Материал: Дослідження класу Павукоподібних

Рис. 3.2− Фаланговидний фолькус (Pholcus phalangoides)

Також в сімействах Mimetidae і Ero є вбивці павуків. Ero нападає на павука різко, на одну з ніг павука.Потім він відступає і чекає на безпечній відстані, доки укушений павук неумирает. Тоді він повертається, щоб висмоктати з павука все до крапельки.

У нас, людей, погана звичка тривожити життя природного світу у своїх власних егоїстичних цілях. При цьому ми знищуємо безліч жител павуків. При застосуванні інсектицидів в сільському господарстві знищуються цілі поселення комах і павуків. Дуже велика кількість павуків занесена в Червону книгу і нині знаходиться на межі вимирання. Тепер дуже рідко можна зустріти тарантулів в Південній Америці, тому що їх ловили і продавали в якості домашніх тварин.

Природний ворог кліщів - лісові мурашки. Кислота, що виробляється ними, є природним репелентом і може бути використана для захисту від кліщів. У аптеках вільно продається мурашиний спирт, яким після розведення водою в 20-30 разів, можна обробити одяг і шкіру нижніх кінцівок перед відвідуванням лісових масивів, дачних і рекреаційних зон. Запах мурашиного спирту відлякує кліщів. [4]

.3 Рівень популяції

Сучасні павукоподібні представлені наземними формами, які походять від водяних членистоногих <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A7%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D1%96>, які спочатку заселяли моря. Щоб пристосуватися до наземного способу існування, павукоподібні повинні були: здійснити зміну органів дихання <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%B8_%D0%B4%D0%B8%D1%85%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F>; максимально зменшити випаровування води з поверхні тіла; перейти на нові об'єкти живлення.

Основні особливості організації, що забезпечили пристосування павукоподібних до життя на суходолі:

. поява «легенів» і трахей <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D1%80%D0%B0%D1%85%D0%B5%D1%97> - органів дихання атмосферним киснем;

. воскові виділення кутикули <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%83%D1%82%D0%B8%D0%BA%D1%83%D0%BB%D0%B0_%D0%B1%D0%B5%D0%B7%D1%85%D1%80%D0%B5%D0%B1%D0%B5%D1%82%D0%BD%D0%B8%D1%85>, які перешкоджають випаровуванню води;

. зменшення розмірів тіла для обмеження числа линьок;

. розвиток копулятивних органів <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D0%B5%D0%B2%D1%96_%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%B8> і внутрішнього запліднення <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%97%D0%B0%D0%BF%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F>.

В даний час спорідненість між павукоподібними і мечохвостами підтверджено морфологічними та молекулярно-біологічними даними. Схожість з комахами в будові органів виділення (мальпігієвих судин) і дихання (трахей) визнано конвергентним.

Сучасні представники классу це близько 100 тисяч видів. Головні розбіжності стосуються статусу загону кліщів (Acari), який у середині XX ст. видатний вітчизняний акаролог А. А. Захваткін запропонував розділити на три самостійних загони: акариформних, паразитиформних і кліщів-косариків. Цю точку зору в даний час розділяють багато провідних акарологів.

Раніше до павукоподібних відносили тихоходок (нині - тип Tardigrada), а також язичкових (Linguatulidae) - паразити ссавців, тепер розглядаються в якості сімейства класу Maxillopoda.

Одна з вимерлих груп павукоподібних - Anthracomarti, представники яких мали, подібно косариків, розчленоване 4-9-члениковое черевце і добре відокремлені головогруди, нагадуючи цим фрінів, але відрізнялися від них педипальпами, позбавлені коготків; залишки їх знайдені тільки в кам'яновугільних відкладах.

Цей розділ показує та обґрунтовує роль Павукоподібних в природі та господарській діяльності людини, описує яку шкоду та користь приносять представники класу.

Ми можемо дізнатись приуроченість Павукоподібних до мікроклімату, вологості повітря, певних температурних показників та сприятливі умови для життєдіяльності цих тварин.

Також, даний розділ показує еволюційні зв’зки усередині класу.[9]

ВИСНОВКИ

У підсумку можна сказати, що клас Павукоподібні - клас типу членистоногих, який включає підкласи павуків, скорпіонів, косариків і кліщів.

У першому розділі викладено інформацію щодо біологічної класифікації павукоподібних та загальні відомості про клас, а саме те, що клас Павукоподібні (Arachnida) відноситься до царства Тварин, підцарства Багатоклітинні (Metazoa), типу Членистоногих (Arthropoda), підтипу Хеліцерових (Chelicerata).

Загалом можна зробити висновок, що Павукоподібні - найдавніші тварини на Землі, їхні викопні останки знаходять в пластах силурійського періоду. За будовою вони подібні комахами і ракоподібним. Відомо близько 80 000 сучасних видів цього класу, їх об'єднують в 9-11 рядів.

Також, з цього розділу ми дізнались загальну характеристику класу Павукоподібних, а саме: розміри представників класу, зовнішню будову, органи дихання, органи почуттів, травну систему та статеву систему.

У другому розділі досліджено загальну характеристику чотирьох підкласів класу та описано будову їх найтиповіших представників: Аргасового (персидського) кліща (Argas persicus), Павука-хрестовика (Araneus diadematus), Косарика звичайного (Phalangium opilio), Середземноморського скорпіона (Buthus occitanus).

Загалом з цього розділу можна зробити висновок, що всі 4 підкласи відрізняються від один одного,проте мають і спільні риси.

Кліщі - дрібні членистоногі тварини <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A7%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D1%96>. Вони є значно меншими за представників інших підкласів. Відрізняються вони не тільки розмірами, а й тим, що їхнє тіло складається тільки з однієї частини.

Павуки в наш час є однією з найбільш процвітаючих груп тварин, оскільки вони проживають всюди- від пустель і тропічних лісів до помірних областей. Найбільш значущою ознакою павуків, яка відрізняє їх від інших представників класу є павутина, яка мала вирішальне значення в еволюції цього ряду.

Косарики нагадують павуків, але на відміну від них, мають сегментоване черевце, сполучене з головогрудьми широкою основою, а не стеблинкою. Простонародна назва косарів - косиночки.

Скорпіони −виключно наземні форми, які зустрічаються лише в жарких країнах. Ці наземні членистоногі є нічними хижаками.

У третьому розділі описано екологічну роль класу Павукоподібних у біогеоценотичному ряді.

Підсумовуючи, можна дійти висновку, що павукоподібні - це тварини, які відіграють важливу роль у природі та житті людини, приносячи як і шкоду, так і користь. Люди часто страждають від захворювань які викликають або переносять представники класу. Також ці тварини можуть знижувати запаси продовольства. Проте, вони є дуже корисними, тому що вбивають комах-шкідників та можуть покращувати стан грунту. В сучасному світі нерідко можна побачити як люди використовують представників даного класу як домашніх улюбленців.

РЕФЕРАТ

Дана курсова робота налічує 36 сторінок, 10 джерел та 11 рисунків.

Об’єкт дослідження - клас Павукоподібні.

Метою курсової роботи є ознайомлення з різноманіттям павукоподібних , їх ознаками пристосування до середовища проживання, загальними рисами організації та дослідження особливостей будови представників даного класу, класифікації павукоподібних та їх подібності між собою.

Включає курсова робота такі розділи:

Положення підкласу Павукоподібних в біологічній класифікації.

Положення підкласу Павукоподібних в структурному рівні організації екосистем та внутрішня будова об’єкту досліджень.

Екологічна роль класу Павукоподібних в біогеоценотичному ряді

Ключові слова : підклас, ряд, павук, косарик, вид, жало.

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ НА ДЖЕРЕЛА

1 Біологія: Комплексний довідник/Р. В. Шаламов, Ю. В. Дмитрієв, В. І. Подгорний. - Х.: Веста: Вид-во «Ранок», 2006.- 624 ст.

Заянчковский И.В. Животные, приметы и предрассудки. - М.: Знание, 1991. - 345 ст.

Біологія: Підручник для студентів екологічних спеціальностей / Я. Д. Гладун. Івано-Франківськ: Факел, 2001. - 322 ст.

Я познаю мир. Удивительные животные: Энциклопедия для детей. Под ред. О.С. Бартенева. - Изд-во АСТ, 1999.−12 ст.

Зоологія безхребетних. Функціональні та еволюційні аспекти = Invertebrate Zoology: A Functional Evolutionary Approach / пер. з англ. Т. А. Ганф, Н. В. Ленцман, Є. В. Сабанєєва; під ред. А. А. Добровольського та А. І. Грановіча. - 7-е видання. - М .: Академія, 2008. - Т. 3. - 496 ст.