Материал: Дослідження ефективності використання виробничих потужностей підприємства

Дослідження ефективності використання виробничих потужностей підприємства

Зміст

Вступ

1.       Загальна характеристика виробничої потужності підприємства

1.1 Суть та види виробничої потужності підприємства

1.2 Показники розрахунку виробничої потужності підприємства

2. Аналіз виробничої потужності підприємства (на прикладі ВАТ “Львівський завод гідромеханічних передач”)

.1 Загальна характеристика підприємства

.2 Забезпеченність підприємства трудовими ресурсами та їх вплив на виробничу потужність

.3 Розрахунок показників виробництва та реалізації продукції

.4 Розрахунок основних виробничо-господарських показників підприємства

. Розрахунки ефективності використання виробничої потужності

.1 Шляхи покращення розрахунку необхідних грошових потоків для успішного функціонування ВАТ “ЛЗГМП” на ринку

.2 Основні напрямки вдосконалення виробничої потужності підприємства

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

трудовий грошовий ринок

Виробнича потужність є вихідним пунктом планування виробничої програми підприємства. Вона відображає потенційні можливості об'єднань, підприємств, цехів щодо випуску продукції. Визначення величини виробничої потужності позичає провідне місце у виявленні та оцінці резервів виробництва.

Спроможність галузей промисловості, підприємств та їхніх підрозділів виробляти максимальну кількість продукції знаходиться у безпосередній залежності від кількості, досконалості та дієздатності засобів праці, якими вони оснащені. Засоби праці, передусім їхню активну частину - знаряддя праці, слідує рахувати основним фактором формування виробничої потужності підприємств. Проте з цього не слідує робити висновок про те, що виробничу потужність можна визначати на основі виробничо-технічних параметрів засобів праці без обліку конкретних обставин, у яких підприємство діє на даному відрізку часу.

Технічний підхід до визначення виробничої потужності засобів праці має певні недоліки. Головним з них є відрив їх від виробничих відносин, в умовах яких вони функціонують. Отже, для розуміння суттєвості та пізнання природи виробничої потужності необхідно враховувати суспільно-економічні умови, в яких використовуються засоби праці. Ось чому дана тема є актуальною в даний час.

Метою управління є забезпечення прибутковості в діяльності підприємства шляхом раціональної організації виробничого процесу, в т.ч. управління виробництвом і розвиток техніко-технологічної бази, а також ефективне використання кадрового потенціалу при одночасному підвищенні кваліфікації, творчої активності і лояльності кожного виробника.

Прибутковість підприємства свідчить про ефективність управління її виробничо-збутовою діяльністю, яка досягається шляхом мінімізації витрат (витрат на сировину, матеріали, енергію, оплату праці, фінансування) і максимізація прибутків від результатів виробництва - випуску продукції і послуг.

Найважливішим завданням управління є організація виробництва продукції і послуг з урахуванням вимог споживачів на підставі наявних матеріальних і людських ресурсів та забезпечення рентабельності діяльності підпримства та його стабільного стану на ринку.

У зв’язку з цим в задачі управління входить:

·   забезпечення автоматизації виробництва і перехід до використання працівників високої кваліфікації;

·   стимулювання праці співробітників підприємства шляхом створення для них кращих умов праці і встановлення більш високої заробітної плати;

·   постійний контроль за ефективністю діяльності підприємства, координація роботи всіх підрозділів підприємства;

·   постійний пошук нових ринків збуту;

·   визначення певних цілей розвитку підприємства;

·   визначення приоритетних цілей, їх черговості і послідовності рішення;

·   розробка стратегії розвитку підприємства: господарчих задач і шляхів їх вирішення;

·   визначення системи заходів для рішення намічених проблем на різноманітні періоди часу;

·   раціональне використання матеріальних, трудових та фінансових ресурсів;

·   встановлення контролю за виконанням поставлених задач.

Метою даної курсової роботи є дослідження ефективності використання виробничих потужностей підприємства.

Об’єктом дослідження виступає виробнича потужність підприємства, а предметом - ефективність її використання.

1.     
Загальна характеристика виробничої потужності підприємства

.1 Суть та види виробничої потужності підприємства

Планування випуску продукції (для підприємств, що займаються її виготовленням) є головним розділом річного плану тому, що інші розділи забезпечують його реалізацію. План випуску та реалізації продукції розробляється в натуральному і вартісному виразі. Для підприємства, яке випускає кілька видів виробів, можна вимірювати випуск в умовних одиницях (за трудомісткістю, часом роботи устаткування).

Запланована виробнича програма підприємства повинна пройти ресурсне обґрунтування, тобто визначення її забезпеченості виробничими потужностями, трудовими, матеріальними та інвестиційними ресурсами.

Виробнича потужність підприємства - це максимально можливий випуск продукції необхідної якості в передбаченій номенклатурі за певний час (зміну, добу, місяць, рік) при повному завантаженні обладнання та виробничих площ у прийнятому режимі роботи з урахуванням застосування передової технології, організації виробництва і праці. Обґрунтування виробничої програми виробничою потужністю проходить два етапи:

1.      Визначення максимального обсягу випуску виробів, який повинен бути забезпечений наявною виробничою потужністю підприємства.

2.      Обчислення необхідної кількості введення в дію нових (додаткових) потужностей за рахунок технічного переозброєння або розширення підприємства [4, c. 19].

Виявлення виробничих потужностей, які будуть функціонувати в плановому періоді, - є найважливішим моментом техніко-економічного обґрунтування плану випуску продукції.

Виробнича потужність визначається різними вимірниками:

·        натуральними;

·        умовно-натуральними;

·        у багатономенклатурних виробництвах - вартісним вимірником.

При обчисленні потужності для визначення обсягу однорідної продукції використовуються натуральні показники - штуки, метри квадратні, метри кубічні, тонни, погонні метри й інші. Однак вони не дозволяють при визначенні потужності підприємства (ділянки, агрегату) порівнювати й аналізувати виробництво продукції за складністю і трудомісткістю виробів. Тому, з метою спрощення розрахунку виробничої потужності при широкій номенклатурі виробів, що випускаються підприємством, продукція різних найменувань поєднується в групи за ознакою конструктивної, технологічної та іншої подібності Кожна така група приводиться за трудомісткістю до базового виробу-представника. тобто до умовно-натуральних показників. Виріб-представник може мати найбільшу питому вагу по кількості і трудомісткості (хоча це не обов'язково). Застосування умовно-натуральних показників дозволяє привести усі види однорідної продукції з різними характеристиками до одного виду, прийнятого за базу. Для цього використовуються перевідні коефіцієнти, що відбивають трудомісткість та складність продукції, що випускається.

Розрізняють перспективну, проектну та діючу потужність підприємства.

Перспективна виробнича потужність відбиває очікувані зміни номенклатури продукції, технології й організації виробництва, закладені в плановому періоді.

Проектна виробнича потужність являє собою величину можливого випуску продукції умовної номенклатури в одиницю часу, задану при проектуванні чи реконструкції виробничої одиниці. Вона є фіксованою величиною тому, що розрахована на постійну умовну номенклатуру і постійний режим роботи. За період проектування (1-2 роки), будівництва (2-5 років) і освоєння потужності (1-2 роки) значно змінюється номенклатура продукції, що випускається, а також ряд технологічних характеристик устаткування. Тому проектна потужність перестає відбивати дійсні можливості підприємства.

Діюча потужність підприємства (цеху, лінії, агрегату) відбиває його потенційну здатність виробити протягом календарного періоду максимально можливу кількість продукції, передбаченої планом. Вона має динамічний характер і змінюється відповідно до організаційно-технічного розвитку виробництва. Тому її характеризують кілька показників:

·        потужність на початок планового періоду (вхідна);

·        потужність на кінець планового періоду (вихідна);

·        середньорічна потужність.

При визначенні вхідної виробничої потужності враховуються:

·        проведення заходів щодо ліквідації «вузьких місць» протягом планового року;

·        збільшення кількості устаткування чи заміна його на більш продуктивне;

·        перерозподіл робіт між окремими групами устаткування та між виробничими підрозділами;

·        можливість збільшення змінності роботи устаткування чи ділянок, що лімітують випуск продукції [4, c. 26].

Під "вузьким місцем" розуміють невідповідність потужностей окремих цехів, дільниць, груп устаткування потужностям відповідних підрозділів до встановленої потужності усього підприємства, цеху.

Вихідна потужність підприємства визначається з обліком:

·        намічених при визначенні вхідної потужності заходів щодо ліквідації «вузьких місць»;

·        запровадження в дію нових потужностей, у тому числі за рахунок розширення, реконструкції, модернізації, автоматизації, а також за рахунок здійснення заходів щодо підвищення ефективності виробництва.

Частина цих заходів випливає із стратегічного плану розвитку підприємства на рівні поточних завдань, а частина з них передбачається при розробці поточних планів, виходячи з умов функціонування, які змінилися, та організації виробництва.

Вихідна виробнича потужність у вартісному виразі, тобто потужність на кінець розрахункового періоду (року) (Вп_вих, грн), обчислюється за формулою:

Вп_вих= Вп_вх + Вп_вв - Вп_вив  (1.1)

де Вп_вх - виробнича потужність на початок періоду, грн.;

Вп_вв - введена в плановому періоді виробнича потужність, грн.;

Вп_вив - виведена за плановий період виробнича потужність, грн.

Середньорічна виробнича потужність (Вп_сер._р) підприємства, цеху, обчислюється за формулою:

 (1.2)

де к - кількість місяців експлуатації обладнання з певною потужністю протягом року [9, c. 66].

.2 Показники розрахунку виробничої потужності підприємства

При розрахунку потужності беруть до уваги наступні фактори: структура і величина основних засобів; якісний склад обладнання, рівень фізичного і морального зносу; передові технічні нормативи продуктивності обладнання, використання площ, трудомісткість виробів, вихід продукції із сировини; прогресивність технологічних процесів; режим роботи підприємства; ступінь спеціалізації; рівень організації виробництва та праці; якість сировини і ритмічність поставок; фонд робочого часу обладнання.

Вихідні дані та послідовність розрахунків, за якими визначається виробнича потужність підприємства, наведені на рис.1.1.

Розрахунки виконуються технологічними службами підприємства. Виробничі підрозділи, які за виробничою потужністю нижче рівня провідних, повинні розглядатися як «вузькі місця», за якими необхідно розробити й впровадити технічні й організаційні заходи, котрі дозволять довести їхню пропускну спроможність до рівня провідних підрозділів підприємства. Можуть бути вжиті заходи щодо заміни устаткування, технології, збільшення змінності праці на окремих дільницях.

Рис. 1.1. Вихідні дані та послідовність розрахунків виробничої потужності підприємства [4].

У розрахунки виробничої потужності підприємства включають устаткування, встановлене і невстановлене, яке є на підприємстві (крім резервного). Крім того, виробнича потужність розраховується виходячи із максимально можливого річного часу роботи устаткування та використання виробничих площ.

Розрізняють календарний, режимний (номінальний) і ефективний (корисний) фонди часу.

Календарний фонд часу (Фк) виробничого обладнання є базою для розрахунку інших видів фонду робочого часу в плануванні і визначається як добуток числа днів у даному календарному періоді (Дк) на число годин на добу (Т):

Фк =Дк * Т (1.3)

Режимний або номінальний фонд робочого часу (Фр) машини (агрегату) залежить від числа календарних днів (Дк) і числа неробочих днів (Дн) на рік, а також від прийнятого на підприємстві режиму змінності роботи на добу :

Фр=(Дк - Дн)* t (1.4)

де t - середнє число годин роботи машини на добу в робочі дні за прийнятим режимом змінності з врахуванням скороченої тривалості зміни в святкові дні, або:

Фр=[(Дк - Дс)* tз- Дсп * tсп] * nз (1.5)

де Дс - число вихідних і святкових днів у плановому періоді;з - тривалість робочої зміни, годин;

Дсп - число передвихідних (передсвяткових) днів зі скороченою тривалістю робочої зміни;сп - час, на який скорочена тривалість робочої зміни в передсвяткові і передвихідні дні, год.;з - режим змінності роботи підприємства (1, 2, 3 зміни).

Плановий (ефективний, дійсний) (Фп) фонд робочого часу обладнання дорівнює різниці між режимним (номінальним) фондом (Фр) і сумою витрат часу на ремонт, налагодження, переналагодження цього обладнання протягом планового періоду:

 (1.6)

де Тtp, t_p - витрати часу на ремонт даного обладнання, відповідно в годинах та у відсотках до режимного фонду [5, c. 78];, t_n - витрати часу на налагодження, переналагодження обладнання відповідно в годинах та у відсотках до режимного фонду.

Він використовується в розрахунках виробничої потужності, але не при плануванні випуску продукції.

Для розрахунку виробничої потужності необхідно мати наступні дані:

1) плановий фонд робочого часу одиниці обладнання;

2) кількість одиниць обладнання;

3) продуктивність обладнання;

4) трудомісткість виробничої програми;

5) досягнутий коефіцієнт виконання норми виробітку.

У розрахунки виробничої потужності підприємства включають:

а) усе діюче і недіюче внаслідок несправності, ремонту та модернізації устаткування основних виробничих цехів;

6)устаткування, що перебуває на складі і має бути введене в експлуатацію в основних цехах протягом розрахункового періоду;

в) понаднормативне резервне устаткування;

г) понаднормативне устаткування допоміжних цехів, якщо воно аналогічне технологічному устаткуванню основних цехів.

Виробничу потужність підприємства треба обчислювати за технічними або проектними (не перевершеними) нормами продуктивності устаткування, використання виробничих площ і трудомісткості виробів, нормами виходу продукції з урахуванням застосування прогресивної технології та досконалої організації виробництва. За браком таких норм можна використовувати власні розрахункові технічні норми, які враховують прогресивні досягнення значної кількості (20-25%) робітників однакових професій і ланок виробництва.