На розумове виховання дітей дошкільного віку впливає і трудова діяльність. Вона, значною мірою розгортаючись на сенсорній основі, вимагає від дитини елементарних навичок планування: визначати послідовність робіт, розподіляти обов´язки між учасниками, домовлятися про спільний результат. Дитина повинна заздалегідь готувати все необхідне для роботи, вміти добирати, використовувати інструменти і матеріали. У процесі організації трудової діяльності дітей вихователю слід потурбуватися про взаємозв´язок трудового і розумового виховання. Потрібно, щоб формування практичних навичок не випереджало і не відставало у часі, а відбувалося паралельно із формуванням знань і розумових умінь. На їх основі педагог розвиває вміння виявляти ініціативу, творчість, цілеспрямованість і наполегливість у досягненні результату.
4. Навчання. Цей вид діяльності є найдієвішим засобом розумового виховання. Разом із збагаченням дітей новими знаннями в процесі навчання підвищується рівень їхнього розвитку, вдосконалюються всі форми мислительної діяльності. У процесі спеціального навчання діти вчаться аналізувати предмети, оволодівають стратегією пізнавальної діяльності. Провідна роль навчання у розумовому вихованні обумовлена активною позицією педагога. Вихователь добирає, структурує для повідомлення дітям інформацію, цілеспрямовано формує уміння і навички та організовує діяльність дітей, аналізує засвоєння ними знань, що є підставою для подальшої індивідуальної роботи з ними. Під час занять формуються навички навчальної діяльності дитини: слухати і чути те, що говорить педагог, діяти згідно з його вказівками, досягати потрібних результатів й оцінювати їх. Навчальна діяльність на заняттях є колективною, внаслідок чого дитина може порівнювати свої результати із результатами інших дітей, аналізувати власні помилки, усвідомлювати необхідність і напрями самовдосконалення.
Системне використання засобів розумового виховання забезпечує загальний розвиток дитини, набуття нею знань про навколишній світ, формування її пізнавальних здібностей.
Форми навчання дітей у ЗДО.
Навчання дошкільників здійснюється не лише на споціально організованих заняттях, а й у повсякденному жит ті, у різноманітних видах діяльності дітей за допомогою форм організації навчального процесу.
Форма організації навчання — спільна навчальна діяльність педагога і дітей, що здійснюється в певному порядку і встановлено му режимі.
Значною мірою вона виражає характер зв’язку між педагогом і дитиною, їхньої діяльності, місце заняття і ре¬жим його проведення. У дитячому садку використовують фронтальні, групові, індивідуально-групові, індивідуальні форми організації навчання. Головною вимогою у виборі форми організації навчання є необхідність сприяння до¬шкільникові у його бажанні навчатися. Як відомо, дитина розвивається тоді, коли вона переживає радість від проце¬су навчальної діяльності, здобутого результату.
Педагог повинен уміти визначати ступінь складності навчальних завдань, дбаючи, щоб навантаження було посильним для дошкільнят. Важливо забезпечити особистісно-орієнтований стиль керівництва навчальною діяль¬ністю дітей, не допускати зверхності, ігнорування їхніх інтересів, поверхових оцінок зусиль. Усе має бути спрямо¬ваним на те, щоб навчання було для них цікавим, особистісно значущим. «Зробити серйозне заняття для дитини захоплюючим — ось завдання початкового навчання», — стверджував К. Ушинський.
Необхідним компонентом процесу навчання є дидактичні засоби, оптимальне поєднання яких допомагає дошкільникам глибше пізнавати дійсність, збагачує їх враженнями, дає матеріал для спостережень, які вони ви¬користовують у навчальній, а згодом і в інших видах ді¬яльності. Такими дидактичними засобами є слово (вихо¬вателя, дитини, художнє слово); образ (створюваний за допомогою технічних засобів, дидактичних матеріалів; об’єкти живої і неживої природи, їх зображення; існую¬чий в уяві дитини); дія (дитини, вихователя, дидактичні вправи, елементарні досліди). Добирають їх залежно від віку, форм мислення, рівня розумового розвитку до¬шкільника.
У ранньому віці малюк одержує нову інформацію зде¬більшого через дії з предметом, іграшкою, зі слів виховате¬ля. У середньому дошкільному віці на передньому плані опиняється образ і слово, а дії сприяють закріпленню знань (наприклад, практичні дії у дидактичній грі). У старшому дошкільному віці, коли розвивається словесно-логічна форма мислення, можливі різноманітні поєднання дидактичних засобів, що залежить від матеріалу, який вивчається, індивідуальних особливостей дітей.
За провідною діяльністю розрізняють такі форми орга¬нізації навчання дошкільників: дидактична гра, екскур¬сія, заняття.
Дидактична гра. Використовують її як самостійну форму організації навчання і як частину заняття. Дидак¬тичні ігри ознайомлюють дітей з різноманітними явища¬ми, предметами та їх властивостями (формою, величиною, кольором, просторовим розміщенням).
Кожна дидактична гра має своє навчальне завдання, наприклад, ознайомити із властивостями і якостями пред¬метів, порівняти предмети, явища тощо. Гра активізує до¬вільні і мимовільні процеси сприймання, уваги, пам’яті. Якщо у ранньому віці майже всі заняття відбуваються у формі дидактичної гри, спрямованої на розвиток сенсорики, мовлення, ознайомлення з предметами і явищами дій¬сності, то для старших дошкільників вона набуває значен¬ня самостійної форми організації навчання. Найчастіше її використовують для закріплення знань, здобутих дітьми під час занять.
Екскурсія. Цінність екскурсії полягає у безпосередньо¬му ознайомленні дітей із предметами, явищами природи, діяльністю дорослих у природних умовах. Починають про¬ведення екскурсій у другій молодшій групі (екскурсії-огляди в межах дитячого садка, під час яких дітей озна¬йомлюють із його приміщеннями, організовують їхнє спостереження за роботою його працівників). Екскурсії з дітьми середньої групи проводять за межами дитячого сад¬ка (в магазин, на пошту, в бібліотеку та ін.).
Специфічне значення екскурсій полягає в забезпеченні першого сприймання невідомих предметів і явищ. За пра¬вильної методики таке сприймання є яскравим і цілісним, наснаженим емоційним ставленням дитини до побаченого, що сприяє розвитку її пізнавальних інтересів.
Однією з вимог до екскурсії є повторюваність її прове¬дення, тому вихователь повинен раціонально розподілити знання, які діти мають отримати під час кожної екскурсії. Наприклад, оскільки для ознайомлення з осінню як порою року організовують три екскурсії в різні її періоди (ран¬ньою, середньою («золотою»), пізньою осінню), педагог поступово вчить дітей спостерігати й аналізувати зміни у спостережуваних явищах. Пізнавальний матеріал усклад¬нюють як у плані поглиблення знань про об’єкт чи явище, так і завдяки розширенню кола предметів і явищ, із якими ознайомлюють дітей. Важливими умовами успішності екс¬курсії є раціональність спостереження, посильна участь дітей у ньому.
Екскурсія як організована форма навчання має таку загальну структуру:
1) підготовчий етап. Педагог визначає її зміст, готує відповідний об’єкт, створює у групі настрій очікування ці¬кавого і корисного, повідомляє певну інформацію щодо об’єкта, який діти спостерігатимуть;
2) власне екскурсія. Під час екскурсії вихователь органі¬зовує спостереження дітей, спрямовує їхню пізнавальну ак¬тивність, стимулює мислення, увагу, сприяє розвитку уяви;
3) закріплення знань. Робота після екскурсії забезпе¬чує закріплення отриманих під час спостережень знань і вражень. Із цією метою вихователь організовує викорис¬тання зібраного матеріалу, читання відповідної художньої літератури, створює умови для розвитку ігрової діяльності за мотивами побаченого на екскурсії.
Заняття. На перших етапах свого розвитку дошкіль¬на педагогіка вбачала у заняттях можливість чимось зай¬няти дітей: іграшкою, розповіддю, малюванням. Пізніше головним змістом занять стали дидактичні ігри, вправи з дидактичним матеріалом, самостійна художня діяльність та ін. На сучасному етапі утвердився погляд на заняття як на форму впливу вихователя на дітей, виконання передба¬чених програмою завдань, тобто як на особливу форму ор¬ганізації навчання.
Заняттю властиві такі ознаки:
— реальні можливості дітей активно засвоювати перед¬бачені програмою знання і вміння;
— постійний склад дітей усієї вікової групи;
— провідна роль педагога, який визначає тему, завдан¬ня і зміст заняття, підбирає методи і прийоми, організовує й оцінює пізнавальну діяльність дітей, спрямовує їх на ви¬користання набутих знань, умінь і навичок у практичній діяльності.
Заняття є формою педагогічного впливу, яка поєднує розвивальний і виховний ефекти навчання, формує у дітей уміння активно засвоювати знання і творчо використову¬вати їх за безпосередньої участі педагога, що сприяє набут¬тю досвіду спільної діяльності з дорослим і однолітками.
Заняття — форма дошкільного навчання, за якої вихователь, працюючи з групою дітей у встановлений режимом час, організо¬вує і спрямовує пізнавальну діяльність з урахуванням індивідуаль¬них особливостей кожної дитини.
За допомогою різноманітних методів і дидактичних за¬собів педагог забезпечує на занятті процес засвоєння всіма дітьми знань, умінь і навичок, розвиток пізнавальних здібностей.
На заняттях з дошкільниками не обмежуються лише навчальною роботою. Тому організоване їх навчання по¬винно бути позбавлене жорсткого регламентування, перед¬бачати такі його форми:
— організоване навчання у повсякденному житті;
— організовані заняття за вибором дітей (вони самі обирають вид діяльності, матеріал, з яким працювати¬муть, способи роботи з ним під керівництвом педагога);
— обов’язкові заняття за планом педагога, який визна¬чає їх мету, зміст, структуру та ін.
Такий підхід набуває актуальності у зв’язку з гумані¬зацією процесу навчання і виховання у дошкільних закла¬дах і зменшенням кількості обов’язкових занять за планом вихователя. На це націлюють програми виховання та на¬вчання дітей у дитячих садках, які, на відміну від поперед¬ніх, не поділяють навчальний матеріал на той, що має бу¬ти засвоєний лише на заняттях, і той, який діти повинні опановувати у повсякденному житті.
У навчальному процесі дошкільного закладу викорис¬товуються різні види занять.
За змістом навчання розрізняють заняття:
— з ознайомлення з навколишнім середовищем;
— з розвитку мовленнєвого спілкування;
— з формування елементарних математичних уявлень;
— з образотворчої діяльності;
— з фізичної культури;
— музичні.
За дидактичними цілями виокремлюють такі види занять:
— заняття із засвоєння дітьми нових знань. Мають на меті постановку пізнавальних завдань, збагачення, уточнення знань про предмети і явища світу. Ними можуть бу¬ти спостереження за новим об’єктом, читання художніх творів, розповіді вихователя та ін.;
— заняття із закріплення і систематизації досвіду (ор¬ганізованого і стихійного) дітей. Передбачають осмислен¬ня сприйнятого і формування найпростіших узагальнень (заняття зі спостереження знайомих об’єктів, бесіди, ди¬дактичні ігри);
— контрольні заняття. Покликані з’ясувати наявність у дітей знань, уявлень, умінь, навичок, перевірити розвивальний ефект виховання і навчання і на цій підставі окреслити напрями, зміст і методи подальшої роботи;
— комплексні заняття. Включають повідомлення ді¬тям нових знань, повторення, закріплення, систематиза¬цію і використання набутих знань, умінь і навичок. Такі заняття найпоширеніші у дошкільних закладах.
За організацією дітей заняття поділяють на:
— фронтальні (з усіма дітьми групи);
— групові (10—12 дошкільнят);
— індивідуально-групові (4—6 дошкільнят);
— індивідуальні (1—4 дошкільнят).
Зміст занять визначає програма виховання і навчання дітей у дошкільних закладах. Кожне заняття передбачає освітні, розвивальні та виховні завдання. Обсяг навчаль¬ного змісту залежить від вікових можливостей дітей, рівня їхнього загального розвитку і працездатності. Оскільки засвоєння нового матеріалу відбувається на основі набутих знань, навчальний зміст кожного заняття має бути невели¬ким за обсягом, адже важливо, щоб на одному занятті від¬бувалося первинне сприймання нового матеріалу, його ос¬мислення та закріплення, а на наступних — розширення знань, умінь, навичок.
Як правило, заняття відбувається за такою структу¬рою:
1) організаційний момент. Метою його є пробудження інтересу дітей до змісту заняття. Охоплює він такі аспекти, як формулювання мети, пояснення шляхів її досягнення;
2) основна частина заняття. Педагог послідовно форму¬лює дітям навчальні завдання, організовує самостійну їхню діяльність, спрямовану на вирішення завдань;
3) підведення підсумків. Метою його є самостійний аналіз і самоаналіз дітей, з’ясування шляхів використан¬ня здобутих знань у діяльності після заняття, окреслення можливостей пізнавальної діяльності на наступних за¬няттях.
А.П. Усова розробила основи навчання дітей дошкільного віку в дитячому садку і сім'ї, розкрила сутність навчання в дитячому саду; обґрунтувала положення про двох рівнях знань, якими можуть опанувати діти.
До першого рівня вона віднесла елементарні знання, які діти здобувають у процесі ігор, життєдіяльності, спостереження та спілкування з оточуючими людьми; до другого, більш складного рівня, віднесла знання та вміння, засвоєння яких можливе тільки в процесі цілеспрямованого навчання. При цьому А.П. Усова виділила три рівні навчальної діяльності залежно від пізнавальних мотивів дітей, вміння слухати і керуватися вказівками дорослого, оцінювати зроблене, усвідомлено досягати поставлених цілей. При цьому вона підкреслювала, що першого рівня діти досягають не відразу, а тільки до кінця дошкільного дитинства, під впливом цілеспрямованого і систематичного навчання.
Систематичне навчання на заняттях - важливий засіб освітньої роботи з дітьми дошкільного віку.
Традиційно виділяються наступні форми організації навчання:
індивідуальна, групова, фронтальна
виділяють три основні частини, нерозривно пов'язані загальним змістом і методикою, а саме:
початок, хід заняття (процес) і закінчення.
Початок заняття передбачає безпосередню організацію дітей: необхідно переключити їхню увагу на майбутню діяльність, викликати інтерес до неї, створити відповідний емоційний настрій, розкрити навчальну задачу. На основі пояснення і показу способів дій у дитини формується елементарний план: як йому треба буде діяти самому, в якій послідовності виконувати завдання, до яких результатів прагнути.
Хід (процес) заняття - це самостійна розумова або практична діяльність дітей, що полягає у засвоєнні знань і вмінь, які певний навчальної завданням. На даному етапі заняття прийоми і навчання індивідуалізуються відповідно до рівня розвитку, темпом сприйняття, особливостями мислення кожної дитини. Звернення до всіх дітей необхідні тільки в тому випадку, якщо у багатьох спостерігаються помилки у виконанні навчальної задачі як наслідок нечіткого пояснення педагога.
Мінімальна допомога надається тим, хто швидко і легко запам'ятовує, уважні, вміють аналізувати, зіставляти свої дії, результати із зазначенням педагога. У випадку утруднення такій дитині буває достатньо ради, нагадування, що направляє питання. Педагог дає можливість кожному вихованцю подумати, спробувати самостійно знайти вихід із скрутного становища.
Педагог повинен прагнути до того, щоб у кожної дитини вийшов результат, що свідчить про його просування, що показує, чому він навчився.
Закінчення заняття присвячене підведенню підсумків та оцінки результатів навчальної діяльності дітей. Якість отриманого результату залежить від віку та індивідуальних особливостей дітей, від складності навчального завдання.
У залежності від розділу навчання, від цілей заняття методика проведення кожної частини заняття може бути різною. Приватні методики дають більш конкретні рекомендації з проведення кожної частини заняття. Після проведення заняття педагог аналізує його результативність, освоєння дітьми програмних завдань, проводить рефлексію діяльності і окреслено перспективу діяльності.
У структурі занять у дитячому садку відсутня перевірка засвоєння знань, навичок і вмінь. Ця перевірка здійснюється в процесі спостереження за діяльністю дітей на занятті, аналізу продуктів дитячої діяльності, а також в повсякденному житті і в ході спеціального вивчення досягнень дітей за допомогою різних наукових методик
За змістом заняття можуть бути інтегрованими, тобто поєднувати знання з кількох областей і диференційованими.
Інтегроване об'єднання не є довільним або механічним. Слід передбачати інтеграцію знань таким чином, щоб вони доповнювали, збагачували один одного при вирішенні дидактичних завдань.
Заняття проводяться по наступних розділах навчання:
Головні вимоги до занять ґрунтуються на загальнодидактичних принципах навчання. Передусім слід чітко ви¬значати навчальні, розвивальні, виховні завдання, методи і прийоми, передбачений програмою зміст заняття. їх ви¬бір залежить від його мети. Особливо важливою є оптимізація виховної роботи на заняттях, на зміст якої впливає вік і рівень розвитку дітей.
У молодших групах активність дошкільників на занят¬тях, результати їхньої діяльності забезпечуються мето¬дами і засобами, що стимулюють зацікавленість дітей змістом знань. До участі в занятті їх залучають його емо¬ційною насиченістю, ігровими ситуаціями, сюрпризними моментами. У середній групі дітей приваблює зміст знань і умінь, у них з’являється інтерес до занять, уявлення про те, що, навчаючись, можна дізнатися багато нового і ціка¬вого. Старші дошкільники здобувають досвід колективної роботи на занятті, усвідомлюють, що від успіху кожного залежить успіх групи. Це важливо як для активних, так і для нерішучих дітей, які за неправильної організації на¬вчання можуть стати невстигаючими. Організовуючи ко¬лективну пізнавальну діяльність дошкільників на занятті, вихователь повинен дбати про те, щоб вони не тільки вияв¬ляли себе, а й були доброзичливими, уважними до успіхів і труднощів однолітків.
Приміщення, в якому відбуваються заняття, має бути чистим, провітреним, добре освітленим, обладнаним мебля¬ми відповідно до зросту дітей. Дошкільники повинні навчи¬тися правильно сидіти під час слухання, виконання різнома¬нітних робіт. Традиційно у першій молодшій групі заняття триває 10—15 хв., у другій молодшій і середній групах — 15—20 хв., у старшій 20—25 хв., у підготовчій — 30—35 хв.
Як стверджував К. Ушинський, дитина втомлюється не від самої діяльності, а від її одноманітності, тому потріб¬но протягом заняття чергувати різні види діяльності.
Однією з умов успішного навчання дітей дошкільного віку є поєднання навчальної роботи на заняттях і поза ни¬ми. Сучасні концепції дошкільного виховання націлюють педагогів на необхідність здійснення навчальних завдань не лише на заняттях, а й в різних формах роботи у повсяк¬денному житті: на екскурсіях, прогулянках, під час різно¬манітних спостережень, дидактичних ігор, виконання ігро¬вих вправ.
Отже, використання різноманітних форм організації навчання дошкільників забезпечує ефективне засвоєння знань, умінь і навичок, розвиток пізнавальних можливос¬тей дитини.