Материал: Економічна інтеграція України у світовий простір

) постачальницько-збутовий характер зовнішньоекономічних зв'язків та неефективна структура зовнішньоторговельного обігу, в якому переважає сировина;

) несприятлива екологія внаслідок того, що немає екологічно чистих технологій та надмірної кількості енергетичних і взагалі промислових комплексів;

) виснаження певних видів мінеральних ресурсів, розміщення їх у несприятливих для експлуатації умовах.

Усе це призводить до низької конкурентоспроможності економіки України. Щоб змінити становище, національна політика держави має спрямувати свої зусилля і ресурси на збільшення наукового потенціалу, інформаційних технологій, поліпшення інфраструктури та розвиток перспективних галузей.

Пріоритетними галузями для нашої держави є виробництво космічної техніки, порошкова металургія, виготовлення зварювальної апаратури, будівництво важких транспортних літаків, суднобудування, послуги трубопровідного, залізничного, автотранспорту та автоперевезень, виробництво органічної і сільськогосподарської продукції у цілому, харчова промисловість. Ці напрями та галузі дадуть ефект у середньостроковій перспективі.

До найважливіших конкурентних переваг вітчизняної економіки слід віднести:

значні запаси та вигідне розташування корисних копалин (залізна та марганцева руди, сірка, ртуть, титан, рідкоземельні метали, уран, мінеральні солі, гіпс, граніт, мармур тощо);

родючі сільськогосподарські угіддя, значні запаси чорнозему;

високий освітній рівень працездатного населення при відносно низькому рівні оплати праці;

розвинену мережу академічних, науково-дослідних та проектно-конструкторських установ;

вигідне геополітичне становище, транспортно-географічне розташування, наявність розгалуженої транспортної інфраструктури;

наявність унікальних виробничих комплексів (металургійних, машинобудівних, хімічних), які поєднують розвинуту виробничу, соціальну та рекреаційну інфраструктуру, мережу науково-дослідних, проектних організацій та навчальних закладів;

привабливі кліматичні умови, унікальний рекреаційний комплекс, що включає Азовський, Чорноморський, Карпатський та Поліський підкомплекси.

Водночас, звертаючи увагу на уповільнення темпів економічного зростання вітчизняної економіки, сучасні дослідники виділяють ряд факторів, які перешкоджають динамічному господарському розвитку та підвищенню конкурентоспроможності вітчизняної економіки, в тому числі:

прискорену лібералізацію зовнішньоекономічних зв'язків, яка привела до неконтрольованої відкритості української економіки та посилення 'й' структурних деформацій;

пріоритетність цінових чинників конкурентоспроможності в умовах реалізації експортної моделі розвитку, що не стимулює якісне оновлення та структурну перебудову економіки;

високий рівень залежності внутрішньої економічної динаміки від зовнішніх, непідконтрольних національному уряду чинників.

Відтак одним із стратегічних пріоритетів трансформації економіки України в умовах глобалізації є перехід від екзогенного залежного до ендогенного орієнтованого розвитку, в т. ч.:

розбудова національної інноваційної системи, підвищення частки інноваційної продукції, збільшення обсягів надання високотехнологічних послуг;

структурна модернізація, спрямована на подолання надмірної залежності від окремих глобальних ринків та поглиблення участі у глобальних високотехнологічних проектах;

зміцнення конкурентних переваг вітчизняного бізнесу, підтримка найбільш ефективних імпортозаміщуючих виробництв та захист від недобросовісної конкуренції на світових ринках;

зміцнення експортного потенціалу країни, підвищення питомої ваги товарів із високою часткою доданої вартості;

формування виробничих регіональних кластерів (енерго-металургійно-хімічних) світового значення;

диверсифікація джерел інвестування, становлення власних транснаціональних структур;

розвиток внутрішнього ринку як бази формування та апробації національних конкурентних переваг;

елективне використання геополітичного положення України та підвищення її ролі як транзитної держави;

впровадження дієвих механізмів захисту від економічних та технологічних ризиків і небезпек, несприятливих змін міжнародної кон'юнктури;

удосконалення процесів інтеграції України в сучасні економічні та політичні альянси, розвиток взаємовигідного співробітництва з міжнародними економічними та фінансовими організаціями.

Рис 3.1. Трансформація моделі розвитку національної економіки в умовах глобалізації

Участь держави у європейських економічних структурах

Сучасна Україна має шість основних векторів розвитку міжнародної економічної інтеграції: Європейський Союз (ЄС), Співдружність Незалежних Держав (СНД), економічно-політичне об'єднання країн Грузії, України, Азербайджану та Молдови (ГУАМ), Єдиний економічний простір (ЄЕП), Чорноморське економічне співробітництво (ЧЕС), Світова організація торгівлі (СОТ). Крім зазначених генеральних, Україна має численні менш масштабні домовленості, реалізовані на мезорівні, зокрема щодо співробітництва між прикордонними регіонами, тобто за територіальним критерієм, або у різноманітних економічних галузях, тобто згідно з функціональним чинником. Але перераховані шість векторів є головними. Вони формують зовнішні зв'язки держави на макроекономічному рівні. Від їх реалізації повною мірою залежить можливість ефективного розвитку економіки.

Основні фактори економічної інтеграції на регіональному та глобальному рівнях, якими є безпосередньо економіка і тісно пов'язана з нею соціальна сфера, досить слабкі. За роки незалежності в Україні спостерігалися як періоди спаду, так і зростання. Саме етап зростання економіки прийнято використовувати у характеристиках сучасного становища вітчизняної індустрії. Проте спостерігається тенденція погіршення статусу України у міжнародних відносинах. Крім того, відбуваються негативні процеси усередині країни. Так, у середині 90-х років валютно-грошова політика, поряд із лібералізацією зовнішньої торгівлі та браком регулюючого законодавства, призвела до катастрофи у виробничій сфері, зниження рівня життя населення та посилення корупції. Протягом останніх років, незважаючи на пільгові податковий режим і банківські кредити, в глибокій кризі перебуває вітчизняний агропромисловий комплекс. Порівняно з СРСР, рослинництво скоротилося удвічі, тваринництво - у 3 рази. АПК з донора перетворився в одного з головних споживачів бюджетних коштів. Це негативно впливає на міжнародну інтеграцію держави. Між тим Україна має зв'язки з більшістю найважливіших міжнародних організацій. Насамперед, це Організація Об'єднаних Націй (ООН) та її структури. Україна була серед членів - засновників ООН у 1945 р. У Генеральній Асамблеї Організації Об'єднаних Націй наша країна має рівні права з усіма членами ООН. кілька разів її обирали непостійним членом Ради Безпеки. Вона бере активну участь в роботі головного економічного органу ООН - Економічної і Соціальної Ради (ЕКОСОР) та інших структурах, пов'язаних з економікою.

Висновки

З метою європейської інтеграції української фундаментальної та прикладної науки доцільно просувати ідею створення інтегрованої інформаційної мережі академічних інститутів, віртуальних лабораторій, бібліотек і баз даних на території України, враховуючи іноземний досвід розвитку таких мереж.

Основні завдання у сфері міжнародного науково-технічного співробітництва у відносинах із країнами ЄС:

         нарощування співпраці з провідними у науково-технічному сенсі державами з метою отримання нових знань з актуальних проблем фундаментальних і прикладних наук;

         організація співробітництва в сфері розвитку інноваційної інфраструктури України з інноваційними інфраструктурами та програмами Європи;

         залучення прямих і портфельних іноземних інвестицій у високотехнологічні галузі української економіки, а також для розвитку вітчизняної інноваційної системи з наближенням до світових стандартів; сприяння підготовці управлінських кадрів для інноваційного підприємництва та створення ефективних механізмів комерціалізації технологій;

         використання співпраці в науково-технологічній сфері в рамках СНД для реалізації мети входження України до єдиного європейського технологічного простору.

Позитивна тенденція щодо розширення й поглиблення співробітництва в галузі науки і технологій з європейськими країнами, підвищення міжнародного авторитету України в цій сфері, які спостерігаються останнім часом, можуть істотно сприяти залученню інвестицій до розвитку національної науки й наукоємних технологій, збереженню та розвитку науково-технологічного потенціалу України за умов виконання українською стороною своїх зобов’язань за укладеними угодами і договорами.

Усебічна підтримка процесів формування єдиного науково-технологічного простору України та ЄС потребує:

         посилення співробітництва з провідними в науково-технічному сенсі європейськими державами (ФРН, Франція, Велика Британія тощо) з метою отримання нових знань із актуальних проблем фундаментальних і прикладних наук, зміцнення позицій вітчизняних шкіл у світовій системі поділу праці в сфері науки, участі в розв’язанні глобальних проблем сучасності, використання закордонного досвіду для реформування української науки;

         використання накопиченого досвіду і традицій взаємодії з країнами Центральної та Східної Європи для розширення спільних досліджень і розробок, розвитку наукової інфраструктури та спільного з цими країнами входження України в європейські науково-технологічні програми;

         використання механізмів науково-технічного співробітництва з промислово розвиненими країнами - членами ЄС та ОЕСР - з метою диверсифікації джерел фінансування вітчизняних досліджень і розробок, залучення іноземних інвестицій в інтересах удосконалення інфраструктури й експериментальної бази вітчизняної науки, зростання наукоємності української економіки;

         розвитку контактів з Європейським банком реконструкції і розвитку, Європейською асоціацією венчурного капіталу, а також венчурними фірмами закордонних держав і приватними інвесторами з метою залучення їх до фінансування ризикових проектів на території України, у тому числі за участю вітчизняних малих і середніх фірм;

         розширення присутності України в європейських країнах, зайняття ніші на ринках високих технологій, наукоємних товарів і послуг цих країн, зокрема, Польщі, Угорщини, Чехії, Словаччини.

У двосторонньому співробітництві з країнами Європейського Союзу пріоритетами є:

         наукова кооперація у галузях матеріалознавства, фізики, хімії, біо- й інформаційних технологій, нанофізики та наноелектроніки;

         трансфер технологій і заснування підприємств, орієнтованих на створення наукоємних технологій;

         наукові дослідження й інновації на малих і середніх підприємствах.

З метою створення сприятливих умов для просування на європейські ринки українських технологій і наукоємних товарів, підвищення рівня комерціалізації вітчизняних технологій і виробництва в Україні на їх основі конкурентоспроможної високотехнологічної продукції для експорту необхідно здійснити комплекс заходів, спрямованих на стимулювання експортно-імпортних операцій з об’єктами інтелектуальної власності, наукоємними товарами та послугами, що, зокрема, передбачають:

         зростання частки наукоємної продукції і послуг в структурі українського експорту;

         раціоналізацію імпорту Україною високих технологій, наукоємних товарів і послуг, у тому числі для проведення розробок і виробництва аналогічних чи удосконалених, порівняно з імпортованими, товарів і послуг; надання консалтингових та інжинірингових послуг в галузі експорту й імпорту наукоємної продукції українським науково-технічним організаціям і промисловим підприємствам, а також малим наукоємним фірмам, розробку експортного каталогу високих технологій і наукоємної продукції; державний контроль і ліцензування експорту високих технологій, наукоємних товарів і послуг, у тому числі отриманих у результаті міжнародної комерціалізації технологій;

         ліцензування імпорту високих технологій для недопущення проникнення в Україну застарілих та екологічно деструктивних технологій;

         проведення при підписанні контрактів експертної оцінки можливих наслідків для України експорту послуг і отриманої в результаті МНТС продукції, що підпадає під режим експортного контролю;

         гармонізацію української системи сертифікації та стандартизації з європейськими нормами і правилами та забезпечення відповідності експортованої й імпортованої високотехнологічної продукції українським і європейським стандартам;

         розширення державної підтримки патентування за кордоном вітчизняних технологій.

Реалізація зовнішньої політики України в напрямі євроінтеграції має передбачати забезпечення інтересів науково-технологічної безпеки - невід’ємного компоненту національної безпеки, яка має бути спрямована на вирішення таких завдань:

         збереження та розвиток наукового й інноваційного потенціалу і захисту прав на результати науково-технічної діяльності;

         створення економічних умов затребуваності науки;

З метою мінімізації шкоди, завданої міграцією наукових кадрів за кордон, необхідно всебічно підтримувати наукові контакти з українськими вченими в еміграції, залучаючи їх до розв’язання проблем вітчизняної науки.

У практичному плані розвитку та поглиблення ролі національної науки й вітчизняних високих технологій у контексті входження України до європейського науково-технологічного простору мають забезпечуватися:

         моніторинг ситуації на європейському ринку високотехнологічної продукції та прогнозування тенденцій його розвитку;

         оперативне інформування міністерств і відомств України про науково-технічні проекти від європейських партнерів;

         політичне сприяння залученню інвестицій ЄС у науково-технічний і інноваційний сектор України;

         підтримка участі українського бізнесу в перспективних європейських проектах і тендерах інноваційного спрямування, дипломатичного захисту інтелектуальної власності нашої держави тощо. З метою підвищення поінформованості учасників співробітництва та громадськості про напрями й завдання зовнішньої політики України в галузі МНТС, стимулювання процесів комерціалізації технологій доцільно здійснювати на постійній основі збір і обробку необхідної інформації для формування єдиної бази даних відкритого доступу, яка містить інформацію про:

         проекти МНТС у сфері науки й інновацій;

         ресурси вітчизняних та іноземних венчурних фондів;

         умови участі в МНТС, включаючи необхідну документацію, критерії конкурсного відбору проектів тощо;

         забезпечення ефективного використання сучасних інформаційних технологій, систем, мереж.

Список використаних джерел

1.      Навчальний посібник «Регіональна економіка».

.        Г. Г. Старостенко, С.В. Онишко, Т. В. Поснова «Національна економіка».

.        В. Ф. Савченко «Національна економіка».

.        В. Базилевич «Економічна теорія».

.        Гальчинський А., Геєць В., Кінах А., Семиноженко В. Інноваційна стратегія українських реформ. - К.: Знання України, 2009. - 336 с.

.        Зленко А. М. Дипломатія і політика. Україна в процесі динамічних геополітичних змін. - Харків: Фоліо, 2009. - 559 с.

.        Інституційні засади інноваційної економіки: міжнародний досвід та вітчизняна практика: Монографія. - За заг. ред. В. С. Новицького. - К.: Книжкове вид-во НАУ, 2011. - 200 с.

.        Пахомов Ю. М. та ін. Національні економіки в глобальному конкурентному середовищі. - К.: Україна, 2007. - 237 с.

.        Стратегії розвитку України: Теорія і практика / Ред. О. С. Власюк. - К.: НІСД, 2010. - 864 с.