, кадастрів інших природних ресурсів;

справлянні плати за землю [1].

Створення ефективної земельно-кадастрової системи належить до числа найважливіших передумов сталого розвитку ринкових земельних відносин, адже саме на земельний кадастр покладається вирішення завдання обліку усіх одиниць земельної власності, лише на його основі здійснюється реальне гарантування прав на земельні ділянки, саме у складі кадастру здійснюється оцінювання земель для фіскальних та регуляторних цілей [1].

Регулювання відносин, що виникають при веденні Державного земельного кадастру, здійснюється відповідно до Конституції України, Земельного кодексу України, цього Закону, законів України "Про землеустрій", "Про оцінку земель", "Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність", "Про захист персональних даних", інших законів України та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів [1].

Земельне законодавство базується на таких принципах:

а) поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва;

б) забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави;

в) невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом;

г) забезпечення раціонального використання та охорони земель;

ґ) забезпечення гарантій прав на землю;

д) пріоритету вимог екологічної безпеки [8].

Згідно статті 5 Закону України про державний земельний кадастр:

. Ведення Державного земельного кадастру здійснюється шляхом:

створення відповідної державної геодезичної та картографічної основи, яка визначається та надається відповідно до цього Закону;

внесення відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру;

внесення змін до відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру;

оброблення та систематизації відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру.

. Державний земельний кадастр ведеться на електронних та паперових носіях. У разі виявлення розбіжностей між відомостями на електронних та паперових носіях пріоритет мають відомості на паперових носіях.

. Порядок ведення Державного земельного кадастру визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до вимог цього Закону.

. Державний земельний кадастр є державною власністю.

. Внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями здійснюється виключно на підставі та відповідно до цього Закону. Забороняється вимагати для внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями надання документів та здійснення дій, прямо не передбачених цим Законом [1].

Земельний кодекс України, прийнятий Верховною Радою України від 2001 року також має главу присвячену веденню земельного кадастру. Саме цим кодексом керувалось ведення кадастру до прийняття закону «Про державний земельний кадастр» [2].

1.3 Закон України про Державний земельний кадастр

Цей Закон установлює правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру.

Державний земельний кадастр ведеться з метою інформаційного забезпечення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб при [11]:

регулюванні земельних відносин;

управлінні земельними ресурсами;

організації раціонального використання та охорони земель;

здійсненні землеустрою;

проведенні оцінки землі;

формуванні та веденні містобудівного кадастру, кадастрів інших природних ресурсів;

справлянні плати за землю.

Державний земельний кадастр ведеться на електронних та паперових носіях. У разі виявлення розбіжностей між відомостями на електронних та паперових носіях пріоритет мають відомості на паперових носіях.