Материал: ГосекзаменАДНПУ

36

характеру, що обмежує певні права і свободи людини, із дотриманням нормативно закріплених вимог до їх вчинення.

Поліцейський захід застосовується виключно для виконання повноважень поліції. Повноваження поліції поділяються на основні, додаткові та у сфері інформаційно-аналітичного забезпечення. Основні повноваження поліції визначені статтею 23 Закону України «Про Національну поліцію». Стаття 24 вказаного закону свідчить, що на поліцію можуть бути покладені також додаткові повноваження, які закріплюються виключно законом. Поліцейський захід повинен бути законним, необхідним, пропорційним та ефективним.

Поліцейський захід є законним, коли він був вчинений на підставі та у межах закону, що випливає з ч. 2 ст. 6 та ч. 2 ст. 19 Конституції України. Відповідно, їх вчинення всупереч закону так чи інакше може порушити права та обов’язки інших осіб, що зумовить настання відповідних правових наслідків.

Обраний поліцейський захід є необхідним, якщо для виконання повноважень поліції неможливо застосувати інший захід або його застосування буде неефективним, а також якщо такий захід заподіє найменшу шкоду як адресату заходу, так і іншим особам.

Застосований поліцейський захід є пропорційним, якщо шкода, заподіяна охоронюваним законом правам і свободам людини або інтересам суспільства чи держави, не перевищує блага, для захисту якого він застосований, або створеної загрози заподіяння шкоди. Обраний поліцейський захід є ефективним, якщо його застосування забезпечує виконання повноважень поліції. Поліцейський захід припиняється, якщо досягнуто мети його застосування, якщо неможливість досягнення мети заходу є очевидною або якщо немає необхідності у подальшому застосуванні такого заходу.

Поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку, охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави, протидії злочинності та в межах визначених законом послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги, вживає заходів реагування, які передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення та Кримінальним процесуальним кодексом України, на підставі та в порядку, визначених законом.

Поліцейські заходи можна умовно класифікувати на: охоронні, регулятивні та інформаційні.

Також поліцейські заходи можуть бути передбачені: 1) Законом України «Про Національну поліцію»; 2) Кодексом України про адміністративні правопорушення; 3) Кримінальним процесуальним кодексом України; 4) іншими законами.

37

До поліцейських заходів, які визначені Законом України «Про Національну поліцію», належать заходи превентивного та примусового характеру, які перелічені в статтях 31–46 Закону України «Про Національну поліцію».

До заходів реагування, які передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення, належать заходи забезпечення провадження

посвідчення водія (ст. 265-1); 5) тимчасове затримання транспортних засобів (ст. 265-2); 6) відсторонення осіб від керування транспортними засобами, річковими і маломірними суднами та огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції (ст. 266).

Порядок, підстави та процедура застосування останніх регламентуються Кодексом України про адміністративні правопорушення.

До заходів забезпечення кримінального провадження відповідно до ч. 2 статті 131 КПК України належать: 1) виклик слідчим, прокурором, судовий виклик і привід; 2) накладення грошового стягнення; 3) тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом; 4) відсторонення від посади; 5) тимчасовий доступ до речей і документів; 6) тимчасове вилучення майна; 7) арешт майна; 8) затримання особи; 9) запобіжні заходи. Порядок, підстави та процедура застосування останніх регламентуються КПК України.

Поліція для виконання покладених на неї завдань може застосовувати інші заходи, визначені окремими законами, наприклад, Законом України «Про дорожній рух» в частині регулювання дорожнього руху та проїзду перехресть, а також в частині надання документів дозвільного характеру, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

Якщо поліцейського неможливо ідентифікувати за зовнішніми ознаками, він зобов’язаний пред’явити особі документ, що посвідчує його повноваження.

18. Превентивні поліцейські заходи.

Превентивні поліцейські заходи — це дія або комплекс дій, що обмежують певні права і свободи людини, використання яких не завжди пов’язане з протиправною поведінкою конкретних осіб, застосовуються відповідно до закону для забезпечення виконання покладених на поліцію повноважень із дотриманням встановлених законом вимог.

Поліція може застосовувати такі превентивні заходи: 1) перевірка документів особи;

38

2)опитування особи;

3)поверхнева перевірка і огляд;

4)зупинення транспортного засобу;

5)вимога залишити місце і обмеження доступу до визначеної території;

6)обмеження пересування особи, транспортного засобу або фактичного володіння річчю;

7)проникнення до житла чи іншого володіння особи;

8)перевірка дотримання вимог дозвільної системи органів внутрішніх

справ;

9)застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису;

10)перевірка дотримання обмежень, установлених законом стосовно осіб, які перебувають під адміністративним наглядом, та інших категорій осіб;

11)поліцейське піклування.

Застосування превентивних заходів поліцією не є самоціллю, воно доповнює проведення виховних, інформаційних та роз’яснювальних заходів і здійснюється на засадах законності, необхідності, пропорційності, ефективності та дотримання прав і свобод людини.

Превентивні поліцейські заходи передбачають у встановлених законом випадках застосування обмежень певних прав і свобод до людей та організацій, і в цьому виявляється їх примусовий характер, хоча правопорушення при цьому відсутні. Тобто ці заходи мають чітку профілактичну спрямованість, орієнтовані на захист інтересів публічної безпеки та порядку, на недопущення вчинення правопорушень. Сутність профілактичного впливу превентивних поліцейських заходів полягає, поперше, в тому, щоб не допустити протиправної поведінки з боку конкретних осіб, які до такої поведінки схильні, а по-друге, в усуненні причин, які сприяють вчиненню правопорушень, і створенні умов, які виключають протиправну поведінку.

На відміну від заходів поліцейського примусу, які є реакцію на протиправні діяння людини, превентивні поліцейські заходи використовуються для попередження, профілактики правопорушень, а також для забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Застосуванням превентивних поліцейських заходів в ряді випадків забезпечується виявлення правопорушень, завдяки чому також здійснюється профілактичний вплив. Превентивні поліцейські заходи не містять у собі елементу покарання особи, до якої вони застосовуються, до того ж їх використання часто зовсім не пов’язане з протиправною поведінкою конкретних осіб. Превентивні поліцейські заходи, не маючи карального

39

характеру, не потребують встановлення вини порушника як обов’язкової умови застосування, а також інших обов’язкових ознак протиправного діяння.

Застосовуючи превентивні поліцейські заходи, поліцейські створюють тим самим необхідні умови для неухильного додержання законів, виявлення і припинення різних правопорушень, відвертають можливі посягання на інтереси суспільства і держави, які охороняються правом.

Підставами для застосування превентивних поліцейських заходів можуть бути реальне припущення про намір особи вчинити правопорушення (поверхнева перевірка, зупинення транспортного заходу), виникнення обставин, що загрожують публічній безпеці та порядку (вимога залишити місце і обмеження доступу на визначену територію, обмеження пересування особи чи транспортного засобу або фактичного володіння річчю), тощо.

Для одних випадків підстави об’єктивно не залежать від суб’єкта і його поведінки. Так, використання поліцейським транспортних засобів підприємств, установ, організацій має місце при виникненні необхідності переслідування злочинця.

Для застосування інших превентивних поліцейських заходів такі підстави виникають у зв’язку з настанням умов, що хоча і не є результатом вчинення конкретного правопорушення особою, але безпосередньо можуть бути пов’язані з її попередньою антигромадською поведінкою, що вказує на можливість вчинення нею правопорушень, наприклад, систематичне порушення публічної безпеки і порядку.

19. Перевірка документів особи як превентивний поліцейський захід.

Поліцейському надано право вимагати пред’явлення особою двох видів документів: 1) тих, що посвідчують особу; 2) документів, що підтверджують відповідне право особи. При цьому, поліцейський може вимагати як один документ, так і певну їх сукупність залежно від обставин застосування коментованого поліцейського заходу.

Відповідно до положень Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 р. № 5492:

1) документами, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, є:

а) паспорт громадянина України; б) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; в) дипломатичний паспорт України; г) службовий паспорт України; ґ) посвідчення особи моряка; д) посвідчення члена екіпажу;

40

е) посвідчення особи на повернення в Україну; є) тимчасове посвідчення громадянина України;

2) документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний

статус:

а) посвідчення водія; б) посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон; в) посвідка на постійне проживання; г) посвідка на тимчасове проживання; ґ) картка мігранта; д) посвідчення біженця; е) проїзний документ біженця.

Документами, що підтверджують відповідне право особи, можуть бути: посвідчення водія; дозвіл на носіння, зберігання вогнепальної зброї; рецепт лікаря на наркотичні засоби; дозвіл на перевезення небезпечних вантажів, тощо.

Поліцейський наділений правом вимагати у особи відповідні документи відповідно до ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» у таких випадках:

1) якщо особа володіє зовнішніми ознаками, схожими на зовнішні ознаки особи, яка перебуває в розшуку, або безвісно зниклої особи.

Згідно із статтею 281 Кримінального процесуального кодексу, особою, яка перебуває в розшуку, є підозрюваний, місцезнаходження якого невідомо, у зв’язку з чим прокурором або слідчим його оголошено у розшук. Про оголошення розшуку виноситься окрема постанова, якщо досудове розслідування не зупиняється, або вказується в постанові про зупинення досудового розслідування, якщо таке рішення приймається, відомості про це вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Безвісно відсутність — засвідчений у судовому порядку факт довготривалої відсутності фізичної особи в місці свого проживання, якщо не вдалося встановити місце її перебування.

Відповідно до ст. 43 Цивільного кодексу України, фізична особа може бути визнана безвісно відсутньою за таких умов: 1) якщо вона відсутня у місці свого постійного проживання протягом року; 2) якщо протягом одного року в місці, де особа постійно або переважно проживає, немає відомостей про її місцеперебування. День одержання останніх відомостей може бути підтверджено пред’явленням останнього листа відсутньої особи або іншим способом.

Безвісно зниклою може бути також визнано особу за заявою до органів поліції. Зокрема, протягом 24 годин після подання заяви, повідомлення за фактом безвісного зникнення дитини, якщо за цей час не буде встановлено місця її знаходження, а також у разі безвісного зникнення дорослої особи за обставин, що свідчать про можливість учинення стосовно неї кримінального правопорушення, здійснюється обов’язкове внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР) відомостей про вказане кримінальне