МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
ПРИКАРПАТСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА
Інститут природничих наук
Кафедра біології та екології
ФЛОРИСТИЧНЕ ТА ЦЕНОТИЧНЕ РІЗНОМАНІТТЯ ДОЛИНИ РІКИ БАБЧЕ (ПЕРЕДКАРПАТТЯ), ОХОРОНА ТА ПЕРСПЕКТИВИ ВИКОРИСТАННЯ
(магістерська робота для здобуття ОКР магістр)
спеціальність 8.04010201 - біологія
Студентки групи Б-5м
Кисляк М.Я.
Науковий керівник: к. б. н., доцент Шумська Н.В.
м. Івано-Франківськ - 2012
Зміст
Вступ
1. Огляд літератури
2. Фізико-географічна характеристика території дослідження
2.1 Географічне положення
2.2 Геологічна будова
2.3 Геоморфологічна будова
2.4 Водні ресурси
2.5 Ґрунти
2.6 Клімат
2.7 Рослинний світ
3. Методика та об’єкти дослідження
4. Результати досліджень та їх обговорення
4.1 Конспект флори
4.2 Систематичний аналіз флори
4.2.1 Аналіз провідних родин
4.2.2 Біоморфологічний аналіз
4.2.3 Аналіз видів за місцем зростання
4.2.4 Аналіз видів за рясністю
4.3 Еколого - ценотичні особливості флори долини ріки Бабче
4.3.1 Аналіз видів за флороценотипами
4.3.2 Аналіз видів за відношенням до поживних речовин
4.3.3 Аналіз видів за відношенням до вологості
4.3.4 Аналіз видів за відношенням до інтенсивності світла
4.4 Фітоценотичні особливості долини ріки Бабче
4.5 Охорона та перспективи використання рослин долини ріки Бабче
4.5.1 Рослини, які занесені до Червоної книги України
4.5.2 Значення долини ріки Бабче для збереження генофонду видів, що мають практичне значення
Висновки
Список літератури
Вступ
Прекрасний і багатогранний рослинний світ, і хоч пройшло багато років з часу його виникнення, непізнаність і нерозгаданість його вабить дослідників. Якби ми знали, скільки втрачаємо, коли не робимо жодних спроб пізнати те, що нас оточує, що дає нам життя. Адже цей світ супроводжує нас повсюди, він є частинкою нашого існування.
Актуальність роботи полягає в необхідності вивчити флористичні та ценотичні особливості рослин долини ріки Бабче (притоки Бистриці Солотвинської, Передкарпаття), отримати достовірні дані про рідкісні і зникаючі види, лікарські і декоративні рослини долини річки Бабче. Також робота може бути використана дослідниками та науковими співробітниками для подальших наукових розробок і доповнень з даної тематики, учителями і студентами для підготовки та проведення уроків ботаніки та біології у старших класах школи.
Мета роботи - вивчити рослинність долини ріки Бабче. Для досягнення цієї мети ми поставили перед собою такі завдання:
) Описати флору долини ріки Бабче;
2) Провести систематичний аналіз родин;
3) Провести аналіз видів за життєвими формами;
4) Провести аналіз видів за місцем зростання;
5) Провести аналіз видів за рясністю;
6) Провести аналіз флори за флороценотипом;
7) Провести аналіз флори за відношенням до поживних речовин;
8) Провести аналіз флори за відношенням до вологості;
9) Описати рослинність долини ріки Бабче;
10) Провести аналіз флори за відношенням до інтенсивності світла;
11) Описати рідкісні та лікарські види.
Об’єкт дослідження - долина ріки Бабче.
Предмет дослідження - рослинність долини ріки Бабче.
Новизна даної роботи полягає в тому, що дослідження в долині ріки Бабче (притоки Бистриці Солотвинської, Передкарпаття) ще не проводились, а це в подальшому допоможе науковцям та дослідникам ще краще вивчити рослинність та описати флору Івано-Франківської обл.
Практичне значення: територія Прикарпаття є зоною інтенсивного розвитку промисловості, землеробства і тваринництва, котрі супроводжуються урбанізацією ландшафту. Для усвідомлення процесів і явищ, які відбуваються на сучасному етапі та їх прогнозування виникає необхідність комплексного вивчення флори цього регіону.
флора ценотичний ріка охорона
Перший період Дослідження флори та рослинності Передкарпаття охоплює кінець ХІХ - початок ХХ століть. У цей період дослідженням флори Передкарпаття і Карпат займалися польські та німецькі ботаніки: Н. Завадський (Zawadski, 1825, 1835), Ф. Гербіх (Hеrbich, 1866), А. Реман (Rehma, 1873), В. Запалович (Zapalowicz, 1889), Е. Волощак (Woloszczak, 1890), Ф. Пакс (Paх, 1898-1908), А. Гаек (Hayek, 1916), М. Соколовський (Sokolowski, 1921), С. Вієрдак (Wierdak, 1927), М. Кочвара (Koczwara, 1931), В. Шафер (Szafer, 1935), В. Гаєвський (Gajewski, 1937), П. Контні (Kontny, 1938) [цит. за 30, 35].
Після другої світової війни флору та рослинність західних областей досліджували О.І. Бутейко (1963), В.К. Мякушко (1965), М.І. Косець (1947, 1959, 1971), М.А. Голубець (1971), С.М. Стойко (1968, 1969, 1972, 1982), Ю.Р. Шеляг-Сосонко (1961), Ю.Р. Шеляг-Сосонко та Р.С. Байрова (1965), Ю.Р. Шеляг-Сосонко та З.Н. Горохова [30-32, 35, 41-46]. У цих працях подаються відомості про флору і рослинність Карпат і Передкарпаття, наводяться дані про умови зростання різних видів рослин в окремих районах Карпат, Прикарпаття й Закарпаття, висвітлюється поширення їх на території цих районів, залежно від природно-історичних умов, викладаються наслідки вивчення деревостану, чагарникового та трав’янистого ярусів, проводиться класифікація рослинності.
Флору та рослинність листяних лісів Українських Карпат та Передкарпаття досліджували С.М. Стойко [31, 32], Л.І. Мілкіна [21], М.А. Голубець, К.А. Малиновський [8], Ю.Р. Шеляг-Сосонко [41, 42], Ю.Р. Шеляг-Сосонко та З.Н. Горохова [46]. Флору та рослинність букових лісів Українських Карпат вивчали Н.І. Косець [17], В.І. Буняк [2].
Флору Прикарпаття вивчав В.П. Ткачик [35]. В своїй монографії він детально проаналізував систематичну, еколого-ценотичну, просторову структуру флори Передкарпаття та антропогенні зміни флори.
Раритетні фітоценози західних регіонів України описали та систематизували С.М. Стойко, Л. І Мілкіна., П.Т. Ященко та ін. [34]. Проводилось також вивчення поширення рідкісних та зникаючих видів рослин у Передкарпатті, природних умов природно-заповідних територій та об’єктів [27].
Геоботанічне районування Українських Карпат
проведено Ю.Р. Шеляг-Сосонком та Т.Л. Андрієнко [43], флористичне районування
викладене у "Визначнику рослин Українських Карпат” [4].
Місцевість, яку ми досліджували, знаходиться в Івано-Франківській області на межі Богородчанського та Надвірнянського районів, на околицях села Бабче та Молодьків. За флористичним районуванням досліджувана територія належить до району Передкарпаття Східнокарпатського округу Карпатської підпровінції Центральноєвропейської провінції Європейської області Північнопалеарктичного підцарства (див. дод.1).
Передкарпаття - це передгірна височина, яка має загальний нахил на північний схід від Карпат до долини Дністра і Пруту. Абсолютні висоти височини в долинах 300-320 м. Абсолютні висоти височини в долинах рік досягають 300 - 320, на межиріччях - 350-500 м, а в передгір’ях - до 550-650 м. Територію Передкарпаття (у межах Івано - Франківської області) можна поділити на два різних передгірних райони, які відрізняються один від одного цілим рядом ознак: Івано-Франківське Передкарпаття та Покутське Передкарпаття. [3]
Надвірнянське (Міжбистрицьке) Передгір’я розташоване між долинами Солотвинської і Надвірнянської Бистриць (див. додаток 1). На півдні прилягає до Карпат, а на півночі по долині верхньої течії р. Горохолина відокремлюється від Бистрицької улоговини. Північна частина району являє собою сильно розмиту поверхню 6-тої тераси, залишками якої є височини, піднесені на висоту 450-500м (г. Горохолинська - 440 м, г. Гостра-523 м) [7, 31].
В межах Передкарпатського крайового прогину виділяють дві структурні зони: Внутрішня і Зовнішня. На Бистрицькому межиріччі трапляються 5 - 6м галечників зі світло - сірого пісковика з домівкою кременів, яшм і кварцитів. Алювії є майже на всіх межиріччях, зокрема 160 - метрова тераса річки Бистриці Надвірнянської. Алювій складений з двох шарів. Нижня частина розрізу виявлена валунно-галечними утвореннями, верхня - супіщано-суглиниста. Суглинки, що перекривають галечники темно - сірі, буруваті з лінзами піску, подекуди гравію, дуже тріщинуваті, вивітрілі. Їх потужність невелика 5 - 7м., рідко більше [3].
У Передкарпатті найбільш розвинуті делювіальні відклади на межиріччях майже всіх річок поблизу гір. Відклади складені жовтими, жовтувато - сірими, жовтувато - бурими і палевими суглинками з незначною домішкою піщаного та глинистого матеріалу. Елювіальні утворення дуже поширені. За літологічним складом виділяють такі відміни елювію: брилово - щебенистий, щебнисто-глинистий і глинистий [31].
Південно-Західну окраїну Руської платформи від Карпатської складчастої області відділяє область інтенсивного неогенового прогинання - Передкарпатський крайовий прогин, заповнений міоценовими моласами (потужними товщами уламкових порід: пісковиків, конгломератів, глин, пісків тощо,що виповнюють передові передгірні прогини матеріалами руйнування зростаючих гірських хребтів).
На території Південно-Західної окраїни Руської платформи найбільш древні утворення представлені кристалічними породами. Кристалічний фундамент полого (1-1,5˚) занурюється в західному і південно-західному напрямах і поступово перекривається чимраз молодшими осадками рифею, кембрію, ордовика, силуру, девону, карбону і трансгресивно залягаючи ми осадовими утвореннями крейди та неогену.
На досліджуваній території є Битьків - Бабченське
нафтогазове родовище, яке щорічно робить свій вклад в економіку країни [6, 42,
26].
Різноманітність геологічних відкладів і стилів тектонічної будови Івано - Франківської області, складна і довга історія розвитку екзогенних процесів зумовили неоднаковий характер її поверхні.
Флювіально-акумулятивний рельєф, що ускладнений долинно-балковими формами, дуже поширений у Передкарпатті. Річка Бистриця Надвірнянська винесла з Карпат величезну кількість уламкового матеріалу. Поблизу Карпат відклався найбільш грубоуламковий, але все ж таки обкатаний матеріал, який утворив алювіальні та флювіогляціальні товщі валунко-галечників та гравійно-суглинистих відкладів, що перекрили грубою (20 - 40) поволокою більшість площі Передкарпаття. Внаслідок тектонічних рухів та кліматичних змін на річках Передкарпаття утворилося сім терас.
Сьома і шоста тераси - це утворені алювіальними і флювіогляціальними відкладами карпатських річок мають спільні риси:
. Їх покривний характер поширення на вищих поверхнях сучасних вододілів, що свідчить про їх велику водність порівняно з сучасними річками;
2. Наявність потужних галечників в основі терасових покривів, які перекриті з поверхні плащем без лесових суглинків;
. Забарвлення галечників сполуками заліза;
. Наявність у галечниках добре обкатаних кременистих порід, яшм жовтого і рожевого кольорів;
Молодші відклади мають характер не покривів, а терас, які складені галечниками з карпатських і подільських порід і перекриті суглинками, часто лесовидними. Такими молодшими терасами є п’ята, четверта, третя, друга, перша і заплава.
П’ята та четверта тераси в долині трапляються невеликими ділянками.
Третя - добре виявлена: вона широка (досягає кількох кілометрів), утворюючи і Бистрицьку улоговину. За складом вона справжня акумулятивна, оскільки складена потужною товщею (15 - 20 і більше) галечників, перекритих малопотужними нелесовими суглинками. Така будова третьої тераси свідчить про те, що в епоху її утворення посилилися диференційовані рухи земної кори в Передкарпатті. Внаслідок цього одні блоки її опускалися, що викликало зменшення швидкості течії в ріках, їх блукання по заплаві, підмив берегів і розширення долин та накопичення галечникового алювія.
Друга тераса має набагато меншу ширину; висота 6-8 м. Потужність алювію невелика (4 - 6 м), отже вона цокольна.
Першу терасу можна назвати частково високою заплавою, тому що під час паводків її затоплює. Вона є досить широка.
Заплавні відклади (алювіальні) залягають на цоколі з корінних порід, в який врізаються русла річок, але в районах Бистрицької улоговини потужність заплавного алювію зростає, а сама заплава значно розширюється [10, 19, 31].
Поверхневі води. Бистриця бере свій початок на північних схилах Карпатських гір, має найбільший за площею басейн в Івано-Франківській обл. Бистриця Надвірнянська впадає в р. Бистриця вона є правою притокою,її довжина 98 км. Площа басейну 1585 км². Вона бере початок на північному схилі г. Чорна Клева на висоті приблизно 1600 м. Найбільші її притоки Салатрук, Довжинець, Зелениця, Горохолина та інші. Найвищий за розташуванням населений пункт в долині ріки - с. Бистриця, а найбільшим є - с. Зелена. Майже до с. Пасічна долина вузька, береги високі, схили круті і вкриті густими лісами. Швидкість течії річки значна і коливається від 2м/с в горах до 0.7м/с на рівнині Бистрицької улоговини.
Бистриця одержує живлення, головним чином, дощове і снігове, грунтове живлення є додатковим. Снігові води живлять ріку з березня по травень, коли танення снігу охоплює всю територію Передкарпаття і Карпат. В теплий період року, коли випадає близько 80% річної суми опадів ріка одержує дощове живлення, однак в цей час більша кількість вологи витрачається на випаровування. Гідрологічний режим Бистриці дуже складний. Річний хід стоку і рівнів характерний різними коливаннями, частими паводками, які спостерігаються у всі пори року: навесні - від танення снігу, влітку і восени - від випадання сильних дощів, взимку - внаслідок раптових відлиг, які супроводжуються дощами і таненням снігу в Передкарпатті [28,42].
Підземні води. У надрах Івано-Франківської області є прісні, мінералізовані та мінеральні води. Їх поширення тісно пов’язане з геологічною будовою цієї території.
Прісні води. Мінералізація прісних вод коливається в межах 0,1 - 0,5г/л, вони мають добрі смакові якості і є основним джерелом міського та сільського водопостачання. Містяться вони в основному у четвертинній товщі. Водоносними є алювіальні відклади річкових долин, з яких збудовані акумулятивні тераси. Вони представлені річковою галькою з домішкою піску та іншого різнозернистого матеріалу. Водотривкий горизонт - це переважно глинисті породи третинного віку, поверхня яких дуже нерівна. В одних місцях корінні породи виходять майже на поверхню, в інших корінне ложе занурюється на декілька метрів, де воно заповнене річковим алювієм. У зв’язку з цим утворюються напівзамкнені мікробасейни грунтових вод, а водозбагачення алювіального водоносного горизонту набагато збільшується. Води цих ділянок водоносного горизонту використовуються переважно для централізованого водопостачання (басейни Бистриць Солотвинської та Надвірнянської). Закладені на них криниці можуть задовольнити потреби у прісній воді тільки окремих дворів [4, 7].