Визначення ліцензування як засобу державного регулювання взагалі відсутнє як у Законі України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», так і в Господарському кодексі. На нашу думку, таке визначення має бути сформульоване. Це можна зробити, змінивши ч. 8 ст. 1 Закону таким чином:
«Ліцензування - це діяльність уповноважених державою органів, спрямована на надання в установленому порядку суб'єктам господарювання дозволу на здійснення за певних умов, передбачених законодавчими актами, видів господарської діяльності, на захист прав і законних інтересів громадян, організацій та навколишнього природного середовища, а також забезпечення безпеки держави.
Змістом цієї діяльності є дії щодо видачі, переоформлення та анулювання ліцензій, видачі дублікатів ліцензій, ведення ліцензійних справ та ліцензійних реєстрів, контролю за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов, видачі розпоряджень про усунення порушень ліцензійних умов, а також розпоряджень про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування».
Господарський кодекс України, на нашу думку, слід доповнити ст. 58і і сформулювати її так:
«Суб'єкт господарювання може здійснювати діяльність, яка підлягає ліцензуванню, з моменту одержання ліцензії або в строк, що зазначений в ній, і зобов'язаний припинити її після закінчення цього строку дії».
Це означає, що після державної реєстрації господарюючий суб'єкт, який має намір здійснювати ліцензований вид діяльності, повинен отримати ліцензію на здійснення такої діяльності. Права, пов'язані з такою діяльністю, виникають з моменту реєстрації, але можуть бути реалізовані лише з моменту отримання ліцензії.
1. Основи підприємництва / За рід. А. С. Псліха. - М, 1996. - С. 192.
2. Господарський кодекс України.
3. Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»
4. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність»
5. Закон України «Про охорону прав на винаходи та кожні моделі»
6. Постанова Кабінету Міністрів України від 14.11.2000 р. № 1698