Материал: Енергетичні проблеми в Україні та шляхи їх подолання

2.2 Проблеми енергозбереження

Неефективне використання енергетичних ресурсів, споживання та експорт легкодоступної нафти, неекономне використання електроенергії підприємствами чи домогосподарствами змушують серйозно замислитись над проблемою енергозбереження у країні.

Енергетичний сектор економіки України потребує особливої уваги як з боку держави, так й індивідів. Важливим є використання альтернативних джерел енергії, пошук нових шляхів, способів постачання її державі.

Енергосистема України навіть за наявності палива не може достатньо забезпечити споживачів тими обсягами енергії, який вони потребують.

Для забезпечення максимально ефективного розвитку економіки та підвищення якості життя населення до світових стандартів слід вирішити такі проблеми як [12. с.35]

Недостатній рівень забезпечення власними паливно-енергетичними ресурсами і значна кількість імпортованих ресурсів;

Необхідність створення стратегічних запасів для забезпечення енергетичної незалежності України;

Високий рівень зношеності енергетичної інфраструктури та необхідність модернізації та реконструкції основних фондів;

Недостатній рівень використання альтернативних видів палива та нетрадиційних джерел енергії;

Високий рівень витрат енергоресурсів при їх виробництві, транспортуванні та споживанні, впровадження новітніх технологій, раціоналізація структури суспільного виробництва.

Для вирішення вищеподані проблем слід сформувати якісну стратегію щодо їх подолання , реформувати ПЕК відповідно до ринкових умов господарювання.

Перші кроки до зміни та модернізації були зроблені з прийняттям «Енергетичної стратегії України на період до 2030 року». Ця подія мала позитивне значення у регулювання енергетики України ,адже до її прийняття не було чіткого плану щодо розвитку та функціонування енергетичної галузі. У ній розкрито багато цілей та завдань, напрямків проведення «перебудови».

Окремим розділом виділяють «Пріоритетні напрями та обсяги енергозбереження, потенціал розвитку нетрадиційних і відновлюваних джерел енергії». Згідно з ним фактор енергозбереження є одним із визначальних для енергетичної стратегії України. Від його рівня залежить ефективне функціонування національної економіки.

Відповідно до прийнятої стратегії на даний час основним фактором зниження енергоємності продукції (послуг) в усіх галузях економіки є формування ефективно діючої системи державного управління сферою енергозбереження. Це дозволить, в першу чергу, удосконалити структуру кінцевого споживання енергоресурсів, зокрема, за рахунок подальшого розширення та поглиблення електрифікації в усіх сферах економіки шляхом заміщення дефіцитних видів палива з одночасним підвищенням ефективності виробництва [13. с 36].

Ще однією проблемою, яку неможливо не згадати є обмеженість власного потенціалу інвестиційних ресурсів комплексу. Оцінюючи ситуацію, яка характерна сучасному етапу розвитку відновлення основних фондів може бути здійснене лише через 40 років. Це спричинене негативними чинниками, які зменшують ефективність вкладення коштів.

Для вирішення даної проблеми слід здійснити ряд заходів:

Сформувати конкурентну структури ринків, яка сприятиме розвитку інвестиційної діяльності більше ніж монополія.

Прискорити темпи економічного розвитку ПЕК за рахунок енергозбереження, створення системи моніторингу та стратегічного планування у ПЕК України;

Удосконалити систему управління галузевих енергетичних ринків у різних напрямках.

Впровадження таких заходів повинне сприяти інвестуванню держави, зміцненню енергетичної безпеки країни.

2.3 Структура та динаміка зовнішньої торгівлі України енергоносіями

Історично склалось що найбільший імпорт енергоносіїв до України надходить з Росії мал. 2.1.

Мал. 2.1 Товарна структура імпорту України з Російської Федерації

У структурі загального імпорту з Росії більшу частку становлять енергоносії (газ, нафта, нафтопродукти тощо), а з урахуванням машинобудівної, хімічної, гірничорудної та металургійної промисловості, деревини та деревообробки питома вага продукції, що належить до сфери виробничо-промислового імпорту й спрямовується на задоволення потреб вітчизняного виробництва, становить майже 90%. Звідси можна зробити висновок, що імпорт із Росії має життєво важливе значення для економіки України.

Щодо імпорту, то провідне місце належить енергоносіям, машинам, механізмам і устаткуванню. Україна має великі можливості розширення зовнішньоекономічних зв'язків, зокрема за рахунок поліпшення структури зовнішньої торгівлі, підвищення в експорті частки готової продукції, переважно наукомістких галузей машинобудування, хімічної і нафтохімічної промисловості.

У табл. 2.1 наведено обсяги експорту та імпорту енергетичних продуктів за 2009-2011 рр. та структуру кожного продукту до загальних обсягів експорту/імпорту.

Таблиця 2.1

Структура експорту та імпорту енергоносіїв

Джерело: Держкомстат

Як видно з табл. 2.1, у структурі експорту енергетичних продуктів переважають вугілля і торф та нафтопродукти.

Для виявлення впливу зовнішньоекономічних процесів, пов’язаних із вугіллям, доцільно сформувати структуру чистого експорту енергоносіїв (табл. 2.2). Чистий експорт енергоносіїв характеризується від’ємним значенням за 3 проаналізованих роки. Основним фактором, що знижує величину чистого експорту енергоносіїв, є великий обсяг імпортованого природного газу. Це є достатньо логічним, зважаючи на великий попит на цей енергоносій і невідповідні національні потужності його видобутку.

Однак за розглянутий період спостерігається від’ємне сальдо і по операціях із вугіллям і торфом. Цей факт є дуже негативним, особливо зважаючи на тенденцію збільшення від’ємної величини в 2010 р. Дана тенденція може бути пояснена збільшенням попиту на вугілля в Україні. Розглядаючи ці два показники в інтеграції з третім - обсягом видобутку вугілля в Україні, - можна комплексно оцінити їх співвідношення та сутність зазначених тенденцій. Аналіз співвідношення чистого експорту вугілля, обсягу споживання вугілля та його видобутку наведено на малюнку 2.2.

Таблиця 2.2

Структура Чистого експорту енергоносіїв

Джерело: держкомстат

Мал.2.2 Співвідношення чистого експорту вугілля, обсягу спожитого вугілля та норми його видобутку (за даними Держкомстату України)

Висновки до другого розділу

Економічна безпека сьогодні є однією з найважливіших частин національної безпеки України і нерозривно пов’язана із іншою складовою національної безпеки, а саме енергетичною безпекою.

Енергетична безпека як одна із складових національної безпеки проявляється по перше як стан забезпечення держави енергоресурсами для реалізації відтворюваних процесів у національній економіці, що гарантують її повноцінну життєдіяльність і, по друге, як стан безпеки енергетичного комплексу України.

Поняття енергетичної безпеки, як показує аналіз, дуже складне і багатогранне, існує чимало визначень енергетичної безпеки. Енергетична безпека є невід’ємною складовою економічної і національної безпеки, необхідною умовою існування і розвитку держави. У сучасному розумінні гарантування енергетичної безпеки - це досягнення стану технічно надійного, стабільного, економічно ефективного та екологічно прийнятного забезпечення енергетичними ресурсами економіки і соціальної сфери країни, а також створення умов для формування і реалізації політики захисту національних інтересів у сфері енергетики.

РОЗДІЛ 3

3.1 Шляхи вирішення проблеми енергозабезпечення України

Найрозумнішими кроками для безперебійного енергозабезпечення розвитку економіки країн, що не мають впливу на розподіл світових енергоресурсів, виявляються такі:

) диверсифікація внутрішніх джерел генерування різноманітних видів енергії шляхом розвитку сонячної, вітрової, геотермальної енергетики і малої гідроенергетики;

) диверсифікація зовнішніх джерел постачання енергоносіїв із-за кордону за критерієм ефективності витрат;

) корпоратизація міжнародних енергетичних зв'язків у сфері розвідування запасів природних енергоносіїв, вироблення, транспортування та відновлення основних фондів постачання енергії;

) цільове та економне використання власних енергозапасів;

) збалансування витрат різних видів енергії в народному господарстві з можливістю їх придбання за світовими цінами;

) заощадження та ефективне використання імпортної енергії у виробництві та суспільному споживанні.

Основними організаційно-економічними напрямами політики вирішення проблем енергозабезпечення мають стати:

·        зменшення паливно-енергетичної залежності від Росії, диверсифікація джерел імпорту та шляхів постачання енергоносіїв;

·        комплексна модернізація та переозброєння господарських комплексів України на основі енергозбереження, впровадження найновіших енергозберігаючих технологій, сучасних телекомунікаційних та комп’ютерних мереж;

·        розширення та інтенсифікація власних обсягів видобування нафти, газу та вугілля;

·        інтенсифікація використання власних енергоресурсів, у тому числі вторинних, альтернативних (поновлювальних) джерел енергії;

·        реформування галузей ПЕК: електроенергетики, нафтової, газової, вугільної промисловості;

·        розробка та реалізація економічних, правових і організаційних механізмів по забезпеченню енергетичної безпеки держави;

·        формування гнучкої тарифної політики на ПЕР;

·        розробка дієвих фінансово-економічних форм підтримки паливно-енергетичного сектору України;

·        досягнення оптимальних рівнів самостійного енергозабезпечення України, її регіонів;

·        створення національної системи енергозбереження;

·        розробка механізмів надання гарантій та забезпечення надійності поставок енергоносіїв (залучення систем міжнародного страхування);

·        створення та гармонізація законодавства, стандартів, сертифікатів та норм в паливно-енергетичному секторі;

·        впровадження передових систем господарювання - лізингу, перфомансконтрактингу, “прожект-менеджменту”;

·        вирішення екологічних проблем, насамперед пов’язаних зі зменшенням техногенного навантаження на територію;

·        розробка системи заходів на випадок непередбачених обставин у ПЕК чи у системі постачання ПЕР;

·        формування у населення енергозберігаючого світогляду.

3.2 Проблема залежності України від імпорту енергоносіїв

Великим ризиком для України є те що у структурі споживання первинної енергії в Україні найбільший обсяг припадає на природний газ - 41 % (понад 70 % якого імпортується), тоді як середньосвітова питома вага споживання газу становить 21 % (Таблиця 3.1).

Таблиця 3.1

Структура споживання первинної енергії. Україна, ЄС-15, США і світ в цілому (станом на 2005 р.)

Джерело: „Енергетична стратегія України на період до 2030 року”

Високий рівень майже монопольної залежності України від імпорту природного газу загрожує економічній безпеці держави. За відсутності структурних змін, національна економіка залишається надмірно енергозатратною, орієнтованою на майже необмежене споживання недорогого природного газу. Наявність розгалуженої мережі трубопроводів досі створює ілюзію можливості домовленості щодо найприйнятнішої ціни на газ. Проте тариф за транспортування природного газу територією України жорстко зафіксовано, водночас як ціна на імпортований Україною природний газ у 2006-2007 рр. встановлюється відповідно до динаміки нафтових цін. Як наслідок, у 2006 р. ціна на природний газ для України зросла на 90 %, а у 2007-2008 рр. - ще на 89 % (Таблиця 3.2).

Таблиця 3.2

ВВП України, обсяг імпорту природного газу, ціна на природний газ