Материал: Дослідження класу Павукоподібних

Дослідження класу Павукоподібних

ЗМІСТ

Вступ

. Положення класу Павукоподібних в біологічній класифікації

.1 Загальна характеристика

. Положення в структурному рівні організації екосистем та внутрішня організація об’єкту досліджень

.1 Особливості підкласу Кліщі (Acarina). Будова Аргасового (персидського) кліща (Argas persicus)

.2 Особливості підкласу Павуки (Araneae). Будова павука-хрестовика (Araneus diadematus)

.3 Особливості підкласу Косарики (Opiliones або Phalangida). Будова косарика звичайного (Phalangium opilio)

.4 Особливості підкласу Скорпіони (Scorpiones). Будова Середземноморського скорпіона (Buthus occitanus)

. Екологічна роль класу Павукоподібних в біогеоценотичному ряді

.1 Рівень біосфери

.2 Рівень біогеоценозу

.3 Рівень популяції

Висновки

Перелік посилань на джерела

ВСТУП

Дана курсова робота присвячена дослідженню класу Павукоподібних. Метою роботи є ознайомлення з загальною характеристикою класу Павукоподібних, їх ознаками, пристосуванням до середовища проживання та загальними рисами організації. Важливим є показати їх значення в природі та житті людини, вивчити їх екологічну роль в біогеоценотичному ряді, дослідити характерні особливості будови представників даного класу та їх відмінностями.

Павукоподібні - це клас безхребетних тварин типу членистоногі. Павукоподібні, також як комахи, поширені повсюдно на нашій планеті до 80 градусів північної широти, причому більшість з них живуть на суші, відомі рідкісні види вторинно водних кліщів. Представники цього класу зустрічаються навіть у високогір'ї та в повітрі, коли переносяться вітром із частинками павутини. Серед кліщів багато ектопаразитів. Павукоподібні - найдавніші тварини на Землі, їхні викопні останки знаходять в пластах силурійського періоду. За будовою вони подібні до комах і ракоподібних. Відомо близько 80000 сучасних видів цього класу, їх об'єднують в 9-11 рядів (за різними класифікаціями). Розміри павукоподібних різні та можуть бути від часток міліметра до декількох сантиметрів. Найбільші представники класу - скорпіони, косарики, кліщі та павуки. Вивченням павукоподібних займається наука - арахнологія.

Клас Павукоподібні відіграє важливе значення у природі та житті людини. Представники цього класу можуть приносити як і користь природі і людині, так і шкоду.

Відомо,що деякі Павукоподібні можуть покращувати структуру грунтів. Більшість видів павуків знищують коммах-шкідників рослин та велику кількість мух,які є переносниками різних мікробів.

Однак, багато людей страждають від цього класу Членистоногих. Наприклад, від укусів деяких представників, отрута яких може бути небезпечною для здоров’я та життя людини.[8]

1. ПОЛОЖЕННЯ КЛАСУ ПАВУКОПОДІБНИХ В БІОЛОГІЧНІЙ КЛАСИФІКАЦІЇ

павукоподібний кліщ косарик скорпіон

1.1 Загальна характеристика

Клас Павукоподібні (Arachnida) відноситься до царства Тварин, підцарства Багатоклітинні (Metazoa), типу Членистоногих (Arthropoda), підтипу Хеліцерових (Chelicerata).

Клас Павукоподібні поділяється на 4 підкласи : підклас Кліщі (Acarina), підклас Павуки (Araneae), підклас Косарики (Opiliones) та підклас Скорпіони (Scorpiones).

Підклас Кліщі (Acari) поділяється на 2 надряди: надряд Acariformes (Акариформні кліщі), та надряд Parasitiformes (Паразитоформні кліщі).

Надряд Acariformes (Акариформні кліщі) поділяється на 2 ряди: Тромбідіформні кліщі (Trombidiformes) (включає 2 підряди: Sphaerolichida та Prostigmata) і Саркоптиформні кліщі (Sarcoptiformes) (включає 3 підряди : Endeostigmata, Oribatida та Astigmata).

Підряд Sphaerolichida поділяється на 2 родини: Sphaerolichidae та Lordalychidae.

Підряд Prostigmata поділяється на 40 родин та близько 20000 видів.

Підряд Endeostigmata поділяється на 2 надродини (Alycoidea, Nematalycoidea) та 10 родин (Alicorhagiidae, Alycidae, Grandjeanicidae, Lordalychidae, Nanorchestidae, Oehserchestidae, Terpnacaridae, Nematalycoidea, Micropsammidae, Nematalycidae, Proteonematalycidae).

Підряд Oribatida поділяється на 44 надродини, 108 родин та близько 1170 видів.

Підряд Astigmata поділяється на 80 родин та близько 3400 видів.

Надряд Parasitiformes (Паразитоформні кліщі) поділяється на 4 ряди :

Кліщі-косарики (Opilioacaridae), Holothyrida, Ixodida, та Mesostigmata( включає 3 підряди: Sejoidea, Trigynaspida, Monogynaspida).

Ряд Кліщі-косарики (Opilioacaridae) налічує 10 родин (Adenacarus, Caribeacarus, Neocarus, Opilioacarus, Panchaetes, Paracarus, Phalangiacarus, Salfacarus, Siamacarus, Vanderhammenacarus) та 26 видів.

Ряд Holothyrida налічує 3 родини (Allothyridae, Holothyridae, Neothyridae) та близько 30 видів.

Ряд Ixodida поділяється на 3 родини: Аргасові кліщі (Argasidae), Іксодові кліщі (Ixodidae), Nuttalliellidae.

Підряд Sejoidea поділяється на 6 родин (Discozerconidae, Heterozerconidae, Ichthyostomatogasteridae, Reginacharlottiidae, Sejidae Uropodellidae) та 59 видів.

Підклас (ряд) Павуки (Araneae) поділяється на 3 підряди : Членистобрюхі павуки (Mesothelae), Мігаломорфні павуки (Mygalomorphae), Аранеоморфні павуки (Araneomorphae).

Підряд Членистобрюхі павуки (Mesothelae) поділяється на 4 родини (Liphistiidae, Arthrolycosidae, Arthromygalidae, Pyritaraneidae) та близько 100 видів.

Підряд Мігаломорфні павуки (Mygalomorphae) поділяється на 15 родин та близько 2580 видів.

Підряд Аранеоморфні (Araneomorphae) павуки поділяється на близько 200 родин та 76000 видів.

Підклас Косарики (Opiliones або Phalangida) поділяється на 4 підряди: Cyphophthalmi, Eupnoi, Dyspnoi, Laniatores.

Підряд Cyphophthalmi поділяється на 6 родин (Stylocellidae, Ogoveidae, Neogoveidae, Pettalidae, Sironidae <#"791108.files/image001.jpg">

Рис. 1.1− Павук-птахоїд

Опистосома початково складається з 13 сегментів, перші сім з яких можуть нести видозмінені кінцівки: легкі, гребневидні органи, павутинні бородавки або статеві придатки. У багатьох павукоподібних сегменти просоми зливаються один з одним, аж до втрати зовнішньої сегментації у більшості павуків і кліщів.

У павукоподібних покриви несуть відносно тонку хітинову кутикулу, під якою знаходиться гіподерма і базальна мембрана. Кутикула захищає організм від втрати вологи при випаровуванні, тому павукоподібні заселили найпосушливіші райони земної кулі. Міцність кутикулі надають білки, виробляючи хітин.

Органами дихання служать трахеї (у фаланг, псевдоскорпіонів, косариків та деяких кліщів) або так звані легеневі мішки, іноді ті й інші разом (у павуків); у нижчих ж павукоподібних відокремлених органів дихання немає; ці органи відкриваються назовні на нижній стороні черевця, рідше -на головогрудях, однією або декількома парами дихальних отворів (stigma).

Легеневі мішки є більш примітивними структурами. Вважається, що вони розвинулись внаслідок видозміни черевних кінцівок в процесі освоєння наземного способу життя предками павукоподібних. Легеневий мішок у сучасних павукоподібних являє собою заглиблення в тілі, його стінки утворюють численні листоподібні пластинки з великими лакунами, заповненими гемолімфою. Через тонкі стінки пластинок відбувається газообмін між гемолімфою і повітрям, що поступає в легеневий мішок через отвори дихальця, розташованих на черевці. Легеневе дихання є у скорпіонів (чотири пари легеневих мішків і низькоорганізованих павуків (одна пара).

У псевдоскорпіонів, косариків, сольпуг та деяких кліщів органами дихання служать трахеї, а у більшості павуків (окрім найпримітивніших) одночасно є і легені (зберігається одна - передня пара) і трахеї. Трахеї представляють собою тонкі розгалужені (у косариків) або негільчаті (у псевдоскорпіонів і кліщів) трубочки. Вони пронизують всередині тіло тварини і відкриваються назовні отворами стигм на перших сегментах черевця (у більшості форм) або на I сегменті грудей (у сольпуг).

У деяких дрібних кліщів спеціалізовані органи дихання відсутні, в них газообмін здійснюється, як і у примітивних безхребетних, через всю поверхню тіла.

Ганглії черевного нервового ланцюжка часто концентруються, утворюючи більш або менш виражену гангліозну масу. У косариків і кліщів усі ганглії зливаються, утворюючи кільце навколо стравоходу, однак у скорпіонів зберігається виражений черевний ланцюжок гангліїв.

Органи почуттів у павукоподібних розвинені по-різному. Найбільше значення для павуків має дотик. Численні дотикові волоски - тріхоботрії - у великій кількості розкидані по поверхні тіла, особливо багато їх на педипальпах і ходильних ногах. Кожен волосок рухомо прикріплений до дна спеціальної ямки у покривах і з'єднаний з групою чутливих клітин, які перебувають у його заснування. Волосок сприймає найменші коливання повітря або павутини, чуйно реагуючи на події, при цьому павук здатний по інтенсивності коливань розрізняти природу дратівливого фактора.

Органами хімічного почуття служать ліровидні органи, які являють собою щілини у покривах довжиною 50-160 мкм, що ведуть до поглиблення на поверхні тіла, де знаходяться чутливі клітини. Ліровидні органи розсіяні по всьому тілу.

Органами зору у павукоподібних є прості очі, кількість яких у різних видів варіює від 2 до 12. У павуків вони розташовані на головогрудному щиті у вигляді двох дуг, а у скорпіонів одна пара очей розташовується спереду і ще кілька пар - з боків. Незважаючи на значну кількість очей, зір у павукоподібних слабке. У кращому випадку вони здатні більш або менш чітко розрізняти предмети на відстані не більше 30 см, а більшість видів - і того менше (наприклад, скорпіони бачать тільки на відстані кілька см). Для деяких бродячих видів (наприклад, павуків-скакунів) зір є більш важливим, оскільки з його допомогою павук видивляється здобич і розрізняє особин протилежної статі.

Травна система пристосована до живлення напіврідкою їжею.

Кишечник складається з вузького стравоходу, приймаючого слинні залози, шлунка, забезпеченого парними і непарними відростками, і задньої кишки, звичайно з розширеною клоакою, попереду якої впадають видільні, так звані мальпігієві залози(судини). Одною стороною вони входять в кишку, а інший в порожнину тіла. Коли накопичуються відходи життєдіяльності, залози виділяють їх із тіла.

Існують і інші видільні органи, так звані коксальні залози.

Усі павукоподібні різностатеві і в більшості випадків демонструють яскраво виражений статевий диморфізм. Статеві отвори розташовуються на другому сегменті черевця (VIII сегмент тіла). Більшість відкладає яйця, але деякі загони живородні. [3]

У цьому розділі ми можемо ознайомитися з загальною характеристикою класу Павукоподібні та їх біологічною класифікацією. Ми можемо побачити, що цей клас поділяється на 4 головні підкласи : підклас Кліщі (Acarina), підклас Павуки (Araneae), підклас Косарики (Opiliones) та підклас Скорпіони (Scorpiones), які в свою чергу поділяються на велику кількість надрядів, підрядів, рядів та видів. Цей клас типу Членистоногих дуже численний та поширений повсюдно на нашій планеті. Також ми можемо побачити загальну характеристику Павукоподібних, їх основні ознаки, що відрізняють саме цей клас від інших представників Членистоногих, будову, особливості життєдіяльності та властивості.

2. ПОЛОЖЕННЯ В СТРУКТУРНОМУ РІВНІ ОРГАНІЗАЦІЇ ЕКОСИСТЕМ ТА ВНУТРІШНЯ ОРГАНІЗАЦІЯ ОБ’ЄКТУ ДОСЛІДЖЕНЬ

.1 Особливості підкласу Кліщі (Acarina). Будова Аргасового (персидського) кліща (Argas persicus)

Кліщі - дрібні членистоногі тварини <#"791108.files/image002.jpg">

Рис. 2.1− Аргасовий (персидський) кліщ: 1−вигляд з дорсальної поверхні; 2−вигляд самки з вентральної поверхні тіла

До черевної поверхні фіксуються чотири пари довгих, 6-членистих ніг: дві пари спрямовані вперед, дві - назад. Хоботок (гнатосома) знаходиться в камеростомі, короткий і не виходить за межі тіла, має аналогічну із іксодидами будову: пару пальп, пару хеліцер і гіпостом. Основа його чотирикутна. На рівні першої-другої пар ніг відкриваються статеві отвори, дещо каудально від четвертої пари ніг - анальний отвір. Перитреми серповидні. Самці менші за самок, інші статеві ознаки виражені погано.

Розвиваються з метаморфозом, постадійно: яйце, личинка, німфи (І, II, III, іноді IV), імаго. Насмоктавшись крові, запліднені самки через 1-2 тижні відкладають у зовнішньому середовищі від 30 до 250 яєць. На відміну від іксодид, не гинуть і спроможні нападати на своїх живителів повторно й відкладати яйця після насичення кров'ю.

Через 3-4 тижні з яєць вилуплюються шестиногі личинки, які нападають на птицю і паразитують на ній від 4 до 10 діб. Прикріплюються вони під крилами, в ділянці клоаки, на шиї. Після насичення кров'ю за межами тіла живителя линяють у німфу І. В подальшому розвитку кліщ проходить ще дві, іноді три німфальні стадії, кожна з яких потребує насичення кров'ю живителя. Остання стадія перетворюється в імаго. Німфи та імаго насичуються кров'ю за 30-120 хв. Розвиток кліща залежно від умов середовища триває від 3 міс до 2 років, частіше 3-8 міс. Зимують усі стадії. Близько одного року можуть голодувати личинки та німфи, до 10-11 років - імаго. Кров ссуть на птиці у нічний час, на птиці, яка сидить у гніздах,- і вдень.

Біотопами кліща є тріщини, щілини в стінах будівлі, гнізда та сідала. Знаходять їх під корою дерев, у щілинах парканів тощо. Кліщі активні з травня по жовтень, а де є умови - увесь рік.

Аргазиди на всіх стадіях - перенощики та резервенти збудників бореліозу птиці, туберкульозу, холери, тифу курей та паратифу качок. Висмоктуючи багато крові, вони виснажують птицю, спричиняють її анемію, а інокулюючи отруйну слину - токсикоз, що проявляється у вигляді парезів і паралічів. Особливо тяжко переносять їх нападання курчата: при значній закліщованості можлива масова їх загибель (30-80%). Доросла птиця втрачає масу тіла, на 50-70 % у неї зменшується несучість. [5]

Павуки- підклас класу Павукоподібні. Довжина павуків може бути різноманітна : від 0,7 мм до 11 см . Близько 27 тис. видів поширені широко. Хижаки (живляться комахами і іншими безхребетними), деякі (каракурт, тарантул та ін.) отруйні. Довше за усіх живуть великі тропічні пауки-птахоїди - 7-8 років (у неволі до 28).

Павуки в наш час є однією з найбільш процвітаючих груп тварин. Вони освоїли всі природні зони Землі - від пустель і тропічних лісів до помірних областей

Найбільш значущою ознакою павуків, яка відрізняє їх від інших є павутина, яка мала вирішальне значення в еволюції цього ряду. У всіх життєвих проявах, що підтримують існування виду, - добування їжі, розмноженні, розселенні й переживання несприятливих умов павуки користуються павутиною (рис. 2.2). З неї робиться притулок, пастка, з її допомогою відбувається складна процедура спарювання, з неї плететься яйцевий кокон та зимувальний мішок.

Рис. 2.2− Павутина

Ознаки, по яких можна безпомилково відрізнити павука: різкий поділ головогрудей й черевця, хеліцери з кігтеподібним кінцевим члеником, невеликі щупальцеподібні педипальпи, павутинні бородавки на черевці.

Форма тіла більшості павуків досить однотипна. Головогруди, як правило, менші черевця, попереду звужені й притуплені, черевце яйцеподібне. Численні відхилення зустрічаються в різних сімействах. Є павуки сильно витягнуті, з довгими тонкими ногами, які вони витягають уздовж тіла, роблячись непомітними серед вузького листя злаків, де вони живуть. В інших, що живуть під корою, на стовбурах дерев, на квітах, тіло сплощене, черевце нерідке розширене. У ряду тропічних павуків па черевці бувають довгі шипи, вигадливі вирости. Іноді змінюється форма головогрудей, наприклад очі підняті на довгому виросту й т.п..

Характерним представником підкласу Павуки ряду Арахніди являється павук-хрестовик (Araneus diadematus). Характерною ознакою павука-хрестовика, яка відображена у його назві, є малюнок у вигляді хреста на спинній поверхні черевця (рис. 2.3).

Рис 2.3− Павук-хрестовик

Тіло павука-хрестовика різко поділене на головогруди й черевце. Головогруди з розташованими на них хеліцерами й педипальпами, як правило, менші черевця, попереду звужені й притуплені, черевце яйцеподібне.