Гpa-драматизація. Вона полягає в зображенні, розігруванні в особах літературних творів зі збереженням послідовності епізодів. Сюжет гри, послідовність подій, ролі, вчинки, мова героїв визначаються текстом літературного твору. Гра-драматизація відбувається за заздалегідь заданим сюжетом і передбачає ролі, регламентовані межами авторського тексту. Дітям необхідно дослівно запам´ятати текст, усвідомити перебіг подій, образи героїв казки чи оповідання і зобразити їх саме такими, якими вони є у творі. Літературний твір своїм змістом визначає, які дії необхідно виконувати, однак він не містить вказівок щодо способів їх утілення — рухів, міміки, інтонації. Така гра є значно складнішою для дітей, порівняно з тією, в якій наслідується побачене в житті. Вона допомагає усвідомити ідею твору, його художню цінність, вчить дітей виражати свої почуття, сприяє розвитку пам´яті, мовлення, вияву самостійності, творчості в доборі зображувальних і виражальних засобів для створення образів.
Перевтілення і створення образу можливі за наявності в дитини певних знань про зображені в літературному творі об´єкти і явища навколишнього світу, навичок виразного читання й усної розповіді, досвіду рухової діяльності.
Гра-драматизація потребує від дітей таких творчих здібностей:
— поетичного слуху — особливо чутливого сприйняття змісту і форми літературного тексту в єдності, а також виразного мовлення дитини;
— здатності швидко сприймати й усвідомлювати зміст літературного твору;
— уміння зберігати жвавість вражень, передавати їх при створенні образу героя в грі, виражати до нього свої ставлення і почуття, що виникли на цій основі, користуючись при цьому мовою, рухами, мімікою.
Ці здібності є основою будь-якої пов´язаної з літературним текстом творчої діяльності.
Гра-драматизація здійснюється в кілька етапів:
1) підготовка до гри-драматизації, яка охоплює заходи, спрямовані на засвоєння літературного тексту: читання або розповідання тексту вихователем; прослуховування тексту в звукозаписі; бесіда з дітьми про особливості характерів голосів персонажів; переказування змісту тексту, під час якого діти закріплюють у своїй пам´яті послідовність подій, що відбуваються, прямої мови персонажів та ін.; переказування за виконаними дітьми ілюстраціями, сюжетними малюнками тощо;
2) збагачення знань дітей про персонажів та події, про які йдеться у грі; вправляння у виразному читанні тексту; підготовка атрибутів і декорацій. Цій меті служать спеціальні ігрові вправи, спрямовані на пошук і розвиток виражальних засобів (імітаційних рухів, почуттів, ходи, міміки тощо), необхідних для створення образу;
3) власне гра-драматизація, в якій розвиваються творчі здібності дітей.
Робота над грою-драматизацією починається з підбору художнього твору. Сюжет його має бути динамічним і цікавим, багатим на діалоги, яскраві персонажі. Без цього неможливо зацікавити дітей твором, його героями.
У молодшій групі ігри-драматизації, відповідно до програми “Малятко”, покликані забезпечити реалізацію таких завдань:
— відтворення особливостей поведінки людей, тварин, пригод у казкових, вигаданих ситуаціях;
— розігрування з дорослими сюжетів казок з використанням елементів костюмів персонажів;
— виокремлення і відтворення найхарактерніших рис образів казок, народних ігор тощо;
— повторення коротких реплік вихователя, самостійне наслідування звуків персонажів чи явищ;
— синхронізація рухів з ритмом вимовляння тексту, музичного супроводу;
— відтворення мімікою настрою, переживань персонажів.
Перед початком гри-драматизації з дітьми молодшого дошкільного віку вихователь кілька разів читає текст, а потім організовує своєрідну драматизацію: знову читає твір, а діти, прислуховуючись до тексту, виконують певні дії.
З часом вони запам´ятовують вірші, уявляють себе в певній ролі, намагаються самостійно відтворювати текст. Запам´ятовуванню тексту, послідовності розвитку сюжету сприяють неодноразове перечитування його вихователем, доказування дітьми важливих для його змісту слів, що римуються, розгляд ілюстрацій тощо. Далі організовують гру-драматизацію у формі настільного театру: вихователь показує можливі для конкретної ролі ігрові дії (як махають крильцями маленькі веселі пташечки, незграбно ходять ведмежата, тремтить полохливий зайчик тощо), ознайомлює з особливостями мови персонажів і можливими виражальними засобами, що розкривають їхні характери. Після цього діти виконують ролі персонажів твору. Все це сприяє розвитку у дошкільнят дружніх взаємин, вихованню дисциплінованості, організованості тощо.
Певну специфіку мають завдання, які виконує гра-драматизація у середніх дошкільних групах. Ці завдання передбачають:
— активне оволодіння засобами емоційної виразності. Виконуючи роль, дитина повинна вміти змінювати інтонацію залежно від особливостей образу, емоційно відтворювати діалоги дійових осіб, передавати їх сутність і настрій за допомогою інтонації, міміки, жестів, поз, ходи, рухів;
— вироблення вміння емоційно-морального оцінювання персонажів — їхніх дій, учинків, вияву почуттів, ставлення до людей і явищ, які відтворюються у грі.
У старшій дошкільній групі гра-драматизація, відповідно до програми “Малятко”, має забезпечити:
— оволодіння дітьми прийомами інакомовності (алегорії), фантастичного перетворення, перебільшення;
— вироблення вміння емоційно та інтонаційно виразного (залежно від змісту твору) характеризування персонажів, виявляння власного ставлення до них та їхніх учинків;
— опановування виражальними засобами, необхідними для виконання різних ролей, відображення рольових дій, взаємин;
— вміння розігрувати відомі і нові сюжети за змістом і мотивами літературних творів, казок та інших жанрів усної народної творчості;
— вміння використовувати і виготовляти атрибути, які характеризують типові риси образу, ознаки місця подій тощо.
Певну специфіку мають завдання ігор-драматизацій, що стоять перед вихователем у роботі з дітьми підготовчої групи, які повинні вже вміти:
— розігрувати за сюжетами відомих їм літературних творів окремі сценки, тривалі ігри, спектаклі, зацікавлюючи як учасників, так і глядачів;
— створювати на задану чи вигадану тему ігри-імпровізації з різноманітною імпровізацією ситуацій, образів тощо;
— володіти різними способами відтворення образів: уміло користуватися інтонацією, мімікою та пантомімою, емоційно, виразно, правдиво відтворювати найхарактерніші особливості ролі;
— вміло і вчасно взаємодіяти з партнером;
— з наявних іграшок, атрибутів, матеріалів вибирати предмети, що підкреслюють типові ознаки образу, вигадувати і створювати нові деталі тощо.
Діти підготовчої групи вже мають певний досвід драматизації, вони ініціативні, самостійні, виявляють творчість у створенні ігрових образів, декорацій, атрибутів. Твори, які вони грають, складніші за змістом, різноманітними за формою є їхні ігри-драматизації. Це можуть бути вистави для дітей інших груп, індивідуальні та групові ігри за мотивами казки, сценічні імпровізації окремих уривків різних оповідань і казок.
Прийоми керівництва іграми-драматизаціями в підготовчій групі майже не відрізняються від прийомів у старшій групі. Спочатку вихователь читає оповідання цілком, а потім — частинами. Читання (розповідь) може супроводжуватися ілюстраціями, коментарями. Вихователь може запропонувати звести споруду відповідно до сюжету твору, намалювати декорації до гри, виліпити персонажів твору тощо, що сприяє розвитку в дітей інтересу до сюжету і відтворення його в грі. Переконавшись, що дошкільники належно сприйняли зміст твору, вихователь організовує гру-драматизацію.
Гра на тему літературного твору. Діти дошкільного віку відносно легко втілюють у грі сюжет літературного твору. Окремі герої настільки припадають їм до душі, що діти називають себе їхніми іменами, орієнтуються на їхню поведінку. Ігри на теми літературних творів менше прив´язані до сюжету і композиції конкретного твору, ніж ігри-драматизації. Вони можуть поєднувати події з різних літературних джерел, довільно інтерпретувати їх зміст, передбачати нових героїв.
Сюжет ігор дітей молодшого дошкільного віку нерідко поєднує в собі різні події, епізоди фільмів, вистав за мотивами казок. У середньому дошкільному віці вони включають в улюблені ігри нові враження, почерпнуті з казок, які їм довелося побачити і почути, а також із різноманітних життєвих ситуацій. Джерелом інформації, яку використовують у своїх іграх старші дошкільники, є спостереження та розповіді дорослих, сюжети казок, оповідань, фільмів тощо.
Казки і розповіді по-різному втілюються в іграх дошкільників. Одні діти розігрують окремі епізоди казки, інші діють, як улюблений казковий герой, треті намагаються відтворити всю казку, дещо збагачуючи її зміст реальними життєвими фактами, виявляючи творчість і вигадку. Тому в самостійних іграх герої різних літературних творів можуть діяти дуже несподівано. Діти в них вільно примирюють непримиренних за сюжетом казки чи оповідання героїв, легко перемагають зло. Закінчуватися гра може так, як цього хоче дитина, а не так, як про це йдеться у творі.
Театрально-ігрова діяльність стимулює особистісний розвиток дитини, розвиває естетичні почуття, здатність до перевтілення, самоповагу. Формуючи предметне середовище для самостійної театрально-ігрової діяльності, вихователь повинен враховувати рівень підготовленості дітей до участі в ній, продумувати можливі форми її здійснення, театральний ігровий матеріал (персонажі, елементи декорацій), які покликані збуджувати у дошкільників бажання гратися. Розвиток театрально-ігрової діяльності дітей залежить і від особистості педагога, його емоційності, естетичної культури, вміння враховувати інтереси і нахили дошкільників, налаштовувати їх на втілення ігрових задумів.
Театралізовані ігри в дошкільному віці так чи інакше засновані на розігруванні казок - способом пізнання світу дитиною. Російська народна казка радує дітей своїм оптимізмом, добротою, любов'ю до всього живого, мудрої ясністю у розумінні життя, співчуттям слабкому, лукавством і гумором при цьому формується досвід соціальних навичок поведінки, а улюблені герої стають зразками для наслідування. Дитина отримує роль одного з її героїв, прилучається до культури свого народу, мимоволі вбирає то ставлення до світу, яке дає силу і стійкість в майбутньому житті.
Методика пояснення дитині завдання "Запишемо казку" вміщена у книзі "Чого на світі не буває?".
Наведемо приклади педагогічних ситуацій, дозволених за допомогою театральної діяльності.
1. «Занурення в казку» за допомогою «чарівних речей» з казки. Створення уявної ситуації. Наприклад, подивитися на речі, які стоять в групі, використовуючи «чарівний ритуал» (заплющити очі, вдихнути, з видихом відкрити очі й озирнутися) або «чарівні окуляри». Потім привернути увагу дітей до якої-небудь речі: лава (Не з неї чи впало яєчко?), Миска (Може в цій мисці спекли Колобок?) І т.д. Потім дітей запитують, дізналися вони з якої казки ці речі.
2. Читання і спільний аналіз казок. Наприклад, проводиться бесіда, спрямована на знайомство з емоціями та почуттями, потім - виділення героїв з різними рисами характеру та ідентифікація себе з одним з персонажів. Для цього під час драматизації діти можуть виглядати в «спеціальне» дзеркало, яке дозволяє бачити себе в різні моменти театралізованої гри і з успіхом використовується при програванні перед ним різних емоційних станів.
3. Програвання уривків з казки, що передають різні риси характеру, з паралельним поясненням або роз'ясненням вихователем і дітьми моральних якостей і мотивів дій персонажів.
4. Режисерська гра (з будівельним і дидактичним матеріалом).
5. Малювання, розфарбовування найбільш яскравих і емоційних для дітей подій з казок з мовним коментуванням і поясненням особистісного сенсу зображуваних подій.
6. Словесні, настільно-друковані та рухливі ігри, спрямовані на засвоєння моральних правил і постановку моральних завдань у вільній діяльності дітей після заняття.
Якщо необхідно ввести проблемні ігрові ситуації, то театралізовані ігри можуть проводитися у двох варіантах: зі зміною сюжету, зберігши образи твору чи з заміною героїв, зберігши зміст казки.
У процесі роботи над роллю рекомендується:
- Складання словесного портрета героя;
- Фантазування з приводу його будинку, взаємин з батьками, друзями, придумування його улюблених страв, занять, ігор;
- Твір різних випадків з життя героя, не передбачених інсценуванням;
- Аналіз придуманих вчинків;
- Робота над сценічною виразністю: визначення доцільних дій, рухів, жестів персонажа, місця на сценічному майданчику, міміки, інтонації;
- Підготовка театрального костюма;
- Використання гриму для створення образу.
Правила драматизації (за Р. Калініної)
Правило індивідуальності. Драматизація - це не просто переказ казки, в ній немає чітко окреслених ролей із заздалегідь вивченою текстом.
Діти переживають за свого героя, діють від його імені, привносячи в персонаж свою особистість. Саме тому герой, зіграний однією дитиною, буде зовсім не схожий на героя, зіграного іншою дитиною. Та й один і той же дитина, граючи вдруге, може бути зовсім іншим.
Програвання психогимнастических вправ на зображення емоцій, рис характеру, обговорення та відповіді на запитання дорослого є необхідною підготовкою до драматизації, до «проживання» за іншого, але по-своєму.
Правило загальної участі. У драматизації беруть участь діти.
Якщо не вистачає ролей для зображення людей, звірів, то активними учасниками вистави можуть стати дерева, кущі, вітер, хатинка і т.д., які можуть допомагати героям казки, можуть заважати, а можуть передавати і посилювати настрій головних героїв.
Правило свободи вибору. Кожна казка програється неодноразово. Вона повторюється (але це буде кожного разу інша казка - див. правило індивідуальності) до тих пір, поки кожна дитина не програє всі ролі, які він хоче.
Правило допомагають питань. Для полегшення програвання тієї чи іншої ролі після знайомства з казкою і перед її програванням необхідно обговорити, «проговорити» кожну роль. У цьому вам допоможуть питання: що ти хочеш робити? Що тобі заважає в цьому? Що допоможе зробити це? Що відчуває твій персонаж? Який він? Про що мріє? Що він хоче сказати?
Правило зворотного зв'язку. Після програвання казки проходить її обговорення: Які почуття ти відчував під час вистави? Чия поведінка, чиї вчинки тобі сподобалися? Чому? Хто тобі найбільше допоміг у грі? Кого ти хочеш тепер зіграти? Чому?
Атрибутика до драматизації. Атрибутика (елементи костюмів, маски, декорації) допомагає дітям зануритися в казковий світ, краще відчути своїх героїв, передати їх характер. Вона створює певний настрій, готує маленьких артистів до сприйняття і передачі змін, що відбуваються по ходу сюжету. Атрибутика не повинна бути складною, діти виготовляють її самі. Кожен персонаж має кілька масок, адже в процесі розгортання сюжету емоційний стан героїв неодноразово змінюється (страх, веселощі, здивування, злість і т.д.) При створенні маски важливим виявляється не портретна схожість її з персонажем (наскільки точно, наприклад, намальований п'ятачок) , а передача настрою героя і нашого ставлення до нього.
Правило мудрого керівника. Дотримання та супровід педагогом всіх перерахованих правил драматизації, індивідуальний підхід до кожної дитини. Розвиток театралізованих ігор залежить від змісту і методики художнього виховання дітей в цілому і від рівня освітньої роботи в групі.
В основі керівництва театралізованими іграми лежить робота над текстом літературного твору. Р.І. Жуковська радить підносити текст твору виразно, художньо, а при повторному читанні залучати їх до нескладний аналіз змісту, підводити до усвідомлення мотивів вчинків персонажів.
Збагаченню дітей художніми засобами передачі образу сприяють етюди з прочитаного твору чи вибір будь-якої події з казки і його розіграш (глядачі вгадують). Цікаві етюди, в яких діти рухаються під фрагменти музичних творів.
Старші діти активно обговорюють, у що краще грати, погоджувати свої задуми і бажання. Гра повторюється кілька разів і у кожного є можливість спробувати себе у вподобаній ролі. У старших групах домовляються про двох-трьох складах «артистів».
З метою засвоєння послідовності подій, уточнення образів персонажів організується художньо-творча діяльність: малювання, аплікація, ліплення по темі твору. Старші дошкільники можуть працювати підгрупами, отримують завдання, наприклад, виліпити фігурки персонажів, щоб розіграти казку. При цьому відпадає необхідність у спеціальному запам'ятовуванні тексту.
Основна мета педагогічного керівництва - будити уяву дитини, створювати умови для винахідливості, творчості дітей.