Материал: Дикань В.Л. Стратегічне управління

166В. Л. Дикань, В.О. Зубенко, О.В. Маковоз, І.В. Токмакова, О.В. Шраменко

3.Визначте фактори, що впливають на визначення загальної стратегії підприємства:

а) рівень диверсифікації та її вид, загальні конкурентні переваги; б) критерії та пріоритети інвестування в різні напрямки діяльності;

в) загальні стратегічні цілі та завдання досягнення певних фінансових результатів; г) фаза життєвого циклу підприємства, виробничий потенціал;

д) ключові підтримуючі стратегії (маркетинг, персонал, НДПКР, фінанси), організаційне забезпечення; ж) всі відповіді правильні; з) немає правильної відповіді.

4.Стратегія, яка досягається за рахунок експансії, диверсифікації, вертикальної та горизонтальної інтеграції та глобалізації діяльності — це:

а) стратегія зростання; б) стратегія стабілізації;

в) стратегія реструктуризації.

5.Стратегія інтенсивного зростання підприємства полягає:

а) у розширенні позиції на ринку за рахунок здійснення інноваційної політики і вдосконалення методів збуту/продажу; б) у активній вузькій спеціалізації діяльності;

в) у встановленні м’якого або жорсткого контролю над партнерами, клієнтами і конкурентами, в цілеспрямованій дії на їх поведінку; г) у розширенні напрямків бізнесу, диверсифікації.

6.Стратегія диверсифікації діяльності підприємства полягає в:

a)відмові від довгострокових цілей і отриманні доходів у короткостроковій перспективі; б) безперервному збільшенні обсягу виробництва основної діяльності;

в) урізноманітнення бізнесу підприємства шляхом його виходу на нові сектори ринку.

7.Конкурентна (ділова) стратегія головним завданням має:

а) визначення напрямків розвитку кожної СОБ; б) визначення шляхів досягнення конкурентних переваг в кожній СОБ;

в) визначення шляхів реалізації корпоративної стратегії.

8. До конкурентних стратегій (згідно з підходом М.Портера) відносять:

а) лідерство по витратах; б) оптимальних витрат;

в) диференціації; г) фокусування;

д) всі відповіді правильні; ж) немає правильної відповіді.

9. Стратегія оптимальних витрат означає:

а) високу корисність товару внаслідок його диференціації; б) низьку ціну; в) більше корисності покупцям за одні і ті ж гроші;

г) всі відповіді вірні.

10. Стратегія диференціації полягає в:

а) збільшенні кількості напрямків діяльності підприємства; б) розширенні номенклатури продукції, що випускається;

в) створенні продукції з унікальними специфічними властивостями, що дозволяє задовольняти конкретну потребу споживача; г) зміні цільового сегменту ринку; д) обмеженні кількості видів продукції, що виробляється.

11. В чому суть стратегії фокусування:

а) заплановане скорочення ринкової долі з метою збільшення прибутку; б) концентрація зусиль на задоволенні попитів конкретних груп по-

купців, без бажання охопити весь ринок в межах цільового сегмента; в) це стратегія економії витрат за рахунок використання ефекту від масштабу виробництва; г) прагнення організації до задоволення як найширшого спектру по-

питу за рахунок постійного впровадження на ринок інноваційних товарів.

12.Застосування стратегії «переваги в витратах» потребує:

а) посилення уваги до маркетингової діяльності; б) ефективного нормування робіт і технологічних процесів; в) формування системи сервісного обслуговування;

г) репутації лідера в технології і якості та дизайні продукції; д) глибокого дослідження цільового сегменту; е) творчих здібностей.

13.Роль функціональної стратегії полягає в:

а) підтримці ділової стратегії і конкурентоспроможності підприємства; б) зміцненні позицій підприємства на ринку;

в) забезпеченні конкурентоспроможності підприємства.

14. Що не є складовою виробничої стратегії:

а) вдосконалення організації виробництва;

РОЗДІ Л 8

АЛЬТЕРНАТИВНІСТЬ У СТРАТЕГІЧНОМУ ВИБОРІ

8.1. Поняття стратегічних альтернатив

Формування стратегічного набору підприємства передбачає вивчення можливих шляхів досягнення цільових орієнтирів. Це пояснюється тим, що завжди існують різноманітні варіанти вирішення проблем розвитку підприємства, які знаходять своє втілення в так званих альтернативних стратегіях або стратегічних альтернативах.

Слід зазначити, що сучасна концепція стратегічного управління розглядає стратегію не тільки як процес досягнення стратегічних цілей, але і як процес пошуку альтернативних шляхів досягнення цих цілей.

Питання, які потребують розробки різних варіантів вирішення стосуються напрямків вибору сфери діяльності, розвитку підприємства та його бізнесу, способів та форм організації бізнесу підприємства, взаємодії підприємства з іншими суб’єктами господарювання.

При такому підході альтернативність виступає як базовий принцип вибору стратегії, а сам процес формування конкретної стратегії зводиться до вибору однієї або декількох стратегічних альтернатив із певної їх множини.

Отже, на основі сформульованої місії та мети (цілей) підприємства, а також даних зовнішнього і внутрішнього аналізу, формулюються (розробляються) різноманітні можливі варіанти розвитку підприємства, тобто визначаються можливі шляхи досягнення цілей при реалізації виявлених можливостей.

Ці варіанти охоплюють різноманітні погляди на дане підприємство і утворюють стратегічні альтернативи його діяльності в майбутньому.

Стратегічні альтернативи — це набір різних варіантів стратегій, які дають змогу підприємству досягти цілей, в межах обраного напрямку й обмежень на використання ресурсів.

Загальний алгоритм методики вироблення стратегії підприємства

такий:

1.Здійснюється діагностика і аналіз внутрішнього та зовнішнього середовища підприємства.

2.Розробляються стратегічні альтернативи на основі конкретного виду моделі. Вибір типу моделі залежить від рівня агрегації і диверсифікації бізнесу підприємства:

170 В. Л. Дикань, В.О. Зубенко, О.В. Маковоз, І.В. Токмакова, О.В. Шраменко

а) для агрегованих і диверсифікованих підприємств в процесі стратегічного аналізу (він здійснюється на основі або матричних методів, або методів комплексного стратегічного аналізу) оцінюють привабливість портфелю продукції та визначають можливі альтернативи (варіанти) його зміни (стратегічні альтернативи досягнення бажаних цілей підприємства);

б) для спеціалізованих підприємств або/і на бізнес-рівні підприємств для вироблення стратегічних альтернатив і вибору конкретної стратегії розвитку підприємства (чи бізнесу) використовують формальні методи (модель накопиченого досвіду, метод складання профілю стратегії підприємства, модель ЖЦ товару, метод РІМS, модель «продукт-ринок», модель М. Портера).

3. Допрацьовуються і узгоджуються стратегічні альтернативи з цілями підприємства і обирається стратегія його розвитку.

До чинників, щовпливають навибірстратегії можна віднести наступні:

1)розмір підприємства. У світовій практиці розмір підприємства оцінюється переважно за чисельністю працюючих. На Україні використовується наступна градація: мале — до 50 чол., середнє — 50-500 чол., велике — 500 і більше;

2)диверсифікованість підприємства;

3)стан галузі і позиція на ній підприємства. Цей чинник стратегічного вибору може відіграти вирішальну роль при виборі стратегії зростання. Сильні підприємства мають прагнути закріпити свої лідируючі позиції і обирати різні стратегії зростання: якщо галузь занепадає, варто приймати стратегію диференціації; якщо ж галузь розвивається — обирати стратегію концентрованого чи інтегрованого зростання. Слабкі підприємства мають поводитися інакше й обирати стратегії, які сприятимуть посиленню їх позицій на ринку. Якщо ж такі стратегії їм не під силу, дану галузь треба залишати, тобто обирати стратегію скорочення;

4)привабливість ринку. Також вагомий чинник стратегічного вибору. Жодне підприємство з власної волі не вибере непривабливий, завідомо програшний ринок;

5)стратегії конкурентів. Стратегія, що обирається підприємством, має протистояти стратегії конкурентів. Така вимога ринку. А тому стратегії конкурентів старанно враховуються;

6)конкурентні переваги підприємства також враховуються при стратегічному виборі;

7)цілі і місія підприємства. Вони визначають оригінальність вибраної стратегії. В цілях відображено те, до чого прагне підприємство. І якщо, приміром, цілі не допускають інтенсивного зростання, то така стратегія, зрозуміло, і не буде обрана, незважаючи на всі наявні для цього передумови;